library.if.ua

Система макроекономічного рахівництва (1999)

2.1. Загальна характеристика національної та міжнародних систем макроекономічного рахівництва

Розроблювані різними країнами економічні моделі, що відображають річний економічний оборот на макрорівні, є важливим інструментом макроекономічного аналізу та державного регулювання і прогнозування національної економіки.

У світовій економічній і статистичній практиці існували дві економічні моделі, що на рівних правах були представлені в Статистичній комісії ООН. Перша — система національних рахунків (СНР), яка використовується для оцінки економічної діяльності більшості країн з ринковою економікою. Інша модель базувалася на методології балансу народного господарства (БНГ). Головною її функцією було планування та контроль за виконанням плану по випуску продукції (переважно важкої промисловості), а теоретичною основою — марксистсько-ленінська теорія відтворення, яка використовувалася країнами з адміністративно-командною системою управління. Обидві моделі базуються на застосуванні балансового методу у вивченні економічних процесів, який забезпечує комплексну взаємопов’язану характеристику процесів, що аналізуються, та збалансованість між обсягом виробничих ресурсів та їх використанням. Але розбіжності в теоретичних основах їх розробки зумовили наявність методологічних розбіжностей насамперед в системі показників і методах їх розрахунку (обчислення). Головна відмінність полягає в тому, що марксистсько-ленінська теорія відтворення продуктивною вважає ту працю, яка пов’язана із створенням матеріальних благ та обслуговуванням процесу їхнього обігу, а працю по створенню та наданню послуг вважає суспільно корисною, але не продуктивною і всю сферу послуг — невиробничою. У зв’язку з цим в БНГ відбивався процес відтворення тільки матеріальних благ, а сфера послуг нехтувалася. Ця принципова відмінність тягне за собою цілий ряд розбіжностей між БНГ та СНР. Перша відмінність полягає в неоднаковому визначенні меж сфери виробництва ВВП і ВНД, що призводить до різного тлумачення таких категорій, як «споживання», «перерозподіл» тощо.

Друга відмінність полягає у використанні одиниць класифікацій, що застосовуються у рахунках виробництва, споживання і нагромадження у матеріальному балансі, а також відносно територіального та національного принципу реєстрації. Є й багато інших розбіжностей між БНГ і СНР.

Незважаючи на те, що БНГ багато в чому відрізняється від СНР, він справив певний вплив на розвиток останньої. Насамперед, треба мати на увазі те, що перший БНГ було розроблено статистичними органами СРСР за 1925/1926 рр., тобто набагато раніше, ніж з’явилися перші розробки СНР. Тому деякі положення і концепції БНГ було використано в СНР. Наприклад, перші розробки БНГ включали таблиці, у яких в елементарній формі відображалися зв’язки між галузями економіки. Ці таблиці були праобразом міжгалузевого балансу, принципи якого розробив В. Леонтьєв і який є складовою частиною в сучасної СНР. Деякі із концепцій БНГ — загальне споживання населення, поділ кінцевого споживання на колективне та індивідуальне — також використані авторами сучасної СНР.

Порівняльний аналіз показує, що СНР є найбільш чітким засобом опису та відображення економічних процесів, які відбуваються на сучасному етапі. Дані СНР допомагають при розробці прогнозів соціально-економічного розвитку країни, прийнятті обґрунтованих управлінських рішень, адекватних сучасному етапу. Зрозуміло, що лише достовірні макроекономічні дані можуть забезпечити вірність та прогресивність прийнятих рішень та спрямувати розвиток країни саме в тому руслі, яке є бажаним.

Враховуючи, що Україна здійснює перехід до ринкової економіки, прагне інтегруватись до європейських структур і мати відповідну інформаційну базу, почалася перебудова української державної статистики, бухгалтерської та фінансової звітності та макроекономічного рахівництва взагалі. Перед економічною наукою постало завдання про розробку методології побудови системи національних рахунків України для переходу на загальноприйняту в міжнародній практиці систему економічної інформації.

