Податковий менеджмент (2001)
Тема 1. Теоретичні та організаційні основи податкового менеджменту
В підручнику «Финансы» за редакцією В. М. Родіонової термін «управління» визначається як сукупність прийомів та методів цілеспрямованого впливу на об’єкт для досягнення певного результату. Отже, потрібно конкретизувати об’єкт впливу та результат, якого треба досягнути в сфері оподаткування.
Об’єктом впливу в податковій сфері є відносини, що виникають між державою та платниками з приводу сплати до бюджету податків і обов’язкових платежів. А результатом такого впливу має бути, з одного боку, формування централізованого фонду держави, а з іншого — створення сприятливих умов для розвитку господарської діяльності; регулювання соціально-економічного життя суспільства. Вказана мета випливає з двох функцій податків — фіскальної та регулюючої.
Тож виходячи з мовленого вище, можна сформулювати поняття «податковий менеджмент». Це сукупність прийомів та методів організації податкових відносин з метою забезпечення формування дохідної частини бюджету та впливу податків на розвиток виробництва і соціальної сфери.
Далі необхідно визначити складові податкового менеджменту, розглянути їх у логічній послідовності. Очевидно, що управління в сфері оподаткування починається з законотворчої діяльності.
В процесі саме цієї діяльності визначаються принципи оподаткування, встановлюються види податків і обов’язкових платежів та їх елементи (платники, об’єкт, ставки, пільги), розробляється порядок розрахунків з бюджетом.
Другою складовою податкового менеджменту є планування податків. Цей вид діяльності передбачає визначення сум податків та обов’язкових платежів, які мають надійти щороку до бюджету для фінансування видатків.
Щоб забезпечити надходження запланованих сум платежів у бюджет, потрібно здійснювати контроль за правильністю нарахування та своєчасністю сплати державі податків та обов’язкових платежів. Отже, податковий контроль — це третя складова податкового менеджменту. Цей вид діяльності передбачає ведення податкового обліку та здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства. Податковий облік, у свою чергу, включає облік платників та облік нарахованих і фактично сплачених сум до бюджету.
Контроль за дотриманням податкового законодавства здійснюється шляхом проведення камеральних, документальних та тематичних перевірок.
Законотворча діяльність та планування податків належать до стратегічного управління в сфері податкової діяльності, а податковий контроль — до оперативного.
Наступний блок питань, до якого треба перейти при вивченні даної теми, охоплює організаційні основи податкового менеджменту.
Насамперед, необхідно з’ясувати, які органи здійснюють управління в сфері оподаткування. Для цього доцільно їх поділити на три групи:
органи законодавчої та виконавчої влади;
органи оперативного управління в податковій сфері;
органи нефінансового профілю, які виконують лише окремі функції, пов’язані з податковою діяльністю.
Далі слід указати склад кожної групи та охарактеризувати функції цих органів. Так, наприклад, до першої групи органів входять: Верховна Рада України, Адміністрація Президента України, Кабінет Міністрів, Міністерство фінансів.
Верховна Рада здійснює законотворчу діяльність у сфері оподаткування, бере участь у плануванні податків, оскільки розглядає і затверджує проект бюджету на наступний рік. Президент України видає Укази з питань оподаткування, не врегульованих законодавчими актами. Кабінет Міністрів та Міністерство фінансів беруть участь у плануванні податків, здійснюють керівництво виконанням бюджету, розробляють та приймають нормативно-правові документи з питань оподаткування.
При вивченні складу другої групи органів слід звернути увагу на те, що основне навантаження з контролю за правильністю нарахування та своєчасністю сплати до бюджету податків та обов’язкових платежів лягає на податкову службу. Тож потрібно розглянути ціле коло питань, пов’язаних з діяльністю державної податкової служби України. Першим з них є питання правового регламентування діяльності податкових органів. Зазначимо, що відправною точкою податкової діяльності є законодавчі акти. Слід указати, хто бере участь у розробці законопроектів у сфері оподаткування, на які органи покладено функцію їх прийняття. Окремого розгляду потребує порядок взаємодії законів Верховної Ради та указів Президента з питань оподаткування. Далі з курсу «Податкова система» слід згадати ті закони, що регламентують діяльність податкових органів та порядок справляння податків. Особливо детально необхідно зупинитися на основних положеннях Законів України «Про систему оподаткування» та «Про державну податкову службу в Україні». Другий є основним джерелом вивчення питань про структуру податкової служби, її функції, права керівників, їхніх заступників та посадових осіб податкових органів.
