library.if.ua

Система національних рахунків (2001)

6.3. Квартальні розрахунки ВВП та його коригування на сезонність

До найскладніших питань квартальних розрахунків ВВП та його компонентів належать питання оцінки квартальних даних у постійних цінах, усунення впливу сезонних факторів та вартості незавершеного виробництва. Ці питання набувають особливого значення в квартальних розрахунках ВВП і від їх правильного розв’язання значною мірою залежить можливість оперативного використання квартальних розрахунків для визначення тенденцій економічного розвитку країни.

Оцінка квартальних даних щодо ВВП у постійних цінах загалом може забезпечити одержання динамічного ряду цих даних за кілька років, що, у свою чергу, уможливлює обчислення індексів фізичного обсягу з допомогою розрахунку співвідношення будь-яких членів ряду одного з одним і, передусім, з попереднім кварталом, що є необхідним для визначення тенденції економічного розвитку.

В Україні, з огляду на нестабільний стан економіки, у річних розрахунках ВВП у постійних цінах для зменшення впливу структурних змін рекомендується визначати індекси фізичного обсягу ВВП на підставі його оцінки в цінах попереднього року.

Згідно з цією загальною концепцією пропонується в квартальних розрахунках оцінювати ВВП за два суміжні роки (базисний та звітний) у середніх цінах базисного року. Такий метод уможливлює порівнювання даних за будь-які квартали цих двох років.

У наведеному нижче умовному прикладі (табл. 6.2—6.5) показано, що індекси фізичного обсягу, які обчислено на підставі динамічних рядів квартальних даних, оцінених у середніх цінах базисного року, збігаються з квартальними індексами кількостей (як щодо попереднього кварталу, так і щодо відповідного кварталу базисного року), а також з індексами кількостей за рік у цілому.





Приклад розрахунку середньоквартальних індексів цін відносно середніх цін базисного року на базі місячних індексів цін.

А. Вихідні дані:

— місячні індекси цін І і ІІ року до цін базисного року (= 100):



Б. Розрахунок середнього індексу цін базисного (І) року до цін грудня року порівнювання: (150 + 100 + 333 + 400 + 333 + 500 + + 667 + 933 + 1300 + 1000 + 1000 + 2333):12 = 754.

В. Розрахунок квартальних індексів цін до середніх цін базисного року:



Приклад розрахунку квартальних індексів цін відносно середніх цін базисного року на підставі квартальних індексів цін.

А. Вихідні дані:

— квартальні індекси цін І і ІІ року відносно цін 4-го кварталу базисного року (= 100):



Б. Розрахунок середнього індексу цін базисного (І) року відносно цін 4-го кварталу року порівнювання (200 + 400 + 1000 + + 1500) : 4 = 775.

В. Розрахунок квартальних індексів цін відносно середніх цін базисного року:



Але на практиці можливості застосування методу прямої оцінки ВВП у середніх цінах базисного року є обмеженими. Тому для складання такого агрегату, яким є ВВП, оцінку квартальних даних у середніх цінах базисного року можна здійснювати за допомогою системи взаємозв’язаних індексів цін.

Оцінку квартальних даних щодо ВВП в середніх цінах базисного року можна здійснювати за компонентами ВВП (валова додана вартість галузей або елементи кінцевого використання) через дефлювання обсягів у поточних цінах за кожний квартал індексами середньоквартальних цін до середніх цін базисного року. Опис розрахунку індексів цін наведено далі.

Для окремих компонентів ВВП добираються відповідні індекси, що характеризують зміну цін даного показника. Це можуть бути ті самі індекси, які використовуються для оцінки ВВП у постійних цінах у річних розрахунках, але для квартальних розрахунків потрібні місячні або хоча б квартальні індекси цін, коло яких обмежене. Тому, оцінюючи квартальні дані щодо ВВП у постійних цінах (середніх цінах базисного року) доцільно використовувати більш спрощені методи і більш укрупнені групування, ніж у річних розрахунках. Наприклад, для перерахунку ВВП як суми валової доданої вартості галузей, слід використовувати наявну систему місячних або квартальних індексів цін.

