library.if.ua

Система національних рахунків (2001)

4.5. Рахунки нагромадження

На відміну від поточних рахунків, рахунки нагромадження відображають інший набір операцій і показників, що їх відносять до набуття, використання і вибуття активів — об’єктів, користування якими триває і в наступних періодах. За концепцією побудови системи національних рахунків зміни, що мають місце в активах і пасивах на початок і кінець звітного періоду, включено в баланс активів і пасивів, складений на різних рівнях економіки, і відбито в рахунках нагромадження. Останні включають чотири рахунки СНР: рахунок капіталу; фінансовий рахунок; рахунок інших змін в обсязі активів і рахунок переоцінки. У національних рахунках України нині є тільки рахунок капіталу. Рахунок капіталу (рахунок операцій з капіталом в СНР-93) призначено для характеристики процесу реального нагромадження основного й оборотного капіталу, нематеріальних і фінансових активів, а також джерел фінансування.

У цьому рахунку відображається вартість нефінансових активів, набутих інституційними одиницями-резидентами, або їх вибуття, показується зміна чистої вартості власного капіталу за рахунок заощадження і трансфертів.

У СНР-93 велику увагу приділено показникам, що характеризують процес нагромадження: операціям з капіталом, джерелам фінансування капітальних витрат і операціям з фінансовими інструментами. Капітальні витрати і джерела їх фінансування реєструються на рахунку операцій з капіталом, тоді як для відображення операцій з фінансовими інструментами передбачено окремий фінансовий рахунок. На рахунку операцій з капіталом фіксуються джерела фінансування капітальних витрат (заощадження, капітальні трансферти) і самі капітальні витрати. Останні включають нагромадження основного капіталу, приріст матеріальних оборотних коштів, купівлю цінностей і витрати на придбання землі, а також приріст інших невироблених активів. Схему рахунка капіталу подано в табл. 4.12.



Як бачимо, у рахунку капіталу відображається вартість придбаних інституційними одиницями-резидентами нефінансових активів і показується зміна чистої вартості власного капіталу за рахунок заощадження і трансфертів капіталу.

Рахунок капіталу враховує операції всіх секторів економіки з нефінансовими активами. Основним джерелом фінансування операцій з капіталом є заощадження, яке переноситься з рахунків використання доходів. Іншим джерелом фінансування цих операцій є одержані капітальні трансферти за відрахуванням переданих капітальних трансфертів.

Основним показником ресурсної частини рахунка (зміни в зобов’язаннях і чистому багатстві) є чисте заощадження, що переноситься з рахунка використання доходів. Цей показник відображає ту частину доходів, що залишається після витрат на кінцеве споживання.

Теоретично цей показник може бути й від’ємним. Однак у такій масштабній економіці, як українська, заощадження завжди відігравали дуже важливу роль, забезпечуючи приріст національного багатства.

Крім показника «заощадження» у ресурсній частині рахунка є ще показник «капітальні трансферти, одержані від інших країн». Ці трансферти використовуються для фінансування валового нагромадження або для придбання нематеріальних і фінансових активів. На рівні економіки в цілому в складі ресурсів рахунка капіталу відображається надходження капітальних трансфертів господарським одиницям-резидентам тільки від інших країн. Це можуть бути, наприклад, субсидії на будівництво будинків для міжнародних організацій і інших подібних об’єктів, безоплатні надходження і дарунки капітального характеру, тобто ті, що належать до основного капіталу, а також податки на капітал, на спадок, пожертвування від нерезидентів та ін.

У розділі «Використання» (зміни в активах) рахунка виділено напрямки використання ресурсів.

Основним показником, що характеризує використання, в рахунку капіталу є валове нагромадження основного капіталу. Крім цього, тут є показники споживання основного капіталу (–), змін у запасах матеріальних оборотних засобів, придбання за виключенням вибуття цінностей, придбання за виключенням вибуття невироблених нефінансових активів.

Балансуюча стаття рахунка операцій з капіталом — це чисте кредитування (+) або чисте запозичення (–). Вона показує перевищення (+) або нестачу (–) джерел фінансування витрат на чисте придбання нефінансових активів. На рівні економіки в цілому чисте кредитування або чисте запозичення показують кількість ресурсів, які держава надає у розпорядження «іншого світу» або які «інший світ» надає державі.