Слід проаналізувати:
як змінилася система органів Державної податкової служби. Якщо спочатку вона включала:
Головну державну податкову інспекцію (вища ланка), державні податкові інспекції Республіки Крим, областей і міст із районним поділом (середня ланка);
державні податкові інспекції районів (сільських і міських) та міст обласного підпорядкування (низова, базова ланка), то з 1996 р. згідно з Указом Президента України «Про створення державної податкової адміністрації України та місцевих податкових адміністрацій» від 22 серпня 1996 р. на базі вказаних органів було створено податкові адміністрації. А 1998 року на низовому рівні знову створено державні податкові інспекції. Трирівнева структура податкових органів залишилася;
як змінилася підпорядкованість органів державної податкової служби. Якщо спочатку вони діяли при Міністерстві фінансів, то з 1996 р. Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Крім того, якщо раніше спеціальні підрозділи по боротьбі з правопорушеннями у сфері оподаткування, які є складовою податкової служби, підпорядковувались органам внутрішніх справ, то з указаного терміну податкова міліція є структурним підрозділом Державної податкової адміністрації України;
3) як змінилися завдання органів державної податкової служби. Коло завдань розширилося. Але слід зазначити, що нова редакція Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 05.02.98 р. не привнесла за змістом нічого нового в завдання податкових органів. Деякі завдання роздробилися на окремі складові, деякі — просто дублюють функції податкових органів.
Права органів ДПА також слід розглядати окремо — права посадових осіб і права керівників податкових адміністрацій та податкових інспекцій. Особливо важливою з цього приводу є проблема перевищення повноважень при здійсненні податкового контролю.
Останнє питання, яке потрібно розглянути в рамках цієї теми, є відповідальність платників податків і податкових платежів. Слід звернути увагу, що існує три види відповідальності:
фінансова;
адміністративна;
кримінальна.
Фінансова відповідальність передбачає сплату підприємствами та фізичними особами—суб’єктами підприємницької діяльності штрафів за такі види порушень.
Заниження сум податків та обов’язкових платежів, приховування доходів або інших об’єктів оподаткування — штраф у однократному розмірі донарахованої за результатами перевірки суми податку чи іншого платежу. В разі повторного порушення (протягом року після порушення, встановленого попередньою перевіркою) — штраф у двократному розмірі донарахованої за результатами перевірки суми податку. Винятком є лише податок на прибуток підприємств. Згідно зі статтею 20 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до платників застосовується фінансова санкція в розмірі тридцяти відсотків нарахованої за результатами перевірки суми податку на прибуток, в т. ч. і при повторному порушенні. Але за певних умов указані фінансові санкції не застосовуються. Це має місце у випадку, якщо платник податку:
самостійно виявив порушення, що призвело до заниження суми податку чи іншого платежу;
письмово повідомив про це податковому органу;
здійснив відповідні розрахунки з бюджетом і державними цільовими фондами (подав до установи банку платіжне доручення на сплату належної суми податку чи обов’язкового платежу).
Додаткові умови мають бути виконані щодо податку на прибуток. Платник зобов’язаний сплатити суму недоїмки, а також пеню, обчислену, виходячи зі 120 відсотків облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати, нараховану на повну суму недоїмки за весь її термін.
Звернімо увагу й на таке: якщо за наслідками перевірки платника податку податковим органом виявлено випадки арифметичних помилок або описок, що призвели до заниження суми податку на прибуток, але не більше ніж п’яти відсотків суми загальних зобов’язань платника щодо сплати такого податку за період, що перевіряється, — керівник відповідного податкового органу може прийняти рішення про незастосування фінансових санкцій у вигляді 30 відсотків нарахованої за результатами перевірки суми податку на прибуток.
