library.if.ua

Планування на аграрному підприємстві (2004)

4.2. Структура і зміст бізнес-плану

Зміст і обсяг бізнес-плану залежить від:

— цілей розробки плану (залучення інвестицій, моделювання управління бізнесом, розвиток управлінських якостей підприємця, контакти з партнерами в бізнесі) і аудиторії, якій він адресований (потенційні інвестори: банки, індивідуальні інвестори, фонди підтримки підприємництва; сам підприємець, партнери в бізнесі, майбутні наймані працівники);

— сфери діяльності, до якої належить бізнес (виробництво, надання послуг, роздрібна чи оптова торгівля, будівництво, посередницька діяльність);

— розміру бізнесу (великий, середній, малий) і суми коштів, що необхідні для його організації;

— конкретних характеристик майбутнього продукту (простий чи складний, принципово новий чи традиційний, призначений для споживання чи для виробництва) і стадії його життєвого циклу.

Чим більший бізнес, що створюється, чим складніші характеристики майбутнього продукту і чим більше інвестицій цей бізнес вимагає, тим детальнішим має бути й бізнес-план.

Наявність декількох факторів, що визначають зміст бізнес-плану та його обсяг, свідчить про те, що не існує стандартної, універсальної, загальної для всіх випадків форми бізнес-плану. Однак це не означає, що не існує загальних підходів до його розробки: структури плану, послідовності та організації розробки, змісту окремих розділів.

В агропромисловому комплексі більшість підприємців розробляють бізнес-плани з метою залучення інвесторів до фінансування свого проекту, При цьому найбільші труднощі виникають під час розробки бізнес-плану у сфері виробничої діяльності. Тому далі зупинимось на структурі і змісті бізнес-плану, що орієнтований на залучення банківського капіталу у виробничу діяльність (табл. 4.1).



РЕЗЮМЕ

Хоча цей розділ стоїть у бізнес-плані першим, але пишеться він у останню чергу, бо містить короткі (2—3 сторінки тексту) висновки з кожного розділу плану. Головна його мета — зацікавити читача в більш детальному вивченні бізнес-плану. Резюме, як правило, містить:

— короткий виклад концепції і суті бізнесу, які пояснюють його переваги на ринку;

— показ ваших можливостей і стратегію їх реалізації;

— характеристику цільового ринку (основні споживачі, особливості їх обслуговування, обсяги продажу, ваша передбачувана частка ринку);

— ваші найвагоміші конкурентні переваги;

— основні економічні показники вашого майбутнього підприємства (дохід, прибутковість, період часу для досягнення беззбитковості, строки повернення інвестицій тощо);

— коротку характеристику знань, досвіду, ноу-хау основних керівників підприємства;

— загальні фінансові потреби (скільки коштів ви вкладаєте в розвиток свого бізнесу і скільки необхідно позичити, коли і як передбачається здійснити повернення інвестицій партнерам і кредиторам).

ГАЛУЗЬ, ПІДПРИЄМСТВО ТА ЙОГО ПРОДУКЦІЯ

Головне завдання цього розділу — переконати читача в перспективності галузі, в якій буде діяти ваш бізнес, і викликати довіру до нього описом позитивних якостей і особливостей запропонованого вами продукту і підприємства, де він буде вироблятись.

Якщо підприємство вже існує, то слід почати з короткої історії бізнесу: коли засновано бізнес, основні етапи його розвитку, реальні успіхи. І все це слід узгодити з наміченими цілями та орієнтирами підприємства, а також станом справ у галузі, тенденціями її розвитку, короткою характеристикою нових продуктів, нових ринків. Крім того, слід розглянути нові фактори, які в перспективі можуть позитивно чи негативно вплинути на цю галузь. Описуючи галузь, важливо показати абсолютні розміри ринку, схильний він до росту чи застою, основні сегменти ринку (групи споживачів).

