Економіка зарубіжних країн (2005)

Китай є великим потенційним ринком для України та постачальником багатьох видів продукції, яка не може бути створена в Україні в силу її міжнародної спеціалізації та природно-кліматичних умов. Відносини між двома країнами базуються на ряді документів, що були підписані в ході візитів Президента України в Китай та Голови КНР в Україну, зокрема на «Спільній декларації про дружбу та всебічне співробітництво у ХХІ ст.» (липень 2001 р.).

Загальний товарообіг між Україною та континентальним Китаєм (2002) становить 1,234 млрд. дол. США, а з «Великим Китаєм», куди включають КНР, Гонконг, Тайвань, Макао 1,5 млрд. дол., проте його обсяги не влаштовують обидві країни. За розрахунками експертів він міг би бути у 2-3 рази більшим, а за умов поглиблення економічного співробітництва досягти 7-8 млрд. дол. Проте навіть і зараз Україна має позитивне сальдо у зовнішній торгівлі з КНР – 180 млн. дол. (2003), яке швидше за все зростатиме у подальшому. Найбільш активними українськими експортерами до Китаю виступають такі підприємства як «Запоріжсталь», «Криворіжсталь», «Азовсталь», «Завод ім. Ілліча», АТ «Мотор-Січ», «АНТК ім. Антонова», Харківській авіаційний завод, а також «Сумське машинобудівне НВО ім. Фрунзе», ВАТ «Запоріжтрансформатор» тощо. Основу експорту України до цієї країни становлять: сталь та прокат, металургійне обладнання, вантажні автомобілі, електронні комплектуючі, залізничні вагони. В структурі імпорту переважає одяг, взуття, побутова електроніка, іграшки. Найважливішими галузями подальшої диверсифікації розвитку зовнішньоекономічних відносин виступають:

науково-технічне співробітництво в оборонній галузі промисловості, в розробці нових технологій, дослідженні космічного простору, охороні інтелектуальної власності, медичній науці тощо (вже зараз двома країнами фінансується 15 проектів в галузі науки і техніки). Активно розвивається процес створення спільних технопарків (зараз їх функціонує два в м. Цзілінь (провінція Шаньдун) та м. Харбін (провінція Хейлунцзян);

співробітництво в гуманітарній сфері передбачає нарощування передусім контактів між Україною та КНР в галузі освіти. Взаємне визнання дипломів про освіту і наукові ступені (така Угода була підписана у 1998 р.), розширення студентського обміну та запрошення на навчання китайських студентів (станом на 1.01.2004 р. їх налічується у вузах України понад 7 тис.);

міжрегіональне співробітництво вже зараз здійснюється між Київською областю та провінцією Хубей, Житомирщиною і Хейлунцзяном, Харківською областю та провінцією Шаньдун, АРК та Хайнанем, а також між цілим рядом міст України та Китаю: Київ-Пекін, Дніпропетровськ-Шанхай, Одеса-Ціндао, Харків-Тяньцзінь, Донецьк-Таюань тощо.

Література (основна)

Погорлецкий А.И. Экономика зарубежных стран. Учебник. – СПб.: Изд-во В.А.Михайлова, 2000. – с. 387-402.

Ломакин В.К. Мировая экономика. Учебник. – М.: Финансы, 1999. – с. 618-638.

The Statesman’s Yearbooks, 2004 / Ed. by B.Turner. – NY – London: Palgrave Macmillan Ltd, 2004. – p. 444-476.

Література (додаткова)

Зовнішня політика України. Матеріали парламентських слухань. – К.: ЦТІ «Е та Е», 2004. – с. 138-141.

БИКИ. – 2005. - № 14. – с. 5; с. 16.

Михеев В. Китай: новые компоненты стратегии развития // МЭ и МО. – 2004. - № 7. – с. 48-56.

Гельбрас В. Китай: у пчелы спина полосатая, но тигром ее не назовешь // Вопросы экономики. – 2003. - № 3. – с. 61-75.

Фэнлинь Ли. О стратегии «трех шагов» в экономическом развитии Китая // Экономист. – 1998. - № 7. – с. 40-47.

Мальшев В., Рахлина Л. «Пятерка» и Китай: сопоставительный прогноз экономического развития на период до 2015 года // Вопросы экономики. – 1998. - № 11. – с. 137-151.

Карпич В. Присоединение Китая к ВТО: условия и последствия // БИКИ. – 2004. - № 77. – с. 2-4.

BOFIT. China Review. 2004. – № 1-2. p. 1-4.