Економіка зарубіжних країн (2005)

Країни БСС знаходяться у доволі специфічному мегарегіоні планети, де межують між собою три частини світу: Європа, Азія та Африка, перетинаються найважливіші морські шляхи, а чорноморські протоки, Гібралтар, Суецький канал та Перська затока мають глобальне значення для всього світового господарства. Близький та Середній Схід є найскладнішою конфесійною територією планети ще й тому, що знаходиться на перехресті релігій (християнство, іудаїзм, іслам), компактного проживання різних етносів, які упродовж тривалого періоду своєї історії ворогували між собою. Додаткової значущості країнам БСС надає наявність в цьому мегарегіоні планетарних запасів нафти та природного газу, а відтак ці держави умовно можна поділити на ті, що мають відповідні родовища і в яких вони відсутні, що наявно випливає з абсолютних та відносних розмірів їх ВВП (Див. табл. 10.1).

Лідерами нафтовидобувної промисловості цього мегарегіону, а відтак і світу є Саудівська Аравія, Іран, Ірак, ОАЕ та деякі інші держави. Значні родовища нафти та природного газу знаходяться також в Північній Африці (Алжир, Лівія, Єгипет). А тому саме ця галузь становить основу економіки Близького та Середнього Сходу, проте і тут чітко виділяються такі держави як Катар, Кувейт, ОАЕ, ВВП яких знаходиться в межах 20000 дол. на одного жителя. Дещо іншою є Саудівська Аравія, яка має менші відносні макроекономічні показники, проте абсолютні обсяги видобутку та транспортування нафти є найбільшими серед держав Перської Затоки, а позиції цього королівства в ОПЕК, багато в чому є вирішальними. Щорічний її експорт в доларовому еквіваленті в окремі роки може доходити до 70 млрд.

Країни БСС є доволі різними за показниками людського розвитку. Якщо, приміром, Ізраїль, який посідає за цим індикатором 22-е місце в світі можна віднести до постіндустріальних держав світу, то Йемен, з його 148-им місцем та з ВВП на душу населення у 790 дол. за ПКС (2001) входить до групи найбідніших держав світу. Таким чином, рівень освіти та охорони здоров’я населення, розподіл національного багатства та соціальні гарантії є доволі різними в державах цього мегарегіону.

Наступною особливістю країн БСС є значні обсяги зовнішнього боргу, особливо високий рівень яких відмічається в державах Східного Середземномор’я. Приміром, в Сирії його розміри значно перевищують ВВП країни (у 2001-му році сумарні іноземні запозичення становили 128% цього індикатора). При цьому слід мати на увазі, що чимало держав не вважають за доцільне друкувати дані про реальні обсяги боргів зроблених ними за кордоном.

Доволі різною є також галузева структура економіки. Якщо в Ізраїлі на сервісні галузі припадає 81% ВВП, а на сільське господарство лише 2%, то в Саудівській Аравії в сфері послуг створюється лише 47% валового внутрішнього продукту, а в аграрному секторі – 6%. В такій країні як Йемен питома вага сільського господарства становить, за оцінками МВФ, не менше 20% ВВП, при цьому в ній зайнято близько 60% трудових ресурсів країни. Такі контрасти в державах Близького та Середнього Сходу яскраво свідчать, що вони знаходяться на різних стадіях соціально-економічного розвитку і відображають різні концептуальні моделі організації свого господарства.

Постійні військові конфлікти, наявність тоталітарних режимів заставляють уряди країн БСС витрачати значні кошти з бюджету на свою оборону, модернізацію озброєнь, розвиток національних ВПК. Сумарні витрати цих держав є одними з найбільших у світі, а ринок зброї та військового обладнання другим за обсягами після ринків постіндустріальних країн. Приміром, у 2001-му році бюджетні витрати Ізраїлю на оборону становили близько 9,5% його ВВП, а Саудівської Аравії – 14,1%. За експертними оцінками, Ірак до початку військових дій США та їх союзників витрачав близько 20% ВВП на озброєння та наукові розробки у цій галузі.

Закритість економіки більшості з цих країн дозволяє доволі умовно оцінювати рівень конкурентоспроможності їх економіки. Вперше таку спробу у 2004-му році здійснив Інститут розвитку менеджменту (м. Лозанна, Швейцарія), що дозволило чітко визначити національне лідерство у цьому мегарегіоні (Див. табл. 10.2).

Як випливає з аналізу отриманих результатів, інноваційна основа конкурентоспроможності національної економіки є притаманною хіба що для Ізраїлю, який має диверсифіковану структуру виробництва та лідерство в деяких селективних галузях (машинобудування, обробка алмазів, програмне забезпечення тощо). Разом з тим, відносно високі позиції в економіці мегарегіону мають також ОАЕ, Бахрейн, Йорданія, Туніс, Саудівська Аравія, Єгипет, зумовлені передусім надходженням доходів від продажу нафти та інвестицій в галузі, що забезпечують їх життєві потреби (опріснення морської води, будівництво автошляхів, електроенергетика тощо).