У цьому ж розділі розкривається концепція поведінки підприємства в галузі. Для цього необхідно вказати на статус вашого бізнесу (він починається, розширюється чи придбавається), а також чітко описати продукт чи послугу, з якою ви виходите на ринок:

— його основні якості, а також дизайн, упаковка. При цьому якісні характеристики товару слід пов’язувати з потребами його потенційних покупців;

— конкурентний потенціал товару, тенденції його споживання;

— рівень захисту товару, тобто чи має підприємство патент, авторське право, зареєстровану торгову марку тощо.

Наприклад, у цьому розділі бізнес-плану щодо організації виробництва молока і залучення інвестицій селянського (фермерського) господарства «ОНУКА» Кагарлицького району Київської області вказується, що підприємство створено в 1992 р., має 50 га власної землі, у тому числі 47 га ріллі. Крім того, фермер орендує в сільській раді із земель запасу 30 га ріллі. До 1997 р. включно господарство спеціалізувалось на виробництві лише рослинницької продукції (зернові й цукрові буряки). З 1998 р. планується змінити спеціалізацію господарства: воно буде займатись виробництвом молока. Вихід на повну потужність (виробництво 300 т молока за рік) передбачено в 2000 р. Необхідність зміни спеціалізації полягає в наступному:

— із закінченням економічної кризи і підвищенням платоспроможності населення різко зростає попит на продукцію, яка містить білок тваринного походження, зокрема молоко. І виграє той, хто перший обере спеціалізацію господарства, де вироблятиметься тваринницька продукція;

— доцільність раціонального поєднання рослинництва і тваринництва у фермерському господарстві (власні органічні добрива, вимоги до чергування культур у сівозміні, використання побічної продукції);

— більш повне використання трудових і матеріальних ресурсів фермерського господарства, збільшення його доходів, рівномірне надходження власних коштів упродовж року.

Галузь. За останні сім років порівняно з середніми даними за 1986—1990 рр. виробництво молока в Україні зменшилось на 43% (з 24 до 13,7 млн т), а його закупівля — у 3,5 раза. Це призвело до зменшення обсягів виробництва молочної продукції на промислових підприємствах: масла — у 2,7 раза, сирів — у 3,1 раза і продукції з незбираного молока — у 7 разів.

Різко знизився рівень споживання молока і молочних продуктів: з 378 кг в 1990 р. до 210 кг в 1997 р. (науково обґрунтована норма споживання — 405 кг на душу населення).

В Україні є 528 промислових підприємств, що переробляють молоко. Крім того, в сільськогосподарських підприємствах функціонує понад 400 цехів з переробки молока, і число їх постійно зростає.

Продукція. Основним видом товарної продукції господарства буде молоко. Цей вид продукції, як і вся продукція харчування, характеризується нееластичним попитом, що дає підстави прогнозувати досить стабільні ринкові ціни на цю продукцію.

ДОСЛІДЖЕННЯ РИНКУ І МАРКЕТИНГ-ПЛАН

Девізом цього розділу плану є: «Головне не продукція, а товар». Саме для того, щоб переконати читача в наявності ринку для вашого продукту і пояснити йому стратегію виходу вашого бізнесу на ринок, і складається цей розділ бізнес-плану.

Процес дослідження ринку складається з таких етапів:

1. Визначення потенційних споживачів вашої продукції та класифікація їх на більш-менш однорідні групи (сегментація ринку), тобто визначення свого цільового ринку.

2. Обґрунтування вибору місця розміщення підприємства. При цьому С. Соболь [76, с. 122] виділяє такі послідовні кроки і відповідні їм критерії вибору:

— вибір кращого регіону країни на основі аналізу демографічної ситуації, оцінки перспектив росту економічного потенціалу, порівняння рівнів доходів населення;

— вибір кращої області в даному регіоні. Для цього використовуються вже інші критерії: близькість ринків збуту, віддаленість від джерел постачання сировиною і матеріалами, наявність необхідних трудових ресурсів, рівень оплати праці, діловий клімат для розвитку вашої сфери бізнесу;

— вибір кращого населеного пункту в даній області на основі оцінки місцевих законів і конкурентної ситуації, вивчення можливостей транспортних комунікацій і забезпеченості комунальними послугами, а також аналізу сумісності вашого бізнесу з місцевим середовищем;

— вибір кращого місця розміщення в даному населеному пункті. При цьому враховують такі конкретні фактори, як: можливості й витрати на оренду (купівля, будівництво) та ремонт необхідного приміщення, величина експлуатаційних витрат і вартість комунальних послуг, можливості й перешкоди для пересування клієнтів.