Неподання чи несвоєчасне подання органам державної податкової служби податкових декларацій, розрахунків, аудиторських висновків та інших документів, необхідних для обчислення податків, а також неподання чи несвоєчасне подання установам банків платіжних доручень на сплату податків та інших обов’язкових платежів — штраф у розмірі 10 відсотків належних до сплати сум податків. Проте якщо порушення встановленого строку подання декларацій, розрахунків не призвело до несвоєчасного надходження податків або інших обов’язкових платежів до бюджетів (державних цільових фондів), зазначена фінансова санкція не застосовується. Також 10% не стягуються за несвоєчасне подання чи неподання до податкових органів декларацій і розрахунків, якщо платник своєчасно подав до установи банку платіжне доручення на сплату до бюджету (державного цільового фонду) податків чи інших платежів у розмірах, зазначених у податковій декларації, розрахунку незалежно від наявності коштів на рахунку платника.
Разом з тим слід зауважити, що навіть коли мають місце зазначені вище умови, за яких фінансова санкція в розмірі 10% не застосовується, це не звільняє від адміністративної відповідальності.
3. Неповідомлення податкових органів про відкриття чи закриття рахунків у банках — штраф від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
4. Відсутність на момент перевірки податкових декларацій і розрахунків, пов’язаних із нарахуванням та сплатою податків на прибуток та додану вартість за відповідні періоди — штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів за одноразове порушення. Якщо протягом наступних дванадцяти місяців платник податку припускається другого чи більше таких порушень, то до нього застосовуються фінансові санкції в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, помножених на число таких порушень. Початком відрахунку зазначених дванадцяти місяців є місяць, на який припадає останнє порушення.
При вивченні питання про фінансову відповідальність платників податків слід також звернути увагу на порядок стягнення фінансових санкцій. Рішення про застосування та стягнення фінансових санкцій за наслідками розгляду матеріалів перевірки приймає начальник податкової інспекції або його заступник. Перший примірник рішення надсилається керівнику перевіреного підприємства чи громадянину для внесення відповідних сум до бюджету, спеціальні цільові фонди. Другий — передається через керівника структурного підрозділу, працівник якого здійснював перевірку, начальнику управління (відділу) обліку та звітності для вчинення відповідних записів у картках особових рахунків. Підприємство має сплатити донараховану за результатами перевірки суму податків та фінансових санкцій у 10-денний термін з дня прийняття рішення. А для громадян цей термін дорівнює 15 дням. Не внесені в указаний строк суми стягуються податковими органами з підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та наслідків фінансово-господарської діяльності у безспірному порядку, а з громадян — за рішенням суду або за виконавчими написами нотаріусів.
Дії службових осіб податкових органів можуть оскаржуватись у встановленому порядку, але подання скарги не припиняє оскаржуваної дії, за винятком рішень по податках на прибуток та додану вартість. У цьому разі подання скарги зупиняє стягнення фінансових санкцій до повного вирішення питання в судовому порядку.
Адміністративна відповідальність передбачає стягнення адмінштрафів з керівників, посадових осіб підприємств, установ та організацій, а також з громадян. Види порушень і розміри стягнень указані в Законі України «Про державну податкову службу в Україні». При вивченні цього питання доцільно групувати суб’єктів, на яких накладаються стягнення. Окремо слід розглянути групу, до якої включаються керівники та посадові особи підприємств. У другу групу треба знову включити посадових осіб підприємств, а також громадян — суб’єктів підприємницької діяльності. Третю групу складатимуть громадяни, як ті, що зареєстровані, так і ті, що не зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності. Такий розподіл на групи зумовлений видами порушень, за які стягуються адмінштрафи.
Значними є розміри заниження сум податків і податкових платежів, що в 100 і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Якщо порушення податкового законодавства спричинили зменшення надходжень до бюджету в сумі, що в 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то це вважається крупними розмірами. Особливо крупні розміри передбачають заниження сум податків і обов’язкових платежів, яке у понад 1000 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Види покарання за вказані порушення наведені в кримінально-процесуальному кодексі України, стаття 148(2).