Обчислення індексів середньоквартальних цін відносно середніх цін базисного року здійснюється в такий спосіб:

— розраховується вихідний ряд місячних цін за два роки (1-й рік — базисний, 2-й — звітний) до того самого ж періоду, наприклад, до грудня 0-го року (що передує базисному року);

— розраховується середній індекс цін у 1-му році як середня арифметична суми місячних індексів цін за рік:



— розраховуються середні індекси цін кожного кварталу 1-го і 2-го року як середнє арифметичне суми місячних індексів цін кожного кварталу:



— розраховуються індекси цін кожного кварталу 1-го і 2-го років до середніх цін 1-го року діленням середньоквартальних індексів цін на середній індекс цін у 1-му році:



Можливий варіант використання цих індексів для оцінки квартальних даних щодо ВВП і його компонентів у постійних цінах наведено в табл. 6.6.





Метод розрахунку співвідношення середньоквартальних і середньорічних цін через систему індексів цін може дати лише приблизну оцінку співвідношень рівнів цих цін, бо в ньому є певні спрощення. Одне з них полягає в тому, що питома вага продукції, для якої обчислено індекси цін, у межах кожного місяця визнається такою самою. Якщо на практиці це не відповідатиме дійсності, результати розрахунку можуть відхилятися від реального співвідношення цін.

Це позначається на одержаних в результаті розрахунку показниках абсолютних обсягів. Про рівень відхилення можна висновувати за величиною розбіжності між сумою даних за чотири квартали 1-го року в поточних цінах (у нашому прикладі — 1500) і в середніх цінах цього ж року (1775). Теоретично вони мають бути однаковими, але внаслідок згаданих вище причин на практиці така розбіжність є можливою. Для її усунення треба скоригувати весь ряд квартальних даних за два роки множенням їх на коефіцієнт, що дорівнює відношенню суми даних за чотири квартали 1-го року в поточних цінах до суми цих даних, оцінених у середніх цінах 1-го року (в нашому прикладі К = 1500 / 1775). На індекси фізичного обсягу квартальних і річних даних у межах цієї пари років таке коригування не впливає.

Одержані обсяги компонентів ВВП у середніх цінах базисного року мають бути скориговані на відповідні коефіцієнти сезонності для усунення впливу сезонних факторів.

Для розрахунку квартальних коефіцієнтів сезонності необхідно мати динамічні ряди відповідних квартальних даних у постійних цінах за кілька років. Оскільки за компонентами ВВП такі ряди нині не розраховуються, пропонується визначити ці коефіцієнти хоча б для найважливіших компонентів на основі побічних даних.

Наприклад, за розрахунку ВВП як суми доданої вартості галузей можна використовувати коефіцієнти сезонності, розраховані для головних галузей (промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт) на основі динамічних рядів показників, що характеризують обсяги виробництва в цих галузях. Так, для коригування доданої вартості промисловості й сільського господарства можна використовувати коефіцієнти сезонності, визначені на основі динамічних рядів продукції цих галузей, для будівництва — коефіцієнти сезонності, визначені за даними про обсяги капітальних вкладень або будівельно-монтажних робіт, для транспорту — за даними про вантажооборот та пасажирооборот. Для розрахунку ВВП за кінцевим споживанням коефіцієнт сезонності для коригування витрат на кінцеве споживання домашніх господарств можна визначити за даними про роздрібний обсяг товарообороту. Для коригування валового нагромадження основного капіталу користуються коефіцієнтом сезонності, розрахованим за даними про обсяг капітальних вкладень.

ВВП по кварталах у середніх цінах базисного року одержують підсумовуванням його окремих елементів, оцінених у таких цінах.

За розрахунку ВВП у середніх цінах базисного року різними способами (виробничим та методом кінцевого використання) отримана величина ВВП буде різною. Тому необхідно визначити, який спосіб узяти за основний (це залежить від якості інформації, що використовується). Різниця між ВВП, розрахованим цим способом, і сумою його компонентів, одержаною за розрахунку іншим способом, має подаватися як статистична розбіжність. Отже, величина ВВП у кожному періоді за розрахунку в постійних цінах (як і за розрахунку в поточних цінах) має бути однаковою, тобто не повинно бути різних величин «ВВП виробленого» і «ВВП використаного».

Поквартальні розрахунки ВВП у постійних цінах не замінюють річних розрахунків ВВП у постійних цінах. Для річних розрахунків, як правило, буває більше інформації, і вони більше деталізуються, ніж квартальні, для котрих, як було сказано вище, є можливим застосування спрощених методів оцінки. У такому разі постає необхідність погодження річних і квартальних даних.