3. Оцінка конкурентної позиції вашого бізнесу на ринку. Слід дати відповіді на такі запитання:

— хто ваші основні конкуренти?

— у чому їхні сильні і слабкі сторони?

— які порівняно з ними ваші переваги?

— за рахунок чого можна поліпшити у майбутньому вашу конкурентну пропозицію?

4. Визначення загальної місткості вашого цільового ринку і реальної чисельності ваших клієнтів.

5. Прогнозна оцінка вашого річного продажу як добуток кількості ваших клієнтів на можливі витрати середнього споживача на купівлю вашого продукту протягом року.

Розробка маркетинг-плану, як правило, починається з короткої характеристики вашої загальної маркетингової стратегії, що вказує, на яких якостях продукту вашого бізнесу (якість, ціна, обслуговування, гарантії тощо) буде зосереджено увагу. Реалізація наміченої стратегії маркетингу здійснюється шляхом:

— формування цінової політики. При цьому враховують три основних фактори (собівартість свого продукту; наявність унікальних якостей свого продукту; ціни продуктів-конкурентів і продуктів-замінників) і використовують різні стратегії ціноутворення (закріплення на ринку, «зняття вершків», цінових ліній, «географічної ціни», знижок з цін, «опортуністичного ціноутворення»);

— вибору каналів реалізації продукції (оптові торгові організації, власний магазин, торгові агенти тощо);

— вибору способу організації рекламної кампанії;

— формування політики підтримки вашого продукту (його сервіс і гарантійне обслуговування).

Головним покупцем продукції фермерського господарства «ОНУКА» буде ТОВ «КАГМА» (Кагарлицький молочний завод). Асортимент його продукції: незбиране молоко, кисломолочна продукція, масло, сметана, м’які сири, йогурти.

Основними конкурентами є:

— особисті підсобні господарства населення, поголів’я корів у яких за останні п’ять років зросло з 4,3 до 5,3 тис. голів (на 1.01.1998 р.). Місце реалізації продукції — міський ринок;

— колективні сільськогосподарські підприємства, поголів’я корів у яких за останні п’ять років зменшилось з 14,8 до 9,2 тис. голів.

На першому етапі використовуватиметься стратегія ціноутворення, суть якої полягає в закріпленні на ринку шляхом установлення нижчої порівняно з конкурентами ціни для залучення більшої кількості покупців і завоювання більшої частки ринку. В основі нижчої ціни лежить нижча собівартість молока і молочної продукції, що досягається за рахунок:

— вищої продуктивності корів (надій на корову 6000 кг за рік у фермера і 2000 кг у КСП);

— більш раціональною організацією виробництва (поєднання в одних руках виробництва і реалізації молока, значно менші накладні витрати).

На наступному етапі застосовуватиметься стратегія, що базується на залученні й утриманні більшої кількості покупців за рахунок вищої порівняно з конкурентами якості продукції.

ПЛАН ВИРОБНИЦТВА

Одним з головних правил бізнесу є таке: «Конкурентну боротьбу виграють на ринку, а програють у себе вдома — на підприємстві». Тому фінансисти вникають у всі деталі виробничого циклу позичальника — звичайно не для того, щоб пропонувати їм свої рішення, а через те, що хочуть оцінити кваліфікацію керівника підприємства та обґрунтованість його кроків.

