library.if.ua

Інформаційні системи в аграрному менеджменті (1999)

12.1. Поняття системи підтримки прийняття рішень

Із визначення системи підтримки прийняття рішень (СППР, розд. 2) випливає, що в них вирішуються неформалізовані, неструктуровані та змішані задачі з відсутніми чи незначними кількісними складовими. До них можна віднести такі актуальні в даний час задачі ринкової економіки: передбачення змін валютних курсів, аналіз ризику, розподіл прибутку за статтями доходів, підбивання балансових підсумків, розроблення стратегії збуту, планування прибутку і бюджету, прогнозування і стратегічне планування.

СППР використовують у різноманітних видах діяльності для прийняття рішень у ситуаціях, де небажано чи неможливо мати автоматичну систему для виконання всього комплексу рішень. Багато таких ситуацій виникає в аграрному менеджменті. Аграрний менеджмент має забезпечити підвищення рентабельності виробництва і одержання прибутку, але в складних ринкових і виробничих умовах максималізація прибутку є малоструктурованим завданням і часто не може вирішитись традиційними методами навіть при наявності значної інформаційної бази. Тому при створенні інформаційних систем на рівні господарства поступово приділяється все більше уваги не тільки створенню потужних баз даних і мереж, а й покращенню економічного аналізу з виявленням глибинних зв’язків для прийняття рішень на основі використання СППР, їх математичних засобів, імітаційного моделювання ситуацій.

Ідеологія СППР полягає в створенні і використанні великого обсягу баз даних (переважно неструктурованих) і моделей та наданні після машинного аналізу обґрунтованих порад керівникам і спеціалістам для прийняття рішень. На відміну від інших систем у СППР важливішим є єфективність процесу прийняття рішення, а не просто підвищення продуктивності аналітичного процесу; підсилюються чи не підтримуються міркування того, хто приймає рішення, а не відміняються чи заміняються; система не просто може швидко розв’язувати задачі і проблеми, але і налагоджуватись на особливості міркувань користувача і в певний момент активізовувати єфективніший для конкретної ситуації наявний математичний, мовний та інший інструментарій.

СППР забезпечують реалізацію таких важливих концепцій побудови інформаційних систем, як інтерактивність, інтегрованість, потужність, доступність, гнучкість, надійність, робастність, керованість [19, 20].

Інтерактивність — це можливість відгукуватись на дії користувача в процесі розв’язування задачі.

Інтегрованість — забезпечення сумісності всіх складових частин системи у процесі її функціонування.

Потужність — спроможність системи вирішувати широку гаму питань.

Доступність — здатність системи в сприятливій формі і в необхідний час задовольняти потреби користувачів.

Гнучкість — можливість системи адаптуватися до різних ситуацій і змін потреб.

Надійність — здатність функціонувати протягом відповідного часу.

Робастність (robustness) — міра здатності системи відновлюватися при виникненні помилкових ситуацій.

Керованість — можливість контролю користувачем дій системи і втручання в них у ході розв’язування задачі.

Поділяють СППР на два покоління. Перше — у 1970-80 роках, на великих ЕОМ, друге — з 1980 року і досі, переважно на ПЕОМ.

Перше покоління характеризувалось обробкою і оцінкою великої кількості даних, використанням баз даних, моделей для спеціальних проблем, користувацьким інтерфейсом, доступним для програмістів.

Для другого покоління властивий більш дружній інтерфейс зі звичайною мовою і безпосередньою роботою користувача, допомога ЕОМ в генеруванні постановок задач і формуванні критеріїв, допомога в розв’язуванні задачі шляхом генерування і вибору моделей, зборі і обробці даних, допомога в аналізі типу «Що..., якщо...?» і інших з поясненням ходу розв’язування.