library.if.ua

Бюджетний менеджмент (2004)

2.1.2 Склад і структура доходів бюджету України

Склад і структура доходів бюджету характеризують фінансову політику та фінансовий стан держави. Дані про бюджет України (за вирахуванням фондів цільового призначення ) наведені в таблиці.



Як видно з наведених даних, структура доходів бюджету досить швидко змінюється, що є наслідком постійних перетворень і змін в податковій системі України і неподаткових надходженнях до бюджету. Починаючи з 1992 року провідне місце в системі доходів бюджету займають податкові надходження.

Податкова система України відповідно до Закону України "Про систему оподаткування" включає загальнодержавні та місцеві податки і обов’язкові платежі.

До складу загальнодержавних податків і обов’язкових платежів належать:

1) податок на додану вартість;

2) акцизний збір;

3) податок на прибуток підприємств;

4) податок на доходи фізичних осіб;

5) мито;

6) державне мито;

7) податок на нерухоме майно (нерухомість);

8) плата (податок) за землю;

9) рентні платежі;

10) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

11) податок на промисел;

12) збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

13) збір за спеціальне використання природних ресурсів;

збір за забруднення навколишнього природного середовища;

збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

16) збір на обов'язкове соціальне страхування;

17) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

18) збір до Державного інноваційного фонду;

плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;

20) фіксований сільськогосподарський податок;

21) збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

22) гербовий збір.

До місцевих податків належать:

1) податок з реклами;

2) комунальний податок.

До місцевих зборів (обов'язкових платежів) належать:

1) готельний збір;

2) збір за припаркування автотранспорту;

3) ринковий збір;

4) збір за видачу ордера на квартиру;

5) курортний збір;

6) збір за участь у бігах на іподромі;

7) збір за виграш на бігах на іподромі;

8) збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;

9) збір за право використання місцевої символіки;

10) збір за право проведення кіно- і телезйомок;

11) збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;

12) збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон;

13) збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

14) збір з власників собак.

Основним джерелом податкових надходжень є прямі і непрямі податки. Роль прямих і непрямих податків в формуванні доходів бюджету постійно змінюється. Так до 1992 року провідне місце в надходженнях до бюджету мали прямі податки. В 1992 році з введенням нових податків: податку на доход замість податку на прибуток, податку на добавлену вартість і акцизного збору замість податку з обороту і податку з продажів співвідношення між прямими і непрямими податками змінилось. Питома вага непрямих податків зросла до 30,6 %, прямих зменшилась до 24,8%. В 1993 році провідне місце непрямих податків залишилось, з деяким збільшенням відсоткової ваги і непрямих і прямих податків в загальному обсязі доходів, за рахунок зменшення емісійних надходжень. З 1994 року прямі податки знову посідають провідне місце в надходженнях до бюджету - 35,4 %, відсоткова вага непрямих знижується до 29,3 %. Це було наслідком підвищення ставки податку на доходи з 18% до 22%. В подальшому, прямі податки продовжують займати провідну роль в доходах бюджету.

Щодо окремих податків, провідне місце займають податок на додану вартість і податок на прибуток (доходи) підприємств, які становлять разом більше 40 відсотків надходжень до бюджету ( 1992р.- 42,6 %, 1998 р. - 50%). В 1993 році в порівнянні з 1992 роком знизилась відсоткова вага прибуткового податку з громадян ( 1992 р. - 8,4 %, 1993 р. - 5,3 %), що було наслідком зменшення фонду заробітної плати, але зараз ситуація стабілізується і очікується подальше поступове зростання надходжень (1998 р. - 13,6%). В 1995-1996 роках значно зменшилася роль акцизного збору в доходах бюджету ( 1993 р. -4,6 %, 1995 р. -2,1 %). Це пояснювалось як зменшенням купівельної спроможності населення, яке меншу частку своїх доходів витрачало на споживання предметів не першої необхідності, так і зменшенням попиту на вітчизняні підакцизні товари, реалізація яких становила основу надходжень від акцизного збору. Надходження акцизного збору від імпортних підакцизних товарів до 1996 року були мізерні, що було наслідком дуже високих ставок оподаткування і як результат - ухилення платників від сплати цього податку. В 1996 і 1997 роках з переглядом ставок на підакцизні товари надходження від акцизного збору починають швидко зростати (1998 р. - 4,8%). Решта податків і платежів суттєвого бюджетного значення не мають.

Неподаткові надходження займають значну відсоткову вагу в доходах бюджету (більше 5 %). Значна роль неподаткових надходжень пояснюється спробою держави вирішити фіскальні проблеми в умовах фінансової кризи не за рахунок збільшення податків, а введенням нових неподаткових зборів і платежів. В умовах стабільної економіки неподаткові надходження не мають великого значення і займають не більше 2 відсотків доходів бюджету.

Склад неподаткових доходів бюджету є досить широким, на відміну від податкових, крім того, існують надходження, які мають постійний характер, і час від часу з’являються і зникають нові надходження, введення яких було спричинено необхідністю термінового збільшення доходів бюджету.