Раніше ніж розглядати рахунок капіталу необхідно дати визначення і класифікацію економічних активів, які розглядаються в цьому рахунку.

Економічні активи — це об’єкти, на які інституційні одиниці мають права власності (індивідуальні або колективні), здобуваючи внаслідок цього певний економічний зиск.

Кожний економічний актив має функціонувати як запас вартості, який залежить від розміру економічних вигод, які може одержати їхній власник завдяки володінню ними або їх використанню. Однак ця вартість, як правило, не лишається постійною, оскільки вигоди часто зменшуються з часом. Від різних видів активів можуть бути одержані різні види вигод.

Видів активів може бути чимало. Це, наприклад, будівлі або верстати (машини); доходи від власності — відсотки, дивіденди, рента тощо; активи-засоби збереження вартості, які можуть бути використані через їх реалізацію або ліквідацію. Певні активи можуть зберігатися тільки як носії вартості (дорогоцінні метали або камені тощо), бо непридатні для одержання від них будь-яких інших вигод.

Економічні активи поділяються на фінансові й нефінансові.

Фінансові активи. Вони включають грошові кошти, фінансові вимоги і зобов’язання в різних формах. Ці активи реєструються на фінансовому рахунку.

Більшість фінансових активів — це фінансові вимоги. Фінансові вимоги й зобов’язання виникають через договірні відносини, які встановлюються за надання коштів у позику однією інституційною одиницею іншій.

Нефінансові активи. Рахунок капіталу пов’язано з реєстрацією вартості нефінансових активів, що придбані або реалізуються інституційними одиницями-резидентами через проведення відповідних операцій та визначення зміни власного капіталу в результаті нагромадження і трансфертів капіталу. Операції можуть бути або з іншими інституційними одиницями, як резидентами, так і нерезидентами, або суто внутрішніми операціями, за яких одиниці зберігають для власного користування активи, які вони самі й виробили. Однак рахунок не відображає тих змін обсягу нефінансових активів, що є у власності інституційних одиниць і виникають не в результаті операційної діяльності.

Нефінансові активи поділяються на вироблені й невироблені активи.

Вироблені нефінансові активи виникають завдяки процесу виробництва. Розрізняють три основні види вироблених нефінансових активів:

основний капітал;

запаси матеріальних оборотних коштів;

цінності.

Основний капітал і матеріальні оборотні кошти — це активи, якими володіють тільки виробники для цілей виробництва.

Основний капітал — це матеріальні й нематеріальні активи, що є результатом виробництва, які понад рік повторно або багаторазово використовуються в процесі виробництва. Вони переносять свою вартість на продукт або послугу, що виготовляється з їхньою допомогою, частинами, у міру зносу. Саме можливість багаторазового або тривалого використання (а не довговічність!) є критерієм визначення основного капіталу. Деякі продукти можуть зберігатися дуже довго, але використовуються вони тільки один раз і тому не є основним капіталом, наприклад нафта. Водночас до основного капіталу відносять дерева, що культивуються для виробництва фруктів, і такі нематеріальні продукти, як програмне забезпечення.

СНР весь капітал трактує як виробничий, оскільки тлумачення виробничої діяльності є дуже широким (див. розділ 3.1. Макроекономічні концепції).

Матеріальні активи включають такі типи активів:

а) будівлі та споруди;

б) машини та обладнання, транспортні засоби;

в) культивовані (вирощені) активи (худоба племінна, продуктивна, робоча, сади, виноградники та інші насадження), які використовуються багаторазово заради одержання продуктів.

Нематеріальні активи включають:

а) вартість геологорозвідувальних робіт;

б) програмне забезпечення і бази даних для ЕОМ;

в) оригінали літературних і художніх творів (фільми, звукозаписи, рукописи та ін.), які є основою для їх тиражування.

Запаси матеріальних оборотних коштів охоплюють усі, що наявні в даний час у господарських одиниць, товари, які не включено у валове нагромадження основного капіталу.

Запаси матеріальних оборотних коштів включають такі типи активів:

а) виробничі запаси;

б) незавершене виробництво;

в) готова продукція;

г) товари;

д) державні матеріальні резерви.

