library.if.ua

Планування на аграрному підприємстві (2004)

7.3.1. Обґрунтування планової продуктивності у тваринництві

Обґрунтування виробничої програми з тваринництва включає планування поголів’я худоби і птиці, їхньої продуктивності, план виробництва і розподілу продукції, а також комплекс зооветеринарних заходів. Важливе значення має науково обґрунтоване планування основних напрямів розвитку в господарстві тваринництва на перспективу: визначення галузей продуктивного тваринництва, їх розмірів, видів продукції, порід, систем годівлі й утримання тварин, раціонального поєднання інтенсивного й екстенсивного напрямів розвитку галузі.

Головним якісним показником розвитку тваринництва є продуктивність худоби і птиці. Її визначають за кількістю продукції бажаної якості, одержаної за певний проміжок часу з розрахунку на одну голову худоби і птиці. До основних показників продуктивності, що їх встановлюють у планах сільськогосподарських підприємств, належать: у скотарстві — надій на середньорічну корову за рік (кг), середньодобовий приріст живої маси молодняку на вирощуванні, відгодівлі й нагулі (г); у свинарстві — кількість поросят на матку (голів), середньодобовий приріст на вирощуванні (старше двох місяців) і відгодівлі (г); у вівчарстві — настриг вовни з розрахунку на вівцю, наявну на початок року (кг); у птахівництві — кількість яєць на середньорічну курку-несучку. Важливими показниками є приплід телят на 100 корів і ягнят на 100 вівцематок і ярок старше року, наявних на початок року, а також м’ясна продуктивність (відношення продукції вирощування худоби і птиці до поголів’я відповідного виду тварин, наявного на початок року).

Для боротьби з приписками в умовах адміністративно-командної системи управління в 1989 р. було введено такий порядок визначення продуктивності (надою) корів молочного скотарства: її визначають виходячи з валового виробництва молока, одержаного за звітний період, і поголів’я корів молочного стада, наявних на початок року і обліковуваних у складі основних засобів. Однак в умовах різких змін поголів’я корів упродовж року цей показник не об’єктивно відображає рівень продуктивності корів. Тому господарства розраховують продуктивність корів, використовуючи, як правило, показник середньорічного їх поголів’я.

Важливість обґрунтованого планування продуктивності тварин полягає в тому, що від неї безпосередньо залежить багато інших показників виробничо-фінансової діяльності господарства: обсяг виробництва продукції, поголів’я худоби і птиці, рівень оплати праці, собівартість і рентабельність виробництва продукції. Так, аналіз виробничих функцій собівартості молока, одержаних на ПЕОМ з використанням багатофакторної кореляційної моделі у вигляді лінійного рівняння множинної регресії за матеріалами 48 КСП Кагарлицького та Обухівського районів, 69 приміських господарств Києва, а також 55 господарств Лісостепу України з вищою продуктивністю корів (понад 3500 кг) показав, що для всіх трьох сукупностей господарств у кожному із указаних років фактор продуктивності ділить перше—друге місце з фактором собівартості кормів у рангованому за коефіцієнтом еластичності ряду впливу окремих факторів на собівартість молока. Причому в господарствах з вищою продуктивністю перше місце займає фактор собівартості кормів, а з нижчою — фактор продуктивності худоби. На третьому місці в цьому рангованому ряді для всіх сукупностей господарств — фактор затрат праці в розрахунку на одну корову.

Стійке положення коефіцієнтів еластичності окремих факторів залежно від рівня продуктивності в зазначених сукупностях господарств дає змогу зробити висновок, що головний шлях зниження собівартості продукції для підприємств, де надоюють 2000—3500 кг молока на одну корову — це підвищення продуктивності худоби, а понад 3500 кг — зниження собівартості кормів. Важливим фактором зменшення собівартості продукції в обох групах господарств є зниження трудомісткості виробництва продукції.

Наведені дані свідчать про значний вплив продуктивності тварин на ефективність галузі. А відтак велике значення має вибір науково обґрунтованої методики планування продуктивності тварин. Найчастіше застосовують балансовий метод у поєднанні з експертно-оцінним, за допомогою якого аналізують фактичний рівень (середню продуктивність) і тенденцію продуктивності за 4—5 років і встановлюють певний відсоток приросту, можливий унаслідок змін у породному та якісному складі стада, у годівлі, технології тощо.

Основними факторами, які визначають продуктивність худоби і птиці, є: рівень годівлі, якість кормів, перш за все вміст у них перетравного протеїну; породний склад; середній вік маточного поголів’я; умови утримання; технологія. У поточному плануванні такі фактори, як породний склад, вік маточного поголів’я, технологія, умови утримання — статичні. Водночас корми, кількість і якість їх, співвідношення різних груп кормів — динамічні фактори, що можуть суттєво вплинути на продуктивність худоби навіть протягом одного року. У перспективному плануванні, коли господарство може істотно змінити породний і віковий склад стада, умови утримання, усі фактори стають динамічними. Оскільки на продуктивність різних видів худоби впливають практично однакові групи факторів, розглянемо умови і методи планування цього показника на прикладі молочного скотарства, яке розвивається в більшості сільськогосподарських підприємств.