План виробництва, як правило, містить такі блоки:

— опис технологічного процесу виготовлення продукції. Обов’язкове правило під час написання цього розділу: не зловживати спеціальними термінами, деталі за необхідності можна висвітлити в додатках. Особливу увагу слід звертати на методи й організацію контролю якості продукції, її стандарти. Для виробництв з високими санітарними вимогами потрібно описати, як здійснюватиметься утилізація відходів і забезпечення дотримання вимог санітарної інспекції;

— обґрунтування розміщення виробництва на діючому чи новому підприємстві, розрахунок потужності підприємства. Процес розробки бізнес-плану, як і будь-якого плану, ітеративно-зворотний. Остаточно про потужність можна говорити тільки після завершення фінансового та інвестиційного плану, побудови графіка беззбитковості. Але на цьому початковому етапі слід розглянути варіанти потужностей підприємства і взяти за основу найбільш ефективний і реальний для даних умов;

— планування обсягів виробництва та асортименту продукції. Як і в попередньому випадку вони уточнюються після розробки наступних блоків (машини, обладнання, сировина);

— машини і обладнання. Де передбачається їх придбати і (або) орендувати? Яка вартість купівлі і (або) оренди машин та обладнання і яка сума амортизаційних відрахувань?

— сировина, матеріали і комплектуючі. Які їх види, де, у кого і на яких умовах купуватимуться? Чи передбачається виробнича кооперація, з ким і на яких умовах? Які вимагаються обсяги запасів матеріально-сировинних ресурсів і чи потрібні особливі умови зберігання?

— виробничі й невиробничі приміщення. Це власність підприємства чи воно купуватиме (орендуватиме) їх, і скільки це буде коштувати?

Фермерське господарство «ОНУКА» спеціалізуватиметься на виробництві та реалізації молока. Для цього в 1997 р. побудовано тваринницьке приміщення на 100 скотомісць, у т. ч. 50 корів, доїльний зал, споруди для зберігання кормів і придбано необхідне обладнання. У 1998 р. планується придбати 50 нетелів голштино-фризької породи. Види обладнання та його вартість наведено в табл. 4.2.

Скотарство буде організовано за принципом закінченого обороту стада. За рік передбачається одержати 300 т молока (продуктивність — 6000 л на корову) і 129 ц приросту живої маси худоби. Потреба в усіх видах кормів повністю забезпечуватиметься за рахунок власного виробництва.

Для підвищення конкурентоспроможності господарства порівняно з КСП передбачається освоїти прогресивні капітало-, енерго-, працезберігальні технології виробництва тваринницької продукції, зокрема: випас корів і нетелів на культурних пасовищах (11 га) упродовж травня—жовтня, доїння корів у доїльному залі з використанням обладнання фірми Альфа-Лаваль.



ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ПЛАН

Проведені американськими аналітиками дослідження показали, що у 80% випадків причинами невдач підприємців, що починають діло в малому бізнесі, є некомпетентність і відсутність управлінського досвіду. Складаючи бізнес-план, слід виходити з того, що ці дані відомі також інвесторам (партнерам). Тому потрібно переконати їх у правильності вибраної форми організації бізнесу, довести, що ви, ваша команда менеджерів та інший персонал здатні втілити цей бізнес-план у життя.

Орієнтирами для складання організаційного плану можуть бути такі питання:

— яку юридичну форму для організації свого бізнесу ви обрали (одноосібне володіння, товариство, корпорація) і чому? За необхідності слід показати можливі зміни юридичного статусу бізнесу в перспективі. Якщо це корпорація, то треба навести короткі дані стосовно основних акціонерів і про те, якою часткою основного капіталу вони володіють, а також про тип і кількість акцій. Якщо це товариство, то потрібно описати партнерів і умови статутної угоди. У додатку слід дати копії відповідних юридичних документів (державний акт на володіння землею, угода про товариство тощо);

— яка потреба бізнесу в персоналі, які працівники (основні, спеціалісти, допоміжні та ін.), якого профілю, з якою освітою і досвідом потрібні для успішного ведення справи;

— хто входить у керівний склад підприємства, їхні короткі анкетні дані, розподіл обов’язків між ними;

— які умови і форми оплати праці працівників і членів команди управлінців?

