Історія економіки та економічних учень (2005)
РОЗДІЛ 7. ІНДУСТРІАЛЬНА ТЕХНОЛОГІЧНА РЕВОЛЮЦІЯ РЕАЛІЗУВАЛАСЯ. ПРОТИРІЧЧЯ ІНДУСТРІАЛЬНОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ. ЕКОНОМІЧНІ КОНЦЕПЦІЇ
«1860-1870 рр. – найвища гранична ступінь розвитку вільної конкуренції. Монополії лише ледве помітні зародки « (В. І. Ленін, т. 22, с. 90).
Це був час важливий, коли найважливішим політичним запитанням було « «робоче питання». Положення робітничого класу в головних країнах змінилося, але в Європі було важким. Так в 1878-1879 рр. в Манчестері помирало до 44% дітей до п'ятирічного віку. Виникають і стрімко розвиваються профспілки, політичні партії, з'являється законодавство, яке регулює трудові та соціальні відносини. Це був час силових рішень «робочого питання»: Паризька комуна, Чикагські події, Німеччина. Але вони не зупинили розвиток індустріалізму як в глибину, так і в ширину. Почалися процеси змін впливу окремих держав в системі світового господарства.
«До середини XIX століття, ведучи вільну торгівлю, Англія претендувала на роль «майстерні всього світу», постачаючи фабрикати у всі держави світу, які повинні були постачати їй в обмін сирі матеріали. Але ця монополія вже в останній чверті XIX століття була підірвана, тому що ряд інших держав, огородившись «захисними» митами розвивались в самостійні капіталістичні держави» (т.22, с.228).
Це положення В.І.Леніна потребує відомого коректування. Якщо для Німеччини воно характерне для даного періоду, то в США ще було тільки шарахання від фритредерства до протекціонізму, але величезний природний потенціал дав свої економічні результати в цьому змаганні:
(Ю. Кучинський, «Нарис з історії світового господарства», с.31-32).
Приведені дані показують стрімкий розвиток промисловості США та Німеччини, де створений єдиний потік індустріальної і аграрної революції, в меншій мірі це відноситься до Росії. Це історично важливе положення про сполучення двох видів технологічної революції можна проілюструвати на прикладі США. Очевидно, що можливості пристосування нових технологій в сільському господарстві залежать від розміру земельних ділянок, а вони складали в СІЛА – 62,8 га, в Англії – 25,2 га (Ж. Кастро. Географія голоду, с.149).
Частина сільського господарства і промисловості в національному доході США:
Як видно по збільшенню долі промисловості в національному доході вона дістає привілейоване значення після першої світової війни, що принесла перемогу бізнесу США. Доля промисловості і сільського господарства майже не змінилася – 35% – 34% відповідно.
Важливим фактором являється відсутність конкуренції як на внутрішньому, так і на панамериканському ринку. Відображення цього являться знаменитий лозунг «Америка для американців». Дуже важливу роль грало особливе географічне положення. Товари треба було поставити або через Тихий, або Атлантичний океан, а це немалі витрати.
На континенті ж Європи розгорнулась жорстока міждержавна конкуренція. В проміжку з 1793-1820 рр. промислове господарство Англії було «величезним, непохитним і без примірним в історії людської раси». Е.Вільямс, Промислова війна Німеччини з Англією, с.13. її спокій був порушений і благополуччя втрачено завдяки Німеччині.
«Її молодь заполонила собою англійські торгові будинки, проклала собі дорогу до відкриття таємниці англійської промисловості, збагатила свою країну, знаннями добутими в Англії...».
В Німеччині з прибутку виплачувалися низькі норми дивідендів, інші направлялись на розвиток.
Загальна течія ввозу Німеччини в Англію мануфактурних товарів склала в1883 р. 16629987 ф. с., а в 1893 р. 21632614 ф. с.(Вільямс, с. 18).
Особливе місце в індустріалізації займає продаж машин. Англія продала парових машин в 1890 р. на 4442853 ф. с., а на 1896 р. 2786967 ф. с, тобто скоротила продаж на 30%, різних машин відповідно: 11967808 ф. с. в 12428148 ф. с. або ріст склав трохи більше ніж 3%, тоді як Німеччина продала машин в 1890 р. – 49,8 млн. дм, а в 1896 – 65,3 млн. дм або продаж зріс на 30% (Вільямс, с. 18).
