library.if.ua

Покупки в магазинах он-лайн: як захистити свої права

Значна кількість тих, у кого є підключення до Мережі, останнім часом купують необхідні предмети виключно у всесвітній мережі. Це й не дивно, через те що саме там, не встаючи з улюбленого крісла, можемо обрати й замовити практично все — від продуктів до наймоднішої побутової техніки. Тим паче, що в Інтернеті товари бувають дешевші, ніж у звичайних магазинах.
Що ж таке насправді інтернет-магазин? Ви відвідуєте сайт продавця, обираєте необхідний вам товар, опісля вибираєте спосіб доставки та оплати. Виконують замовлення найчастіше кур'єр магазину, кур'єрські служби, поштою чи залізницею.

Пропонуються різноманітні методи оплати. Перерахуємо найдоступніші зних :
— готівкою;
— переказом на розрахунковий рахунок продавця;
— платіжними картками або кредитками на сайті магазину.


Існує ще один вияв інтернет-торгівлі — покупець розшукує предмет на сайті продавця, тоді йде за необхідною адресою і купує те, що бажає.
До того ж, зараз не всі і-магазини повідомляють на своїх сайтах власну адресу та іншу інформацію. Через це споживач не відає, де відшукати продавця у випадку виникнення певних недорозумінь.

Однак не все так сумно, як здається на перший погляд, адже нещодавно запрацювала нова редакція Закону про захист прав споживачів.
Купівлю-продаж товарів в Інтернеті п. 8 ст. 1 Закону про захист споживачів відносить до контрактів, створених на віддалі. Це договір укладений між споживачем за допомогою " засобів дистанційного зв'язку" , до яких зараховують телекомунікаційні мережі, поштовий зв'язок, телебачення та інформаційні мережі, зокрема Інтернет.

Вимоги до інтернет-торговця досить складні. Перед укладанням договору купівлі-продажу у нього виникає потреба (ч. 2ст. 13 Закону про захист споживачів) надати споживачеві інформацію про:
1) назву продавця та його розташування. Й у випадку коли з назвою у більшості і-магазинів непорозумінь не виникає, то власне місцезнаходження подають лише поодинокі продавці;

2) послідовність прийняття претензії. Закон не розшифровує, про що власне йдеться. Ймовірно у в такій площині звертається увага на претензії покупця до продавця;

3) головні ознаки пропонованого продавцем. З цим, як правило у і-магазинах все в порядку. Тут є можливість знайти і детальний опис виробів, і оглянути фотографії;
4) вартість, з вартістю доставки включно;
5) умови виплати грошей;
6) гарантійні умови.
7) найкоротшу тривалість найкоротший срок угоди за умов необхідності періодичного постачання товарів;
8) порядок припинення угоди.

Відомо ще декілька позицій стосовно вимог до інтернет- торговця, які, однак, на даний момент пропустимо.

Відповідно до ч. З ст. 13 Закону про захист споживачів той факт, що споживачу надано охарактеризовані вище інформаційні деталі і-магазин повинен підтвердити письмово або відіславши електронне повідомлення. Таким повідомленням називають може бути інформація, яку споживач матиме можливість відобразити чи зберегти в електронному вияві (п. 10 ст. 1 Закону). В конкретному контексті— інтернет-сторінка, на яку споживач заходить перед тим, як запит на купівлю товару буде сформовано до часу сформування запиту на купівлю товару.

Якщо інші особливості не передбачені договором, продавець повинен доставити товар не пізніше 30 днів з часу одержання згоди покупця на погодження угоди (ч. 6 ст. 13 Закону про захист споживачів). В разі, якщо продавець не має можливості дотриматися договору у зв'язку з нестачею купленого товару, він повинен поінформувати споживача якомога швидше.

Не обов'язково оформляти письмово договір купівлі-продажу в тому разі, коли:
— товар через і-магазин продає фізособа-підприємець разом з тим вартість товару не перевищує 340 грн. ;
— момент оплати й доставки товару співпадають, тобто замовлення виконує кур'єр магазину, приймаючи разом з тим гроші для оплати.