— хто залучається зі сторони для роботи як консультанти?

— як виглядає організаційна схема підприємства?

Організаційною та юридичною формою бізнесу є приватне селянське (фермерське) господарство. Власник підприємства — Онука В. В., який має вищу освіту, є кандидатом сільськогосподарських наук, має досвід практичної та наукової роботи: у 1985—1992 рр. працював викладачем Української сільськогосподарської академії, а з 1992 р. очолює фермерське господарство. Його обов’язки: менеджмент, маркетинг, бухгалтерський облік, участь у сільськогосподарських роботах у рослинництві та тваринництві.

Дружина фермера Онука Л. В. теж має вищу зоотехнічну освіту. Її обов’язки: зоотехнічний облік, лабораторні аналізи молока і стану корів.

Фермер планує прийняти на постійну роботу трьох працівників — механізаторів широкого профілю, які обслуговуватимуть рослинництво і тваринництво. Їхня оплата праці — щомісячне авансування з оплатою за кінцевими результатами залежно від обсягів виробництва і реалізації продукції.

ОЦІНКА РИЗИКІВ І УПРАВЛІННЯ НИМИ

Зміст цього розділу:

— типи можливих ризиків і проблеми, які можуть виникнути в даному бізнесі;

— імовірність ризику і його розмір, тобто розмір можливих втрат під час здійснення проекту;

— організаційні заходи профілактики ризиків і програма страхування від них.

Навіть найкращий план не гарантує успіху. Обов’язковою його умовою є врахування можливого ризику здійснення проекту. Ризик означає ймовірність недоодержання позитивного результату (прибутку) або одержання негативного результату (збитку) в підприємницькій діяльності.

Послідовність проведення робіт:

— загальна оцінка можливих ризиків. Складаючи бізнес-план, слід чітко уявити, в якій зі сфер ризику лежать ділові пропозиції підприємства — у сфері невисокого ризику з невеликими прибутками чи у сфері ризикованих капіталовкладень, але з великим прибутком;

— аналіз типів ризиків, їх джерел і моментів виникнення. За джерелами виникнення виділяють ризики: господарський; пов’язаний з особою; обумовлений природними факторами, а також внутрішній і зовнішній. За причинами виникнення ризики поділяють на обумовлені невизначеністю майбутнього, недостатністю інформації, непередбаченою поведінкою партнерів. За характером вияву ризики бувають політичні й комерційні (технічні й ринкові);

— оцінка ризику — один з найбільш складних і найменш точних елементів плану. Потрібно якомога точніше визначити всі непередбачені обставини, що можуть виникнути в майбутньому. При цьому використовують відомі методи оцінки ризику, серед яких статистичний, експертний, а також їх комбінації;

— розробка заходів профілактики ризиків. Серед них виділяють ефективне прогнозування і систематичне планування діяльності фірми, розробку альтернативних планів;

— розробка заходів з мінімізації шкоди. Головними з них є:

1. Передача частини ризику іншим особам або організаціям через страхування або хеджування. Останнє є способом зменшення ризику господарської діяльності шляхом укладення довгострокового контракту на постачання продукції між постачальниками і споживачами. Страхування передбачає, що одна сторона (страхувальник) за певну суму (страховий внесок чи премію) погоджується заплатити іншій стороні (страховику) за умов, що зазначені в страховому контракті, завчасно визначену грошову суму, якщо страхувальник матиме збитки чи шкоду.

2. Самострахування шляхом створення резервних фондів і покриття збитків за рахунок частини власних обігових коштів.

Імовірність кожного типу ризиків різна, як і сума шкоди, яку вони можуть завдати. Тому в бізнес-плані слід розглядати лише ті ризики, які найімовірніші в даному бізнесі.