Безумовно, у сучасних умовах головним фактором підвищення продуктивності худоби і птиці є корми. Це підтверджує проведена академіком Л. Ернстом експертна оцінка впливу основних факторів на рівень виробництва й економічну ефективність скотарства: у найближчій перспективі зростання виробництва продукції скотарства на 59% визначатиме годівля, на 24% — розведення тварин і на 17% — технологічні фактори. Аналіз впливу рівня годівлі корів на їхню продуктивність за даними 48 КСП Кагарлицького та Обухівського районів у 1997 р. показує (рис. 7.6), що зі збільшенням споживання кормів від 35 до 63 ц кормових одиниць (в 1,8 раза) річний надій молока на корову зростає від 1300 до 3260 кг (у 2,5 раза).



Аналогічні результати одержано й стосовно впливу на продуктивність корів інших факторів (питома вага концентрованих кормів у раціоні, вік корів, їхній породний склад, вихід телят з розрахунку на 100 корів, наявних на початок року, затрати праці з розрахунку на одну корову тощо [56, с. 107—117; 52, с. 104—116].

Ці дані можна використати як у плануванні продуктивності корів у господарствах даної сукупності, так і для оцінки ефективності використання окремих ресурсів. Наприклад, у КСП «Прогрес» Кагарлицького району в 1997 році з розрахунку на середньорічну корову витрачено 44,9 ц кормових одиниць і надоєно 1800 кг молока. Зіставлення цих даних з середніми в аналізованій сукупності КСП (рис. 7.6) показує, що істотних відхилень немає (у разі відхилення від кривої вниз це означало б, що господарство використовує корми менш раціонально, ніж у середньому в цих господарствах, при відхиленні вверх — навпаки). На 1999 р. у цьому господарстві заплановано довести рівень годівлі корів до 55 ц кормових одиниць на рік. Відповідно до рис. 7.6 це дозволить підвищити рівень продуктивності корів до 2400 кг. Аналогічно можна вивчити і розрахувати під час планування вплив на продуктивність худоби інших факторів.

Велике значення в досягненні високої продуктивності корів і рентабельного виробництва молока в КСП-агрофірмі «Перемога» мають порода і породний склад стада. У 1975 р. корів симентальської породи почали перекривати чорно-рябою породою, а з 1982 р. — голштино-фризькою. На 1.1.1999 р. породний склад корів голштино-фризької породи був такий: чистопородні і четвертого покоління — 94%, третього — 5%, другого — 1%. При цьому корови мали такі бонітувальні класи (%): еліта-рекорд — 6, еліта — 30, 1-го класу — 25, 2-го класу — 7. З 1997 р. господарство стало державним заводом з розведення худоби голштино-фризької породи.

Однак слід мати на увазі, що у тваринництві (так само як і в рослинництві) вплив факторів інтенсифікації на приріст продуктивності (урожайності) доцільно визначати з урахуванням факторів, що перебувають у мінімумі. Такими факторами в кожному конкретному господарстві можуть бути не тільки рівень годівлі, якість кормів, порода, забезпеченість трудовими ресурсами, а й режим праці та відпочинку, матеріальна зацікавленість, трудова дисципліна. На тваринницьких комплексах і птахофабриках, де чітко дотримуються технології, продуктивність худоби і птиці планується з урахуванням закладених у проектах обґрунтованих техніко-економічних параметрів.

Прогнозуючи продуктивність тварин, а також аналізуючи її тенденції, користуються методом екстраполяції (знаходження наступних рівнів динамічного ряду при відомих попередніх рівнях (рис. 7.7). Динамічний ряд продуктивності вирівнюють за допомогою рівняння прямої лінії типу yt = a + b • t . Обчислення параметрів a і b проводять за методом найменших квадратів шляхом розв’язання системи двох рівнянь:

 y = a • n + b  t;

 y • t = a  t + b  t2,

де n — кількість років у досліджуваному періоді.



При цьому користуються допоміжною таблицею 7.4. Підставивши в наведені рівняння відповідні дані таблиці й розв’язавши систему рівнянь, одержимо рівняння прямої лінії: yt = 3345 + 153,41 t. Підставивши в нього порядковий номер кожного року досліджуваного періоду (значення t), матимемо динамічний ряд вирівняної продуктивності, в якому згладжено нерівномірності коливання окремих років. На рис. 7.7 методом екстраполяції визначено прогнозний рівень продуктивності корів у КСП-агрофірмі «Перемога» в 1998 р. (yt = 3345 + 153,41 • 13 = 5339 кг). У річному плані господарства передбачено надоїти 5000 кг молока на одну корову, що слід уважати обґрунтованим, зважаючи на фінансові складності підприємства. Фактично надоєно в 1998 р. 5212 кг.