Виробничі запаси включають всі товари, які підприємство має в запасі для використання повністю у виробництві у вигляді проміжних витрат. До цієї категорії належать сировина, матеріали, паливо, комплектувальні вироби, сільськогосподарська продукція, канцелярські товари та ін.

Незавершене виробництво складається з продукції, виробленої підприємством, але ще не завершеної, тобто недостатньо переробленої, щоб її поставляти іншим інституційним одиницям. Крім того, до незавершеного виробництва відносять посіви рослин та дерева, які вирощуються для одноразового використання. Незавершене будівництво і незакінчений капітальний ремонт також відносять до незавершеного виробництва, якщо їх виконують без контракту з замовником і якщо за них не надійшло платежу. За наявності контракту на будівництво, а також за його виконання господарським способом, незавершене будівництво і незакінчений капітальний ремонт відносять до основного капіталу.

Готова продукція — це товари, що зберігаються в підприємств, які їх виробляють, до поставки іншим інституційним одиницям і не призначені для дальшої їх переробки на даному підприємстві.

Товари для перепродажу — це товари, придбані оптовими або роздрібними торговцями для перепродажу. Оптові або роздрібні торговці не переробляють товарів для перепродажу за винятком надання їм привабливого і зручного для продажу вигляду (наприклад, миття, сортування, упаковка).

Запаси матеріальних оборотних коштів не включають вартості запасів корисних копалин, лісу на пні, урожаю сільськогосподарських культур на корені.

Цінності складаються з дорогоцінних металів і каменів, антикварних виробів, колекцій, різних мистецьких творів. Вони використовуються переважно не для виробництва і споживання, а зберігаються як носії вартості, причому не тільки домашніми господарствами, а й некомерційними організаціями, державними установами, наприклад, у вигляді золотих зливків, неогранованих алмазів, музейних експонатів.

Невироблені нефінансові активи включають активи, які необхідні для виробництва, але самі не є результатом виробництва. Вони підрозділяються на матеріальні та нематеріальні.

До невироблених матеріальних активів відносять природні активи, такі як земля, надра, некультивовані (природні) біологічні ресурси, підземні водні ресурси.

Варто зазначити, що деякі ресурси природного походження не розглядаються в СНР як економічні активи. Це активи, на які не поширюються права власності, або такі, володіння котрими за сучасного рівня технології, цін і економічної інфраструктури не дає економічної вигоди (повітряний простір, океани, нерозвідані або розвідані, але недоступні для розробки родовища корисних копалин та ін.).

Невироблені нематеріальні активи — це юридичні форми, які складаються у зв’язку з процесом виробництва і періодично переходять від одних інституційних одиниць до інших — авторські права, патенти, ліцензії, торгові знаки, права на оренду або інші контракти, що передаються.

Зміни нефінансових активів включають такі статті:

1. Валове нагромадження основного капіталу.

2. Споживання основного капіталу (ця стаття враховується тільки тоді, коли на рахунку показують не валове, а чисте заощадження).

3. Зміна запасів матеріальних оборотних коштів.

4. Чисте придбання (придбання за відрахуванням вибуття):

а) цінностей;

б) землі та інших невироблених матеріальних активів;

в) невироблених нематеріальних активів.

Джерела інформації та методи розрахунків показників. Наявна в Україні інформаційна база не дає змоги розкрити всі елементи рахунка капіталу. Тому далі розглядаються лише окремі його статті, а саме:

валове нагромадження основного капіталу;

споживання основного капіталу;

зміна запасів матеріальних оборотних коштів;

чисте придбання цінностей;

капітальні трансферти.

Валове нагромадження основного капіталу (ВНОК) — це вкладені резидентними одиницями кошти в об’єкти основного капіталу для створення нового доходу в майбутньому через використання їх у виробництві. Вони враховуються на момент передачі прав власності на них тій інституційній одиниці, яка має намір використати їх у виробництві.

Валове нагромадження основного капіталу включає:

1) придбання, за відрахуванням вибуття, нових та існуючих елементів основного капіталу;

2) витрати на поліпшення невироблених матеріальних активів;

3) витрати у зв’язку з передачею права власності на невироблені активи.

