library.if.ua

Система макроекономічного рахівництва (1999)

7.1. Методологія складання міжгалузевого балансу в концепції СНР

Одним із важливих розділів сучасної СНР є міжгалузевий баланс виробництва і розподілу продукції та послуг в економіці.

Міжгалузевий баланс являє собою систему показників, що докладно характеризують відтворення ВВП за вартістю та за натурально-уречевленим складом як в цілому по економіці, так і згідно з даними окремих галузей. У той же час міжгалузевий баланс є економіко-математичною моделлю економіки, що дозволяє на основі використання електронно-обчислювальної техніки здійснювати багатоваріантні розрахунки структури суспільного виробництва, виходячи із визначених наперед обсягу і структури кінцевого продукту. Це має важливе значення для здійснення варіантних розрахунків пропорцій, темпів економічного зростання, галузевої структури економіки, підвищення рівня оптимізації макроекономічних показників та аналізу міжгалузевих зв’язків.

Як математична модель економіки міжгалузевий баланс дозволяє перейти від якісної до кількісної характеристики прямих і непрямих міжгалузевих зв’язків. На основі даних міжгалузевого балансу обчислюють коефіцієнти повних затрат, які за своїм економічним змістом є сумою прямих і непрямих затрат усіх порядків, пов’язаних із виробництвом відповідного, конкретного продукту.

Міжгалузевий баланс дозволяє перейти також від теоретичного вивчення окремих загальноекономічних проблем до їхнього кількісного визначення. Це дає можливість більш ґрунтовно досліджувати основні закономірності розширеного відтворення щодо темпів зростання ВВП і ВНД, а також окремих галузей економіки. Крім цього, дані міжгалузевого балансу дозволяють аналізувати тенденції розвитку технічного прогресу в економіці, насичення економіки виробничими фондами, капітальними вкладеннями (інвестиціями), трудовими ресурсами та ін. Такий аналіз є можливим на базі співставлення у часі матриць прямої і повної фондо-, капітало-, трудомісткості та ін.

Міжгалузевий баланс, що розробляється у трудових одиницях (одиницях праці), дає інформацію, яка є необхідною для побудови раціональної системи цін.

Зауважимо, що інтеграція міжгалузевого балансу в СНР була обґрунтована і здійснена вперше в СНР ООН 1968 р. Вона свідчила лише про те, що методологію складання міжгалузевого балансу слід узгодити з методологією складання основних рахунків СНР, а зміст основних показників у різних квадрантах міжгалузевого балансу слід чітко скоординувати зі змістом цих показників у інших частках СНР.

З метою поглиблення аналітичних і прогнозних можливостей, більш адекватного відображення процесів відтворення ринкової економіки, наближення макроекономічних показників до тих, які розробляються в міжнародній економічній практиці, Держком Мінстат України з 1993 р. розпочав щорічну розробку міжгалузевих балансів за системою національних рахунків на основі існуючої статистичної звітності.

СНР охоплює, як відомо, три типи економічної діяльності: виробництво, споживання та нагромадження капіталу та взаємовідносини між ними, які формуються у зв’язку з утворенням і розподілом доходів. Міжгалузевий баланс у концепції СНР деталізує рахунки продуктів і послуг, виробництва, утворення та використання доходів. Зокрема міжгалузевий баланс використовують як засіб дезагрегування схеми рахунка продуктів і послуг, що передбачає здійснення таких операцій:

деталізацію рахунка продуктів і послуг за основними групами продуктів і послуг, передбаченими класифікацією основних продуктів (КОП);

необхідність розподілу проміжного споживання за галузями економіки, які споживають у виробництві продукти та послуги;

визначення для кожної групи продуктів і послуг показника валової доданої вартості. Отримана завдяки цьому інформація характеризує зв’язки, що існують між рахунком продуктів і послуг і міжгалузевим балансом.

