library.if.ua

Планування на аграрному підприємстві (2004)

10.1. Розрахунок витрат праці й чисельності працюючих. Баланс трудових ресурсів

План з праці включає такі розділи: розрахунок витрат праці, чисельності та складу працівників господарства і баланс трудових ресурсів; розрахунок планової продуктивності праці та трудомісткості виробництва продукції; план з оплати праці.

Головна мета планування чисельності працівників — визначити необхідну і достатню для виконання виробничої програми підприємства чисельність працівників і забезпечити найбільш повне і раціональне використання трудових ресурсів. Весь персонал сільськогосподарського підприємства, як правило, складається з двох великих груп: персонал виробничої сфери і персонал, зайнятий у невиробничій сфері господарства. До першої сфери відносять працівників, які безпосередньо беруть участь у процесі виробництва, а до другої — зайнятих у житлово-комунальному господарстві, у закладах культурно-побутового призначення, дитячих садках, їдальнях.

Розрахунок планової чисельності працівників у рослинництві, тваринництві, на промислових та обслуговуючих виробництвах здійснюють відповідно до планових обсягів виробництва продукції, виконання робіт, норм виробітку, обслуговування та інших нормативів.

У рослинництві витрати праці в людино-годинах обчислюють множенням нормативів затрат праці з розрахунку на 1 га площі сільськогосподарських культур чи іншу технологічну одиницю робіт (1 т вивезення органічних добрив, 1 м2 теплиць, 1 т закладення силосу, сінажу тощо) на планові посівні площі чи обсяги виконання робіт. Поділивши отриману величину на ефективний річний фонд робочого часу одного працівника, визначають середньорічну чисельность працівників. Для розрахунку ефективного річного фонду робочого часу одного працівника складають баланс робочого часу (табл. 10.1).

Виходячи з трудомісткості виробничої програми рослинництва КСП «Україна» (269 500 людино-год), ефективного фонду робочого часу (1813 год) і коефіцієнта виконання змінних норм виробітку, що дорівнює одиниці, визначаємо середньорічну чисельність працюючих за формулою

Чр=Тв/Фч*Кн

де Чр — середньорічна чисельность працівників; Тв — трудомісткость виробничої програми, людино-год.; Фч — ефективний фонд робочого часу одного працюючого, год.; Кн — коефіцієнт виконання норм виробітку.

Отже:

Чр=269500/1813*1=149 чоловік



Із загальних витрат праці в рослинництві 84 000 людино-год припадає на механізовані роботи. Виходячи з цього можна визначити чисельність трактористів-машиністів для цієї галузі, рівну 46 (84 000 людино-год : 1813). У господарстві сезонну потребу в працівниках покривають, залучаючи їх з інших галузей, тому потребу в сезонних і тимчасових працівниках не планують (для колективних та приватних підприємств — наймані та залучені).

До сезонних належать працівники, що влаштовуються на роботу в господарство на період сезонних робіт (строком не більше 6 місяців), до тимчасових — прийняті на строк до двох місяців, а в разі заміщення тимчасово відсутніх працівників — до чотирьох місяців. Сюди відносять також студентів вищих і середніх навчальних закладів, учнів шкіл, що залучаються до сільськогосподарських робіт у період канікул і в окремі дні, та осіб, яких залучають до роботи в господарстві за спеціальним договором, пенсіонерів тощо. Середньорічну чисельність їх визначають шляхом ділення кількості запланованих людино-днів на кількість робочих днів за період роботи.

Плануючи чисельність працівників тваринництва, враховують середньорічне поголів’я худоби і птиці за їхніми видами і технологічними групами (П), технічно обґрунтовані норми обслуговування тварин одним працівником, що прийняті в даному господарстві (Ноб), а також коефіцієнт змінності (Кз). Середньорічну потребу працівників певної професії для обслуговування поголів’я конкретної технологічної групи тварин (Ч) обчислюють за формулою

Ч=П/Ноб*Кз

Виходячи з того, що трудові процеси в тваринництві повторюються кожен день, потрібно планувати чисельність підмінних працівників. Відсоток підмінних працівників (Пн) визначають як співвідношення неробочих (Нд) і робочих (Рд) днів одного працівника за формулою

Пн=Нд/Рд*100

Методику розрахунку планової чисельності водіїв, працівників, зайнятих на будівництві, ремонті будівель і споруд, у промислових виробництвах, працівників житлово-комунального господарства і громадського харчування, дошкільних закладів та інших категорій працівників подано в [53, с. 83—85].