У методологічному відношенні СНР, з одного боку, дає ключ до розуміння взаємозв’язку мікроекономіки (діяльність малих економічних одиниць — таких, як домашні господарства, ділові фірми, урядові установи) і макроекономіки (економічне зростання, зайнятість, інфляція тощо), що пов’язане із створенням ВВП і ВНД, а з іншого — створює основу для оцінки управлінських рішень, які приймаються, та окремих законодавчих актів з точки зору їхнього впливу на великомасштабні економічні явища. Це, звісно, потребує кардинальних змін нашого розуміння всього економічного обороту, економічних категорій і понять, якими оперує система національних рахунків (СНР).

У СНР економічна діяльність — це сукупність операцій із продуктами, послугами, доходами та фінансовими відносинами, які здійснюються шляхом взаємодії між суб’єктами економічної діяльності, інституційними одиницями або в межах самих одиниць. Економічні суб’єкти, інституційні одиниці та операції між ними в національних рахунках групуються таким чином, щоб висвітлювати стан і розвиток економіки відповідно до вимог ринкових відносин.

Отже, для здійснення переходу від однієї економічної моделі макроекономічного рахівництва до іншої також потрібен певний перехідний період, у межах якого можуть діяти і застосовуватися окремі елементи обох систем.

Перебудова у цій галузі розпочалася з часу прийняття Державної програми переходу України на міжнародну систему обліку і статистики (1992 р.), одним із основних розділів якої був розділ «Створення Системи національних рахунків».

Перший етап реформування, який здійснювався на протязі 1993—1997 рр., характеризувався концентрацією ресурсів у найважливіших галузях статистики, або тих, що не відповідали міжнародній практиці та міжнародним стандартам. Протягом цього етапу серед багатьох вирішених питань створено основні елементи СНР України, відпрацьовано систему показників, зміст і методику обчислення кожного з них. Використання методики обчислення основних макроекономічних показників СНР дало змогу отримувати основні пропорції та визначати тенденції економічного розвитку України.

Комплексний аналіз виконання Державної програми переходу на міжнародну систему обліку і статистики, переходу від БНГ до СНР дозволяє зробити висновки, що вона виконувалась недостатньо інтенсивно та не завжди на належному якісному рівні. На жаль, система економіко-статистичних показників, яка існує зараз в Україні і подається офіційною статистикою, не може забезпечити достовірність даних внаслідок різних об’єктивних і суб’єктивних причин. Складність і багатогранність завдань, які треба розв’язувати у перехідний період, здійснюючи перехід країни на іншу господарську модель, потребує багатомірного підходу як до розробки методологічних принципів і методичних прийомів побудови СНР і обчислення показників, так і до організації економіко-статистичних спостережень і обробки отриманої інформації.

Зовсім некоректно стверджувати, що за 1993—2000 рр. майже нічого не зроблено. Зроблено багато. Зокрема, розроблено методику обчислення основних макроекономічних показників, методологію складання основних рахунків (на жаль, не всіх), створено класифікацію видів економічної діяльності (КВЕД), яку гармонізовано зі специфікою української економіки та міжнародною класифікацією видів економічної діяльності, створено відділ національних рахунків при Мінекономіки України, який безпосередньо займається розробкою методології та методики національного рахівництва. Проте розробка методології складання окремих рахунків, впровадження якісно нових методів обчислення й аналізу макроекономічних показників здійснюються повільно, «з верху до низу», а не одночасно, тобто не охоплює всю сукупність секторів, галузей економіки та суб’єктів економічної діяльності. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку почали впроваджувати в економічну практику тільки з 2000 р. Це, в свою чергу, породжує проблеми достовірності інформації, її точності та об’єктивності, а іноді взагалі відсутності. Зрозуміло, що внаслідок перелічених недоліків не можна дістатися повної та достовірної інформації про стан та розвиток економіки країни. Тому необхідними кроками для усунення цих недоліків є удосконалення методології та методів розробки системи макроекономічного рахівництва України та її впровадження в усі ланки економічного процесу. Дуже хворобливим є також перехід від БНГ до СНР. Проте, треба пам’ятати, що в умовах ринкової економіки стара система макроекономічного рахівництва не може бути діючим знаряддям статистичного та бухгалтерського обліку та відображення глобальних господарських процесів.