Міжгалузевий баланс у концепції СНР реально відображає процеси, що відбуваються на сучасному етапі переходу до ринкових відносин, забезпечує системне обчислення найважливіших показників СНР, аналіз взаємозв’язків між галузями економіки, виявлення основних економічних пропорцій та співвідношень, вивчення структурних зрушень в економіці, комплексну оцінку інфляційних процесів, визначення економічного зростання.

Міжгалузевий баланс є також базою створення дезагрегованих за галузями економетричних моделей. Його аналіз дозволяє вирішувати проблеми вивчення прямої і непрямої залежності промисловості від експорту та імпорту, визначення витрат на електроенергію, аналізу ефективності кон’юнктурних програм уряду, впливу цінових змін, зміни податків та субсидій на кінцевий попит, прямої та непрямої залежності економіки у цілому від окремих галузей.

Схема міжгалузевого балансу за методологією СНР відповідає відомій відкритій статистичній моделі, у якій виділяються чотири основні частки (квадранти) (див. Додаток 3) [21, c. 54—55]. Вона показує, як продукт, вироблений у галузях економіки, використовується на проміжне і кінцеве споживання, нагромадження та експорт, а також характеризує структуру матеріальних витрат і витрат нематеріальних послуг, основні компоненти ВВП по кожній галузі. У цьому балансі І квадрант характеризує взаємозв’язки галузей економіки у споживанні продуктів та послуг, тобто проміжне споживання, ІІ квадрант відображає структуру кінцевого використання ВВП, а ІІІ квадрант містить вартісну структуру ВВП та імпорту. ІV квадрант у згаданій моделі не заповнюється, тому що між секторами кінцевого попиту і первинних витрат не існує простих виробничих зв’язків, як у проміжному споживанні.

У І квадранті міжгалузевого балансу по рядках і колонках подаються галузі економіки. У колонках по кожній галузі наведено витрати на виробництво продукції по галузях економіки, а по рядках — розподіл продукції кожної галузі між усіма галузями.

У ІІ квадранті міжгалузевого балансу рядки відповідають галузям-виробникам. Колонки відображають категорії кінцевого використання: кінцеве споживання, валове нагромадження та експорт товарів і послуг.

У ІІІ квадранті міжгалузевого балансу колонки відповідають галузям-виробникам, а рядки — основним вартісним компонентам валової доданої вартості (ВДВ) і ВВП.

По колонках міжгалузевого балансу відбивається вартісна структура валового випуску (ВВ) продукції і послуг окремих галузей економіки, яка складається із проміжного споживання (І квадрант) і ВВП (ІІІ квадрант). По рядках відображено натурально-уречевлений склад продукції і послуг, що витрачаються на проміжне споживання (І квадрант) і кінцеве використання (ІІ квадрант). Для кожної галузі економіки ресурси продуктів і послуг дорівнюють їх використанню.

З методологічної точки зору СНР передбачає розробку міжгалузевого балансу за двома схемами. Одна схема будується на основі чистих галузей, які визначаються за виробництвом однорідних видів продуктів та послуг, і являє собою матрицю виробничих зв’язків. Чисті галузі охоплюють продукти даного виду незалежно від того, у якій господарській галузі їх було вироблено. Наприклад, чиста галузь сільське господарство охоплює сільськогосподарські продукти, вироблені як негалузева, непрофільна продукція у інших галузях економіки (наприклад підсобними господарствами промислових підприємств або будівельних організацій).

Іншу схему міжгалузевого балансу можна побудувати як матрицю ринкових зв’язків на основі господарських галузей, які становлять групи підприємств, тобто сукупність однорідних закладів-підрозділів підприємств, які перебувають в одному місці і виробляють однорідну продукцію. Проте господарські галузі, де одиницею класифікації є заклад, виробляють також, крім основної продукції, у невеликих розмірах і вторинну (непрофільну) продукцію. Наприклад, господарська галузь сільське господарство, крім сільськогосподарських продуктів, може частково виробляти промислову продукцію. А це потребує при складанні міжгалузевого балансу на основі господарських галузей отримання додаткових даних про непрофільну продукцію і витрати на її виробництво. Хоча розглянута схема міжгалузевого балансу, побудованого на основі господарських галузей як матриця ринкових зв’язків, краще відображає ринкову структуру економіки, але обчислені на її основі коефіцієнти прямих і повних витрат є менш стабільними. Тому для аналізу виробничих зв’язків краще користуватися матрицею виробничих зв’язків, тобто схемою міжгалузевого балансу, побудованого на основі чистих галузей або продуктів [13, c. 36].

