library.if.ua

Бухгалтерський облік у бюджетних установах (2001)

1.3. План рахунків бухгалтерського обліку

Для поточного бухгалтерського обліку операцій в установах та організаціях, що утримуються за рахунок державного і місцевих бюджетів, застосовується План рахунків і порядок його застосування, затверджені наказом Головного управління Державного казначейства України від 10.12.99 № 114 (додаток 1). Новий план рахунків запроваджується в дію поступово з 1 січня 2000 р. і є перехідним. Він розроблений на основі Плану рахунків бухгалтерського обліку підприємств, організацій та установ, затвердженого Мінфіном України від 30.11.99 № 291, і має структуру, яка дає можливість отримувати вичерпну інформацію, необхідну для складання балансу та звітності про виконання кошторисів бюджетних установ. Усі рахунки згруповано в два розділи: І розділ — балансові рахунки, ІІ розділ — позабалансові рахунки. Балансові рахунки об’єднано у вісім класів й умовно поділено на рахунки по довгострокових (терміном більше бюджетного року) операціях і короткострокових операціях, що проводяться протягом бюджетного року.

Кожний клас включає синтетичні рахунки, близькі за економічним змістом обліковуваних на них об’єктів. Синтетичним рахункам присвоєно цифрові двозначні коди, в яких перша цифра — номер класу, друга — порядковий номер рахунка в даному класі, починаючи з нуля. Всього у Плані передбачено 42 рахунки: від № 10 «Основні засоби» до № 82 «Виробничі витрати». При цьому деякі коди не використовуються і є резервними.

Для підвищення аналітичних можливостей облікової інформації без суттєвого збільшення кількості рахунків і розрядності їх коду більшість синтетичних рахунків поділяються на субрахунки І рівня. Код субрахунка тризначний і складається з коду синтетичного рахунка і порядкового номера — від 1 до 9. Планом рахунків передбачено 150 субрахунків. Саме через систему субрахунків в Плані рахунків відображаються специфічні особливості фінансово-господарської діяльності бюджетних установ, обліку їх фінансування, грошових коштів, видатків, розрахунків. Тому в практиці бюджетних установ для записів фінансово-господарських операцій у поточному обліку, подальшого узагальнення облікових даних і при складанні звітності користуються субрахунками і лише в окремих випадках інформація узагальнюється на синтетичних рахунках.

Деякі субрахунки з метою отримання додаткової інформації поділяються на субрахунки ІІ рівня. До них, наприклад, належать субрахунки № 713 «Доходи за іншими коштами» та № 813 «Видатки за іншими коштами».

У Плані рахунків об’єднано рахунки для обліку виконання видатків, які фінансуються із бюджету, і рахунки для обліку позабюджетних коштів і джерел їх формування. До останніх належать субрахунки № 323 «Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку спеціальних коштів», № 711 «Доходи за спеціальними коштами», № 811 «Видатки за спеціальними коштами» та ін.

Окремі рахунки можуть застосовуватися для обліку як бюджетних, так і позабюджетних коштів. Наприклад, № 30 «Каса», № 40 «Фонд у необоротних активах», № 66 «Розрахунки по оплаті праці».

Більшість рахунків призначені для поточного обліку в бюджетних установах різних галузей невиробничої сфери. В План рахунків включено й такі рахунки, застосування яких спричинено особливостями основної діяльності окремих груп установ та організацій. Тільки в науково-дослідних установах застосовуються субрахунки № 203 «Спецобладнання для науково-дослідних робіт за господарськими договорами», № 351 «Розрахунки із замовниками з авансів на науково-дослідні роботи», № 634 «Розрахунки із замовниками за науково-дослідні роботи, що підлягають оплаті» та ін.

У новий План рахунків включено також рахунки, призначені для обліку виконання сільських, селищних і міських (міст районного підпорядкування) бюджетів. Це рахунки № 327 «Реєстраційні рахунки сільських, селищних та міських (міст районного підпорядкування) бюджетів», № 691 «Кошти передані і отримані» та ін.

Усі рахунки, передбачені Планом рахунків, поділяються на активні, пасивні та активно-пасивні. Такий поділ рахунків і субрахунків, призначених для обліку розрахункових операцій, і віднесення їх до класу 3 «Кошти, розрахунки та інші активи» і класу 6 «Поточні зобов’язання» має умовний характер. Так, рахунок № 68 «Внутрішні розрахунки» може бути активним, пасивним чи активно-пасивним залежно від того, в якій установі він застосовується.

У самостійний розділ у Плані рахунків виділено забалансові рахунки. Вони призначені для обліку активів і розрахунків, які виключені з обороту установи і не відображаються в балансі, але потребують спеціального контролю. До забалансових віднесено сім рахунків — від 01 «Орендовані необоротні активи» до 09 «Призначення та зобов’язання». На забалансових рахунках господарські операції відображаються без застосування методу подвійного запису, тобто облік на них ведеться за простою системою.

Уніфікація планів рахунків бухгалтерського обліку підприємств, організацій і бюджетних установ є одним з напрямів удосконалення бухгалтерського обліку, його реформування із застосуванням міжнародних стандартів. Вона дає змогу прискорити процес впровадження ЕОМ у сферу обліку за рахунок використання типових проектних рішень, скоротити пов’язані з цим витрати і підвищити ефективність автоматизації обліку. Суттєвою є роль уніфікації в підготовці та використанні кадрів працівників, зайнятих обліком.

Разом з тим слід зазначити, що План рахунків як госпрозрахункових підприємств, організацій, так і бюджетних установ розроблено з урахуванням вимог національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, які на бюджетні установи не поширюються. Окремі рахунки і субрахунки з обліку нематеріальних активів, грошових документів в іноземній валюті, векселів, довгострокових зобов’язань мають обмежене використання в бюджетних установах. Порядок застосування Плану рахунків не містить типових схем реєстрації та групування інформації про господарські операції (кореспонденції субрахунків І рівня). Структуру плану рахунків наведено в табл. 1.7.