Неподаткові надходження можна розподілити на кілька груп, таких як доходи від державної власності та підприємницької діяльності, адміністративні збори та платежі від некомерційної діяльності, надходження штрафів та фінансових санкцій, інші.

До доходів від державної власності відносяться:

надходження від перевищення валових доходів над видатками Національного банку України;

надходження від грошово-речових лотерей;

надходження дивідендів від суб’єктів підприємницької діяльності, утворених за участю державних підприємств і організацій;

рентна плата;

надходження коштів від приватизації державного майна та інші.

До адміністративних зборів та платежів від некомерційної діяльності відносяться:

збори, що стягуються Державною автомобільною інспекцією України;

збори, що стягуються інспекціями Державного комітету України по нагляду за охороною праці;

плата за утримання дітей у школах-інтернатах;

лата від осіб, поміщених у медичні витверезники;

плата за утримання вихованців спеціальних шкіл та спеціальних профтехучилищ та інші.

Надходження від штрафів та фінансових санкцій складаються з :

адміністративних штрафів та санкцій;

сум, стягнених з винних осіб, за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації;

надходження штрафних санкцій за порушення правил пожежної безпеки та інші.

До інших неподаткових доходів відносяться:

надходження коштів від реалізації конфіскованого митними, правоохоронними та іншими органами майна і валюти;

надходження сум кредиторської та депонентської заборгованості підприємств, щодо яких минув строк позовної діяльності;

вилучення коштів позабюджетних фондів;

надходження коштів від продажу військового майна;

надходження від переоцінки залишків товарів;

надходження сум різниці в ціні за газ;

надходження частини амортизаційних відрахувань та інші.

В 1991 році, як терміновий захід, до бюджету були залучені платежі у фонд стабілізації економіки і внески з фонду споживання. Найбільшу відсоткову вагу серед вищеназваних неподаткових доходів починаючи з 1995 року займають рентна плата за нафту і природний газ, що видобувається в Україні, та різниця в цінах на природний газ ( 1995р. -3,9 %, 1996 р. - 7,6 %). Основною метою встановлення починаючи з 1995 року рентної плати за нафту і природний газ, що видобувається на Україні була необхідність вирівнювання цін на природний газ і нафту, що видобуваються на Україні та цін, за якими вони надходять з інших держав, крім того, поповнювались доходи бюджету, за рахунок чого з’являлась можливість створення умов для розвитку вітчизняної нафтової і газової промисловості. Але в умовах хронічної нестачі фінансових ресурсів ці додаткові надходження бюджету були використані насамперед для фінансування загальних витрат, не пов’язаних з розвитком газової і нафтової промисловості, в результаті чого погіршилось економічне становище відповідних підприємств і значно зменшились вищевказані доходи бюджету (1998 р. - 1,5%).

Надходження від інших доходів, як правило, не перевищують 1 % від загального обсягу доходів бюджету. Для мобілізації додаткових коштів до бюджету починаючи з 1995 року вилучались вільні залишки позабюджетних фондів, що свідчить про все більше загострення проблем з фінансовими ресурсами держави.

Запозичені кошти та грошова емісія використовуються для фінансування видатків держави в умовах недостатніх коштів від податкових і неподаткових надходжень. Вони є джерелом фінансування дефіциту бюджету, тобто перевищення видатків над доходами. Проблема покриття дефіциту бюджету виникла починаючи з 1991 року. Оскільки в цей період сума доходів бюджету в порівняних цінах почала зменшуватись, що було наслідком початку економічної кризи, а сума видатків - збільшуватись перш за все за рахунок проведення необґрунтованої соціальної політики. В умовах відсутності цивілізованих методів фінансування дефіциту за рахунок випуску державних цінних паперів, перевищення видатків над доходами було покрито за рахунок емісійних кредитів Національного банку України. Наслідком цього стали величезні темпи інфляції. Тільки починаючи з 1994 року фінансування дефіциту бюджету було частково здійснено за рахунок іноземних кредитів, а з 1995 року - і за рахунок розміщення державних цінних паперів (таблиця). Найвищим дефіцит бюджету був у 1992 році - 13,5 % ВВП. В подальшому бюджетна політика була направлена на поступове зменшення дефіциту, так в 1998 році дефіцит становив 2 % ВВП.

Які можна зробити висновки щодо системи доходів бюджету України? Склад і структура доходів бюджету постійно змінюються, що є наслідком як постійних перетворень в податковій системі України, так і намагань держави вирішити фіскальні проблеми за рахунок неподаткових доходів. З цієї ж причини питома вага податкових доходів є дуже високою. Фінансування бюджетного дефіциту в умовах нерозвинутого фінансового ринку України відбувалось за рахунок емісійних кредитів Національного банку України, внаслідок чого інфляція досягла дуже високих темпів. Тільки з 1995 року на ринку з’явились державні цінні папери, що свідчить про поступове наближення до прийнятих в світі механізмів фінансування бюджетного дефіциту. Таким чином, становлення і розвиток системи доходів бюджету, яка б відповідала розвитку ринкових відносин, відбувається досить повільно. Але все ж таки з кожним роком прогресивних перетворень в бюджетній системі стає дедалі більше.