Недоліком наведених вище методів є те, що в них або зовсім не враховується вплив окремих факторів на продуктивність (метод екстраполяції), або вплив кожного фактора визначається окремо (балансовий метод), тимчасом як усі вони діють взаємозв’язано і взаємозумовлено. Крім того, ступінь обґрунтованості планової продуктивності тварин істотно залежить від кваліфікації експертів, оскільки їхні висновки ґрунтуються на особистому досвіді вивчення дії факторів без урахування теоретичної оцінки факторів.

Комплексний вплив на продуктивність тварин окремих факторів вивчають на основі методу, який передбачає застосування виробничих функцій у поєднанні з експертно-оцінним методом і екстраполяцією. Він випливає з балансового методу, тобто із залежності продуктивності від окремих факторів, але виходить за його межі, бо дозволяє визначити розміри впливу окремих факторів у їх взаємозв’язку.

Оскільки між продуктивністю тварин і факторами, що її зумовлюють, об’єктивно існує кореляційний взаємозв’язок, для комплексного вивчення впливу кожного з них доцільно застосувати метод кореляційно-регресивного аналізу. За даними якісного аналізу характеру зв’язку між рівнем продуктивності корів і факторами кореляційної моделі та досвіду попередніх досліджень [20, 56] для виразу зазначених залежностей доцільно застосовувати лінійне рівняння множинної регресії. Так, у результаті розв’язання задачі багатофакторного кореляційно-регресійного аналізу на ПЕОМ одержано виробничі функції продуктивності корів за 1978—1997 рр. для КСП Кагарлицького та Обухівського районів.

Наприклад, виробнича функція за 1997 р. має вигляд

y = –2840 + 34,32Х1 + 50,03Х2 + 0,71Х3 + 11,87Х4 + 0,98Х5,

де y — надій на корову, кг; X1 — рівень годівлі корови за рік, у кормових одиницях на корову за рік; X2 — питома вага концентрованих кормів, %; X3 — поточні витрати з розрахунку на середньорічну корову за рік, грн.; X4 — оплата людино-годин працівників, зайнятих у молочному скотарстві, грн.; X5 — затрати праці з розрахунку на середньорічну корову, людино-годин; коефіцієнти регресії (a1, ..., a5) свідчать про розмір впливу окремих факторів на рівень продуктивності; a0 — не має смислового навантаження, означає розмірність і залежить від прийнятих у моделі одиниць виміру результативної і факторної ознак.

Загальний вплив включених у модель факторів досить значний; на 77,4% (сукупний коефіцієнт детермінації — R2) варіювання продуктивності пояснюється видозміною цих факторів, а на 22,6% — іншими. Для даного рівняння коефіцієнт множинної кореляції вірогідний і дорівнює 0,84.

Коефіцієнти регресії можна тлумачити як величини кількісних змін продуктивності в разі зміни факторної ознаки на одиницю виміру, прийняту в моделі. Наприклад, підвищення рівня годівлі на 1 ц кормових одиниць збільшує продуктивність корів на 34,32 кг, додатковий процент питомої ваги концентрованих кормів у раціоні — на 50,03 кг і т. д. Це відповідає логіко-теоретичним передбаченням.

Виходячи з абсолютних значень коефіцієнтів регресії, неможливо зробити висновок щодо ступеня впливу відібраних факторів на результативну ознаку, тому що фактори виражені в різних одиницях виміру (ц, %, грн. і т. д.). Для порівняльної оцінки впливу кожного фактора на результат обчислюють коефіцієнти еластичності Еі, які допомагають зробити економічну оцінку зв’язків між коефіцієнтами регресії



У нашому випадку одержано такі коефіцієнти еластичності: Е1 = 0,77; Е2 = 0,46; Е3 = 0,43; Е4 = 0,56; Е5 = 0,1. Це означає, що, наприклад, підвищення рівня годівлі корів за рік на 1% забезпечить підвищення їхньої продуктивності на 0,77% і т. д. Як видно з розрахунків, серед наведених факторів найістотніше впливає на продуктивність корів рівень їх годівлі (Х1) і матеріальної зацікавленості працівників (Х4), що відповідає логіко-теоретичним передбаченням.

Розрахуємо теоретичне значення продуктивності корів, яку агрофірма «Перемога» може отримати за наявних умов: y = –2840 + + 34,32 • 64,0 + 50,03 • 43,6 + 0,71 • 1709 + 11,87 • 105 + 0,98 • 244 = = 4237 кг. Фактична ж продуктивність корів у господарстві становила 4746 кг, що свідчить про те, що агрофірма «Перемога» порівняно з іншими господарствами раціональніше використовує свої ресурси під час виробництва молока.