У багатьох випадках треба мати динамічний ряд за період більший ніж два роки. Для цього розрахунок здійснюється з допомогою екстраполяції квартальних даних про ВВП та його компоненти, оцінені в середніх цінах базисного року за відповідними індексами фізичного обсягу. При цьому виникає проблема пов’язання квартальних та річних індексів фізичного обсягу ВВП, розв’язання якої може потребувати ретроспективного коригування абсолютних квартальних даних про ВВП у постійних цінах.

Одна з головних вимог до квартальних національних рахунків полягає в усуненні впливу сезонних коливань на їх показники для визначення змін у тенденції розвитку в процесі порівнювання послідовних кварталів.

Коригування показників квартальних національних рахунків на сезонність здійснюється спеціальною обробкою рядів динаміки в постійних цінах.

Припустімо, що ряди динаміки включають такі компоненти:

— Pt — основна тенденція;

— St — сезонні коливання;

— Et — випадкові коливання.

Залежно від характеру зв’язку компонентів динаміки розрізняють дві основні моделі:

мультиплікативна модель, коли між компонентами існує зв’язок у вигляді добутку;

адитивна модель, коли між компонентами існує зв’язок у вигляді суми.

Сучасні комп’ютерні аналітичні програми автоматично визначають тип моделі, адекватної вихідним рядам динаміки, на основі відповідних статистичних критеріїв.

У разі адитивної форми зв’язку залежність між компонентами має вигляд:



Залежно від того, чи змінюється сезонна складова в часі, розрізняють два основні різновиди цих моделей:

моделі з постійною сезонною складовою;

моделі із сезонною складовою, що змінюється в часі.

Модель адитивної сезонності з постійною амплітудою коливань має вигляд:



Стандартна процедура сезонного коригування квартальних рядів динаміки включає такі етапи:

1) визначення основної тенденції;

2) визначення відхилень вихідного ряду динаміки від оцінок основної тенденції, спричинених як сезонними, так і випадковими факторами; у разі адитивної сезонності визначають абсолютні відхилення, у разі мультиплікативної — відносні;

3) обчислення для кожного кварталу середніх показників сезонності (середніх відношень або різниць), вільних від впливу випадкових факторів;

4) одержання скоригованих на сезонність рядів динаміки: у разі адитивної сезонності — відніманням від вихідних даних середніх показників сезонності, у разі мультиплікативної — діленням вихідних даних на середні показники сезонності.

Для аналізу коротких рядів динаміки (не більше 4—5 років), що характерно зараз для України, найчастіше застосовують модель мультиплікативної сезонності з постійною амплітудою коливань. Подамо опис процедури сезонного коригування рядів динаміки з використанням цієї моделі.

На першому етапі аналізу часових рядів визначається основна тенденція розвитку, що відображає загальний напрям зміни рівнів рядів динаміки. Для визначення основної тенденції здійснюється вирівнювання (згладжування) часових рядів. Основним методом такого вирівнювання є метод ковзної середньої, що дає можливість елімінувати випадкові та сезонні коливання і дістати значення рядів динаміки, які відповідають впливу основних факторів. Згладжування методом ковзної середньої базується на взаємній нейтралізації сезонних і випадкових відхилень від основної тенденції в середніх величинах, які змінюють рівні вихідного ряду динаміки.

Визначення основної тенденції методом ковзної середньої роблять у такий спосіб:

1) розраховують середнє арифметичне значень вихідного ряду динаміки, що входять у вибраний інтервал згладжування, тобто центровану середню;

2) період згладжування переміщують на одне спостереження і обчислюють середнє арифметичне значень вихідного ряду динаміки за даними, що входять до цього періоду;

3) процедура обчислення середнього арифметичного повторюється за ковзними періодами до кінця ряду з постійним переміщенням інтервалу згладжування на одне спостереження.

Одержані в такий спосіб центровані ковзні середні є показниками значення основної тенденції для відповідних рядів динаміки.

Згладжений ряд динаміки, одержаний з використанням методу ковзної середньої, є коротшим від вихідного ряду. Для відновлення втрачених початкових і кінцевих рівнів використовують додаткове згладжування крайніх членів вихідного ряду.

Вибір інтервалу згладжування визначається необхідністю усунення впливу сезонних факторів. У випадку квартальних рядів динаміки доцільно брати 4-квартальний період згладжування.

