library.if.ua

Планування на аграрному підприємстві (2004)

5.3. Послідовність розробки поточних планів підприємств

Розробка поточних планів, так само як і перспективних, здійснюється у два етапи: спочатку виконують підготовчу роботу, потім розраховують відповідні планові показники. Мета підготовчої роботи — виявити невикористані резерви підвищення ефективності господарювання, намітити шляхи їх освоєння і підготувати вихідну інформацію для складання плану.

Головним у цій роботі є аналіз виробничо-фінансової діяльності господарства. Аналізують попередні підсумки роботи підприємства та його підрозділів за звітний рік (за три квартали за даними бухгалтерського обліку на 1 жовтня та очікувані результати за четвертий квартал). Фактичні дані порівнюють з плановими і звітними за попередні 3—5 років, а також з показниками сусідніх і передових господарств і середніми в районі, області.

Завданнями аналізу є: об’єктивно оцінити досягнутий рівень розвитку виробництва і врахувати конкретні особливості та умови виробництва, виявити успіхи й недоліки в роботі та їх причини, віднайти резерви зміцнення ринкової позиції підприємства, підвищення конкурентоспроможності його продукції. Поглибленню аналізу сприяє порівняння досягнутих виробничих і фінансових показників господарства з показниками інших підприємств, передових господарств середніми даними в районі.

Основними етапами аналізу є: 1) обробка матеріалів, обчислення показників і підготовка їх для порівняння; 2) порівняння показників, виявлення й оцінка окремих причин, що вплинули на результати господарювання; 3) розробка висновків і пропозицій щодо поліпшення господарської діяльності підприємства.

До аналізу слід залучати всіх спеціалістів, керівників підрозділів, передових виробничників, щоб повніше виявити і мобілізувати наявні резерви. Особливе значення має вивчення досвіду передовиків у своєму та в інших господарствах, а також досягнень науки з метою освоєння передової технології та організації виробництва.

Одночасно з аналізом виробничо-фінансової діяльності спеціалісти господарства за участю керівників підрозділів і передовиків виробництва переглядають та уточнюють чинні та розробляють нові норми виробітку та обслуговування, розцінки та інші нормативи, приводять їх у відповідність з досягнутим рівнем продуктивності праці і розвитку підприємства. Ці норми встановлюють з таким розрахунком, щоб вони були реальними, виключали можливість появи вигідних і невигідних робіт, сприяли раціоналізації виробничих процесів і підвищенню продуктивності праці.

Уточнюють чи складають нормативні технологічні карти в рослинництві й тваринництві з урахуванням освоєння передових технологічних процесів і одночасно переглядають норми витрат насіння, добрив, пестицидів, кормів і т. д.

У процесі підготовчої роботи проводять також інвентаризацію засобів виробництва і грошових коштів на кінець року. Перевіряють, зокрема, наявність і стан будівель, тракторів, машин, дрібного інвентарю; ступінь їх зносу і придатність для подальшого використання; установлюють відповідність наявного поголів’я тварин обліковому; залишки продуктів та матеріалів; наявність коштів у касі господарства і на поточних рахунках у банку.

На підготовчому етапі планування уточнюють склад госпрозрахункових одиниць, орендних колективів з урахуванням спеціалізації господарства, у тому числі внутрішньогосподарської спеціалізації. Переглядають також Положення про оплату праці в господарстві з метою його вдосконалення. Особливу увагу приділяють розробці плану освоєння нової техніки, прогресивної технології та організації праці на основі рекомендацій науки і передової практики.

За даними аналізу господарської діяльності на основі бухгалтерського обліку та інвентаризації чи провізорських розрахунків визначають і вносять до бланку плану основні економічні показники за звітний рік, а також дані на початок планового року щодо поголів’я худоби, наявності кормів, трудових та інших ресурсів.

Ретельно проведена підготовча робота дозволяє об’єктивно оцінити сучасний стан підприємства і його реальні можливості щодо виконання перспективних планів на черговий рік, забезпечує планово-економічний відділ, спеціалістів і керівників підрозділів господарства вихідними даними для складання плану.