До складу валового нагромадження основного капіталу не включаються такі статті:

а) витрати на придбання робочого одягу, запасних частин, малоцінного обладнання, навіть якщо ними користуються тривалий час (їх відносять до проміжного споживання);

б) витрати на товари тривалого користування, які придбані домашніми господарствами для своїх споживчих потреб (їх відносять до кінцевого споживання домашніх господарств);

в) витрати на придбання військової техніки для збройних сил, включаючи обладнання тривалого користування (їх відносять до проміжного споживання органів державного управління);

г) витрати господарських одиниць на наукові дослідження, рекламу та ін. (їх відносять до проміжного споживання);

д) незавершене будівництво і незакінчений капітальний ремонт, якщо вони виконуються без контракту з замовником і якщо за них не надійшов платіж (їх відносять до зміни запасів матеріальних оборотних коштів).

Оцінка валового нагромадження основного капіталу:

а) в процесі купівлі новий основний капітал оцінюється за цінами покупця, тобто включаючи всі витрати на передачу права власності: транспортування, установлення, податки та гонорари спеціалістам;

б) новий основний капітал, придбаний за бартером або трансфертами в натурі, оцінюється за розрахунковими основними цінами або за витратами на його виробництво;

в) купівля існуючого основного капіталу оцінюється за цінами придбання зі включенням усіх витрат покупця на передачу прав власності, а продаж такого капіталу оцінюється тільки після відрахування всіх витрат продавця, пов’язаних із передачею права власності.

Розрахунок валового нагромадження основного капіталу здійснюється за такою схемою:

1) капітальні вкладення, що враховуються статистикою капітального будівництва;

2) витрати, що не збільшують вартості основного капіталу;

3) вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів;

4) вартість невстановленого обладнання;

5) приріст вартості худоби основного стада;

6) витрати на капітальний ремонт основного капіталу;

7) витрати на придбання обладнання, предметів тривалого користування, книг для бібліотек, що здійснюються бюджетними організаціями за рахунок асигнувань з бюджету;

8) витрати на геологорозвідувальні роботи, які не відносять до капітального будівництва;

9) витрати на створення та придбання програмного забезпечення і баз даних для ЕОМ.

Отже, валове нагромадження основного капіталу становитиме разом (1 – 2 – 3 + 4 + 5 + 6 + 7 + 8 + 9).

Капітальні вкладення, що враховуються статистикою капітального будівництва, охоплюють:

вартість нових капітальних товарів або об’єктів, придбаних економічними одиницями чи вироблених господарським способом (будівлі, споруди, машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти і т. ін.);

витрати на геологорозвідувальні та бурові роботи стосовно окремих будівельних об’єктів;

витрати капітального характеру для поліпшення земель, насадження та вирощування багаторічних плодово-ягідних культур до моменту, коли вони даватимуть продукцію;

незавершене будівництво, яке оплачене замовником;

витрати, що не збільшать вартості основного капіталу;

вартість малоцінного і швидкозношуваного інструменту та інвентарю, передбачена в кошторисах на будівництво об’єктів.

Джерелом інформації щодо капітальних вкладень підприємств і організацій є дані статистики капітального будівництва: форма № 2-кб-річна «Звіт про введення в дію об’єктів, основних фондів і освоєння капітальних вкладень» за фактичною вартістю для забудовника.

Оскільки витрати, що не збільшують вартості основного капіталу (на підготовку кадрів, на консервацію незавершеного будівництва, витрати, що пов’язані з відшкодуванням громадянам вартості споруд і насаджень, що їм належать і підлягають знесенню для нового промислового будівництва, реконструкції або перепланування районів міст чи інших населених пунктів тощо), а також вартість малоцінного і швидкозношуваного інструменту та інвентарю, що їх включають у кошториси на будівництво, входять в обсяг капітальних вкладень, але не збільшують нагромаджень основного капіталу, то її вилучають з обсягу капітальних вкладень під час розрахунку валового нагромадження капіталу.

Джерелом даних про витрати, що не збільшують вартості основного капіталу, є довідка № 1 до розділу 1 форми № 2-кб-річна.

Вартість малоцінного і швидкозношуваного інструменту та інвентарю, що включається в кошториси на будівництво, визначається експертним способом на підставі статистичних даних щодо капітального будівництва. Вона становить близько одного відсотка всіх капітальних вкладень.

Розрахунок капітальних вкладень проводять за галузями та групами господарських одиниць, а потім дані агрегують за секторами економіки.