Парна кількість рівнів, що входять до інтервалу згладжування і беруть участь у процесі обчислення ковзної середньої, призводить до того, що отримана середня розміщується в проміжку між двома рівнями вихідного ряду (в першому періоді — між другим і третім рівнями і т. ін.), тобто її не можна віднести до жодного рівня вихідного ряду. Для того, щоб одержану середню можна було конкретизувати, необхідно обчислити середнє арифметичне для кожної пари сусідніх ковзних середніх, тобто розрахувати центровану ковзну середню за такою формулою:



На другому етапі визначають відносні відхилення вихідного ряду динаміки від основної тенденції. Для цього фактичні квартальні дані зіставляють з квартальними даними, розрахованими як центровані ковзні середні.

На третьому етапі здійснюють елімінування впливу на коефіцієнти сезонності випадкових факторів, пов’язаних з особливостями розвитку в окремі роки. Для цього обчислюються рядні показники сезонності — середні відносні відхилення від основної тенденції для кожного кварталу.

Повне елімінування впливу випадкових факторів досягається в тому разі, коли середнє з чотирьох квартальних коефіцієнтів дорівнюватиме 100. Для досягнення повного усунення впливу цих факторів одержані середні показники сезонності за кожний квартал потрібно поділити на це середнє.

Одержані на третьому етапі середні показники сезонності використовуються для коригування вихідних рядів динаміки з метою усунення впливу сезонних факторів на динаміку.

Перед сезонним коригуванням іноді проводиться ще й попереднє коригування рядів на різну кількість робочих днів, що пов’язано зі святами, страйками, стихійним лихом і т. ін.

Здебільшого скориговані на сезонність підсумкові показники одержують як суму скоригованих компонентів. Але можна коригувати й безпосередньо підсумкові показники.

Як уже згадувалося вище, за проведення квартальних розрахунків ВВП нині пропонується визначати коефіцієнти сезонності для коригування окремих компонентів ВВП на базі динамічних рядів відповідних галузевих показників.

Розрахунок змін у незавершеному виробництві є дуже важливим і складним елементом квартальних розрахунків, тому доцільно розглянути це питання докладніше.

Важливість його визначається тим, що в кварталах обсяг виробництва, що виходить за межі звітного періоду, є відносно більшим, ніж це має місце протягом року, і в багатьох галузях випуск за окремі квартали може весь або в значній частині складатися із незавершеного виробництва.

Складність оцінки незавершеного виробництва полягає в його проміжному становищі у виробничому процесі; з одного боку, воно акумулює витрати факторів виробництва, а з другого — ще не є готовою продукцією. Як компонент випуску незавершене виробництво є також частиною запасів матеріальних оборотних засобів.

Відповідно до вимог СНР зміна у незавершеному виробництві визначається як різниця між доповненнями до незавершеного виробництва і вилученнями з нього, оцінена в основних цінах, що діяли на той час. З причин практичного характеру процедура оцінки незавершеного виробництва проводиться в такий спосіб:

1) доповнення до незавершеного виробництва беруться в розмірі витрат на виробництво, здійснених у звітний період, що включають витрати проміжних товарів і послуг, оплату праці, податки на виробництво і споживання основного капіталу;

2) вилучення із незавершеного виробництва беруться в розмірі вартості готової продукції, виробленої у звітний період;

3) оскільки в бухгалтерському обліку витрати на незавершене виробництво, а також готова продукція, що виходить з процесу виробництва, до моменту її реалізації оцінюються за собівартістю, то доповнення до незавершеного виробництва підлягають донараховуванню додаванням розрахункового прибутку (змішаного доходу). Його можна визначити на основі фактичних даних за попередній рік про співвідношення прибутку (змішаного доходу) і витрат на виробництво або на основі припущень про це співвідношення у звітному періоді. Після одержання остаточних даних про вартість готової продукції величину прибутку, що донараховується (змішаного доходу), треба уточнити в усіх періодах, коли вироблялась ця продукція;

4) для обчислення доповнень до незавершеного виробництва в розрізі витрат усі компоненти витрат на виробництво треба оцінювати в цінах, що діють на момент початку виробництва. Проте компоненти, що надходять у процес виробництва із запасів, оцінюються в бухгалтерському обліку в цінах, що діяли на момент їх придбання. Це означає, що дані бухгалтерського обліку щодо виробничих витрат можуть потребувати коригування на різницю цін на проміжні товари на момент здійснення витрат на виробництво і цін на момент їх придбання. Це коригування практично дорівнює величині холдингового прибутку, на який коригується проміжне споживання.

Методика розрахунку змін у незавершеному виробництві в сільському господарстві базується на даних щодо витрат на виробництво і вартості готової продукції у звітному кварталі, а також щодо середньоквартальних цін на промислову продукцію, придбану сільськогосподарськими підприємствами, і на сільськогосподарську продукцію, що ними реалізується.