СНР передбачає розробку системи таблиць, яка включає узгоджені між собою таблиці ресурсів, використання продуктів та послуг та симетричну матрицю «Витрати—Випуск». Таблиці ресурсів і використання продуктів та послуг будуються за відповідною схемою за принципом «продукт на господарську галузь» (див. табл. 4.2). Перша з них показує формування ресурсів продуктів та послуг за рахунок внутрішнього виробництва та імпорту, друга — використання продуктів та послуг.

Існуюча статистична інформація дає змогу розробити лише симетричну матрицю І квадранта міжгалузевого балансу, побудовану за принципом «продукт на продукт».

Особливістю міжгалузевого балансу є те, що він розробляється у цінах кінцевого споживання (покупців), тобто з урахуванням торговельно-транспортної націнки, хоча не виключається можливість використання основних цін та цін виробників.

Деякі розбіжності у методах оцінки потоків у міжгалузевому балансі стосуються насамперед трактування торговельно-транспортних витрат та податків на продукти.

При складанні міжгалузевого балансу у цінах кінцевого споживання (покупців) записи у рядках, призначених для транспорту і торгівлі, відображають торговельно-транспортні націнки з доставки продукції галузей, для яких призначені відповідні колонки, до кінцевого споживача. Наприклад, запис на перетині рядка «транспорт» з колонкою «сільське господарство» показує транспортні витрати, пов’язані із доставкою сільськогосподарської продукції до кінцевого споживача.

Проте, якщо міжгалузевий баланс складається у цінах виробників або у основних цінах, записи у рядках, призначених для торгівлі і транспорту, показують торговельно-транспортні витрати з доставки до споживачів усіх проміжних товарів та послуг для виробничого споживання (у межах І квадранта) і з доставки кінцевих товарів і послуг до споживачів (у межах ІІ квадранта). Наприклад, у рядку «транспорт» на перетині його з колонкою «сільське господарство» у межах І квадранта мають бути записи, що характеризують транспортні витрати, пов’язані із придбанням сільським господарством предметів праці, вироблених в інших галузях. У той же час записи у рядку «транспорт» на перетині його з колонкою ІІ квадранта, призначеною для «кінцевого споживання домашніх господарств», відображають транспортні витрати, які кінцеві покупці мають оплачувати, купуючи відповідні споживчі товари. Записи у ІІ квадранті зроблені у цінах із урахуванням торговельно-транспортних націнок; тут не повинно бути окремих записів про торговельно-транспортні витрати [20, c. 243].

При аналізі міжгалузевих балансів у основних цінах і у цінах кінцевого споживання (покупців) виявляються певні особливості трактування податків на продукти. Зокрема, у міжгалузевому балансі, побудованому у цінах кінцевого споживання (покупців), чисті податки на продукти подаються окремим рядком, у клітинках на перетині його з колонками, призначеними для галузей економіки; при цьому рядок «податки за виключенням субсидій на продукти» винесено за межі розділу, присвяченого валовій доданій вартості (ВДВ), але знаходиться у межах ІІІ квадранта.

У міжгалузевому балансі, побудованому в основних цінах, податки, за виключенням субсидій на продукти, відображаються частково у І квадранті (тут показують податки на продукти, що відносяться до усіх проміжних товарів і послуг, витрачених у виробництві) і частково у ІІ квадранті (податки, за виключенням субсидій на продукти, що відносяться до всіх кінцевих товарів та послуг).

Проте, в обох випадках валова додана вартість (ВДВ) оцінюється в основних цінах, тобто за відрахуванням податків на продукти, але включаючи субсидії на продукти [20, c. 244].