Остання третина XIX століття – час коли стрімко розвивається транспортна система. Будівництво судноплавних каналів. Конкурентна боротьба веде до техніко-технологічних перетворень судноплавства, залізних доріг, з'являється автомобіль. Паровий двигун, а потім турбіни на суднах зменшили дороги і час перевезень, збільшився об'єм, комфорт подорожей, які ставали видом підприємницької діяльності, залізниці створили умови, які залучали в кругообіг нові природні ресурси, одним з прикладів є дешеве американське зерно як результат розвитку залізничної мережі величезної держави.
Перша залізниця в Німеччині Нюрнберг – Фюрт здана в експлуатацію в 1835 році. Через тридцять років закуповується 245 паровозів з них привезених з Англії 116 піт., Америки – 39 шт., виготовлено в Німеччині 3 шт.. Розвинена залізнична мережа була немало важливим фактором перемоги Німеччини над Францією в 1870 році (Кучинський). Велика Контрибуція, накладена на Францію д_ була одним з великих її інвестиційних джерел. Тільки в 1894 році торговий флот Німеччини збільшився на 71 судно, із них 54 збудовані в Німеччині. В 1885 році приймається закон, який звільняє від ввізного мита матеріали та озброєння морських суден (с. 51).
А в господарському житті відбулися суттєві зміни, головною із них був перехід від незалежності до залежності. Це було пов'язане, передусім, з концентрацією і централізацією виробництва. Нові технічні розв'язки вимагали значної концентрації факторів виробництва. Машини впроваджуються і вдосконалюються у всіх галузях і, передусім, в нових як у промисловості, так і в транспорті, зв'язку і, в меншій мірі в сільському господарстві, що потребує великих капіталовкладень, яких не мають як окремі особи, так і окремі сім'ї. Потребується мобілізація приватних накопичень через різного роду фінансові організації – страхові компанії, різного роду фонди і, в першу чергу, через банківську систему. Капіталізація всіх форм і інститутів через акціонування стає відмінністю цього етапу індустріального технологічного суспільства. Це був переворот в праві на власність, важливої риси цього Нового часу. Проходить взаємопроникнення, злиття міцності величезних фірм з величезними банками і створення промислово-фінансових груп. Але це породило нові більш глибокі протиріччя індустріальної цивілізації. Така риса ментальності як жадібність, прагнення до панування, байдужість до долі бідних вималювалася рельєфно.
Конкуренція не пропадає не дивлячись на панування небагатьох. Вона йде і в галузевому і міжгалузевому розрізі, але набуває монополістичний характер. Нова риса – нова організаційна форма підприємницької діяльності – картелювання. В різних країнах воно може виступати в формі синдикатів, трестів, але це злиття діяльності небагатьох гігантів під одним юридичним дахом, об'єднання як на виробничому, збутовому і фінансовому рівні.
Вище було зазначено, що індустріальна технологічна революція мала значні національні відмінності – в Німеччині та СІЛА здійснювали її при обставинах, які значно відрізнялися від Англії.
Англія – «майстерня світу» – нав'язувала своїм союзникам політику вільної торгівлі. Німеччина і США захищали своїх підприємців політикою протекціонізму.
Англія першої половини XIX століття не знала і не мала конкурентів. Для неї характерна організаційна форма – приватний капіталіст. Вона в першій половині XIX століття не знала конкурентів на транспортування товарів, як з материка, так і з далеких країн – морський транспорт Англії був найбільше розвинений та масштабний. Але створення залізниці, яке отримало в світі стрімкий розвиток у другій половині XIX століття і на початку XX, лишило економічних привілеїв англійський капітал.
В картелюванні особливу роль грала акціонерна форма організації промислового виробництва. В Англії домінувало не акціонерне суспільство, а індивідуальний підприємець, пізніше, коли з'явилися акціонерні товариства, вони представляли об'єднання великих капіталістів.
Німеччині не потрібно було проходити шлях Англії. Тут не було такого накопичення індивідуального капіталу, а значить акціонерна форма була єдиним джерелом накопичення та використання грошових ресурсів у інших класів для здійснення індустріалізації, яка вимагала значних початкових критичних сум для інвестицій в Німеччині і, – в інших формах, в США відношення банків і промисловості повинно було з самого початку, відрізнятися від Англії. Якщо на початку ця відмінність витікала з відносно відсталого, капіталістичного розвитку Німеччини, що розпочався пізніше, то, навпаки, в результаті такий зв'язок між промисловим і банківським капіталом став для Німеччини та Америки важливим моментом в розвитку вищих організаційних форм капіталізму (Р. Гільфердінг, Фінансовий капітал, с. 394).
