library.if.ua

Планування на аграрному підприємстві (2004)

7.3.2. Планування відтворення стада, виробництва і використання продукції

На підставі обґрунтування основних перспективних напрямів розвитку тваринництва в господарстві вибирають галузі, визначають їхній обсяг і види продукції, яку доцільно виробляти. Ураховуючи встановлений обсяг виробництва і визначену продуктивність худоби, планують її поголів’я.

На особливу увагу при цьому заслуговує зоотехнічне й економічне обґрунтування структури стада. Остання характеризується таким співвідношенням окремих вікових і статевих груп худоби в стаді даного виду тварин на певну дату, за якого виробляється найбільша кількість високоякісної продукції при найменших затратах праці і коштів. Критеріями оптимальної структури стада можуть бути максимальна сума чистого (валового) доходу чи товарної (валової) продукції.

Плануючи структуру стада, ураховують такі фактори: спеціалізацію галузі в господарстві, на фермі; рівень інтенсивності вирощування і вік реалізації надремонтного молодняку; строк виробничого використання маточного поголів’я, систему відтворення стада (проста чи розширена) і темпи росту поголів’я худоби, вік уведення маточного поголів’я в експлуатацію. Наприклад, у господарстві м’ясо-молочного напряму із закінченим оборотом стада корови становлять 35%, нетелі — 6, ремонтні телиці — 15, надремонтний молодняк — 44% загального поголів’я, а в господарствах, що спеціалізуються на виробництві незбираного молока, — відповідно 60, 11, 25 і 4%.

Структура стада свиней у першу чергу залежить від напряму свинарства і спеціалізації галузі в господарстві. За м’ясної і беконної відгодівлі питома вага свиноматок вища, ніж за сальної і напівсальної. У першому випадку питома вага свиноматок не перевищує 5—6%. Більш високий рівень цього показника свідчить про низьку інтенсивність використання маток. У господарствах-репродукторах питома вага свиноматок становить 16—20%.

У господарствах, що застосовують циклічну систему опоросів, може бути така структура стада свиней (%): основні матки — 7—8, свинки старше 9 місяців — 15—16, кнури-виробники — 1, ремонтні кнури старше 6 місяців — 2, поросята 2—4 місяців — 11, відгодівельне поголів’я — 62—64. На свинарських комплексах і фермах індустріального типу, де застосовують круглорічні рівномірні опороси, питома вага основних маток може бути знижена до 4—6%.

При перспективному (так само, як і при поточному) плануванні особливу увагу звертають на вибір раціонального співвідношення основних і разових маток. У разі широкого використання разових маток питома вага основних зменшується. При цьому детально аналізується ефективність використання разових маток порівняно з основними; вона залежить від продуктивності як основних, так і разових маток.

За інтенсивного використання основних маток (1,8—1,9 опоросів і 15—16 поросят на свиноматку) використання разових маток дає ефект, коли від них одержують не менш ніж 7—8 поросят. У цьому випадку собівартість відлучених від разових маток поросят на 15—20% нижча, ніж від основних. До того ж собівартість приросту під час відгодівлі разових маток на 25—30% нижча, ніж звичайного відгодівельного поголів’я, що досягається за рахунок високих середньодобових приростів разових маток. Коли ж вихід поросят від основної свиноматки не перевищує 10—12 голів на рік, ефективне використання разових маток досягається за умови одержання від них не менше 6 поросят. Якщо одержують 5 поросят від разової матки, використання їх уважається неефективним.

Планові розробки раціональної структури стада є основою складання його обороту, тобто руху (зміни) складу статево-вікових груп окремих видів худоби протягом певного періоду, організованого відповідно до планових вимог господарства і з урахуванням природних умов відтворення поголів’я худоби. Оборот стада господарства планують з таким розрахунком, щоб не тільки виконати договірні зобов’язання з реалізації продукції і покрити внутрішньогосподарські потреби в ній, а й створити передумови для збільшення виробництва продукції в наступні роки. У господарствах складають річний, сезонний, квартальний і помісячний оборот стада.

Оборот стада є джерелом вихідних даних для розрахунків виробництва продукції тваринництва, потреби в кормах, тваринницьких приміщеннях, витрат на формування стада, поточних витрат, а також для визначення потреби в робочій силі. Плануючи оборот стада, враховують вплив природних і організаційно-господарських факторів. До перших належать перехід тварин з однієї вікової групи в іншу впродовж певного календарного строку, тривалість періоду розплоду, строки настання і досягнення статевої і повної фізичної зрілості; до других — сезони продажу продукції, найраціональніші календарні строки парування й отелення, економічно вигідні строки використання маточного поголів’я, строки вирощування молодняку для тих чи інших цілей, раціональні строки парування молодняку, строки кастрації, тривалість і характер відгодівлі окремих груп тварин.

