Макроекономіка

Макроекономічна система і суспільне виробництво. Об’єкт і

У процесі господарської діяльності економічні відносини між людьми завжди функціонують як певна система, яка включає об’єкти цих відносин, різні форми зв’язків між ними. Економіка кожної країни – це велика система, у якій здійснюється багато різних видів діяльності. Кожна ланка (елемент чи компонент) системи може існувати лише тому, що одержує щось від інших, тобто знаходиться у взаємозалежності і взаємозв’язку з іншими ланками.

Отже, економічна система – це впорядкована система зв’язків між виробниками і споживачами матеріальних і нематеріальних благ і послуг.

Можна виділити такі елементи економічної системи: продуктивні сили суспільства, що поєднують продуктивну силу праці, капіталу, природних ресурсів і підприємництва; економічні відносини людей у виробництві, розподілі, обміні і споживанні благ і послуг, виробничі можливості суспільства, результати виробництва (продукт та його ефективність (співвідношення результатів і затрат).

Економічні відносини є визначальним елементом системи. Соціально-економічні відносини (відносини власності) визначають тип економічної системи (приватна власність відповідає одному типу, а державна – іншому тощо). Організаційно-економічні відносини, відбиваючи глибину поділу праці, її кооперацію, комбінування, концентрацію, централізацію, технологію і організацію виробництва і обміну, служать посередником у зв’язках між усіма елементами економічної системи; саме вони “склеюють” компоненти системи в єдине ціле. Економічні відносини визначають зміст праці в системі.

Економічний механізм є координуючим елементом системи.

Виробничі можливості економічної системи обмежені рідкістю ресурсів виробництва, їх рідкісність з розвитком суспільства, як правило, зростає. Це зумовлено тим, що вичерпуються невідтворювані ресурси, водночас розширюються і зростають економічні потреби. Перед суспільством постає проблема економічного вибору. Вона стає основною проблемою ефективного функціонування економічної системи.

Відображенням проблеми економічного вибору є постановка трьох основних питань економіки:

1) Що виробляти? Які із можливих товарів і послуг повинні вироблятись даною економічною системою і протягом якого часу?

2) Як виробляти? За якої комбінації виробничих факторів, з використанням якої технології і організації виробництва повинні створюватись обрані товари і послуги?

3) Для кого виробляти? Хто буде купувати створені продукти, оплачувати їх, здобуваючи від цього користь? Яким буде доход нації від виробництва даних товарів і послуг?

Сучасний світ характеризується наявністю різних економічних систем, які, виникнувши у тому чи іншому історичному періоді, не залишались незмінними, а постійно розвивались. Одні із них зійшли з історичної арени, а інші – існують, постійно вдосконалюючись. Тому економічну систему варто розглядати у процесі історичного розвитку, бачачи її як щось мінливе, яке формується і проходить через певні ступені і фази розвитку. У взаємодії, перетворенні, удосконаленні різних систем утворюється економічна цілісність сучасного світу.

Сучасні дослідники виділяють такі системи: доіндустріальне, індустріальне, постіндустріальне, неоіндустріальне (інформаційне суспільство).

Найбільше розповсюдження в світовій економічній літературі отримала класифікація економічних систем за двома ознаками:

1) формою власності на засоби виробництва;

2) способом координації (регулювання) економічної діяльності.

На основі цих ознак виділяють такі економічні системи: традиційна (натуральна) економіка; тоталітарна економіка; ринкова економіка вільної конкуренції; регульована ринкова (змішана) економіка, або соціально орієнтована ринкова економіка.

Визначальні риси традиційної (натуральної

економіки):

– натуральна форма виробництва;

– переважно общинна власність на засоби виробництва;

– нерозвинений поділ праці;

– патріархальна, родоплемінна організація суспільного життя;

– визначальна роль природних ресурсів, переважання ручної праці;

– безпосередній зв’язок виробництва і споживання, переважно зрівняльний розподіл виробленого продукту.

Визначальні риси централізованої (планової, тоталітарної, командно-адміністративної)

економічної системи:

– товарна форма виробництва;

– державна власність на засоби виробництва;

– розвинена системи суспільного поділу праці;

– продуктивні сили індустріального типу;

– відсутність вільного підприємництва, придушення ринкових відносин;

– жорстке державне керівництво економікою на основі директивного плану або планових нормативів.

Основні ознаки ринкової економічної системи:

– товарна форма виробництва;

– приватна власність, як основа вільного підприємництва і вільної конкуренції;

– розвинена система суспільного поділу праці;

– продуктивні сили індустріального типу;

– ринок як система саморегулювання економіки на основі об’єктивного співставлення попиту і пропозиції, як механізм ціноутворення.

Визначальні риси соціально орієнтованої

(регульованої) ринкової економічної системи:

– товарна форма виробництва;

– багатоукладність економіки і змішана власність на засоби виробництва;

– розвинена система суспільного поділу праці;

– продуктивні сили постіндустріального типу;

– антимонопольне регулювання і стимулювання недосконалої конкуренції;

– економічний механізм побудовано на взаємодії вільного і державного регулювання;

– соціальний захист населення.

Особливу роль в сучасну епоху має перехідна економіка, тобто економіка, котра знаходиться у стані докорінних змін, переходу від одного стану до іншого як в межах одного типу господарства, так і від одного до іншого типу господарства; інакше кажучи – від однієї до іншої економічної системи. Перехідну економіку потрібно відрізняти від перехідного періоду у розвитку суспільства; у ході перехідного періоду здійснюється зміна суспільних відносин, у тому числі й економічних, одного типу на інший.



← prev content next →