library.if.ua

Планування на аграрному підприємстві (2004)

7.4.2. Планування потреби в кормах

Застосовують, як правило, два способи визначення планової потреби в кормах для продуктивної худоби і птиці. Перший спосіб передбачає використання даних щодо середньорічного поголів’я худоби за статево-віковими групами і нормативи річної потреби різних видів кормів на одну голову. Нормативи визначають виходячи із збалансованих за перетравним протеїном та іншими поживними речовинами добових раціонів на літній і зимовий періоди за планової продуктивності. При поточному плануванні раціони складають відповідно до прийнятих у господарстві типів годівлі, а також з урахуванням фактичної наявності кормів на початок планового року, передбачуваних обсягів виробництва кормів у плановому році, можливостей їх придбання і надходження в порядку отоварювання.

Планову потребу окремих видів кормів у фізичній масі з певних видів тваринницької продукції переводять у кормові одиниці. Шляхом ділення загальної кількості кормових одиниць на запланований обсяг виробництва продукції або середньорічне поголів’я худоби визначають планову витрату кормів у кормових одиницях на 1 ц продукції або на одну голову худоби. Важливою умовою підвищення ефективності тваринництва є планування витрат кормів на одиницю продукції в меншому розмірі порівняно з середніми фактичними витратами за останні роки за рахунок забезпечення тваринництва більш повноцінними кормами, підвищення якості кормів, застосування вітамінів, мікроелементів та інших хімічних засобів і біопрепаратів.

У разі застосування другого способу потребу в кормах визначають за плановими даними виробництва окремих видів тваринницької продукції, нормами витрат кормових одиниць на виробництво одиниці продукції і раціональної для умов конкретного господарства структури кормів. За вмістом кормових одиниць у 1 ц фізичних кормів обчислюють потребу в них у натуральному виразі. У табл. 7.9 наведено розрахунок потреби кормів у КСП-агрофірмі «Перемога» Кагарлицького району на 1998 р. для 1029 середньорічних корів з продуктивністю 5000 кг. Визначаючи потребу в кормах на виробництво молока, ураховують і приплід 1120 телят, на який відповідно до витрат обмінної енергії кормів припадає 16,4% витрат кормів на утримання основного стада. Цей норматив розраховано відповідно до прийнятої методики обчислення собівартості однієї голови приплоду, яка прирівнюється до вартості 60 кормо-днів утримання корови (60/365=0,164). Наприклад, за продуктивності 5000 кг одне теля при народженні можна прирівняти до 8,2 ц молока з розрахунку: 5000 кг • 0,164 = 820 кг.

Норматив витрат кормів на виробництво 1 ц молока за цієї продуктивності становить 1,15 (дещо завищений порівняно з типовими зоотехнічними нормами через нижчу якість кормів у господарстві), а загальна потреба в них — 69 729 ц кормових одиниць:

[(1029 • 50) + (1120 • 8,2] • 1,15.

У господарствах зі стабільною структурою стада при проведенні укрупнених перспективних розрахунків, а також під час підготовки техніко-економічних коефіцієнтів економіко-математичних задач застосовують спосіб визначення потреби в кормах у розрахунку на структуру, частіше — на маточну голову.



План потреби в кормах при поточному плануванні складають на два періоди: на календарний рік і від урожаю планового року до врожаю наступного року. У першому випадку показники характеризують річні витрати кормів за відповідними статево-віковими групами тварин; їх використовують під час обчислення планової собівартості продукції тваринництва. Потреба ж у кормах від одного врожаю до другого є, по-суті, заявкою галузям рослинництва на виробництво кормів у плановому році й основою для розрахунку необхідних посівних площ відповідних культур, які разом з природними угіддями забезпечують одержання необхідної для підприємства кількості кормів.