Це об'єднання мало і практичну ціль, яка пов'язана з посиленням впливу циклічності розвитку індустріалізму, і передусім, з такою фазою циклу як економічна криза. Циклічність – продукт і сегмент індустріальної цивілізації, її порок, коли ріст йде через руйнацію.
Економічна криза явище багатопланове. Це перерва росту, а це означає падіння капіталоокупності, це попередження про необхідність пошуку шляхів рівноваги між виробництвом і споживанням, шляхів зміни структурних диспропорцій, які з'являються в зв'язку з застосуванням нових техніко-технологічних рішень, це пошук шляхів вирішення соціальних проблем і передусім проблем людського фактора, гармонія взаємодії факторів виробництва, соціальної відповідальності цивільного суспільства, пошуку «порядку з хаосу».
Економічні кризи – продукт індустріалізму, циклічного характеру його розвитку по Н. Кондратьєву. Він аналізує період від початку технологічної революції кінця XVIII по 1920 рік. В цьому історичному відрізку він виділяє 3 цикли, які складаються з підвищеної та пониженої хвилі. Підвищена хвиля першого циклу з кінця 80 – початку 90-х років XVIII століття до періоду 1810 -1817 рр. Понижена хвиля – з 1810 р. по1817 р. до періоду 1844 – 1851 рр. Другий цикл підвищеної хвилі – 1844 – 1855 рр. до 1890 -1896рр. Понижена хвиля з 1870 -1875 рр. до періоду 1890 – 1896 рр. Третій цикл підвищеної хвилі 1891 – 1896 рр. до періоду 1914 – 1920 рр. Імовірна понижена хвиля третього циклу з періоду 1914 – 1920 рр.(Н. Кондратьєв, Великі цикли кон’юнктури, с. 36).
Історія показала, що понижена хвиля третього циклу знайшла своє відображення в депресії 1929 – 1934 рр. А це призвело до: величезного падіння виробництва, величезного зростання безробіття, зубожіння робочого класу (як не згадати буддизм: життя – страждання), масового розорення середнього класу, кризи фінансового ринку, руйнування банківської системи, кризи концепцій управління, концепції американської школи інституціоналізму, які намагалися знайти антикризове рішення.
Затвердження нової організаційної форми підприємництва – картелювання покінчило з психологією індивідуума підприємця, характерною рисою якого виступала спекуляція.
«Всякий капіталіст спекулянт... ідеал спекуляції змінюється спекуляцією на ідеалі «стабільних цін», які представляють собою смерть для спекуляції. Нині виявляється, що біржа і торгівля носить спекулятивний характер і підлягає усуненню в ім'я промислової монополії.
Промисловий прибуток з'єднується з торговим, капіталізує в установчий прибуток, який стає в цій формі здобиччю триєдності, втіленого в фінансовому капіталі взагалі, тому що промисловий капітал – це Бог-батько, який в торговому і банківському капіталі рідня Бога-сина, а грошовий капітал – це Дух Святи, їх три, вони єдині в фінансовому капіталі»(Гільфердінг, Фінансовий капітал, с. 296).
Індустріальна технологічна революція обумовила нову роль науки. Остання третина ХІХ століття – час науково-технічної революції. Розвиток науки має багатовікову історію. Довгий час цей розвиток йшов по направленню протиставлення природного і штучного. Природне від природи. Вона мати мудрості. Це чітко, як ми бачили раніше, простежується у Аристотеля. Епоха Середньовіччя в умовах господарювання християнства, яке переживало критичні ситуації, виходила з тези, що штучне – гріховне, додавало анафемі все те, що знаходила творча людська думка. Багато наукових істин, народилися в античну епоху були або забуті або заборонені (кулястість Землі і проблеми морських експедицій, практичні висновки астрономії, геометрії, агрикультури та ін.). В найбільш тяжкому становищі опинились гуманітарні науки, в тому числі і економіка, економічний аналіз, зародки науки про організацію виробництва і управління.
