library.if.ua

Бухгалтерський облік у банках України (2001)

12.1. Концептуальні основи здійснення банками операцій з векселями

Вексель — це безумовне грошове зобов’язання, за яким одна особа зобов’язана сплатити іншій певну суму коштів у певний строк. Правовий статус векселя регулюється законодавством про вексельний обіг.

Здійснюючи операції з векселями, банки набувають відповідних прав та обов’язків за змістом вексельних зобов’язань.

Банки можуть здійснювати такі операції з векселями:

Кредитні — операції, що супроводжують надання або залучення грошових коштів під забезпечення векселями;

Кредитні операції поділяються на:

— активні (обліковування векселів; надання кредитів під заставу векселів);

— пасивні (переоблікування придбаних векселів; одержання кредитів під заставу векселів).

Торговельні — операції з вкладення або залучення грошових коштів під векселі, які поділяються також на:

— активні (купівля векселів);

— пасивні (продаж придбаних векселів).

Гарантійні — операції, коли банк гарантує оплату векселів у разі неплатоспроможності векселедавця; до гарантійних відносять операції з:

— авалювання векселів;

— видачі гарантій щодо забезпечення оплати векселів.

Розрахункові, які поділяються на дві досить великі групи:

— операції з оформлення векселями заборгованості (акцептація переказних векселів, виданих на банк кредитором банку; видача простих векселів кредиторові банку; видача боржником банку простих векселів; видача банком на свого боржника переказних векселів);

— операції з використанням векселів у розрахунках (вексельний платіж банком кредитору; вексельний платіж банку боржником).

Комісійні та довірчі (інкасування векселів; оплата векселів, за котрими банк виступає як особливий платник (доміциліат); зберігання оригіналів і копій векселів; купівля, продаж і облік векселів з доручення клієнтів.

Вексельні операції, за винятком розрахункових, що виконуються відповідно до первинних документів (реєстрів, актів), банки здійснюють на підставі угод з клієнтами. Банки самостійно вибирають пріоритети власної політики щодо операцій з векселями, а також визначають платників, з векселями яких вважають за можливе працювати. Як правило, виконуючи вексельні операції, банк бере на себе кредитний, процентний, операційний ризики, а також ризик ліквідності. З огляду на це банк повинен дотримуватися чітких правил під час документального оформлення руху векселів. Це стосується:

контролю банку за повнотою заповнення контрагентами первинних документів (реєстрів, розписок, повідомлень, доручень) щодо операцій з векселями;

складання регістрів аналітичного обліку (журналів, розписок, повідомлень), які можуть виконуватись як у паперовій, так і в електронній формі.

Приймання та передавання векселів здійснюється банком на підставі відповідних первинних документів, передовсім реєстру (опису) векселів, незалежно від того, чи переходить право власності на векселі до банку, чи ні.

У разі одержання грошових коштів на вексель відмітка про це (розписка) проставляється безпосередньо на векселі або виконується на окремому аркуші паперу. Приймання чи передавання векселів також здійснюється під розписку.

Повідомлення оформлюється в разі потреби проінформувати про конкретні важливі події, хід виконання операції або про її завершення.

Щодо актів, то їх, як правило, складають після повного або часткового виконання операції стосовно виконання, невиконання або незадовільного виконання контрагентами своїх зобов’язань. Актами також підтверджується факт виникнення в процесі виконання угод (договорів) дебіторської чи кредиторської заборгованості.

Особи, що здійснюють видачу та передавання векселів, на вимогу банку готують і відповідні супровідні первинні документи — реєстри векселів (пред’явлених у заставу, до авалювання, у розрахунок), доручення на інкасування та зберігання, заявки на купівлю (продаж) векселів.

Прийнявши рішення про здійснення операцій за поданими векселями (як правило, після експертизи їх законності й достовірності та після оформлення відповідних первинних документів), банк проводить реєстрацію руху векселів у регістрах аналітичного обліку, які призначено для ведення хронологічних і систематичних записів таких операцій.

Хронологічний облік забезпечує:

докладний опис кожного прийнятого і переданого векселя та дій, виконаних щодо них;

рознесення даних на особові рахунки пред’явників векселів і платників за векселями для записів у синтетичному обліку;

перевірку підсумків синтетичного обліку.

Хронологічний облік ведеться в журналі, який відкривається щорічно, в розрізі операцій. Не закриті в кінці року операції переносяться на наступний рік (зразок журналу див. у дод. 28).

Порядковий номер реєстрації векселя за журналом хронологічного обліку проставляється в реєстрі векселів, що подається векселедержателем. Цей номер також може проставлятися на лицьовій стороні векселя у верхньому ріжку механічним (штемпелем) або рукописним способом із зазначенням виду операції. Наприклад: «Обліковано. №__», «Прийнято у заставу. №__».

Аналітичний облік ведеться для відображення стану і руху заборгованості за векселями в розрізі пред’явників (позичальників — за кредитними вексельними операціями) та/або платників за векселями.

Банк повинен контролювати дотримання строків пред’явлення векселів до акцепту, платежу, протесту. Це забезпечує захист:

прав за векселями, що перебувають у власності банку або передані банку як застава;

прав клієнтів щодо векселів, які є у володінні (користуванні, розпорядженні) банку у зв’язку зі здійсненням відповідних операцій.

Основні терміни, що стосуються вексельних операцій, подано у додатку 29. У додатку 32 наведено загальну схему застосування рахунків фінансового обліку в операціях комерційних банків з векселями (з урахуванням категорії контрагентів).