library.if.ua

Бухгалтерський облік у банках України (2001)

1.3. Особливості обліку господарських операцій банку за принципом нарахування

Принцип нарахування є засадним принципом міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та підготовки фінансової звітності суб’єктами господарювання.

Принцип нарахування визначає відповідний метод, що базується на таких правилах:

1) доходи фіксуються в той період, коли їх було зароблено;

2) витрати фіксуються в той період, коли вони були понесені;

3) час, коли грошові кошти було фактично отримано (дохід) або сплачено (витрати), до уваги не береться.

Принцип нарахування впливає на фінансову звітність, а саме:

операції та події фіксуються в міру того, як вони проводяться або відбуваються;

право на отримання грошових коштів або інших фінансових ресурсів фіксується як актив у балансовому звіті;

зобов’язання зі сплати грошових коштів або надання послуг фіксується як зобов’язання в балансовому звіті;

доходи та витрати фіксуються у звіті про фінансові результати за відповідний період.

Принцип нарахування ґрунтується на двох концепціях. Перша — концепція фіксування доходу, друга — концепція відповідності.

Концепція фіксування доходу полягає ось у чому:

якщо грошові кошти отримано в попередньому обліковому періоді, то доходи фіксуються з відстрочкою; зобов’язання, що є доходом майбутнього періоду, вноситься до балансового звіту;

якщо грошові кошти отримано в наступному обліковому періоді, то доходи фіксуються в тому періоді, в якому вони зароблені. Нарахована сума доходів як актив вноситься до балансового звіту, а доходи фіксуються у звіті про фінансові результати.

Згідно з концепцією відповідності фіксуються витрати, які слід вважати витратами звітного періоду:

грошові кошти, сплачені протягом звітного періоду, є витратами майбутніх періодів і обліковуються як актив у балансовому звіті;

витрати, що фактично понесені в поточному періоді, але сплачуватимуться протягом наступних періодів, обліковуються в балансовому звіті як зобов’язання і водночас фіксуються у звіті про фінансові результати.

Найважливіша перевага обліку за принципом нарахування — це приведення у взаємну відповідність доходів і витрат, завдяки чому фінансова звітність відбиває реальні результати фінансово-господарської діяльності банківської установи.

Розглянемо умовну ситуацію, коли банк має лише один актив — кредит, процентні доходи за яким надходять 1.04, 1.07, 1.10, 1.01 наступного року однаковими частинами в сумі 12000 грн.:



Проте свої доходи та витрати, а отже, і процентний дохід банк обчислює щомісяця: 01 = 12 000; 02 = 0; 03 = 0; 04 = 12 000; 05 = 0; 06 = 0; 07 = 12 000; 08 = 0; 09 = 0; 10 = 12 000; 11 = 0; 12 = 0.

Отже, у разі врахування такого фактора, як час отримання платежу, результати роботи банку справляють хибне враження нестабільних. Цього можна уникнути, удаючись до вирівнювання зазначених результатів, що є можливим згідно з принципом нарахування — дохід фіксується до настання моменту реального отримання платежу:



Так само за принципом нарахування вирівнюються й витрати. Наприклад, проценти на депозити юридичних і фізичних осіб сплачуються, як правило, один раз на квартал, а нараховуються і відображаються на відповідних рахунках фактичних витрат щомісяця.

Зауважимо, проте, що витрати можуть бути відстрочені. Відстрочення — це протилежність нарахуванню, тобто це відображення в обліку витрат після того моменту, коли їх фактично було понесено. Припустімо, що 1 січня поточного року банк сплачує орендну плату за весь поточний період у сумі 240 000 грн.



Отже, у січні витрати банку збільшуються на 240 000 грн., що значно спотворює результати фінансової діяльності банку в І кварталі. В інших звітних періодах (як щомісяця, так і щокварталу) результати виглядатимуть набагато позитивнішими, хоча насправді реального поліпшення ситуації не відбулося. Через це банк має щомісяця відносити на витрати 1/12 річної суми, тобто 20 000 грн. Тому на початку року суму в 240 000 грн. банк записує як актив на статтю «витрати майбутніх періодів», сума якої скорочується щомісяця в міру віднесення на витрати.

Розглянувши основні характеристики фінансового та управлінського обліку як двох галузей єдиної системи обліку, зазначимо, що набуття чинності з 1 липня 1998 року Законом «Про оподаткування прибутку підприємств», зумовило потребу запровадити поняття податкового обліку, або обліку для цілей оподаткування. Такий облік базується на правилах, виконання котрих законодавчо регламентовано і які розроблено для державного регулювання платежів до бюджету.

Загальні характеристики видів бухгалтерського обліку показано на рис. 1.2 і в табл. 1.1, 1.2.