Капітальні вкладення домашніх господарств, які здійснюють будівництво власних житлових будинків, господарських будівель, закладка й вирощування багаторічних насаджень, визначаються за звітним балансом основних фондів, графа «уведення в дію нових основних фондів» в сільському (крім худоби) та житловому господарствах.

Розподіл капітальних вкладень у сільському (без домашніх господарств), житловому та комунальному господарствах щодо груп одиниць за браком прямих даних проводиться пропорційно випуску.

Капітальні вкладення бюджетних установ, які надають послуги в галузі охорони здоров’я, фізичної культури та спорту, соціального забезпечення, освіти, культури та мистецтва, відносять до сектору державного управління та враховують за даними про витрати Державного бюджету на соціально-культурні заходи. Капітальні вкладення комерційних підприємств в цих галузях, які відносять до сектору нефінансових підприємств, розраховують як різницю між загальним обсягом капітальних вкладень даних галузей та капітальними вкладеннями бюджетних установ.

Розподіл капітальних вкладень наукових установ (комерційних і бюджетних) проводиться пропорційно їхній частці в загальному обсязі послуг наукових установ.

Капітальні вкладення фінансово-кредитних та страхових установ відносять до фінансового сектору, громадських об’єднань — до сектору некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства, установ управління — до сектору загального державного управління.

Вартість невстановленого обладнання, що потребує монтажу, включається у валове нагромадження основного капіталу з моменту переходу його у власність господарської одиниці, яка збирається використовувати його у виробництві як основний капітал. Водночас в обсяг капітальних вкладень за даними статистики капітального будівництва (форма № 2-кб) воно не включається до моменту передачі його для монтажу. Тому необхідно додавати до величини капітальних вкладень вартість невстановленого обладнання, яке перебуває на складі (в капітальному будівництві — у забудовника). Таку інформацію передбачено у формі № 2-кб-квартальна, починаючи зі звітності за 1997 рік.

Аналогічне обладнання в підрядчика розглядається як виробничі запаси і враховується у складі матеріальних оборотних коштів.

Приріст вартості худоби основного стада визначається на підставі звітного балансу основних фондів за залишковою вартістю (за відрахуванням зносу) як різниця між надходженням і вибуттям.

На рівні економіки в цілому надходження худоби дорівнює сумі заново введених основних фондів (переведених з молодняка в основне стадо) і тих, що надійшли на економічну територію держави від нерезидентів в порядку придбання та безоплатного надходження.

У розрахунку за секторами економіки надходження худоби дорівнюватиме сумі заново введених основних фондів (переведених з молодняка в основне стадо) і тих, що надійшли від резидентів і нерезидентів в порядку придбання та безоплатного надходження (існуючі основні фонди).

На рівні економіки в цілому вибуття худоби основного стада визначається в розмірі фактичного вибуття за межі економічної території країни в результаті продажу та безоплатних передач нерезидентам і переведення його з основних фондів в оборотні. У секторах воно включатиме вибуття у вигляді продажу та безоплатної передачі резидентам і нерезидентам, а також переведення з основних фондів в оборотні. Вибуття худоби основного стада з інших причин (втрати від падежу, стихійного лиха, забою) у цьому показнику і в рахунку операцій з капіталом не відображаються.

У розрахунку за секторами приріст вартості худоби в господарствах населення враховується в секторі домашніх господарств, а в сільськогосподарських підприємствах — у секторі нефінансових підприємств.

Витрати на капітальний ремонт основного капіталу включають витрати на капітальний ремонт будівель і споруд, машин та обладнання, що виконуються як підрядним, так і господарським способом. Валове нагромадження основного капіталу включає тільки ту частину капітального ремонту, яка забезпечує якісне поліпшення основного капіталу. Витрати на капітальний ремонт, що проводяться для підтримування основних фондів у належному робочому стані або для повернення їх у первинний стан у разі поломки, не включаються у валове нагромадження основного капіталу.

Для визначення витрат на капітальний ремонт використовуються дані форми № 11-оф «Звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос)», форми № 1-КМП (буд.) «Звіт про виконання підрядних робіт та введення в дію об’єктів житлово-цивільного призначення». Капітальний ремонт будівель і споруд у господарствах населення розраховується за експертно визначеним нормативом на підставі вартості основних фондів у власності населення (без вартості худоби і багаторічних насаджень).