У решті ситуацій правочин, який виникає при придбання необхідного в і-магазині, оформляють письмово. На нашу думку, правочин вважатиметься погодженим письмово в тому разі, коли і-магазин письмово прийме інформацію зі ст. 13 Закону про захист споживачів. Покупець повинен погодитися з замовленням товару.

Водночас сторони мають можливість виявляти свою волю через використання телетайпного, електронного чи ще якогось технічного засобу зв'язку.

Продавець має видати споживачеві певний розрахунковий документ, який підтверджує придбання із вказаною датою продажу (ч. 11 ст. 8 Закону про захист споживачів). До того ж інтернет-торговці, які вчиняють розрахункові операції в умовах продажу продукції в середовищі торгівлі зобов'язані (ст. З Закону про РРО):
1) здійснювати розрахункові дії на повну суму покупки через реєстраторів розрахункових операцій (далі — РРО) з роздрукуванням відповідних розрахункових документів;
2) видавати тому, хто отримує або повертає товар, розрахунковий документ встановленої форми на всю ціну вчиненої операції.

РРО та розрахункові книжкине згодяться (ст. 9 Закону про РРО) при:
— виконанні банківських операцій (коли особа, яка має намір купити товар перераховує грошові засоби за товар через банк);
— здійсненні продажу речей в мережах електронної комерції (коли купівлю та оплату здійснюють на сайті продавця або за допомогою електронного банкінгу);
— здійсненні продажу товарів фізособами-підприємцями, які придбали фіксований патент чи сплачують єдиний податок і ведуть облік за повною чи скороченою формою. Тоді і-магазину слід видати споживачу товарний чек або накладну.

Разом з тим, до товару необхідно додати документ, у якому компанія-виробник зазначає тривалість гарантії на свій товар (ч. 2 ст. 7 Закону про захист споживачів).

Договір купівлі-продажу, укладений через Інтернет, споживач може розірвати протягом двох тижнів з дати підтвердження відомостей про погодження контракту постачальником чи з часу отримання продукції чи його першої доставки (ч. 4 ст. 13 Закону про захист споживачів). Тоді, коли дане підтвердження не відповідає наведеним вище умовам не задовільняє вищеописаних умов, покупець вправі розірвати договір протягом 90 днів з часу одержання інформації. Однак постачальник відправити нове, вірне, підтвердження. В такому разі споживачеві дозволено розірвати угоду протягом двох тижнів з дня одержання удосконаленого повідомлення.

Якщо покупець наважився розірвати договір, він зобов'язаний повідомити постачальника про місце, звідки замовлення потрібно забрати назад (ч. 5 ст. 12 Закону про захист споживачів). Якщо протягом майже двох місяців продавець не поверне собі товар, він безплатно переходить у власність замовника.

Зате відмовитися від товару, що не прийшовся до вподоби, вийде не завжди. Ось список випадків, які унеможливлюють повернення продукції:
1) з дозволу замовника доставка товару електронними засобами зв'язку завершилася до закінчення терміну розірвання договору, про що покупця сповістили у підтвердженні даних;
2) вартість замовлення обгрунтовується становищем на фінансовому ринку, а отже знаходиться поза контролем продавця;
3) контракт торкається виготовлення або переробки товару на замовлення споживача, у випадку, коли продукцію не виходить продати іншим споживачам;
4) покупець розпечатав аудіо- чи відеокасету або інший носій комп'ютерного забезпечення (компакт-диск), які привозять закритими;
5)договір стосується одержання періодичних видань;
6) договір укладено стосовно лотерей чи інших азартних ігор.

І ще одне: ч. 6 ст. 13 Закону про захист споживачів надає можливість продавцю замінити товар за його відсутності іншим. Про це споживача слід сповістити перед підписанням договору.

Втім продавець може замінити товар лише у випадку одночасного виконання трьох вимог:
1)інший товар задовільняє мету використання попереднього;
2)товар такою ж мірою якісний;
3) ціна товару не перевищує вартості первинного продукту.

Таким чином замовляти товари через Інтернет - справа доволі вигідна — законодавство завжди допоможе особі захистити власні інтереси.