Нова наука дитина XVII – XVIII століть, коли з'являється метод експерименту, як вимога народжуваних змін, народжених Реформацією. В до реформаційний період християнство виходило з положень, що людина – вище творіння Всевишнього. Той же Августин Блаженний відмовляв людській волі в свободі творить блага, а людській природі – в досконалості.
Як було розглянуто вище, в епоху Відродження з'являється потяг провести кордон між пізнанням сутності і практичною ремісничо-технічною діяльністю, тобто з'являється ідеал «самооброблення» людини.
Лютер, Кальвін показали, на скільки недосконале «це творіння Всевишнього», воно втілення зла, злості, заздрості, обжерливості, людино-ненависності, тому що він «пошкоджена натура «. А значить, необхідною вимогою для людини являється вимога роботи над собою, самовиховання, само-відродженням. Індустріальна цивілізація, з її раціоналізмом увела людину з цього шляху духовного вдосконалення. Початок цьому – в протестантизмі. Протестантизм бачить шляхи для виправлення «пошкодженої натури « в праці, але праці не конкретної професії, а абстрактної людини, де ремесло, як в Греції і Римі заняття ганебне. Це шлях спасіння. Праця «найнижча» стає у реформаторів угодна Богу. Але протестантизм не заперечує місце духовності в житті людини. Середньовічне ремесло, володіло практичним знанням властивостей різних матеріалів, секретами технологій, навиками створення штучних механізмів з одного боку, і з іншого університетська вченість з її Арістотелівською логікою, яка володіє мистецтвом математичного мислення і навиками уявного експериментування з'єдналась в XVI – XVIII століттях. Третьою силою – діалогом з долею, яка об'єдналася з першими двома.
Так народжується нова наука – експериментальна. Так виникає новий метод в історії гуманітарних наук, розроблений Д. Беконом, Локком, Паскалем. Це метод – спостереження. (Карасьова).
«Експерименталізм представляє собою приклад використання наукою загальнокультурної установки. Соціальна психологія, філософія, етика експерименталізму – це плід соціальних потрясінь XV – XVII ст., що призвели до переконань в нерозумності безпосередньої дійсності до необхідності спочатку знайти цю зниклу з емпіричного світу розумність в царстві Порядку, Гармонії, Краси, Справедливості, Закону, Логосу» (Л.І. Карасьова, «Народження науки нового часу з духу культури», с.25). Це особливо чітко відобразилось на вченні фізіократів.
А «нерозумностей» в епоху XV – XVII ст. було так багато. Яркий приклад тому – тридцятилітня війна в Німеччині.
«В першій половині XVII століття в цей час в наукову свідомість проникли одне за іншим великі відкриття і широкі узагальнення природознавства. Фізика, астрономія, анатомія і фізіологія, механіка протягом небагатьох років змінилась до невпізнання....Відкриття телескопу і мікроскопу розширило горизонт і розгорнуло перед новою людиною такі сподівання майбутнього, які не змальовувались в розумі людей Середньовіччя. Експеримент проникнув у всі області знань, дозволивши в легкій і зручній формі за короткий час вирішувати задачі, які потребували раніше десятиліть... Були створені нові відділи математики, були відкриті нові прийоми і методи математичної думки, за небагато років залишивши позаду себе тяжку та повільну роботу, неухильно прямуючу у тому ж напрямку чотири століття. В житті людства був пережитий в цей час більш великий перелом, ніж той, який 100-150 років раніше виразився в русі гуманізму і реформації» (В.І.Вернадський, «Праця про загальну історію науки», с. 81).
Вище було встановлено роль Реформації в розвитку науки і передусім в методі пізнання навколишнього середовища.
Середньовіччя – для пізнання економічних процесів – час схоластичних дискусій, передусім, по проблемі «справедливої ціни» і проценту. Тут чітко заперечуються права на дослідження «штучного».
Час коли ринкові відносини вийшли на над регіональний світовий рівень. Коли підприємництво існує практично тільки в торгівлі, але його результати більш вражаючі у зовнішній торгівлі. Освоюються ринки Нового світу, Індія, Австралія, архіпелаг Індійського океану. Але всі ще далекі від наукового методу дослідження економічних процесів.
