Планування на аграрному підприємстві (2004)

Наявність плану не є достатньою умовою успішного досягнення цілей. У процесі планування і при виконанні прийнятих рішень можуть мати місце неточності й помилки, крім того, під час виконання плану виникають непередбачені обставини. Щоб ці неточності й відхилення не виходили за допустимі межі, плани слід регулярно контролювати. Підкреслюючи важливість такого елементу процесу планування, як коригування залежно від змін зовнішнього середовища, президент США Д. Ейзенхауер зазначав: «План — це ніщо, планування — це все».

Планувати — означає приймати рішення щодо певних дій або утримання від будь-яких дій. Контроль полягає в оцінці рішень (у тому числі й рішень про бездіяльність) після того, як вони вже втілені в життя.

Контроль як одна з головних функцій управління — це процес визначення якості й коригування виконуваної підлеглими роботи, з тим щоб забезпечити виконання планів, спрямованих на досягнення цілей підприємства. Контроль входить до обов’язків кожного управлінця — від керівника підприємства до керівника невеликого підрозділу. Чітке визначення контролю дав А. Файоль: «На підприємстві суть контролю полягає в тому, щоб перевірити, чи все виконується відповідно із затвердженими планами, розробленими інструкціями і встановленими принципами. Його мета — виявити слабкі місця і помилки, своєчасно виправити їх та не допустити повторення. Контролюється все: предмети, люди, дії» [84].

Головними завданнями контролю виконання плану як складової частини управлінської праці є забезпечення виконання плану, виявлення розходжень планових і фактичних показників, оцінка цих розходжень, вивчення причин та встановлення відповідального за ці розходження, пошук шляхів виправлення становища.

Для того, щоб керівник будь-якого рівня міг створити і підтримувати систему контролю, необхідна наявність двох попередніх умов:

— наявність планів, на які може опиратись контроль;

— наявність організаційної структури. Потрібно чітко знати, хто на підприємстві несе відповідальність за відхилення від планів і прийняття корегувальних заходів. Чим чіткіші, повніші та інтегрованіші плани та організаційні структури, тим ефективніший контроль.

Контроль, пов’язаний з плануванням, можливо і необхідно здійснювати за двома лініями:

— контроль над процесом самого планування;

— контроль за виконанням плану.

Залежно від змісту та мети планування головну увагу приділяють або контролю за процесом планування, або за виконанням плану. Так, при перспективному плануванні перевагу віддають контролю за процесом самого планування, а при поточному — за виконанням планів.

Контроль за процесом планування пов’язаний безпосередньо тільки зі складанням плану, з пошуком можливостей підвищення його якості (див. підрозд. 2.5). Такий контроль передбачає дві групи задач:

— перевірка вихідних даних плану, тобто аналіз тих передумов і прогнозів, які лежать у його основі. Така перевірка необхідна для своєчасного пристосування до зміни умов;

— спостереження за процесом планування з метою своєчасного виявлення помилкових і невідповідних рішень, які можуть бути незважаючи на правильність вихідних даних.

Розрізняють два види контролю за виконанням плану: порівняння планових даних з фактичними показниками в кінці планового періоду й упродовж виконання плану. Ефективнішим є другий вид контролю, результати якого можна негайно використати для досягнення планових показників. Такому контролю сприяє розробка перспективних планів з річною розбивкою, а річних — з квартальною і місячною.

У свою чергу контроль упродовж виконання плану підрозділяють на: контроль після завершення певної дії і випереджальний контроль. Недоліком першого є те, що він нагадує анатомічний розтин для визначення причин смерті, а ще нікому не вдавалось віднайти спосіб уникнути того, що мало місце в минулому. Випереджальний контроль дозволяє виконувати корегувальні дії, що мають запобігти можливим помилкам.

Обсяг і структура контролю залежать від:

— розмірів та організаційної структури підприємства. Великі колективні сільськогосподарські підприємства та акціонерні товариства мають структурно більші плани, що зумовлено наявністю планів внутрішньогосподарських підрозділів і багатогалузевою структурою виробництва. Малі ж підприємства, переважно приватні та з більш чіткою спеціалізацією, розробляють значно простіші плани (див. розділ 4);

— економічних критеріїв. Контроль буде ефективним тільки тоді, коли витрати на його проведення компенсуються ефектом від заходів, ужитих після здійснення контролю. Значною мірою це залежить від уміння управлінця визначити головні показники, які свідчать про рівень виконання плану підприємства.

У кожній структурній частині плану можна визначити ключові параметри, на яких має зосередити увагу контроль. Таким чином, предметом контролю є:

— виробництво (посівні площі, урожайність, поголів’я худоби і птиці, їх продуктивність, баланси кормів);

— реалізація (обсяги, строки і канали реалізації продукції, реалізаційні ціни, умови реалізації);

— використання трудових ресурсів (склад працівників та залучення їх до праці, затрати праці, рівень її оплати, мотивація до праці);

— матеріальні витрати (придбання та використання матеріалів, енергії, добрив, насіння, кормів; ціни куплених і власних матеріалів);

— інвестиції (розмір і джерела їх, фінансування інвестицій, підготовка об’єктів до експлуатації);

— фінанси (доходи і витрати, прибутки і збитки, рух готівки, валовий дохід і прибуток та їх розподіл).

Контроль виконання плану здійснюється через узагальнення і аналіз звітних, планових та інших матеріалів як загалом по підприємству, так і у відділах, цехах, бригадах, фермах, промислових та обслуговуючих виробництвах, інших підрозділах господарства. Перевірка роботи окремих ділянок виробництва дає можливість повніше вивчити причини недоліків і помилок, виявити резерви і можливості, намітити конкретні заходи щодо їх використання та швидко ліквідувати недоліки й помилки в роботі з виконання плану.

Особливу увагу під час контролю виконання плану звертають на вивчення, узагальнення та освоєння досягнень науки і передового досвіду новаторів виробництва, окремих підприємств, бригад, ферм. Велика роль у виявленні резервів виробництва і обґрунтованому плануванні належить громадським бюро економічного аналізу, до складу яких поряд із керівниками та спеціалістами господарства входять і передові виробничники.