library.if.ua

Планування на аграрному підприємстві (2004)

12.3. Норми і нормативи у плануванні витрат

Забезпечити ефективне функціонування противитратного механізму в сільськогосподарських підприємствах неможливо без створення науково обґрунтованої нормативної бази. Вона охоплює сукупність трудових, матеріальних і фінансових норм і нормативів, різних за рівнем деталізації, порядок і методи їх розроблення і використання в процесі планово-економічних та інших розрахунків.

Розрізняють такі групи норм:

норми використання основних виробничих фондів;

норми використання оборотних засобів (сировини, матеріалів);

норми затрат праці та трудомісткості продукції (норми виробітку, норми використання робочого часу);

норми організації виробничих процесів (витрат часу на ремонт машин, створення запасів сировини, матеріалів);

норми якості продукції (вміст корисної речовини в продукті, показники надійності й довговічності);

питомі капіталовкладення, норми окупності капітальних вкладень;

норми витрат виробництва та обігу, норми рентабельності.

Науковими закладами проведено роботу з обґрунтування й удосконалення нормативної бази сільського господарства. Так, для землеробства розроблені норми витрат мінеральних добрив, хімічних і біологічних засобів захисту рослин, а для тваринництва — норми витрат кормів на 1 голову тварин чи одиницю продукції, нормативи страхових запасів кормів, норми витрат на медикаменти і засобів для дезинфекції. У галузі механізації встановлені нормативи потреби в тракторах і сільськогосподарських машинах, витрат на технічне обслуговування, ремонт і зберігання техніки, змінний, денний і річний виробіток.

Більшість із цих норм і нормативів усереднено для великої сукупності господарств, тому їх застосовують для управління економікою на державному та регіональному рівнях. На сільськогосподарських підприємствах використовують переважно норми виробітку та обслуговування, тарифні ставки і посадові оклади, норми витрат палива і мастила для роботи тракторів, комбайнів, автомобілів, норми використання пестицидів, норми внесення органічних і мінеральних добрив, норми годівлі тварин, амортизаційних відрахувань, страхових платежів і т. д. Зазначені норми є недостатньо узгодженими між собою складовими елементами нормативної бази господарства. До того ж використання первинних норм витрат робить досить трудомістким процес планування й ускладнює оперативний контроль за роботою трудових колективів.

Виходячи з цього в планово-економічній роботі підприємств доцільними слід вважати розробку і використання укрупнених нормативів прямих витрат на виробництво продукції. Останні базуються на прийнятій у господарстві технології вирощування сільськогосподарських культур, утримання поголів’я худоби і первинних елементах нормативної бази (нормах виробітку, обслуговування поголів’я, внесення добрив, висіву насіння, витрат кормів, палива тощо).

Укрупнені нормативи прямих витрат розробляють відповідно до природних, організаційних і економічних умов конкретного господарства та його виробничих підрозділів. Використання їх протягом тривалого періоду (3—5 років) з корегуванням відповідно до зміни нормоутворювальних факторів дає змогу обґрунтувати планові показники на основі не первинних норм, а попередньо розроблених нормативів, які виступають з’єднувальною ланкою між первинними нормами і плановими показниками. Завдяки цьому істотно знижується трудомісткість і підвищується обґрунтованість планових розрахунків. Процес визначення планових показників на основі системи взаємно узгоджених нормативів називається нормативним плануванням.

У табл. 12.1 наведено укрупнені нормативи витрат у розрахунку на 1 га сільськогосподарських культур, що розроблені в КСП-агрофірмі «Перемога» Кагарлицького району Київської області в 1999 р. за участю кафедри аграрного менеджменту Київського національного економічного університету. Слід особливо підкреслити, що ця таблиця є зведеною, в ній акумулюється практично вся система норм і нормативів, що функціонують у господарстві: технічних, технологічних, організаційних і т. д. Тому доцільно, щоб усі вони були внесені в ПЕОМ, що значно полегшує планові та економічні розрахунки.

Наприклад, нормативи витрат добрив і засобів захисту рослин (гр. 9—10 табл. 12.1) установлені на основі детальних розрахунків (табл. 7.15 і 12.4), в яких акумулюються нормативи витрат конкретних добрив і пестицидів з розрахунку на 1 га сільськогосподарських культур і діючі ціни на ці ресурси. У свою чергу зазначені нормативи розраховані на основі первинних норм витрат ресурсів згідно з прийнятою в господарстві технологією, що знайшла відображення в технологічних картах. Аналогічні нормативи розроблені щодо амортизаційних відрахувань (див. підрозд. 8.3), витрат на управління та обслуговування виробництва (див. підрозд 12.5) і т. д.

Маючи таку систему нормативів, на ПЕОМ легко уточнити зведені нормативи витрат (табл. 12.1), унісши відповідні зміни в первинні норми витрат, ціни на певні ресурси і т. д.