Оцінивши місце і роль творця нового методу у впізнанні економічних процесів, Г. Штольцман в роботі «Наука про народне господарство. Предмет і метод.» писав: « Великий історичний розвиток людського пізнання зводилося до боротьби двох елементів цього розвитку – емпірії і раціональній обробці емпіричного матеріалу – раціоналізму». « Людина завжди повинна намагатися з'єднати обидва шляхи – роз'єднуючого аналізу і об'єднуючого синтезу... В контур цілого, який став таким чином збагненним, аналізуючи глузд вписує а, потім спостерігаючи і описуючи ці частини він за допомогою індукції та дедукції приходить до збагнення інших, з яких твориться все приватне»(там же, с. 105).
Методологія емпіризму – невтручання в природній хід речей, методологія експерименталізму – яка допускає втручання з ціллю виділення в ньому розумного, досконалого; практикуючий сучасною наукою експериментальний діалог з природою, веде активне, а не пасивне спостереження (І. Пригожин). Тут її величність «Інтуїція» – індуссько-китайський винахід. Але в індустріальній цивілізації їй немає місця.
Але в гуманітарних науках емпірія знаходиться в постійних змінах. На процеси, які відбуваються тут, здійснюють вплив багато факторів як зовнішнього, так і внутрішнього середовища. Тут, на відміну від природи, процеси змін швидкоплинні. Тому теоретичне узагальнення повинно неминуче відставати. Воно фіксує, узагальнює процеси на рівні приватних емпірій з відомим лагом. Узагальнень, достойних виступить на всі століття і епохи, на всі нації та народи, не може бути за виключенням загальних дефініцій ринку «для того, щоб жити необхідно виробляти».
«Шляхи методологічної досконалості емпірій знайдено, психологіяпоставила перед нею в якості необхідної цілі, пошук дійсно вирішальних причинвсіх подій в житті людства і вона знаходиться на вірному шляху» – робить висновок Г. Шмоллер свої дослідження методу науки про народне господарство, яке вінрозуміє як мікро – і макроекономіку сьогодення.
Це події історії економічної теорії. В природничих же науках (механіці, математиці, фізиці, хімії, біології, науці про людину і т.д.) здійснюється науково-технічний переворот. Разом з тим, використання досягнення науки, як показує історія, практичної діяльності людини могло не реалізуватися тривалий час і тільки в умовах індустріальної технологічної революції відбувається різка зміна реалізації досягнень науки в технічних вирішеннях.
«...Період значних винаходів починається із середини 60-х років XVIII століття, то переважно після 70-х років, у 80-х роках і пізніше, ці технічні винаходи знаходять широке практичне застосування і роблять дійсну промислову революцію...» (Н. Д. Кондратьєв, Великі цикли кон'юнктури, с. 38). Н. Д. Кондратьєв перелічує найбільші технічні винаходи: удосконалення паровоза (1824), винахід турбіни (1824 – 1827), початок видобутку чилійської селітри (1830), побудова першого автомобіля (1831), відкриття індукції (Фарадей, 1832), винахід електромагнітного телеграфу (1832), будівництво парового колісного пароплава (1836), винахід випалювальних печей, що діють генераторним газом (1836) і т.д. (с. 39). Багато зазначених удосконалень техніки і нові технічні винаходи з відповідним запізненням були широко використані промисловістю. Після появи необхідних економічних умов вони призвели до формування нових галузей промисловості (там же).
Кіндратьєв відносить цей період до підвищувальної хвилі другого великого циклу. Підвищувальній хвилі третього великого циклу передують найбільші зміни в області техніки на основі стрімкого прогресу в природознавстві. З'являються динамо машини постійного струму Грама (1870), машини для одержання аміаку (1375), свердлильний верстат (1875), газовий мотор (1876), Томасів метод виробництва сталі (1878), електрична залізниця (1880), трансформатори (1882), електровиплавка (1892). електрозварювання (1881-1889), мотор Дизеля (1893), аероплани (1895) та ін. «Широке застосування пару в половині XIX століття збіглося з початком загального підвищення темпів господарського життя, так широке застосування електрики і хімічних знань збіглося з початком нового періоду підвищення темпу господарського розвитку» (с. 41).