Суттєвою рисою міжгалузевого балансу є детальна класифікація процесу розширеного відтворення. Вона розкриває виробничу структуру, специфіку виробництва, споживання та нагромадження в такому вигляді, який дає можливість встановити наслідки зміни попиту на конкретний продукт для різних галузей економіки, дослідити специфіку розподілу та використання доходів на споживання та нагромадження.

У І квадранті міжгалузевого балансу відображається проміжне споживання в галузях економіки. За методологією СНР проміжне споживання — це вартість усіх товарів (за винятком основних фондів) і ринкових послуг, які було спожито в галузях економіки. Воно охоплює: поточні закупки продуктів, спожиті економічними одиницями; вартість товарів, які вилучили із запасів і використали у виробництві; одержання та споживання у виробничому процесі послуг (без послуг по передачі права власності на землю, основні фонди і нематеріальні активи); продукти і послуги, вироблені економічними одиницями для власного споживання і включені до валового випуску; умовно нараховану оплату послуг фінансових посередників.

Умовно нарахована оплата послуг фінансових посередників складається з різниці між одержаними і сплаченими фінансово-кредитними установами відсотками. У І квадранті вона подається в колонці «Умовно нарахована оплата послуг фінансових посередників», а в складі валової доданої вартості (ІІІ квадрант) показується із знаком «мінус» по відповідному рядку і в колонці «Умовно нарахована оплата послуг фінансових посередників».

Методологічні принципи, що їх покладено в основу І квадранта, дозволяють розрахувати коефіцієнти прямих і повних витрат і оцінити їх вплив на виробництво ВВП.

У ІІ квадранті міжгалузевого балансу в галузевому розрізі відображаються товари і послуги, придбані для кінцевого використання домашніми господарствами, органами загального державного управління, некомерційними організаціями, що обслуговують домашні господарства, а також підприємствами («Валове нагромадження») й іноземними державами («Експорт»). Таким чином, кінцеве використання поділяється на кінцеве споживання, валове нагромадження та експорт.

Колонка «Кінцеве споживання домашніх господарств» відображає споживання товарів, матеріальних та нематеріальних послуг, які були придбані за рахунок власних доходів, включаючи продукцію особистого підсобного господарства та інші отримані натуральні доходи.

Колонка «Сектор загального державного управління» відображає державні витрати на купівлю товарів та матеріальних послуг для подальшої передачі домашнім господарствам; обсяг неринкових послуг, що надаються галузями сфери нематеріальних послуг (державними організаціями і установами) домашнім господарствам, за відрахуванням їх часткової оплати, а також обсяг товарів, матеріальних та неринкових послуг, наданих суспільству в цілому.

Колонка «Кінцеве споживання некомерційних організацій, які обслуговують домашні господарства» відображає купівлю товарів і матеріальних послуг для подальшої передачі домашнім господарствам, включаючи умовне придбання послуг, які підприємства надають своїм працівникам, та обсяг неринкових послуг, які надають ці організації домашнім господарствам.

Кінцеві споживчі витрати цих трьох інституційних секторів визначають фактичні витрати на придбання товарів та оплату послуг і деталізують рахунок використання наявного доходу по видах товарів та послуг.

Колонка «Валове нагромадження основного капіталу» в розрізі галузей матеріального виробництва відображає придбання речових носіїв основного капіталу. При цьому валове нагромадження розраховують на валовій основі, тобто із включенням споживання основного капіталу (амортизації).

Колонка «Зміна запасів матеріальних оборотних коштів» наведена по сфері матеріального виробництва і показує обсяг зміни матеріальних оборотних фондів та державних матеріальних резервів у розрізі галузей.

Запаси матеріальних оборотних фондів охоплюють усі продукти, які знаходяться у господарських одиниць і не включені до складу основних фондів (запаси промислових продуктів, сільськогосподарської продукції, худобу на відгодівлі, неоплачене незавершене будівництво і капітальний ремонт, незавершене виробництво, запаси державних матеріальних ресурсів).

