library.if.ua

Інформаційні системи в аграрному менеджменті (1999)

17.1. Основні задачі і організація їх розв’язування в інформаційних системах аграрного менеджменту на регіональному рівні

Підвищення ефективності аграрного менеджменту і сільського господарства в цілому значною мірою залежить від їх інформатизації, створення систем АРМ, локальних і глобальних комп’ютерних мереж, поглиблення зв’язків між вітчизняними і зарубіжними інформаційними, ринковими і науковими центрами на всіх рівнях галузі.

Автоматизоване розв’язування задач аграрного менеджменту на регіональному рівні пов’язане з необхідністю виконання управлінських робіт на рівні району, області, автономії, виробничого об’єднання тощо. Такі задачі можуть вирішуватись у виробничих управліннях адміністративних одиниць, по лінії Держкомстату, в районних механізованих структурах, великих корпоративних об’єднаннях і ін. У свою чергу, зведені планово-облікові і аналітичні дані окремих регіонів можуть бути використані на регіональному і державному рівні для розробки програм структурної перебудови галузі, переміщення виробництва в найбільш сприятливі для нього місця, створення кращого мотиваційного механізму, удосконалення кредитної та податкової систем, системи підтримки товаровиробників.

У системі Мінагропрому, починаючи з районного рівня, вирішуються задачі зведення і аналізу даних, планування і прогнозування, регулювання. Основне джерело інформації для цього — річні та інші звіти, оперативні дані, а також статистичні дані, що збирає і надає користувачам Держкомстат.

У загальних рисах такі самі задачі вирішуються і в інших регіональних формуваннях, але, звичайно, зі своєю специфікою. Наприклад, в даний час створюються і функціонують багато спеціалізованих виробничо-комерційних формувань по вирощуванню, переробці і збуту овочів, винограду, цукрових буряків, збиранню і переробці молочних продуктів тощо. За цих умов постає потреба розв’язувати задачі, пов’язані з регулюванням збирання урожаю, узгодженням його обсягів з можливостями переробних заводів, розподілом транспортних і інших ресурсів для своєчасної доставки урожаю до пунктів переробки і т. ін. Так, для забезпечення збирання урожаю овочів із збереженням високої якості і своєчасної доставки споживачам в ІС «Овочі» доцільно вирішувати на ПК задачі:

 короткотермінове (щомісячне, декадне) і оперативне (щоденне) планування і управління процесами збирання, транспортування, здавання і прийому урожаю;

 облік, контроль і аналіз виконання планів та управлінських рішень;

 раціональний розподіл заготовленої продукції за споживачами.

У південних районах країни, де вирощується виноград, для ефективного управління збиранням і переробкою врожаю в ІС «Виноград» раціональним (з врахуванням особливостей культури) може бути такий комплекс задач:

 прогнозування урожайності і моменту дозрівання винограду на полях господарств району;

 щоденне планування збирання винограду по сортах і по господарствах на основі даних про терміни дозрівання і врожайність;

 визначення раціонального одноденного завантаження переробних заводів;

 розрахунок необхідної кількості збиральників і автомобілів для забезпечення плану збирання і перевезення врожаю;

 визначення оптимальних маршрутів перевезення винограду з місць збору до переробних пунктів;

 комплексний облік, контроль і аналіз збирання і переробки урожаю.

Рішення вказаних задач для координації робіт виробників, транспортників і переробників має велике значення, оскільки неузгодженість в обсягах збирання урожаю, його якості, обсягів і термінів доставки суттєво впливає на якість одержуваних продуктів після переробки винограду.

Для оперативного управління процесами транспортування, заготівлі, переробки і збуту молокопродуктів, що, як відомо, дуже швидко псуються, регіональним формуванням необхідно вирішувати задачі:

 аналіз виробничо-господарської діяльності з виробництва і заготівлі молока;

 облік, контроль і аналіз виробництва і заготівлі молока;

 оперативне управління заготівлею і транспортуванням молока;

 управління переробкою і реалізацією продукції.

У період масового дозрівання зернових та цукрових буряків і при необхідності мобілізації транспортних засобів району для оперативного управління перевезеннями можуть вирішуватися задачі:

 складання і видача водіям погодинних планів-графіків роботи;

 підготовка, видача, приймання і обробка дорожних листів і товаротранспортних документів:

 облік перевезень і аналіз виконання завдань водіями.

