library.if.ua

Інформаційні системи в аграрному менеджменті (1999)

7.1. Технологічні процеси обробки даних

Технологічний процес обробки даних — це комплекс взаємопов’язаних операцій з перетворення інформації у процесі розв’язування функціональних задач на ЕОМ, починаючи з моменту виникнення інформації і до отримання на її основі вихідних даних. Технологічна операція — дія чи комплекс взаємопов’язаних дій над інформацією в процесі її перетворення.

З погляду предметної спрямованості та функціонального розподілу обов’язків виконавців технологічні процеси класифікуються на поопераційні (коли кожен виконавець виконує окремі операції: підготовка даних, контроль даних, арифметична обробка даних і т.д.), попредметні (коли за виконавцем чи виконавцями закріплюються всі операції з перетворення інформації на певній ділянці) і змішані. У сучасних умовах найпоширенішим є другий вид.

В умовах використання обчислювальних мереж практикуються технології з розподіленою обробкою даних, що дозволяють на незалежних але взаємодіючих між собою машинах оброблювати локальні дані. Водночас обробка даних може здійснюватись централізовано (рис. 7.1) і децентралізовано (рис. 7.2).



Часто розподілена обробка даних одночасно є децентралізованою і реалізується у вигляді АРМ. Тепер така обробка є домінуючою. Раніше переважали централізовані технології, що спонукались характером існуючих численних обчислювальних установок (обчислювальних центрів тощо).

Комп’ютерні технології постійно вдосконалюються і відрізняються між собою використанням також певних технічних досягнень. За останнє двадцятиріччя основними з них були такі.

1. Застосування і подальше удосконалення гнучких дисків (Floppy Discs), що надало можливість використовувати недорогі транспортабельні носії інформації для запису даних і програм, дозволило різко розширити коло користувачів.

2. Установлення на комп’ютерах жорстких дисків (так званих вінчестерських дисків — Hard Drives), які порівняно з гнучкими дисками на даний час можуть мати в тисячу разів більшу ємність нагромадження даних, високу надійність, вимагають значно менше часу для доступу до даних і водночас мають малі габарити.

3. Використання компакт-дисків (CD-ROM — Compact-Disc — Read Only Memory), що за обсягом пам’яті дорівнюють кращим моделям жорстких дисків, але подібно гнучким дискам можуть вийматися з дисководів, зручні для поширення зорової, слухової і текстової інформації, різних програм.

4. Упровадження з початку 80-х років у комп’ютерні технології «миші» (The Mouse), яка дозволила суттєво поліпшити взаємодію користувача з ЕОМ, особливо в умовах використання операційної системи Windows і додатків до неї.

5. Використання в комп’ютерах більш продуктивних процесорів (серій 586, Pentium і т. ін.), що забезпечили можливість упровадження досконаліших технологій в умовах використання сучасних операційних систем і мереж; упровадження досконаліших процесорів цифрових сигналів (Digital Signal Processors) забезпечило також використання і поширення мультимедійної інформації.

6. Поява лазерних принтерів (Laser printers), які разом з новими програмними засобами змінили технологію видавничої справи, поліпшили умови і швидкість одержання та якість вихідних документів.

7. Упровадження рідинно-кристалічних дисплеїв (Liquid cristal displays), що дозволило створити малогабаритні портативні персональні комп’ютери з характеристиками графічного інтерфейсу, близькими до настільних персональних комп’ютерів.

8. Упровадження кеш-пам’яті (Сaching), наявність якої значно прискорює процес обміну даними. Кеш-пам’ять — це невелика додаткова швидкодіюча пам’ять для прискорення обміну між процесором і оперативною пам’яттю, чи процесором і компакт-диском, дисководом та ін.(дисковий кеш — disc cache).

9. Використання штрихових кодів, чіп-карт і інших носіїв, що дозволили автоматизувати процес зняття, передавання та обробки інформації.

10. Створення і використання електронної пошти, глобальних комп’ютерних мереж (INTERNET, FIDO і т. ін).

