library.if.ua

Система національних рахунків (2001)

1.5. «Попередники» міжнародної системи національних рахунків

Формування національного рахівництва супроводжувалося інтернаціоналізацією проблем економічної статистики, що, у свою чергу, потребувало забезпечення порівнянності даних економічної статистики та розробки міжнародних стандартів і засадних принципів обліку.

У 1928 р. Ліга Націй провела Міжнародну конференцію з економічної статистики для сприяння запровадженню принципів порівнянності даних економічної статистики в різних країнах. У резолюції цієї конференції спеціально наголошувалося, що забезпечення можливості міжнародного зіставлення даних має стати обов’язковим, особливо для країн зі складними статистичними системами. Було також рекомендовано розширити рамки офіційної статистики, з тим, щоб полегшити регулярну підготовку оцінок національного доходу.

1939 року Ліга Націй уперше опублікувала оцінки національного доходу. В одній з таблиць щорічника «World Economic Survey» («Огляд світового економічного становища») було наведено відповідні оцінки (повністю або частково) за 1929—1938 рр. для 26 країн. Комітет статистичних експертів Ліги Націй визнав необхідність розроблення засадних принципів обчислення національного доходу, підвищення якості статистичних даних і досягнення їх більшої порівнянності. Ще до того було проведено значну роботу з цих питань у таких галузях статистики, як складання індексів обсягу промислового виробництва, житлова статистика, статистика міжнародної торгівлі та статистика платіжного балансу.

Корисність оцінок національного доходу для розроблення курсу бюджетно-податкової і економічної політики посилила інтерес до них з боку офіційних кіл окремих країн. Так, у 1944 і 1945 роках представники США, Канади і Великобританії обговорили проблеми порівнянності даних щодо національного доходу. Тоді було досягнуто першої міжнародної угоди про методологічні концепції і форми подання оцінок національного доходу.

У ті самі роки виникла нагальна потреба у порівнянних показниках національного доходу як основи для розподілу витрат міжнародних організацій. Для цього при Комітеті статистичних експертів Ліги Націй було створено Підкомітет зі статистики національного доходу.

Ця робота відновилася після створення Організації Об’єднаних Націй (ООН). 1947 року було опубліковано доповідь відповідного Підкомітету ООН, де висловлювалася надія, що, обчислюючи національний дохід та суміжні показники, кожна країна буде керуватися принципами та рекомендаціями підкомітету з тим, щоб забезпечити якомога більшу можливість міжнародної порівнянності статистичних даних. У доданій до доповіді праці Річарда Стоуна «Definition and measurement of the national income and related totals» («Визначення й обчислення національного доходу та суміжних сумарних показників») роз’яснювався як порядок визначення величини національного доходу і валового національного продукту з допомогою відбору та групування даних про елементарні операції в економічній системі, так і порядок відображення взаємозалежності таких операцій. Тоді це називали методом побудови рахунків для аналізу соціальних процесів.

Річард Стоун рекомендував використати набір із дев’яти таблиць з алгоритмами виведення таких аналітично важливих агрегатів, як доходи, витрати, нагромадження та заощадження, а також відображення взаємозв’язків між цими агрегатами. Комплект із 24 рахунків, включених Стоуном у названий додаток, ґрунтувався на базовій структурі рахунків поточних операцій (поточних рахунків і асигнувань) та рахунків операцій з капіталом для таких п’яти секторів: сектор виробничих підприємств, сектор фінансових посередників, сектор страхових установ і органів соціального забезпечення, сектор кінцевих споживачів і сектор інших країн світу. Методологічною основою цих рахунків була модель економіки промислово розвинених країн з переважанням грошових операцій, що відбивало більшу частину нагромадженого до того часу досвіду, особливо англійської, голландської та французької шкіл національного рахівництва.