Одержані виробничі функції використовують при короткостроковому прогнозуванні продуктивності тварин, а також для розрахунку очікуваної продуктивності. Для цього в розраховані виробничі функції підставляють планові або провізорні значення окремих факторів і одержують імовірне значення продуктивності. Цей показник за дотримання необхідних вимог буде досить обґрунтованим, адже він ураховує кількісні зв’язки між продуктивністю тварин і факторами, які її визначають, а також намічені планом зміни у факторах виробництва. Наприклад, підставивши у наведену вище виробничу функцію продуктивності корів планові значення кожного фактора з річного плану КСП-агрофірми «Перемога» на 1998 р., одержимо ймовірне значення продуктивності корови — 4730 кг за рік. Планом передбачалось одержати 5000 кг, а фактично надоєно 5212 кг.

Недоліком викладеної вище методики прогнозування є те, що при цьому використовується функція, розрахована за один рік. У зв’язку з тим, що показники впливу факторів на продуктивність у різні роки неоднакові, більш обґрунтовані прогнози, особливо середньострокові, можна мати в разі використання виробничих функцій, одержаних за даними кількох років.

У загальному вигляді схему визначення прогнозу продуктивності можна подати таким чином. Спочатку визначають виробничу функцію, що є прийнятною для прогнозу на перспективу. Паралельно роблять прогнози основних факторів продуктивності. Для цього крім екстраполяції застосовують експертний метод, який тут, безумовно, є основним. Підставляючи прогнозні дані щодо факторів виробництва у розраховані виробничі функції, одержимо прогноз теоретичної продуктивності для даного об’єкта планування.

При цьому можна виділити кілька методичних підходів, які стосуються перш за все одержання рівнянь регресії, прийнятних для складання прогнозу. Так, О. П. Крастинь при середньостроковому прогнозуванні за найбільш імовірні показники умовно чистого впливу факторів виробництва на результат приймав середні за 10 років коефіцієнти регресії, які визначалися за кожен рік окремо. М. І. Холод для одержання середніх у часі коефіцієнтів регресії визначав для кожного елемента сукупності (сільськогосподарського підприємства) багаторічні (за 7 років) середні дані як для результативної, так і для факторних ознак.

Недоліком обох способів є те, що як у першому, так і в другому за основу взято середньоарифметичні дані (коефіцієнтів регресії і факторів виробництва). У той же час аналіз динаміки цих даних показує, що вони мають більш-менш чітко окреслені тенденції. Тому доцільно використовувати виробничі функції, побудовані за багатофакторними часовими рядами. Спочатку для кожного ряду одержують рівняння регресії, які свідчать про залежність результативної ознаки від факторів, що досліджуються. Після відповідного аналізу статистичних характеристик будують динамічну модель продуктивності тварин на основі екстраполяції коефіцієнтів регресії. Застосування цього способу прогнозування продуктивності корів підтвердило його вірогідність [56, с. 112—117].

На особливу увагу заслуговує використання виробничих функцій продуктивності для побудови альтернативних прогнозів з урахуванням реальних можливостей взаємозаміни факторів і наступного вибору оптимального з тієї чи іншої точки зору варіанта розвитку і відповідної економічної політики, а також для встановлення нормативів ефективності. Аналіз виробничих функцій продуктивності корів за 1965—1997 рр. у досліджуваній сукупності господарств дозволяє зробити такі основні висновки, що їх необхідно враховувати при прогнозуванні продуктивності. По-перше, з підвищенням продуктивності тварин на перший план виходять такі фактори, як якість кормів, вік основного стада, породний склад, суб’єктивні фактори тощо. Про це свідчать як зростання у динаміці коефіцієнтів регресії стосовно перших двох факторів, так і зниження абсолютних значень коефіцієнтів детермінації і критерію F у групі господарств з високою продуктивністю тварин.

По-друге, стала тенденція негативного впливу на продуктивність корів скорочення затрат праці з розрахунку на одну корову (у даній сукупності господарств за 30 років вона жодного разу не була порушена) переконливо свідчить, що це — об’єктивний процес, на який слід зважати. Крім того, необхідно вдосконалювати зоотехнічну роботу, доїльну та іншу техніку, щоб максимально знизити ступінь цього впливу.

По-третє, з підвищенням продуктивності тварин знижується вплив на неї рівня оплати праці, що можна пояснити досягненням у господарствах з високою продуктивністю досить високого рівня оплати праці. Однак треба відзначити, що і в господарствах, де досягнуто найвищої в країні продуктивності корів, фактор матеріальної зацікавленості залишається істотним.