Останнім часом значного поширення набув навіть термін «нові інформаційні технології» (НІТ). Цей термін саме й пов’язується з виконанням технологічних операцій на основі новітніх перелічених та інших науково-технічних досягнень. Основними з них є такі:

 використання спільних баз даних для різних організаційних структур в умовах мереж;

 діалоговий режим роботи користувачів з комп’ютерними системами;

 використання інтелектуальних ППП, баз моделей і баз знань для рішення задач користувачів;

 широкі можливості виводу результатної інформації на різні носії з високою якістю та швидкістю;

 впровадження високопродуктивних операційних систем і технічних засобів, що дозволяють розпаралелювати процеси, підтримувати багатозадачні режими, режими реального часу і т. ін.

Технологічні операції об’єднуються у відповідні етапи. Виділяють первинний, підготовчий і основний етапи. На первинному етапі здійснюється збір і реєстрація інформації в первинних документах, передача їх на машинну обробку. На підготовчому етапі виконується перенесення даних на машинні носії та їх контроль. На основному етапі здійснюється арифметична і логічна обробка даних та видача результатів. Але на практиці можливий варіант об’єднання всіх етапів в один, коли з допомогою датчиків інформація безпосередньо вводиться в ЕОМ і відразу ж оброблюється, або навпаки — з допомогою технічних засобів часткова попередня обробка інформації здійснюється на підготовчому етапі.

Операції технологічних процесів за рівнем механізації класифікуються на ручні, механізовані, автоматизовані і автоматичні, а за роллю в технологічному процесі на основні і контрольні.

Основні операції безпосередньо пов’язані з одержанням конкретного результату обробки даних, а контрольні забезпечують впевненість у точності і надійності результату.

Основні операції в умовах АРМ спеціаліста з аграрного менеджменту можуть бути, наприклад, такі.

1. Оформлення і контроль первинних документів.

2. Машинно-ручне введення оперативних даних в ЕОМ чи коригування інформаційної бази.

3. Одержання в діалоговому режимі відповідних машинограм, відеограм, графіків і т. ін.

Оскільки в умовах машинної обробки інформації використовується принцип однократного вводу інформації і єдиної інформаційної бази, то практично всі основні операції певним чином контролюються на відсутність помилок. Використовується візуальний метод контролю, машинні логічні (залежність між окремими атрибутами, діапазон змін) та обчислювальні методи, машинний контроль наявності кодів у довідниках перед обробкою оперативної інформації, верифікація і т. ін. Особливо поширеним методом контролю правильності введення і тим паче дистанційної передачі інформації є метод контрольних сум, коли попередньо на машинах одержують підсумки призначених для введення чи передачі даних (окремих показників, інформації документа чи всього масиву даних), а потім такі самі підсумки при одержанні інформації робить комп’ютер та їх зіставляє. Результати, що не збігаються, видаються на екран дисплея чи принтер.

Метод верифікації полягає в повторному наборі тих самих даних і машинному їх зіставленні для виявлення розбіжностей. Але цей метод трудомісткий.

Підвищення надійності методів контролю інформації забезпечується в комп’ютерних технологіях можливістю у процесі роботи на комп’ютері звертатися до посадових інструкцій і методичних матеріалів, використанням програмного контролю послідовності виконуваних робіт та їх блокування за наявності порушення, активним способом виправлення помилок в умовах їх попереднього висвітлення на дисплеї чи принтері.

Надійність інформаційних технологій значною мірою також залежить від надійності зберігання даних, запобігання їх можливої втрати (особливо в мережах, про що докладніше — у розд. 9), пошкодження тощо. Для цього використовується комплекс юридичних, технічних, програмних, організаційних, технологічних засобів. В останньому випадку створюються страхові копії масивів на різних носіях або застосовується зберігання трьох поколінь масивів («дід», «батько», «син» та інші). З появою останньої копії перша знищується, але будь-яке втрачене покоління можна відновити з допомогою двох інших.

При створенні проектної документації з описом технологічних процесів використовуються спеціальні символи для графічного зображення процесів, джерел і носіїв інформації, основні з яких наведено далі (ГОСТ 19.701-90).



У схемах технологічного процесу послідовність виконуваних операцій позначається відповідними символами процесу. Ліворуч від символа процесу може вказуватись відповідним символом вхідна інформація, справа — вихідна. Символи процесів і даних сполучаються між собою переважно прямими лініями, що вказують на послідовність процесу (якщо напрям руху згори вниз чи зліва направо). Якщо напрям руху знизу вгору чи справа наліво, то для з’єднання обов’язково використовується пряма лінія зі стрілкою.