Витрати на придбання обладнання та інвентарю, що здійснюються бюджетними організаціями за рахунок асигнувань з бюджету, визначаються на основі «Звіту про виконання зведеного бюджету України».

Дані про витрати на геологорозвідувальні роботи, що виконуються за рахунок коштів державного бюджету та інших джерел, одержують з форми № 1-гр «Звіт про виконання геологорозвідувальних робіт», рядок «Усього обсяг геологорозвідувальних робіт, виконаних власними силами» (включаючи податок на додану вартість) з відрахуванням капітальних вкладень за рахунок всіх джерел фінансування, урахованих у формі № 2-кб-річна, рядок «Глибоке розвідувальне буріння на нафту і газ», та форми № 1-КМП «Звіт про діяльність кооперативу, малого підприємства».

Дані про витрати на створення й придбання програмного забезпечення і баз даних для електронно-обчислювальних машин містяться у формі № 1-інф «Звіт про діяльність обчислювальних центрів».

Безоплатне надходження основного капіталу збільшує його валове нагромадження. На рівні економіки в цілому безоплатне надходження основного капіталу береться в розмірі вартості об’єктів основного капіталу, які надійшли на економічну територію країни в порядку безоплатної передачі від нерезидентів (включаючи безоплатне будівництво «під ключ»). Воно визначається на основі даних платіжного балансу чи інших джерел. У розрахунку за секторами економіки воно включає також безоплатні надходження основного капіталу від інших секторів. Для одержання даних про безоплатні надходження основного капіталу надалі передбачається їх виділення (із загальної величини надходжень основних фондів) у формі № 11-оф.

Вибуття основного капіталу зменшує його валове нагромадження. На рівні економіки в цілому вибуття береться в розмірі вартості об’єктів основного капіталу, які вибули за межі економічної території країни в порядку продажу чи безоплатної передачі нерезидентам. Це визначається на основі даних платіжного балансу чи інших джерел. У розрахунок за секторами економіки включають також і продаж та безоплатну передачу іншим секторам. Для отримання даних про продаж і безоплатну передачу основного капіталу господарськими одиницями передбачене їх виділення (із загальної величини вибуття основних фондів) у формі № 11-оф.

Вибуття основного капіталу з інших причин (руйнування, знос, стихійні лиха) у цьому показнику і в рахунку операцій з капіталом не відображається.

Споживання основного капіталу (СОК) можна визначити як зменшення у виробника протягом звітного періоду поточної вартості основного капіталу внаслідок його фізичного і морального зносу або випадкових ушкоджень. До складу річного споживання основного капіталу входять: амортизація основних фондів (дані балансу основних фондів (БОФ) за відрахуванням зносу), дооцінка амортизації (дані розрахункові), втрати від падежу дорослої худоби (за даними управління АПК). Сюди не входить вартість основного капіталу, зруйнованого в результаті воєнних дій або таких виняткових подій, як великі стихійні лиха, які відбуваються не часто.

Амортизація (знос) за рік, відображена в балансі основних фондів (БОФ) за залишковою вартістю, не дає вичерпної інформації для розрахунку споживання основного капіталу. Для того, щоб відповідати іншим показникам Системи (наприклад, показникам рахунку виробництва), споживання основного капіталу має бути оцінене відповідно до того самого набору поточних цін, який використовувався для оцінки випуску та проміжного споживання. Тому споживання основного капіталу треба розраховувати з використанням фактичних або розрахункових цін і орендних платежів за основні фонди, які діють на цей час, а не на час їх первинного придбання.

За умов інфляції як первинна вартість основних фондів, так і нарахована на них амортизація можуть відрізнятись від тих, котрі показано в БОФ, на величину дооцінки до рівня поточних цін. Ця дооцінка визначається в такий спосіб: амортизація (знос) основних фондів (за даними БОФ) розподіляється за технологічною структурою на дві групи — будівлі і споруди та машини і обладнання. Дані кожної з цих груп коригуються на відповідний середньорічний індекс цін, а саме: будівлі і споруди — на індекс цін на будівельно-монтажні роботи; машини і обладнання — на індекс цін на машини і обладнання. Різниця між скоригованою в такий спосіб амортизацією і амортизацією, визначеною за БОФ, і становитиме суму реальної дооцінки за рік.