У табл. 7.5 наведено річний оборот стада великої рогатої худоби КСП-агрофірми «Перемога» Кагарлицького району на 1998 р. У його основу покладено такі природні та організаційно-економічні умови відтворення стада:

відтворення стада просте і здійснюють його за рахунок власного приплоду молодняку;

вік телиць при паруванні становить 18 місяців, період тільності корів — 285 днів, середня довготривалість сервіс-періоду в господарстві прийнята 58 днів, а сухостійного — 60 днів, штучно запліднених телиць переводять у нетелі після ректального обстеження на 3-му місяці тільності. У віці 6 місяців вибраковують 15% телиць, що йдуть на відтворення стада, 5% — у віці 18 місяців (перед паруванням) і 5% після ректального обстеження на тільність;

вихід телят від поголів’я спарованих корів становить 94%; маса теляти при народженні — 30 кг; щодо них передбачається падіж 2% від кількості одержаного приплоду;

ураховуючи високу насиченість господарства поголів’ям корів (38 голів на 100 га сільськогосподарських угідь проти 12 голів у середньому по Україні і пов’язану з цим обмеженість кормової бази, господарство реалізує все поголів’я бичків у місячному віці населенню та спецгоспам з виробництва м’яса великої рогатої худоби;

середня норма вибраковування корів становить 30% (корів вибраковують через 7 місяців після отелу), з них 20% вибраковують без включення в контингент корів, що підлягають штучному заплідненню, а решту — через яловість, хвороби та інші причини. На жаль, у цьому господарстві, як і в більшості підприємств України, склалась неефективна система вибраковування корів, яких вибраковують у першу чергу не за показником їхньої низької продуктивності, а через хвороби (табл. 7.6).









Річний оборот стада в галузі тваринництва, на якій спеціалізується підприємство, складають на основі попередньо розробленого помісячного обороту стада (табл. 7.7), що значно підвищує точність та обґрунтованість планових розрахунків.

На особливу увагу як зоотехніків, так і економістів заслуговує план парування і надходження приплоду (табл. 7.8). Його складають таким чином, щоб забезпечити:

ефективні строки виробництва і реалізації продукції;

раціональне використання дешевих зелених кормів.

Щодо великої рогатої худоби приплід у плановому році буде одержано від корів і телиць, спарованих з квітня по грудень звітного року, а також у першому кварталі планового року. Для складання плану парування корів у січні—липні потрібна зоотехнічна інформація щодо їх отелень у червні—грудні звітного року. Щодо свиней у плановому році буде одержано приплід від свиноматок, злучених з вересня до кінця звітного року, а також у період з січня до вересня планового року.



У планово-економічній роботі підприємства широко використовують показник умовного поголів’я (для обчислення рівнів насиченості господарства поголів’ям худоби, забезпеченості кормами тощо). При цьому застосовують такі коефіцієнти: корови, бики-плідники — 1,0; молодняк старше року — 0,5; телята до року — 0,125; свині дорослі — 0,5; підсвинки старше 4 місяців — 0,25; поросята до 4 місяців — 0,05; вівці й кози дорослі — 0,1; ягнята — 0,06; коні дорослі — 1,1; молодняк коней старше року — 0,8; лошата до року — 0,25; кролики — 0,02; птиця — 0,02.

На підставі потреби підприємства в продукції тваринництва, а також запланованих продуктивності худоби і птиці, структури й обороту стада визначають плановий обсяг виробництва продукції. Виробництво м’яса планують за трьома показниками: вирощування, реалізація в живій та забійній масі. Так, валова продукція вирощування складається з маси приросту тварин за рік, живої маси приплоду за винятком падежу тварин і визначається за формулою

П = (A + Б) – (В + С),

де П — продукція вирощування худоби і птиці в живій масі (приріст); A — жива маса поголів’я худоби і птиці на кінець планового року; Б — жива маса худоби і птиці, яку планують до вибуття (продаж відповідно до укладених договорів, забій у господарстві, продаж племінної та іншої худоби, інше вибуття за винятком падежу худоби; В — жива маса худоби і птиці на початок планового року; С — жива маса придбаної худоби і птиці й тієї, що надійшла зі сторони.

Обчислена продукція вирощування худоби і птиці в цілому щодо даного їх виду перевіряється аналогічним розрахунком за кожною статево-віковою групою.

Валовий приріст за рік визначають множенням середньорічного поголів’я на середньодобовий приріст живої маси і на 365 днів. Загальна маса одержаного приросту по господарству має відповідати даним госпрозрахункових планів ферм. Для перевірки правильності розрахунків стосовно живої маси доцільно провести балансовий розрахунок:

A = В + Г + Д – М,

де Г — маса придбаної худоби, приплоду і поголів’я, переведеного з інших груп, Д — валовий приріст за рік; M — маса худоби, яка вибула.

Валовий вихід яєць від курей визначають шляхом перемноження середньорічного поголів’я курей-несучок на заплановану яйценосність однієї середньорічної голови; від іншої птиці — перемноженням прийнятої в плані середньої яйценосності на поголів’я самок на початок року.

Продукцію вирощування худоби і птиці, виробництво молока та яєць за кварталами і місяцями року планують виходячи із середнього поголів’я відповідних статево-вікових груп за певний період (інформація береться з додатково складеного планового помісячного руху худоби і птиці) і запланованої їх продуктивності. При цьому доцільно враховувати фактичні дані щодо продуктивності тварин і виробництво продукції за місяцями і кварталами у попередні роки.

Планування реалізації продукції тваринництва за кварталами року здійснюють виходячи із запланованих обсягів виробництва і додатково складених балансів виробництва і розподілу тваринницької продукції за кварталами. При цьому необхідно враховувати різні коливання внутрішньогосподарських виробничих потреб у молоці через нерівномірність надходження приплоду.