library.if.ua

Планування на аграрному підприємстві (2004)

9.5. Планування потреби та використання електроенергії

Планування роботи електрогосподарства має на меті визначення потреби в електроенергії на календарний рік і за періодами року, а також витрат на його експлуатацію. Витрати електроенергії планують окремо для виробничих і невиробничих потреб. Перші включають витрати електроенергії на роботу електродвигунів, електрокотлів та інших струмоприймачів і нагрівальних приладів технологічного (виробничого) призначення для опалення, гарячого водопостачання й освітлення виробничих приміщень (цехів, майстерень, складів, сховищ, гаражів, корівників, свинарників, пташників тощо), а також для освітлення виробничих територій (машинних і скотних дворів) і невиробничих приміщень (приміщення правління підприємства). Невиробничими є потреби електроенергії на комунально-побутові та інші невиробничі витрати споживачів сільського господарства, а саме: житлових будинків, гуртожитків, клубів, будинків культури, кінотеатрів, стадіонів, вулиць, дитячих дошкільних закладів, їдалень, магазинів тощо.

Сільськогосподарські підприємства потребу в електроенергії обчислюють кількома способами. Більшість господарств визначають її за фактичними витратами в попередньому році, ураховуючи тенденції за останні роки. На рис. 9.2 наведено дані щодо споживання електроенергії у КСП «Праця» Менського району в 1998 р. як за місяцями року, так і у виробничих і невиробничих підрозділах. Слід особливо підкреслити прогресивну структуру споживання електроенергії в господарстві: у рослинництві та тваринництві споживається 38% електроенергії, у промисловому виробництві — 12%, в обслуговуючих виробництвах — 21%, у соціальній сфері й торгівлі — 20%, в інших — 10%.



За останні роки в господарстві істотно зменшилося споживання електроенергії: якщо в 1995 р. споживалось майже 2 млн кВт•год, то в 1998 р. — 451 тис. кВт•год. Пояснюється це, передусім, економічною кризою і різким скороченням обсягів виробництва в основних галузях підприємства — картоплярстві й свинарстві. Але будь-яка криза — це не тільки хвороба, але й пошуки шляхів одужування організму. Значне подорожчання вартості енергоносіїв змушує господарство знижувати витрати електроенергії шляхом:

уведення жорсткого контролю за витратами електроенергії в господарських та соціальних підрозділах. Якщо раніше облік вели тільки в шести підрозділах, то тепер у всіх (рис. 9.2);

переходу на дешевші джерела енергії (газ замість електроенергії);

удосконалення технології виробництва (системи опалення на свинокомплексі тощо).

Більш прогресивним, особливо при перспективному плануванні, є нормативний метод визначення потреби в електроенергії, де використовують питомі норми на окремі види робіт і укрупнені нормативи, визначені з розрахунку на 1 га посіву культур, 1 м2 посіву овочів закритого ґрунту, одну голову тварин, 1000 голів птиці, 1 т обробленої чи виготовленої продукції, на одного жителя населеного пункту [78, с. 393—412]. Ці нормативи узгоджені з виробничими потужностями, обсягами виробництва продукції, чисельністю населення, для якого призначені об’єкти житлово-комунального та культурного призначення. Окрім того деталізація за видами робіт дає змогу диференціювати їх у господарствах з урахуванням рівня механізації виробничих процесів. До переваг цього способу планування витрат електроенергії належить також зручність розрахунків.

Однак зазначені нормативи мають певні недоліки, зокрема вони недостатньо диференційовані за зонами країни і засобами електрифікації. Тому господарства самостійно обґрунтовують питомі нормативи витрат чи обчислюють річну потребу в електроенергії для роботи електроустановок залежно від наявних машин, їхньої продуктивності, потужності електродвигунів. Обчислення здійснюють за формулами



У КСП «Праця» Менського району потребу в електроенергії обчислюють останнім з наведених методів, ураховуючи також фактичні витрати у підрозділах і за місяцями року в минулі роки (рис. 9.2). На 1999 р. ця потреба становить 450 тис. кВт•год. вартістю 52 тис. грн. відповідно до чинних тарифів.

Водночас визначають планові витрати на експлуатацію електрогосподарства. Більшість з них припадає на оплату праці, яку планують відповідно до нормативів штатної чисельності, посадових окладів і тарифних ставок. Чисельність і якісний склад електротехнічної служби формують з урахуванням наявного електроустаткування в перерахунку на умовні одиниці за встановленими коефіцієнтами.

Наступним етапом планування електропостачання є обчислення собівартості 1 кВт•год електроенергії. З цією метою всі витрати електроцеху, у тому числі й вартість одержаної зі сторони електроенергії, ділять на кількість використаної електроенергії в кіловат-годинах. Якщо в господарстві використовують електроенергію зі сторони і власних електростанцій, то обчислюють середню собівартість 1 кВт•год. При цьому роботу електростанцій, змонтованих з машинами (доїльні, зварювальні та інші агрегати) у складі електрогосподарства не враховують, а витрати на експлуатацію їх відносять на відповідні галузі.

У КСП «Праця» планові витрати на експлуатацію електрогосподарства на 1999 р. склали 9,6 тис. грн., у тому числі оплата праці з відрахуваннями — 5,6 тис. грн., амортизація основних засобів — 1,3 тис. грн., їх поточний ремонт — 0,9 тис. грн., інші витрати (вартість спецодягу, спецвзуття, інструментів відповідно до встановлених норм видачі їх електромонтерам, а також витрати на охорону праці й техніку безпеки) — 1,8 тис. грн. Разом з вартістю електроенергії витрати становлять 61,6 тис. грн., а собівартість 1 кВт•год дорівнює 13,7 коп.

У плані роботи госпрозрахункового колективу електротехнічної служби КСП «Праця» зазначено обсяг використання електроенергії і ліміти експлуатаційних витрат загалом і за кварталами, а також умови і розміри матеріального заохочення. Щоквартально на преміювання безаварійної роботи, запобігання перевитратам установленого ліміту електроенергії й забезпечення надійної роботи устаткування виділяють 25% квартального фонду оплати праці, які розподіляють між працівниками з урахуванням КТУ. За підсумками року колектив електротехнічної служби стимулюють за перевиконання плану виробництва валової продукції (за цінами реалізації). На преміювання виділяють 70% зекономлених коштів і вартості зекономленої електроенергії. Із загальної суми премій утримують суму перевитрати коштів з експлуатації електрогосподарства. Запровадження внутрішньогосподарського розрахунку сприяло підвищенню надійності роботи електроустаткування, більш раціональному використанню електроенергії і коштів, які виділяються електротехнічній службі.