Наприклад, у бізнес-плані фермерського господарства «ОНУКА» було розглянуто три критичні ситуації, які могли справити негативний вплив на його бізнес: ринковий ризик, ризик втрати майна і ризик невиконання зобов’язань. Ринковий ризик, як випливає з аналізу розвитку молочно-продуктового підкомплексу АПК, є незначним, бо виробничі потужності молочних заводів використовуються всього на 20—25%, і попит на молоко ще не скоро буде задоволений. Ризик невиконання зобов’язань теж незначний, бо на фермі «ОНУКА» високий ступінь самозабезпеченості головними для цього типу господарства ресурсами: кормами, ремонтними телицями та органічними добривами.

Проаналізувавши всі можливі ризики, власник підприємства дійшов висновку про необхідність придбання одного страхового поліса для захисту від втрати майна, а саме корів. Вартість купівлі такого страхового поліса становить 1200 грн., або 1% вартості корів. Інші ризики будуть компенсовані профілактичними заходами щодо запобігання втрат, передбачених у бізнес-плані (страхові фонди кормів, насіння і т. д.).

ФІНАНСОВИЙ ПЛАН

Цей розділ є ключовим розділом усього бізнес-плану і становить особливий інтерес як для підприємця, так і для інвестора. Підприємцю фінансовий план має чітко і ясно показати:

— звідки і коли підприємство одержуватиме гроші;

— на що і коли ці гроші витрачатимуться;

— яким буде фінансовий стан підприємства в кінці планового періоду.

Потенційному інвесторові цей план дозволяє відповісти на питання: чи здатне підприємство виконати взяті на себе зобов’язання, чи зможе ефективно розпорядитись одержаними коштами, щоб своєчасно повернути борги чи забезпечити достатній прибуток на вкладений капітал.

Зазначені цілі фінансового плану і вимоги інвесторів визначають його зміст, послідовність розробки, часовий горизонт та рівень деталізації. Особливістю цього плану порівняно з іншими розділами бізнес-плану є те, що всі фінансові документи мають стандартну форму і не допускають відхилень. Такі жорсткі вимоги до їх складання випливають із необхідності забезпечення єдиної методології розрахунку показників плану, щоб інвестор зміг самостійно за стандартною методикою провести аналіз майбутнього фінансового стану підприємства і відповідно до цього прийняти рішення про доцільність вкладання коштів у даний проект.

Тому фінансовий розділ бізнес-плану має включати такі три основні частини:

1) план доходів і витрат (прибутків і збитків). На додаток до плану доходів і витрат інвестори вимагають провести також аналіз беззбитковості шляхом побудови графіка беззбитковості (див. рис. 13.2);

план руху грошових коштів (готівки);

плановий баланс.

Як правило, інвестори хочуть бачити фінансові показники на три роки наперед (для нових підприємств), а для діючих, крім того, і за три попередні роки. При цьому планові форми на перший рік розробляються за місяцями, а на наступні — за кварталами.

У табл. 4.3 наведено план доходів і витрат фермерського господарства «ОНУКА» на третій рік реалізації бізнес-плану. Головним джерелом грошових надходжень є виручка від реалізації молока (67%); 22,8% надійде від реалізації племінних телиць, молодняку ВРХ і вибракуваних корів; 10,2% — від реалізації цукру і плодів.



Витрати на виробництво та реалізацію продукції заплановані згідно з Типовим положенням з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції сільськогосподарських підприємств і мають забезпечити високий рівень продуктивності корів (6000 кг) та врожайності сільськогосподарських культур (60 ц/га зернових, 400 ц цукрових буряків і 600 ц кормових коренеплодів). До складу витрат включені також витрати на оплату праці фермера.

Висока продуктивність праці, землі і тварин, відсутність накладних витрат, економне витрачання коштів забезпечать високу рентабельність виробництва (41,7%). Строк окупності додаткових капітальних вкладень — 4,2 року.

Характерною особливістю плану руху грошових коштів (готівки) на третьому році реалізації бізнес-плану є рівномірність надходження виручки від реалізації продукції, що виключає необхідність використання короткотермінових кредитів (табл. 4.4). Що ж стосується 1998 року, то в плані руху готівки передбачається отримання у квітні 125 тис. грн. комерційного кредиту.



ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПЛАН

У фінансовому плані одержано відповіді на два запитання: скільки коштів потрібно для реалізації даного проекту і коли можна чекати повного повернення вкладених коштів та отримання інвесторами доходів від них. У цьому ж розділі слід викласти план одержання коштів для створення чи розширення підприємства.

Формами і джерелами одержання фінансових коштів можуть бути:

— банківські позички;

— комерційні кредити;

— інвестиції різних інвестиційних установ;

— кошти, одержані від приватних інвесторів;

— кошти від продажу облігацій та акцій;

— кошти урядових установ та ін.

При цьому можливі різні варіанти поєднання акціонерного та позичкового інвестування. Фінансування через кредити краще для проектів, пов’язаних із розширенням виробництва на вже діючих (і успішно) підприємствах. З одного боку, від таких підприємств банкіри не вимагатимуть підвищеної плати за кредит, бо ризик вкладів тут не дуже високий, а з другого — немає особливих проблем з пошуком матеріального забезпечення кредитів: для цього можна використати вже наявні активи.

Як свідчать дані, що їх наведено в попередніх розділах бізнес-плану, для організації виробництва молока в селянському (фермерському) господарстві «ОНУКА» необхідні додаткові інвестиції на суму 171 тис. грн., у т. ч. на придбання 50 племінних нетелів — 125 тис. грн.

Потребу в частині з них (46 тис. грн.) фермер покриває за рахунок власних коштів, а для придбання нетелів планує одержати кредит у сумі 125 тис. грн., з них 50% можуть бути повернуті йому з бюджету Міністерства АПК України, де передбачені кошти на розвиток племінної справи. Розрахунок можливої суми застави майна фермерського господарства наведено в табл. 4.5.



Повернення інвестицій кредиторам планується здійснити за рахунок прибутку господарства у 1999—2001 рр.

ДОДАТКИ

Цей розділ допомагає виконати важливу вимогу до бізнес-плану — його лаконічність — і найчастіше містить:

— специфікації продукції;

— результати маркетингового дослідження;

— схеми виробничих потоків;

— планування приміщень;

— карту, що показує розміщення бізнесу;

— юридичні документи (державний акт на право довічного успадкованого володіння землею, копії договорів з постачальниками тощо);

— організаційну схему і т. д.

У процесі розробки бізнес-планів у сільському господарстві слід ураховувати такі його особливості:

— у цій галузі велика роль землі і біологічного фактора виробництва;

— у ній, як правило, виникає багато обмежень при розміщенні бізнесу; часто його не можна перенести в інше місце, вибрати кращу зону, регіон, населений пункт чи місце в ньому;

— дві попередні особливості, у свою чергу, обумовлюють велике значення при обґрунтуванні ефективного поєднання галузей у господарстві використання ефектів синергізму і конгломерату (див. підрозд. 3.4);

— нерідко під час прийняття рішень вирішальна роль належить дотриманню санітарних вимог. Наприклад, фермер спочатку планував цех з переробки молока розмістити під одним дахом з доїльним залом. Але вимоги санепідемслужби чіткі: мінімальні (за сприятливого рельєфу й «рози» вітрів) відстані таких об’єктів від тваринницьких приміщень становлять 70 м, а від житлових — 50 м.

Через подібні вимоги довелось внести зміни і в «Організаційний план». Спочатку передбачалось, що два працівники молочної ферми вранці й увечері доїтимуть корів, а вдень працюватимуть у переробному цеху. Але це категорично забороняється санітарними нормами. Тому розподіл обов’язків серед працівників матиме такий вигляд: два працівники будуть зайняті в тваринництві вранці (2 год) і ввечері (2 год), а вдень, як у всьому світі у фермерських господарствах, працюватимуть у полі. Тим більше, що це все поруч. Один же працівник займатиметься транспортуванням молока на завод.