Для промисловості і будівництва зміни в незавершеному будівництві звичайно визначають виходячи з даних бухгалтерського обліку про його величину на кінець і початок звітного періоду. Для приведення його у відповідність до вимог СНР здійснюються такі коригування:

1) вартість незавершеного виробництва на початок і кінець звітного періоду оцінюється в середніх цінах цього періоду;

2) одержана величина вартості незавершеного виробництва на початок і кінець звітного періоду донараховується до рівня основної ціни;

3) зміна незавершеного виробництва розраховується на основі одержаних скоригованих даних про величину незавершеного виробництва на початок і кінець звітного періоду.

Зміни в незавершеному виробництві, розраховані тим чи іншим способом, треба брати однакової величини для розрахунку випуску і для розрахунку зміни запасів матеріальних оборотних коштів.

Методичні вказівки з побудови основних консолідованих (для економіки в цілому) рахунків України на квартальній основі передбачають побудову таких рахунків: виробництва; утворення доходів; використання доходів; операцій з капіталом; продуктів та послуг. Два рахунки — виробництва й утворення доходів — будуються, крім того, у розрізі агрегованих галузей.

За принциповою схемою ці рахунки не відрізняються від аналогічних річних рахунків, однак вони мають меншу деталізацію показників і будуються за спрощеною методикою з використанням значної кількості експертних оцінок і непрямих розрахунків, що пояснюється обмеженими можливостями інформаційної бази.

На даному етапі рахунки ведуться кумулятивним методом, тобто наростаючим підсумком. Це пов’язано з особливостями інформаційної бази.

Усі показники розраховуються в поточних цінах, крім показника виробленого ВВП, який розраховується в незмінних цінах. Як база порівнянь використовується відповідний період попереднього року. Це дає можливість усунути вплив сезонних коливань.

Для забезпечення оптимального співвідношення оперативності складання рахунків і достатньої достовірності результатів, а також виходячи з реальних можливостей інформаційної бази, методика передбачає побудову рахунків у кілька етапів. Перша оцінка виробництва ВВП дається приблизно на 10-й день після закінчення звітного періоду. Такі оцінки роблять щомісяця, проте, оскільки їх не пов’язано з використанням ВВП і доходами, то вони не можуть вважатися варіантом національних рахунків. Ця оцінка використовується за аналізу першого етапу побудови зведених рахунків, наслідки якого мають бути оприлюднені на 35-й день після закінчення звітного періоду. На цьому, першому етапі використовується, в основному, поточна оперативна інформація. На наступному етапі, що передбачає отримання деталізованого результату, користуються інформацією, що надходить від підприємств за спеціальною програмою. Ці дані оприлюднюють на 75-й день після закінчення звітного періоду. Кінцевий варіант показників квартальних рахунків можна скласти тільки після завершення річного розрахунку та проведення відповідної інтерполяції.

Ця методика є тимчасовою, заснованою на реальних можливостях отримання інформації. Надалі, з удосконаленням інформаційної бази та накопиченням інформації щодо динамічних рядів, методика буде змінюватися. Можливі, зокрема, перехід до динамічних зіставлень не з відповідним періодом минулого року, а з попереднім кварталом з урахуванням сезонних коливань, а також відмова від кумулятивного методу обчислення.

У методику можна вносити часткові зміни, пов’язані з урахуванням вимог основних користувачів даної інформації.

У 1994 р. всі регіони України взяли участь у розрахунку показника валової доданої вартості (ВДВ — показник рахунка виробництва). Для виконання рахунка було підготовлено відповідні методичні вказівки (на підставі методики 1992 р.) з рекомендаціями щодо визначення розмірів ВДВ у галузях сфери матеріального виробництва, а також у галузях, які надають платні й безплатні нематеріальні послуги.

Проте у вказівках не передбачалося розподілу за відповідними територіями України обсягу ВДВ деяких галузей, де надають послуги економіці в цілому: оборона чи державне управління.

Розрахунок показника ВДВ у регіонах із 1992 р. виконувався на основі існуючої інформаційної бази, результатів рахунків виробництва і використання національного доходу. Додатково використовувалися дані фінансової та соціальної статистик, галузевих статистик, матеріали обстежування громадських організацій. Частина показників, які визначити на основі наявних джерел інформації поки що неможливо, розраховувалася із застосуванням непрямих показників або визначалася експертно.

Зрозуміло, що з часом методологічні підходи будуть удосконалюватися.