library.if.ua

Внутрішній економічний механізм підприємства (2001)

5.2. Обґрунтування виробничої програми виробничою потужністю

Виробнича потужність підрозділів, виражена безпосередньо в обсязі продукції, обчислюється для умов однопродуктового виробництва за формулою:



За умов кількох груп устаткування, виробнича потужність визначається лімітуючою групою, якщо не передбачається заходів щодо її розширення.

Виробнича потужність системи взаємопов’язаних машин, що працюють за єдиним регламентованим ритмом (потокові, автоматичні лінії), обчислюється за формулою:



У виробничих підрозділах багатопродуктового виробництва з груповим розміщенням устаткування подібні обґрунтування мають форму порівнянних обчислень пропускної спроможності устаткування і його завантаження у машино-годинах. Відношення цих величин характеризує ступінь завантаження устаткування.



На практиці використовується й обернена величина цього показника (Тп.с/Тз). Останній показує, наскільки пропускна спроможність покриває завантаження устаткування і має назву коефіцієнта пропускної спроможності (виробничої потужності).

Завантаження устаткування обчислюється на основі планового обсягу продукції і затрат часу на її обробку.



Пропускна спроможність устаткування певної технологічної групи визначається як добуток часу роботи одного агрегата (ТР) на їх кількість (mо).

Тп.с = Трmo.

Цей показник вже наводився вище (формула 5.5).

Час роботи одного агрегата обчислюється так:



Це формула загальна. Якщо можна точніше передбачити тривалість потрібного ремонту в робочий час, то ця величина просто віднімається від Тн. Коли такий ремонт не припадає на плановий період, то Тр = Тн.

Тн = (Др tз – Дс tс) kз, (5.11)

де Др — кількість робочих днів у плановому періоді;

tз — тривалість робочої зміни, год;

Дс — кількість днів зі скороченою робочою зміною;

tс — тривалість скорочення робочої зміни, год;

kз — коефіцієнт змінності роботи (кількість змін роботи на добу).

У табл. 5.1 показана спрощена форма таких обчислень на прикладі механічного цеху з чотирма групами устаткування. Так, у плановому кварталі 66 робочих днів, у тому числі два дні передсвяткові. Тривалість робочої зміни — 8 год, у передсвяткові дні — 7 год. Планові втрати часу на ремонт — 2,1%. Цех працює у дві зміни. За цих умов час роботи одного верстата за квартал становитиме

Тр = (66*8 – 2*1) * 2 (1 – 2,1/100) = 1030 год.



Пропускна спроможність токарної групи верстатів — 1030 • 10 = = 10 300 машино-годин. Обсяг токарних робіт на квартал (завантаження) — 11 185 нормованих машино-годин. За коефіцієнта виконання норм 1,2 завантаження токарної групи верстатів у реальному часі дорівнюватиме:

ТЗ = 11185 : 1,2 = 9321 машино-годину.

Отже, коефіцієнт завантаження токарної групи верстатів дорівнює:

Kз= 9321/10300=0,90

Це досить високий рівень завантаження. Виробнича потужність токарної групи верстатів дає змогу виконати виробничу програму, і при цьому ефективно використовується устаткування. Аналогічно виконуються розрахунки по інших групах. Але, як бачимо, свердлильна група устаткування перевантажена. Тут треба шукати резерви для того, щоб виконати заплановану роботу: перерозподіл роботи між підрозділами, часткова робота в третю зміну, зниження витрат часу тощо. Шліфувальна група устаткування, навпаки, недозавантажена. Щоправда, тут верстатів небагато і, можливо, їх недостатня завантаженість тимчасова. Отже, такі обчислення дають підставу для більш широких міркувань і прийняття відповідних рішень, у тому числі й інвестиційних.