Останнім часом в районах створюються машинно-технологічні станції (МТС) і для управління використанням технічних засобів також необхідно вирішувати необхідний комплекс задач.

Статистичні задачі поділяються на регламентні і нерегламентні (за запитом).

Регламентні задачі, як правило, пов’язуються з формуванням конкретної форми чи декількох форм статистичної звітності.

Нерегламентні задачі, що вирішуються за запитом, поділяються на задачі інформаційного обслуговування і задачі економічного аналізу.

Задачі інформаційного обслуговування передбачають формування за запитом користувача необхідних йому даних, що є в базі даних і не регламентовані за змістом форми видачі.

Задачі економічного аналізу потребують додаткових розрахунків з використанням пакетів прикладних програм і різних статистичних та математичних методів.

Значний комплекс задач з використання земельних ресурсів, наявності та використання тварин у господарствах регіону тощо розв’язується в районних і обласних Радах народних депутатів.

Для функціонування відповідних автоматизованих інформаційних систем на різних рівнях може використовуватися власна технічна база, або ресурси організацій, що надають певні послуги обчислювальних робіт та зв’язку.

В Україні уже існує загальнодержавна комерційна мережа зв’язку, що належить Міністерству зв’язку, а також мережі інших міністерств (оборони, транспорту тощо) і окремих відомств та комерційних структур. Більшість із них базуються на мережі Міністерства зв’язку. Ця ж мережа, вірогідно, може бути покладена і в основу створюваної інформаційної системи АПК, оскільки відсутність технічних засобів і великі капітальні затрати не дозволять в найближчому майбутньому створити власну виділену мережу передачі даних. На жаль, в існуючій мережі є досить висока ймовірність збоїв, низька швидкість передавання цифрової інформації (переважно близько 28,8 кбіт/с), але за рахунок сучасних технічних засобів є можливість підвищити якість, швидкість та надійність зв’язку. В ній уже використовується цифрова радіорелейна лінія від Києва до наземної супутникової станції для зв’язку із Західною Європою та Америкою, побудована найпотужніша волоконно-оптична магістраль Київ—Одеса як складова частина морської волоконно-оптичної системи ІТУР (Італія, Туреччина, Україна, Росія), передбачена побудова нових цифрових радіорелейних ліній.

Оскільки в системі «область — район» ще тривалий час будуть експлуатуватися здебільшого аналогові системи передачі інформації (голосової, відеофаксимільної, а не дискретної — телеграфної, машинної і ін.), то необхідно поєднати аналогову і цифрову системи. До того ж на рівні сільськогосподарських підприємств і районів можуть створюватися власні комунікації зв’язку з використанням радіомодемів, сотового телефонного зв’язку, супутникових ліній.

Уже діє в певному обсязі Національна мережа передачі даних з комутацією каналів «УкрПАК», що має понад 100 вузлів пакетної комутації в обласних і районних центрах України, взаємодіє з мережами більше 100 країн світу, включає електронну пошту Х.400 і взаємодіє з іншими міжнародними системами електронних пошт, забезпечує прямий доступ та через провайдерів до системи INTERNET.

Вимоги аграрного менеджменту можуть бути задоволені з максимальною повнотою і незначними витратами при використанні комп'ютерної техніки тільки у взаємодії з подібними системами, оскільки це забезпечує доступ до міжнародних сільськогосподарських баз типу AGRICOLA (США), AGRIS (ФАО, ООН), АГРОС (Росія), АГРОНАУКА (Української академії аграрних наук) і ін., доступ до оперативної ринкової інформації, нормативів, стандартів.

Структура регіональної інформаційної комп’ютерної мережі може мати вид, показаний на рис. 17.1. Така структура покладена в основу регіональної системи «Агронік», що розроблена, наприклад, для Миколаївського регіону Миколаївським сільсьгоспінститутом (відповідальний В. О. Бєляков), обласним сільгоспуправлінням, обласними організаціями АПК і головними розробниками інформатизації сільського господарства — УПТЦ «Агропромсистема», асоціацією «Агронауксервіс», інститутом аграрної економіки УААН. Комп’ютерний зв’язок області з Києвом забезпечується швидкісним оптоволоконним каналом, з районними вузлами — через виділені телефонні канали, із сільськими абонентами — через комутовані канали.