До зносу основних фондів сільського господарства додають втрати від падежу та загибелі дорослої продуктивної худоби. Щодо дорослої продуктивної худоби знос не нараховується, а тому споживання основного капіталу береться в розмірі втрат від падежів худоби, які визначаються за даними річних звітів сільськогосподарських підприємств і щорічного перепису худоби в господарствах населення, при цьому загибла худоба у господарствах населення оцінюється за її балансовою вартістю в сільськогосподарських підприємствах.

Поняття зносу в шляховому господарстві включає знос позаміських шосейних доріг.

Схему розрахунку споживання основного капіталу в секторах і галузях економіки наведено у таблицях № 1-СОК та № 2-СОК.

Зміна запасів матеріальних оборотних коштів визначається як різниця між надходженням продукції в запаси і вибуттям із них. Розраховується вона за такими елементами:

а) виробничі запаси, незавершене виробництво (крім сільськогосподарського в господарствах виробників), готова продукція і товари;

б) запаси сільськогосподарської продукції і незавершене сільськогосподарське виробництво в господарствах виробників;

в) приріст вартості лісонасаджень;

г) приріст державних резервів.

Запаси матеріальних оборотних коштів розраховуються на підставі річних бухгалтерських звітів підприємств та організацій за формою № 1 «Баланс підприємства» (дані управління статистики фінансів).

Запаси матеріальних оборотних коштів охоплюють виробничі запаси (без запасів продукції сільського господарства в господарствах виробників), які складаються із суми показників у рядках «виробничі запаси», «тварини на вирощуванні і відгодівлі», «залишкова вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів», «незавершене виробництво», «готова продукція», «товари», а також ураховують зміну запасів сільськогосподарської продукції в господарствах виробників, незавершене виробництво в рослинництві, приріст вартості лісонасаджень та приріст державних резервів. Запаси матеріальних оборотних коштів обраховуються для всіх без винятку підприємств, включаючи малі підприємства і кооперативи (Ф. № 1-КМП).

Показники матеріальних оборотних коштів обчислюються на початок і кінець року за галузями народного господарства згідно із «Загальним класифікатором галузей народного господарства».

Крім того, за умов інфляції з приросту запасів матеріальних оборотних коштів (МОК), обчисленого на підставі бухгалтерських балансів, виключається збільшення вартості, спричинене підвищенням цін за час зберігання — так званий холдинговий прибуток, який не є результатом виробничої діяльності. Що триваліший час збереження і що вищий рівень інфляції, то більшим є обсяг холдингового прибутку.

Для визначення холдингового прибутку щодо виробничих запасів, крім їх обсягів на початок і кінець року, необхідно обчислити коефіцієнти обороту виробничих запасів у розрізі галузей економіки. Коефіцієнти обороту (у місяцях) визначаються як частка від ділення середньорічної вартості виробничих запасів на обсяг матеріальних витрат (без витрат електроенергії, газу, транспортних витрат, витрат на послуги зв’язку, амортизації та недоамортизованої вартості), помножена на 12. Для переоцінки виробничих запасів відповідно до середніх цін року використовуються індекси зміни споживчих цін за місяцями. Переоцінка виробничих запасів у цілому за рік виконується для кожної народногосподарської галузі залежно від швидкості обороту запасів. Так, якщо коефіцієнт обороту дорівнюватиме двом місяцям, то в розрахунку середньорічної ціни треба враховувати ціни останніх двох місяців попереднього року (відповідно за коефіцієнта обороту в три місяці — ураховуватимуться три останні місяці попереднього року).

Середній індекс за рік розраховується як сума місячних індексів, поділена на кількість місяців року. Коефіцієнти для коригування вартості виробничих запасів обчислюються як співвідношення середнього індексу цін за рік та середнього індексу на початок і на кінець періоду (середньорічний індекс визначається з урахуванням коефіцієнта обороту).

Холдинговий прибуток визначається як різниця між приростом виробничих запасів за бухгалтерською звітністю (у фактичних цінах) і приростом запасів, перерахованим на підставі середньорічних цін.

Не можна забувати і про дооцінку, яку проводять самі підприємства та організації, ураховуючи рівень інфляції. Тому різницю між двома приростами треба додатково зменшити на суму дооцінки.