Значного практичного значення набуває наука, її з'єднання з технікою. Науково-технічний переворот останньої третини XIX століття вплинув і на перші десятиліття XX століття. З'являються нові галузі науки, у тому числі науки про людину, антропологія, психологія, виходить на історичну сцену наука про керування. У науках, що з'явилися раніше, відбувається якісний стрибок. Досягнення науки, реалізовані у виробництві різко збільшили число найменувань матеріальних благ. З'являється можливість маневрування, заміщення одних видів виробів іншими, як у виробництві, так і в особистому споживанні. Досягнення науки різко збільшують можливості зниження витрат виробництва, підвищення ефективності факторів виробництва. Красномовні наступні показники:
Витрата вугілля на одну тонну чавуну:
1796 р. - 6 тонн
1806 р. - 5 тонн
1840 р. - 3,6 тонн
1880 р. - 2,4 тонн
(Шиппель, Сучасна бідність, сучасне перенаселення, Спб. 1902 р, с. 33).
Поява на арені громадського життя фінансового капіталу з його міццю і мобільністю прискорило процес практичного впровадження у виробництво винаходів і технологічних нововведень.
Очевидно впровадження Томасівського методу в виробництво призвело до величезного росту основного капіталу. Підвищення ролі основного капіталу складає особливість індустріалізму, тому проблема його відтворення стає основним завданням економічного розвитку. А це призвело до створення а потім до панування фінансово промислових груп.
Тому й економічні кризи, як складний елемент циклічності є відображенням його відновлення. У зв'язку з цим пошук шляхів зміни в циклічності стає однією з найгостріших проблем економічної науки.
Але історична індустріальна цивілізація багаторазово прискорила розвиток людської цивілізації у вирішенні соціальних проблем, що приголомшували людство.
«Завдання, яке капіталісти повинні були виконати в розвитку суспільства – це введення нових винаходів і організація промисловості. Вони були піонерами прогресу» (Джєйм, Смайлі, Куди веде економічний розвиток, с. 60). Соціальні проблеми кінця XIX століття приймають нові форми. Варто виділити серед них об'єктивну необхідність їхньої зміни. Перехід до масового виробництва поставив проблему збуту, проблему реалізації на перше місце. Головну роль у вирішенні цієї проблеми грає попит, було встановлено раніше що попит на засоби виробництва породжується розвитком машинного виробництва, але залишається проблема реалізації благ, що входять в особисте споживання, а виходить, необхідність росту купівельної спроможності населення, росту його добробуту. Недарма ж з'явився Пігу з його теорією загального добробуту. Тобто проблема росту купівельної спроможності всього населення і, насамперед, промислового робітничого класу виступає об'єктивним процесом. Варто враховувати появу фабричних законів в Англії, прийнятих за підтримкою лендлордів промислових капіталістів, що заздрили багатству, соціальні закони в Німеччині, прийняті в державі Бісмарка. Поява професійних організацій робітників, соціал-демократичних партій, різних робочих об'єднань у формі асоціацій, фондів, кооперативів-все це породжено індустріалізацією. Затвердилося індустріальне суспільство, де вирішальною формою капіталу виступив фінансовий капітал, де на зміну приватної власності прийшло панування акціонерної, затверджується парламентаризм на багатопартійній основі, де його обов'язковим елементом були представники робітничого класу, проголошена рівність усіх перед законом, відбуваються глибокі психологічні зміни підприємця, коли на зміну його інтуїції приходить керування – на арені підприємницької діяльності з'являється менеджер – середній клас, що представляє, основу стабільності суспільства. Але це в індустріальних країнах, а 2/3 населення землі – в порочному колі бідності.
Ці зміни обумовили зміни в політиці соціал-демократії від революційного шляху до еволюційного, вираженому в гаслі «Рух – все, кінцева мета – ніщо», але цей лозунг не у всіх країнах був керівним. У російського СДРП (б) на прапорі – соціалістична революція.
Остання третина XIX століття ввійшла в історію економічної думки за назвою «маржиналістської революції». Ряд економістів затверджує, що з 70-х років XIX століття починається епоха становлення економічної теорії. Якщо до цього часу її предмет – ринкові відносини з їхніми законами функціонування – тільки стали захоплювати у свою орбіту господарські відносини як землеробства, так і промисловості, то до цього періоду вони уже виступають як пануючі. І наука ввійшла як у техніку, так і в організацію виробництва, збуту, ринкових інститутів. Керування стає одним з факторів виробництва, розподілу, обміну і споживання.