library.if.ua

Система макроекономічного рахівництва (1999)

2.4. Особливості застосування системи макроекономічного рахівництва у різних країнах

Впровадження системи макроекономічного рахівництва в економічну практику відбувалось поступово, тобто виходячи із того, як швидко були створені відповідні умови для переходу на СНР. Це потребувало розробки методології складання рахунків, методів обчислення основних макроекономічних показників та, насамперед, створення певної інформаційної бази, адекватної вимогам СНР, тобто здійснення переходу на міжнародні стандарти у галузі статистики, фінансової звітності та бухгалтерського обліку. Окрім цього, необхідно враховувати також інші чинники: політичні умови, економічний стан, національні традиції тощо.

Раніше за інші країни перейшли на нову систему національних рахунків, яку було рекомендовано ООН у 1969 р., Канада, Швеція, Велика Британія (у 1971 р.), Австралія (у 1972 р.), Норвегія, Туреччина, Нідерланди (у 1973 р.), Данія, Франція, Люксембург (у 1974 р.), США, Італія, Іспанія (у 1975 р.) та ін.

Проте багато країн ще не повністю перейшли на рекомендовану ООН систему національних рахунків. Серед цих країн не всі складають зведений рахунок капіталу, фінансовий рахунок, платіжний баланс, обчислюють ВВП за трьома методами, розробляють дані про ВВП у постійних цінах із розбивкою за типами виробників і водночас за галузями та секторами економіки, як це рекомендовано СНР ООН. Також ці країни не розподіляють валову додану вартість в окремих галузях на оплату праці та прибуток. Існують також питання, які не реалізуються у практиці складання СНР деякими країнами. У ФРН, наприклад, навіть загальна структуру рахунків відрізняється від рекомендованої ООН. Для кожного сектора економіки в ФРН складають 7 рахунків, які характеризують розвиток цього сектора.

СНР Канади також має певні особливості. Так, рахунок виробництва складається лише для економіки в цілому. На рівні секторів економіки складають лише рахунки доходів і видатків, а також рахунок фінансування капітальних затрат.

СНР Франції характеризується великою деталізацією і методологічною розробленістю економічних і фінансових взаємозв’язків на макрорівні. Її розроблено на базі концепції продукції (матеріальних благ і послуг), що реалізується на ринку. Поряд із показником реалізованої продукції застосовують також інший показник — «продукт». До його складу поряд із реалізованою продукцією включено послуги адміністративних установ та організацій, страхових компаній, деяких фінансових посередників, а також домашньої прислуги. Основним показником у цій системі рахунків є валова територіальна (внутрішня) продукція у ринкових цінах, яка обчислюється як сума доданої вартості кожної галузі виробничої діяльності. Для переходу до показника ВДВ, рекомендованого СНР ООН, слід додатково обчислювати додану вартість секторів фінансових посередників, державних установ, а також оплату праці домашньої прислуги.

Для СНР Великої Британії характерним є те, що при оцінці показників і формуванні ВДВ наголос робиться на вартості факторів виробництва — на відміну від ринкових цін і концепції первинних доходів, як цього вимагає нова СНР 1993 р. При цьому не оцінюються послуги банків; деякі статті витрат на військові потреби розглядаються у складі капіталовкладень, а не як стаття урядових споживчих витрат; існують відмінності у визначенні галузевої класифікації продукту, капіталовкладень, особистого споживання.

У СНР США основна увага приділяється аналізу і розрахунку показника ВНП на відміну від СНР ООН, де основним показником є ВВП. У СНР ООН продукція банків (фінансових посередників) на стадії використання відноситься до проміжного споживання, тоді як у СНР США її використання розподіляють на кінцеве і проміжне споживання. Показник національного доходу (НД) обчислюється в США за факторною вартістю без урахування непрямих податків і субсидій, а не за ринковими цінами, як у СНР ООН.

ВНП дорівнює сумі чистого національного продукту (ЧНП) і споживання основного капіталу (амортизації), тобто ВНП = = ЧНП + А.

ЧНП, крім національного доходу (НД), включає також перерозподільчі платежі, пов’язані із бізнесовою діяльністю, непрямі податки (НП) і субсидії (С).

Якщо ЧНП = НД + (НП – С), тоді НД = ЧНП – (НП – С). Національний доход (НД) США складається з оплати праці, підприємницького доходу, прибутку корпорації тощо.

Той факт увагу, що не всі країни дотримуються рекомендацій ООН та ЄС щодо застосування і використання трьох методів при обчисленні ВВП. Більшість країн ЄС (ФРН, Данія, Іспанія, Італія, Нідерланди, Португалія) для обчислення ВВП застосовують як виробничий метод, так і метод кінцевого використання (за витратами), вважаючи їх рівноправними. Бельгія, Велика Британія і Франція застосовують усі три методи. Інші країни віддають перевагу якомусь одному: Греція і Люксембург — виробничому, Ірландія — розподільчому. Відзначимо, що таке групування є дещо умовним. Використання окремими країнами одного методу обчислення ВВП не свідчить про те, що не застосовуються й інші методи. У цих умовах віддається перевага тим результатам (підрахункам), які забезпечуються більш надійною інформаційною базою. Справа у тому, що інструментом і базою обчислення ВВП виробничим методом і методом кінцевого використання є дані міжгалузевого балансу, який повинен розроблятися щорічно. Проте, багато країн щорічно міжгалузевий баланс не розробляють. А це спонукає їх здійснювати додаткові розрахунки, вносити певні поправки. Тому вони використовують той метод обчислення ВВП, який щонайбільше забезпечений інформацією і застосування якого забезпечує об’єктивний результат економічної діяльності в країні.