Розрахунок зміни запасів сільськогосподарської продукції в господарствах виробників та незавершеного виробництва в рослинництві проводиться за даними управління статистики АПК.

Зміна запасів вартості лісонасаджень розраховується вилученням із випуску продукції лісового господарства вартості ліквідної продукції, заготовленої в процесі догляду за лісом.

Дані про приріст державних резервів за рік одержують у встановленому порядку від Державного комітету України по матеріальних резервах.

Розрахунок зміни запасів матеріальних оборотних коштів за секторами та галузями економіки наведено в таблицях №№ 1-обк—4-обк.

Чисте придбання цінностей. Цінності — це активи, які не використовуються у споживанні або виробництві і якісні характеристики котрих за нормальних умов збереження не погіршуються з часом. Придбання цінностей має на меті збереження або збільшення їх реальної вартості в довгостроковій перспективі. Цінності включають:

1) дорогоцінні камені й метали (алмази, немонетне золото, платина, срібло тощо), які утримуються будь-якими одиницями, включаючи підприємства, за умови, що вони не призначаються для використання в процесах виробництва як проміжні фактори;

2) картини, скульптури, інші твори мистецтва, антикваріат;

3) інші цінності (ювелірні вироби з дорогоцінних каменів і металів), колекції і т. п.

Вітчизняна статистика враховує придбання цінностей домашніми господарствами в роздрібній торгівлі. Проте цей процес відображається в рахунках не як витрати на кінцеве споживання, а як валове нагромадження, а вартість цінностей визначається за зведеними даними форми № 3-торг (управління статистики торгівлі та послуг).

Капітальні трансферти. Нагадаємо, що капітальні трансферти в натуральній формі включають передачу права власності на актив (крім запасів матеріальних оборотних коштів) або анулювання боргів кредиторами без одержання будь-якого відшкодування. Капітальні трансферти в грошовій формі пов’язані з придбанням або вибуттям активу, крім запасів матеріальних оборотних коштів. Капітальні трансферти звичайно є великими і нерегулярними.

Слід мати на увазі, що певні трансферти в грошовій формі можуть розглядатися як капітальні для одного учасника операції і як поточні — для іншого. Наприклад, виплата податків на спадщину фактично є капітальним трансфертом для платника і поточним для держави. Оскільки СНР не може класифікувати ту саму операцію по-різному в окремих частинах системи, трансферт розглядатиметься як капітальний для обох сторін, якщо він явно є трансфертом капіталу хоча б для однієї з них.

Усі капітальні трансферти записують у ресурсах рахунка операцій з капіталом, який відображає зміни в пасивах і чистій вартості власного капіталу. Капітальні трансферти одержані показуються у вигляді позитивного запису, капітальні трансферти передані — у вигляді від’ємного запису.

У рахунку операцій з капіталом на рівні економіки в цілому показуються тільки капітальні трансферти між внутрішньою економікою та «іншим світом»: капітальні трансферти, одержані від «іншого світу», і капітальні трансферти, передані «іншому світу», як правило, не збігаються.

У рахунку операцій з капіталом за секторами показують капітальні трансферти, одержані одними секторами внутрішньої економіки від інших секторів та від «іншого світу», і капітальні трансферти, передані одним секторами внутрішньої економіки іншим секторам та «іншому світу». Сальдо цих трансфертів за сумою всіх секторів має дорівнювати сальдо капітальних трансфертів, одержаних від «іншого світу» і переданих йому, в рахунку операцій з капіталом для економіки в цілому.

Капітальні трансферти розподіляються на три типи:

податки на капітал;

інвестиційні субсидії;

інші капітальні трансферти.

Податки на капітал складаються з податків на вартість активів або чисту вартість власного капіталу, які належать інституційним одиницям. Ці податки сплачуються домашніми господарствами і підприємствами нерегулярно у зв’язку з можливою раптовою зміною цінності активів, наприклад, збільшення вартості землі сільськогосподарського призначення в разі одержання дозволу використовувати її для комерційних цілей чи будівництва житла.

До податків на капітал відносять також податки на трансферти капіталу, тобто податки на вартість активів, які передаються від однієї інституційної одиниці до іншої. Це, наприклад, податки і мито на спадщину, даровизну, включа