Державне регулювання зайнятості (2003)

2.1.1. Розвиток системи інформаційного забезпечення державного регулювання зайнятості в Україні

Слід зауважити, що планово-централізована система економіки мала інші підходи до регулювання зайнятості, а тому здійснювалося інше за формою і змістом інформаційне забезпечення. Верховна Рада України 1 березня 1991 р. прийняла Закон України «Про зайнятість населення». Його виконання вимагало принципово нової інформації, тобто зміни діючої статистичної звітності стосовно зайнятості трудових ресурсів та нових форм інформаційного забезпечення. Так, в існуючих формах статистичної звітності зовсім не йшлося про безробітних, виплату допомоги, громадські роботи тощо. Ефективним шляхом до цього було втілення міжнародних норм адміністративної статистичної звітності щодо зайнятості й безробіття. Але застосовувати окремо ці норми у відриві від інших показників економіки, котрі теж не відповідали міжнародним нормам, було неможливо. Тому така велика робота, як перехід на міжнародні норми статистики та обліку, була запланована Урядом України на декілька років.

Стосовно трудових показників МОП у 1985 р. прийняла Конвенцію № 160 «Про статистику праці» і Рекомендацію № 170 «Про статистику праці». Відповідно до цих документів були встановлені такі основні розділи статистики праці:

статистика економічно-активного населення, зайнятості, безробіття і неповної зайнятості;

статистика заробітної плати й тривалості робочого часу;

індекси цін на споживчі товари;

статистика вартості робочої сили;

статистика витрат доходів домашніх господарств;

статистика виробничого травматизму і професійних захворювань;

статистика трудових конфліктів;

статистика продуктивності праці [19, с. 2061—2067].

Отже, всі вказані статистичні норми в тій чи іншій мірі стосуються зайнятості. Тому ні після прийняття Закону України «Про зайнятість населення», ні пізніше, тобто з 1 липня 1991 р., коли офіційно почалася реєстрація безробітних, міжнародні норми і методичні заходи щодо статистики ще не були введені. Лише з 1992 р. Держкомстат відповідно до графіка, затвердженого Кабінетом Міністрів України, почав вводити міжнародні норми статистики й обліку по всіх підрозділах економіки.

Спочатку вводилися тимчасові галузеві форми звітності щодо зайнятості і безробіття, розроблені Міністерством праці України, з їх поступовим удосконаленням і наближенням до міжнародних. Джерелами вдосконалення інформаційної бази були практика, аналіз і наукові дослідження. Це створило передумови того, що на даний час органи державного управління мають достатню базу інформації зіставлення розвитку процесів на ринку праці в динаміці за багато років, для глибокого аналізу, прогнозування і моніторингу процесів у галузі зайнятості і безробіття. Таким є, передусім, форми державної статистичної звітності №1-ПН, № 2-ПН, № 3-ПН, № 4-ПН, щоквартальний статистичний збірник економічної активності населення України Держкомстату України, який видається по результатах вибіркового обстеження домогосподарств за міжнародною методикою; щорічний статистичний збірник в Україні «Праця України», насичений всебічними відомостями стосовно зайнятості, безробіття, заробітної плати, соціального захисту, умов праці та іншими матеріалами, які характеризують стан соціально-трудових відносин в Україні; щорічний аналітично-статистичний збірник Мінпраці України і Державного центру зайнятості «Ринок праці України у N-му році». Виходять з друку також декілька періодичних видань, наприклад, «Праця і заробітна плата» та ін.

Реалізації заходів щодо застосування міжнародних норм статистики і обліку в галузі ринку праці та зайнятості сприяла комп’ютеризація як ланок державної служби зайнятості, так і органів Держкомстату України в період 1991—2001 рр. Якщо в деяких ланках державної служби зайнятості на кінець 1991 р. було лише трохи більше 200 комп’ютерів, котрі використовувалися переважно, як удосконалені друкарські машинки, то станом на 1 липня 2001 р. комп’ютерна мережа державної служби зайнятості охопила всі міста і райони України, де знаходяться підрозділи ДСЗ. Кількість комп’ютерів сягнула майже 6,0 тис., і всі вони працюють в Internet. Діє розгалужена електронна пошта.

Створена спеціальна служба, яка програмує необхідні комп’ютерні операції та обслуговує комп’ютерну мережу ДСЗ. Хоч електронної техніки ще не вистачає, але все ж головним досягненням є те, що тепер комп’ютери використовуються для вирішення виникаючих проблем за спеціально розробленими програмами.

ДСЗ впроваджує Єдину інформаційно-аналітичну систему, за котрою як пілотні працюють декілька районних і міських центрів. Втілюється також Єдина технологія обслуговування незайнятого населення, яка потребує обладнання всіх центрів державної служби зайнятості найсучаснішою технікою. Впровадження її в пілотних центрах дає значне підвищення рівня культури обслуговування.

Все це складає розгалужену комплексну систему інформаційного забезпечення ринку праці й державного регулювання зайнятості населення, котра задовольняє необхідні потреби державного регулювання зайнятості на всіх рівнях управління.