Слід наголосити, що в даному господарстві між трьома виробничими підрозділами немає істотної різниці в якості ґрунтів, розмірах, конфігурації та рельєфу полів. Тому в планово-економічній роботі (плануванні, аналізі, матеріальному стимулюванні) застосовують єдині нормативи витрат у рослинництві. У разі ж, коли між підрозділами господарства існує істотна різниця у зазначених умовах, то необхідно складати нормативні технологічні карти і розробляти на їх основі подібні нормативи з урахуванням конкретних умов підрозділів.

У більшості господарств прямі витрати з рослинництва планують на підставі технологічних карт чи попередньо розроблених згідно з ними укрупнених нормативів. Поряд з цим визначають планові прямі витрати за їх середньою величиною за попередні роки, скорегувавши їх на зміну цін стосовно матеріальних ресурсів і послуг та виучивши непродуктивні витрати.

Основним плановим документом при обґрунтуванні нормативів прямих витрат у рослинництві з праці, її оплати, витрат палива і мастильних матеріалів, з робіт і послуг вантажного автомобільного транспорту, живої тяглової сили, електропостачання тощо є технологічні карти. Використання їх протягом тривалого періоду в майже незмінній формі сприяло виробленню належних навичок їх складання. Перевага технологічних карт полягає також у їхній простоті, доступності користування для рядових виконавців планів.







Під час підготовки нормативів, наведених у табл. 12.1, розробники їх зіткнулись зі значними труднощами, пов’язаними з відсутністю в господарстві нових технологічних карт (останні були складені вісім років назад). Це пояснюється нігілістичним ставленням спеціалістів господарств у останні роки до планування. Тому в процесі розробки нормативів крім цих карт використовувались звітні дані КСП-агрофірми «Перемога» та всіх інших господарств району за останні три роки, типові технологічні карти, підготовлені науково-дослідними установами, а також звітні й планові дані господарств з доброю організацією планово-економічної роботи (зокрема ДПЗ «Плосківський» Броварського району Київської області).

Наведені в табл. 12.1 нормативи відповідають установленому порядку планування витрат у річному плані економічного і соціального розвитку сільськогосподарського підприємства. Згідно з ним окремо планують витрати минулих років і витрати планового року. Визначаючи витрати минулих років, які відносяться на собівартість продукції планового року, використовують дані бухгалтерського рахунку №20 за минулий рік. При цьому витрати, що їх обліковують за культурами (посів озимих, глибока зяблева оранка під цукрові буряки), відносять на відповідні культури, а ті, що обліковуються за видами робіт (оранка зяблева звичайна, внесення добрив тощо) розподіляють за культурами пропорційно площі посіву кожної культури на полях, де виконані ці роботи. Витрати планового року планують на основі технологічних карт.

Недоліком такої практики планування витрат є те, що при цьому відсутня можливість зіставити фактичні витрати з нормативними за кожною статтею витрат. Тому в КСП-агрофірмі «Перемога» Кагарлицького району поряд з нормативами, що відповідають загальноприйнятій методиці планування витрат, використовують і нормативи витрат з кожної культури, які охоплюють весь виробничий процес, починаючи з основного обробітку ґрунту і закінчуючи збиранням урожаю (табл. 12.2). Крім того, з важливіших статей витрат (оплата праці, добрива, засоби захисту рослин, пальне і мастильні матеріали) нормативи обчислюють за чотирма періодами виконання сільськогосподарських робіт, виділяючи основний обробіток ґрунту, передпосівний обробіток ґрунту і посів, догляд за посівами, збирання врожаю.

Укрупнені нормативи у тваринництві розраховують за такими статтями прямих витрат: витрати праці (людино-годин); оплата праці за тарифом і всього (грн.); корми (ц кормових одиниць) і сума (грн.); роботи і послуги — обсяги робіт і їх вартість (автотранспорт, тонно-кілометри і грн.); транспортні роботи на тракторній тязі (тонно-кілометри чи умовні еталонні гектари і грн.); жива тяглова сила (коне-дні і грн.); електропостачання (кВт•год і грн.); водопостачання (м3 води і грн.); теплопостачання (Гкал і грн.); амортизаційні відрахування (грн.); ремонти (грн.); витрати медикаментів і засобів дезінфекції (грн.); страхові платежі (грн.); інші прямі витрати (грн.).

Нормативи прямих витрат розраховують за кожною виробничою групою тварин на 1 голову тварин (100 голів птиці) та на одиницю продукції. При цьому нормативи встановлюють на середньорічну голову, на строк перебування тварин у даній виробничій групі чи вирощування. Наприклад, у птахорадгоспі «Семипілківський» Київської області укрупнені нормативи прямих витрат у птахівництві розраховують на 100 голів вирощування ремонтних курчат, які господарство постачає птахофабрикам у 120-денному віці.

Як у рослинництві, так і у тваринництві нормативи диференціюють за типами технології виробництва. Так, у рослинництві виділяють інтенсивні й традиційні технології, вирощування культур в умовах зрошення й на богарних землях, у тваринництві нормативи диференціюють за рівнями механізації виробничих процесів, продуктивності худоби, типами утримання.

Нормативи прямих витрат розраховують відповідно до чинної методики планування, обліку витрат і обчислення собівартості сільськогосподарської продукції. Порядок їх визначення викладено детальніше в підрозд. 12.4.