Абоненти системи розділені на три групи. В першу групу входять обласні підприємства і організації АПК та суміжних галузей, що мають потребу регулярних інформаційних зв’язків по вертикалі і горизонталі (Обласне управління сільського господарства, Управління земельних ресурсів, Облагропромтехніка, Обласне управління статистики, Облмолоко, Обласний центр з гідрометеорології і т. ін.).



До другої групи відносять обласні виробничі об’єднання і асоціації державних об’єднань і асоціацій, що мають підвідомчі сільськогосподарські підприємства (Облплемоб’єднання, об’єднання «Облсадвинпром», Облптахопром, Облплодоовочепром і т. ін.).

В третю групу абонентів включають інші обласні організації і підприємства АПК, що періодично контактують з районними організаціями і підприємствами, фермерськими і іншими господарствами.

Абоненти районного рівня — це управляючі і контролюючі організації (Районне управління сільського господарства, Земельний відділ, Районна санепідемстанція, Районна податкова інспекція, Районна ветеринарна станція і т. ін.), обслуговуючі організації (Райуправління статистики, районні відділення банків, брокерські контори, Райсількомунгосп і т.ін.), окремі господарства.

В створюваній інформаційній і телекомунікаційній системі забезпечиться надійний зв’язок між сільськогосподарськими підприємствами, регіональними і вищими державними структурами. Уже частково створена перша черга телекомунікаційної мережі Мінагропрому України, що зв’язує робочі станції обласних комунікаційних вузлів із сервером Мінагропрому (рис. 17.2).



Структура WEB-серверу Мінагропрому України (керівник розробок В. В. Вержак, УПТЦ «Агропромсистема») показана на рис. 17.3.



Як видно із схеми, WEB-сервер забезпечує накопичення і обмін даними про ціни продовольчого ринку України. До цього часу система збору, аналізу і прогнозування продовольчих товарів базувалась переважно на загальних кількісних показниках (вироблено продукції, урожайність культур, продуктивність тварин, реалізовано продукції тощо). Попередня динаміка збільшення величин цих показників створювала видимість вирішення соціальних проблем на селі, але з переходом у ринкове середовище і порушенням рівноваги в системі «попит-пропозиція» стара соціальна інфраструктура з точки зору ціни її корисності і фінансової обтяжливості при низькій платоспроможності сільського населення стала непотрібною. Створювана ж система цінового моніторингу продовольчого ринку

України (електронна система збору, розмноження і розповсюдження ринкової інформації) призначена для дослідження просування продукції на ринку і підпорядкована відслідженню, розрахунку і прогнозу основних його показників за прикладом аналогічних західних систем (SNM — служби новин ринку Франції; AMS — маркетингової служби, NASS — сільгоспстатистики, IRS — економічних досліджень США і ін.). У системі задіюються наступні служби [10; 11]:

 служби цінового моніторингу,

 служби електронних комунікацій,

 прогнозно-аналітичних центрів,

 інформаційних центрів.

Призначення системи цінового моніторингу продовольчого ринку в зборі, систематизації і розповсюдженні інформації про цінову ситуацію на продовольчому ринку країни (у тому числі і пропорції бартерного обміну) для інформування учасників ринку (виробників, переробників, транспортників, оптовиків, роздрібних продавців, органів державного управління).

Ціни обновлюються щонеділі. Причому поряд з цінами на сільськогосподарську і продовольчу продукцію подається вартість послуг (транспортних, агросервісних, посередницьких при реалізації) та засобів виробництва. Ціни подаються по всьому ланцюгу від первинного виробника до кінцевого споживача, по всіх елементах ринкової інфраструктури (аукціони, біржі, торгові доми, роздрібна торгівля) та двосторонніх угодах.

Споживачами результатів цінового моніторингу продовольчого ринку є не тільки органи державного управління (Кабінет міністрів, Міністерство агропромислового комплексу, інші міністерства і відомства), але й самі учасники продовольчого ринку (сільськогосподарські і переробні підприємства, підприємства громадського харчування і роздрібної торгівлі, заготівельні організації, міські ринки, об’єкти біржової і оптової торгівлі тощо).
← prev content next →