Для визначення забезпеченості господарства трудовими ресурсами, виявлення нестачі чи зайвої робочої сили, обґрунтування джерел покриття нестачі чи можливостей раціонального використання її лишків складають баланс трудових ресурсів. У ньому показують, з одного боку, запас праці в людино-годинах і трудових ресурсів (середньомісячних працівників), а з другого, — потребу в них (табл. 10.2).



У зв’язку зі значною сезонністю сільськогосподарського виробництва та пов’язаною з нею нерівномірністю застосування праці баланс праці розробляють за місяцями. При цьому фонд робочого часу за місяцями може відрізнятись не тільки внаслідок неоднакової кількості робочих днів, а й через можливі коливання тривалості робочого дня за періодами року, чергових відпусток кожної професійної групи працівників, затрат праці в особистому господарстві. Так, у напружені періоди сільськогосподарських робіт (сівба, догляд за посівами, заготівля кормів, збирання врожаю та ін.) у разі потреби тривалість робочого дня для працівників рослинництва може збільшуватись до 10 год з наступним зниженням в інші періоди польових робіт чи взимку до 5 год. Середньорічна тривалість робочого дня має становити 7 або 8 год (згідно з прийнятим у господарстві розпорядком), виходячи з 40-годинного робочого тижня. Визначаючи планову кількість робочих днів на одного зайнятого в КСП, ураховують також установлений мінімум вихододнів на рік за категоріями працівників.

Вихідною інформацією для визначення людських ресурсів є дані обліку членів КСП та їхніх сімей, звітність сільських рад про статевий і віковий склад сільського населення на початок планового року, а також звітні дані господарства. Так, у семи селах Покалівської сільської ради станом на 1.01.1999 р. проживало 2502 людей, у тому числі діти віком до 5 років становили 5,9%, 6 років — 1%, 7—15 років — 8,5%, особи працездатного віку — 45,7% і пенсіонери 38,9%. Із 1144 чоловік працездатного віку в КСП «Україна» працювало тільки 397, у т. ч. віком до 30 років — тільки 14%, 30—50 років — 62% і старіше 50 років — 24%.

Значно більш трудомістким у процесі складання балансу трудових ресурсів є визначення потреби у витратах праці за місяцями, у першу чергу в рослинництві. Використовують такі методичні підходи:

складають зведені плани механізованих і ручних робіт у вигляді графіка чи таблиці. Підсумки за місяцями показують помісячну потребу у витратах праці;

витрати праці в рослинництві за місяцями року визначають множенням планових посівних площ сільськогосподарських культур на місячні нормативи затрат праці, обчислені на основі технологічних карт вирощування цих культур;

ураховуючи значну трудомісткість і певне наближення розрахунків потреби витрат праці й чисельності працівників за місяцями, допускається розподіл їх з урахуванням фактичного стану за попередні роки з корегуванням на плановий період.

Витрати праці інженерно-технічних працівників, службовців і молодшого обслуговуючого персоналу, несезонних промислових та обслуговуючих виробництв, працівників тваринництва та інших сфер діяльності, де використання праці приблизно рівномірне протягом року, планують за місяцями на основі середньорічних даних.

Заключним етапом планування балансу трудових ресурсів є визначення надлишку чи нестачі робочої сили за місяцями року на основі порівняння планової потреби в ній із запасами праці (табл. 10.2), а також джерел покриття нестачі чи навпаки, шляхів раціонального використання надлишку трудових ресурсів. Серед джерел додаткової робочої сили в першу чергу враховують наявні місцеві ресурси праці (зайняті в особистому підсобному і домашньому господарствах, незайняті в громадському виробництві пенсіонери), можливості залучення до сільськогосподарських робіт учнів, студентів та відпочиваючих шляхом створення таборів праці й відпочинку, використання на польових роботах службовців та інженерно-технічних працівників. Поряд з цим ряд господарств планують залучення працівників підприємств і установ міста.

У разі виникнення надлишку робочої сили передбачають розширення можливостей застосування праці й поліпшення її використання шляхом збільшення обсягів виробництва як сільськогосподарської, так і несільськогосподарської продукції, робіт і послуг населенню, іншим підприємствам та організаціям.