Колонка «Чисте придбання цінностей» відображає придбання за виключенням вибуття виробів із дорогоцінних каменів та металів і творів мистецтва, які з часом не зменшують свою вартість.

Експорт як елемент кінцевого використання характеризує придбання товарів та послуг нерезидентами.

Підсумкова колонка «Всього ресурсів» (І та ІІ квадранти) відображає продаж товарів і послуг для використання галузями матеріальної та нематеріальної сфери в процесі виробництва (проміжне споживання), а також для кінцевого споживання, валового нагромадження та експорту.

Для визначення обсягу валового випуску товарів та послуг з колонки «Всього ресурсів» треба зняти ( відрахувати) імпорт по видах товарів та послуг [13, c. 40].

У ІІІ квадранті міжгалузевого балансу подається вартісний склад ВВП та імпорту за основними компонентами вартості (рядки) і в розрізі галузей-виробників (колонки).

Оплата праці найманих працівників складається із заробітної плати та відрахувань на соціальне страхування.

Заробітна плата включає всі види винагороди за працю в грошовій і натуральній формі, а також грошові виплати за невідпрацьований час відповідно до законодавства (щорічна відпустка, святкові дні).

Фактичні відрахування на соціальне страхування складаються із платежів, які сплачує підприємство або наймач в органи соціального забезпечення і соціального страхування населення. Ці платежі є основою для виплати населенню пенсій, допомоги по непрацездатності, безробіттю.

Умовні відрахування на соціальні заходи виплачуються безпосередньо роботодавцями своїм працівникам за рахунок власних коштів без залучення сторонніх органів.

Валовий прибуток — це прибуток нефінансових та фінансових корпорацій від виробничої діяльності. Він складається із чистого прибутку і споживання основного капіталу (амортизації).

Споживання основного капіталу галузями економіки відображає зношення основних фондів та їх втрати у процесі виробництва. В бухгалтерському обліку вартість основних фондів відбивається за вартістю їх придбання або з результатів останньої переоцінки, а зношення розраховується за нормами амортизаційних відрахувань. У СНР потрібно показувати фактичне зношення основних фондів, виходячи з цін, які діяли на момент проведення операцій. Це потребує дооцінки амортизації.

Чистий прибуток економічних одиниць, одержаний від виробничої діяльності, за даними бухгалтерського обліку має бути зменшений на обсяги окремих елементів доданої вартості. До них належать сума дооцінки амортизації, холдинговий прибуток, недоамортизована вартість тощо.

Змішаний доход — це прибуток некорпорованих підприємств, які перебувають у власності домашніх господарств, та від індивідуального бізнесу.

Інші податки, пов’язані із виробництвом, сплачують інституційні одиниці за використання окремих факторів виробництва і здійснення окремих видів діяльності. Вони включають податки на землю, будови і споруди, на використання інших основних фондів, підприємницькі ліцензії, податки на фінансові операції та операції з капіталом, за використання природної сировини тощо.

Субсидії на виробництво інституційні одиниці одержують у результаті участі у виробництві чи використання окремих факторів виробництва.

Податки на продукти стягуються пропорційно обсягу товарів та послуг, які виробляє, продає та імпортує інституційна одиниця. До них входять ПДВ, акцизний збір та інші податки на конкретні види товарів і послуг.

Субсидії на продукти органи державного управління надають інституційним одиницям за одиницю виробленого товару чи послуги.

Імпорт в міжгалузевому балансі відображає придбання товарів та послуг резидентами у нерезидентів.

Валовий випуск товарів та надання послуг у міжгалузевому балансі складається з проміжного споживання (І квадрант) та валового внутрішнього продукту (ІІІ квадрант), а «Всього ресурсів» включає обсяги ВВП та імпорту.

Дані валового випуску і ресурсів у ІІ і ІІІ квадрантах міжгалузевого балансу збігаються по кожній галузі [13, c. 41—42].