Міцні позиції країн БСС відображає також і мікрорівень, що можна виявити при аналізі корпоративної структури основних товаровиробників товарів та продуцентів деяких послуг (Див. табл. 10.3). Основною галуззю отримання доходу при цьому виступає нафто-, газовидобувна промисловість та відповідна переробка сировини. Країновим лідером серед провідних промислових компаній є Саудівська Аравія, яка на відміну від інших держав БСС має відносно диверсифіковану структуру виробництва, а отриманий нею у 2003-му році дохід серед наведеної десятки лідерів становить 112,5 млрд. дол. чи 47,6% всього обсягу. Позитивна кон’юнктура на нафту та інші енергоносії, що склалася упродовж останніх чотирьох років, сприяла подальшому нарощуванню доходів нафтових та транспортних компаній цього мегарегіону, загальний обсяг отриманих доходів якими по сотні найбільших лідерів мусульманського світу становив 512 млрд. дол. (2003).

Велике значення в економіці Близького та Середнього Сходу мають особисті статки найзаможніших громадян, вплив яких на економічну ситуацію в мегарегіоні та в світі є доволі значущим. У відповідності із дослідження Міжнародного Ісламського Форуму їх обсяги тільки в арабських країнах Перської затоки наближаються до 1,5 трлн. дол., з яких 250 млрд. керуються ісламськими фінансовими структурами, а 400 млрд. – міжнародними фінансовими установами. Проте стара схема розподілу цих активів між членами сімей та торгових посередників поступово руйнується. Значно більше уваги багаті громадяни країн БСС приділяють інвестиціям в інші держави світу, переважно в країни Заходу. Проте й тут з’явилися нові тенденції, якщо під час енергетичної кризи 70-х років купувала нерухомість та цінні папери в США, то в ХХІ ст. частина виручки витрачається на придбання різних активів, нової для них валюти – євро та інвестицій переважно у мусульманську економіку.

Доволі специфічною для країн БСС є демографічна проблема, яка складається з цілої низки окремих блоків, що поєднуються між собою характерним арабським типом соціально-ментальних відносин:

вкрай нерівномірне розселення населення з його високою густотою в прирічкових зонах і впродовж морського узбережжя та фактично незаселеними територіями в Сахарі та пустелях Аравійського півострову;

високі темпи відтворення населення та переважання в його структурі осіб молодого віку, що може призвести у подальшому до нарощування рівнів безробіття та посилення суперечностей на ринку праці між країнами мегарегіону;

формування світових міграційних потоків до Європейського Союзу (з країн Північної Африки та Східного Середземномор’я) та до нафтовидобувних держав Аравійського півострова (зі Східного Середземномор’я, Центральної та Південної Азії);

численні деформації на ринку праці, зумовлені ісламськими законами регулювання зайнятості. Закони Шаріату, приміром, забороняють працювати за наймом жінкам, проте нерідко до складу робочої сили включають хлопчиків у віці 12 років і старше.

Останнім часом особливо посилилася роль інституційних утворень в економіці країн БСС, головна мета яких полягає у протистоянні тим процесам глобалізації, які захопили весь світ у т.ч. і цей мегарегіон. Прикладом успішної хоча і суперечливої діяльності щодо обмеження постачання сирої нафти на світовий ринок може слугувати ОПЕК. Разом з тим, протягом останніх п’яти років мала місце фінансова консолідація країн Близького та Середнього Сходу, при цьому на провідні позиції вийшов Ісламський банк розвитку, який довів свій статутний капітал до 8 млрд. ісламських динарів (понад 42 млрд. дол.), обігнавши при цьому Міжнародний банк реконструкції та розвитку. Водночас розпочалася реалізація паралельних програм щодо переходу ісламського світу до єдиної валюти. Основна надія при цьому покладається на експорт нафти з боку «великої ісламської вісімки» на яку вже зараз припадає близько 8% світової торгівлі (За даними експертів «British Petroleum» розвідані запаси нафти в світі складають близько 1,15 трлн. барр. та природного газу – 176 трлн. куб. м (при цьому майже 60% з них припадає на БСС), яких може вистачити з урахуванням зростаючої потреби відповідно на 40 та 60 років.

Важливим напрямком розвитку економічних відносин арабського світу є їх зближення з Європейським Союзом, економічні та політичні стосунки з яким визначаються пріоритетними як для ЄС, так і для арабського світу. У відповідності з новим документом Європейської Комісії «Ширша Європа – сусідство» найближчими пріоритетними партнерами БСС визнаються такі країни: Ізраїль (ВВП якого вже зараз становить близько 80% середнього рівня ЄС-15), Алжир, Єгипет, Лівія, Марокко, Туніс, Йорданія, Ліван, Палестина, Сирія. Основними напрямками співробітництва з ними упродовж наступних десяти років мають стати:

регіональне та міжрегіональне співробітництво;

розвиток внутрішньої та зовнішньої торгівлі та відповідної регулятивної структури (у т.ч. створення Спільного Європейського Економічного Простору – Common European Economic Space);

створення зони вільної торгівлі;

розширення обсягів міграції робочої сили;

створення спільної зони безпеки;

розвиток гуманітарного співробітництва;

інтеграція в галузі транспортних, енергетичних та телекомунікаційних мереж та створення Спільного дослідницького простору (European Research Area);

розробка нових інструментів підтримки інвестицій тощо.