Залучення до складання плану значного кола осіб дає змогу не лише всебічно проаналізувати результати господарювання, але й намітити шляхи найефективнішого використання наявних ресурсів, тобто скласти план високоякісно і своєчасно. У кожному господарстві доцільно створювати групи з планування рослинництва, тваринництва, допоміжних підприємств і обслуговуючих виробництв, які очолюють головні спеціалісти або керівники допоміжних підприємств. До складу груп входять досвідчені керівники внутрішньогосподарських підрозділів і передовики виробництва.

Головний економіст при цьому виконує роль ланки зв’язку між окремими групами з планування. Він стежить за дотриманням загальногосподарських інтересів, складає синтетичні зведені таблиці й разом з головним бухгалтером господарства — фінансову частину плану. Економіст, а у великих господарствах — планово-економічний відділ — керує всією роботою зі складання плану, погодженням його розділів, показників і аналізу виконання. Організаційну роботу з опрацювання плану здійснює керівник підприємства.

Тісний взаємозв’язок між розділами плану зумовлює певну послідовність у його складанні. Після проведення підготовчої роботи кожна планова група розробляє проект свого розділу плану. Провідним розділом, що становить основу всіх інших розділів плану, є виробнича програма з рослинництва, тваринництва і підсобних промислових виробництв. Тому її опрацьовують у першу чергу.

Обґрунтовуючи виробничу програму за галузями господарства, використовують показники його перспективних планів, вихідні дані планування (контракти на продаж продукції чи послуг і придбання ресурсів, державне замовлення, квоти, економічні нормативи), а також ураховують внутрішні потреби господарства в різних видах продукції та необхідність створення резервів. Використовують також дані аналізу економічної ефективності окремих галузей і продуктів. Виробничі програми з рослинництва, тваринництва і для допоміжних підприємств узгоджуються за допомогою натуральних балансів.

Особливо тісно пов’язані між собою виробничі програми з рослинництва і тваринництва. Раціональне поєднання цих галузей установлюють у процесі розробки перспективного плану на весь період його дії. У поточному плані уточнюють співвідношення галузей рослинництва і тваринництва, що його передбачено перспективним планом на даний рік. Структуру посівних площ неможливо встановити без попереднього визначення поголів’я худоби та птиці, їхньої потреби в кормах, бо до складу посівних площ входять кормові культури. У свою чергу не можна планувати поголів’я тварин, не враховуючи надходження кормів від рослинництва. Тому розв’язувати це питання можна лише комплексно, коли обидві програми розробляються одночасно з деяким випередженням складання виробничої програми з тваринництва.

Показники виробничої програми господарства використовують для опрацювання решти розділів плану: енергетика, план з праці й соціального розвитку колективу, план витрат і обчислення собівартості продукції, фінансовий план.

Що ж до хронологічної послідовності планування, то сільськогосподарські підприємства розпочинають розробку річного плану після складання бухгалтерського балансу за третій квартал і розрахунку очікуваних (провізорних) результатів у четвертому кварталі. З метою скорочення строків розробки і підвищення якості річного плану підготовчу роботу слід закінчити до грудня. До цього ж часу потрібно скласти плани підсобних промислових виробництв, обслуговуючих виробництв, план з будівництва, а також переглянути і уточнити нормативні технологічні карти на 1, 10 чи 100 га посівів окремих культур. Опрацювання і затвердження річного плану господарства та його підрозділів закінчують на початку планового року з тим, щоб підприємство з перших же днів здійснювало свою діяльність за планом.

Підготовлений річний план обговорюють і затверджують на загальних зборах (зборах уповноважених) членів колективу (акціонерів). Так само приймають госпрозрахункові плани бригад, ферм, підсобних та обслуговуючих виробництв, попередньо розглянувши їх на зборах працівників відповідних підрозділів. Плани державних підприємств та їхніх підрозділів розглядають і затверджують також відповідно на загальних зборах (конференції) трудового колективу.