library.if.ua

Бухгалтерський облік у банках України (2001)

2.1. Особливості побудови плану рахунків

План рахунків фінансових банківських установ — це систематизований перелік рахунків фінансового обліку, використовуваний для реєстрації господарських операцій. Він є складовою частиною національної системи бухгалтерського обліку, а отже, служить для відображення бухгалтерської інформації.

План рахунків, розроблений відповідно до загальновживаних у міжнародній практиці принципів та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, є обов’язковим для використання всіма банківськими установами України. На рахунках відображаються операції, визначені чинним законодавством та нормативними актами Національного банку України. Облік валових доходів і валових витрат ведеться за окремими схемами, що рекомендуються НБУ та вибираються банками України самостійно згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Інформація, що відображається на рахунках бухгалтерського обліку, має бути докладною та зрозумілою для користувачів — керівництва банку, міжнародних фінансових організацій, контролюючих органів.

У процесі підготовки плану рахунків було враховано ту обставину, що Національний банк України та решта банків виконують неоднакові операції. Більше того, Національний банк України здійснює контроль та нагляд за діяльністю інших банків та розробляє методологію обліку. Так, постановою Правління Національного банку України від 21.11.97 № 388 було затверджено план рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України та окремий план рахунків бухгалтерського обліку в Національному банку України. Істотні зміни до плану рахунків внесено постановою Правління НБУ від 16.12.98 № 520.

Різні цілі та завдання, різні операції спричинили різні назви класів рахунків та не завжди однакові номери балансових рахунків, що в цілому не суперечить принципам міжнародного обліку, які покладаються в основу побудови обох планів рахунків.

Розгляньмо, як саме термінологію МСБО відображено в новому плані рахунків бухгалтерського обліку.

План рахунків поділяється на чотири категорії та дев’ять класів (див. дод. 39).

Перша категорія — балансові рахунки, які об’єднано в п’ять класів:

Клас 1. Казначейські та міжбанківські операції.

Клас 2. Операції з клієнтами.

Клас 3. Операції з цінними паперами та інші активи й зобов’язання.

Клас 4. Довгострокові вкладення, основні засоби та нематеріальні активи.

Клас 5. Капітал банку.

Друга категорія — рахунки доходів та витрат.

Клас 6. Доходи.

Клас 7. Витрати.

Третя категорія — рахунки управлінського обліку.

Клас 8. Управлінський облік.

Четверта категорія — позабалансові рахунки.

Клас 9. Позабалансові рахунки.

Особливості цього плану рахунків такі:

мультивалютність;

визнання наявності управлінського обліку;

подвійний запис на позабалансових рахунках.

Банківський фінансовий облік не обмежується цифровою інформацією щодо відносин з клієнтами, а є складною та чітко визначеною інформаційною системою, котра задовольняє потреби багатьох груп споживачів, які мають безпосередні прямі або непрямі стосунки з банком. З огляду на це передбачено нові вимоги до аналітичних рахунків. Отже, особливістю плану рахунків є те, що він ефективно працюватиме на створення бази економічних показників лише разом з аналітичним обліком. По суті, аналітичні рахунки невіддільні від тих, що їх зазначено в плані рахунків (балансові, доходів і витрат).

Рахунки класів 6 і 7 щодо формування доходів і витрат кореспондують із рахунками класів 1—4. Залишки на рахунках класів 6 та 7 безпосередньо до валюти балансу не включаються, а в кінці звітного періоду взаємоперекриваються (доходи за відрахуванням витрат) і обліковуються як результат поточного року в класі 5 — капітал банку.

План рахунків забезпечує мультивалютний облік операцій: операції в іноземній валюті відображаються на тих самих рахунках, що й операції в гривнях, згідно з їхнім економічним змістом.

Зв’язок між операціями в іноземній та вітчизняній валюті забезпечують технічні рахунки: рахунок валютних позицій та рахунок еквівалента валютних позицій.

За загальним правилом балансу банку валютні активи обліковуються в активі балансу, а валютні зобов’язання — у пасиві. Після кожної зміни валютного курсу вони підлягають переобліку. Переобліковуються також суми в іноземній валюті, що враховані на позабалансових рахунках.

За планом рахунків, що діяв до 1 січня 1998 р., облік валютних операцій проводився окремо на рахунках п’ятого розділу «Іноземна валюта та розрахунки за іноземними операціями».

Рішення щодо мультивалютності плану рахунків має такі підстави:

банківські операції в різних валютах за змістом цілком аналогічні тим, розрахунок за якими проводиться в гривнях;

валюта операції може бути одним із параметрів аналітичного рахунка.

Щодо управлінського обліку, то нормативними документами НБУ він не регламентується, і банки мають самостійно визначати відповідну методику такого обліку в класі 8 плану рахунків.

Такий підхід забезпечує можливість створення системи внутрішнього контролю. Отже, банк як суб’єкт господарської діяльності має працювати за принципом самокерованої установи.

Позабалансові операції відображаються в обліку за системою подвійного запису, що забезпечується спеціальними контррахунками.

Кожний клас рахунків розподілений на:

рахунки порядку ІІ, вони мають двоцифрову нумерацію і означають розділ;

рахунки порядку ІІІ, що створюють групу і мають трицифрову нумерацію;

рахунки порядку ІV відповідно чотирицифрові, що є номером балансового рахунка.

Отже, синтетичний облік здійснюється на рівні балансових рахунків порядків ІІ, ІІІ і ІV, а План рахунків на рівні двох знаків синтетичних рахунків дублює балансовий звіт банку за статтями активу і пасиву.

Балансові рахунки, котрі є рахунками синтетичного обліку, забезпечують формування інформації про операції, що їх виконує банк, та її відображення у фінансовій звітності.

Усі балансові рахунки класифікуються:

за видами контрагентів;

характером операцій;

рівнем зниження ліквідності.