library.if.ua

Історія економіки та економічних учень (2005)

7.3. Альфред Маршалл – батько економіки

Маршалл – видатний економіст історичної епохи затвердження панування індустріальної технологічної революції в світовому масштабі і початок аналізу протиріч індустріальної цивілізації..

Його дослідження мають в своїй основі два девіза: «Природа не робить стрибків» і «Багаточисленість в одиничному та одиничне в багаточисленості».

В поняття «природа» він вкладає єдність як природних так і моральних процесів. Ця єдність не є чимось застиглим. Вона в безперервному русі. Принцип «безперервності» займає важливе місце в дослідженні природи, що розуміємо в широкому значенні цього поняття. Безперервність відображає еволюційність розвитку. Розвиток йде через накопичення не стільки сукупності кількості, скільки приросту якості.

«Економічна революція відбувається поступово. її хід іноді сповільнюється або перетворюється в політичну катастрофу. Але її поступальні кроки не бувають несподіваними» (т. 1, с. 51).

Цей важливий висновок – плід старанних і глибоких досліджень економічної та політичної історії не лише європейських, але і східноазіатських, арабських цивілізацій. Аналіз на основі: «одиничного в багаточисленності, а багаточисленності в одиничному». Кредитні відносини в Римській імперії, які отримали достатньо високий розвиток потім на століття уходять зі сцени Європи, але лише кредит є однією із рис індивідуалізму. Дійсно вони затримались і практично перетворились в щось подібне, як птиця Фенікс відродилися, розквітли в другій половині XIX століття, ставши рушійною силою прогресивної людської цивілізації.

Політичні катастрофи першої половини XX століття в Німеччині, Італії, Росії, Югославії, Індонезії, африканських та інших країнах ілюструють висновок Маршалла про їх місце і роль в постіндустріальному русі прогресу, в тому числі економічного.

«Можливість прогресу в великій мірі залежить від фактів та висновків, що входять в компетенцію економічної науки, тобто це складає головне і вище призначення економічних досліджень»(т.1, с. 139).

Так визначає місце економічної науки А. Маршалл в прогресивному розвитку людства.

Як же оцінює А. Маршалл дослідження економістів попередників? У вищій мірі позитивні оцінки досліджень А. Смітта, Д. С. Мілля. але рух прогресу, його «безперервність» вносять свої корективи. Це відноситься перш за все до поглядів на місце і роль людини в кінці XIX століття. «Вище поняття соціального боргу отримує майже всюди розповсюдження. В парламенті, в засобах інформації і з трибун проголошення людяності звучить все більш чітко та відверто» (т. 3, с. 201).

Економісти в особі Д. С. Мілля вже цей феномен відмічали, але не в якості найважливішого, а у соціалістів він знаходиться в главі кута. Але їх погляди не базувалися на основних наукових дослідженнях, вони не розуміли природи нової організації суспільства. Це рельєфно показали події в Європі в 1848 році.

«Ранні економісти виходили в своїх доводах з того, що характер людини і її продуктивність повинні були розглядатися в якості фіксованої величини, сучасні економісти постійно пам'ятають про те, що це є продуктом обставин, в яких він жив. Частково причина такої зміни точки зору економістів полягала в тому, що переміни в людській природі на протязі останніх п’ятдесяти років проходили настільки швидко, що привертали до себе увагу, частково причина полягала в безпосередній дії окремих авторів – соціалістів і т.д., а частково в побічній дії схожих змін в деяких сферах природничих наук. Економічна теорія не залишилась в стороні і приділяла увагу змінності людської природи і тому яким чином характер людини діє на переважаючі методи виробництва, розподілу багатств і сам піддається їх дії»(т. 3, с. 199).«Вони заговорили про працю як товар, не зупиняючись, щоб врахувати його людські пристрасті, інстинкти та звички, симпатії та антипатії, його класову ненависть і прив'язаність, його прагнення до знань і до отримання вільних та рішучих дій»(т. 3, с. 197).

Це випад проти Рікардо, його теорії вартості, заробітної плати та прибутку, яка лягла в основу теорії додаткової вартості Карла Маркса.

А. Маршалл економіст-творець «економікс» – досліджує економічні процеси з позиції людини нової епохи, це не «економічна людина» А. Сміта та його послідовників, а він знаходиться в середовищі, де поряд з економічними діють і соціальні, моральні, інституціональні фактори. Це індустріальна цивілізація.

Він констатує: «Бідність складає величезне істинне зло...Ліквідація тягарів злиднів та згубної дії непомірної фізичної праці складає головне і найвище призначення економічних досліджень..., причому поставлене запитання висуває на перший план вимоги нинішньої епохи»(т. 1, с. 56).

Як видно, А. Маршалл чітко позначає новий час і нові задачі економічної науки. Як показує Кейнс язик Маршала – язик ділової людини. Але бізнесмен нової епохи, який реалізує не тільки особисті інтереси, але і самореалізується. «Основоположна риса сучасного індустріального життя – не конкуренція, але впевненість у власних силах, обережність у виборах рішень і цілеспрямована передбачуваність»(т. 1, гл. 1, п. 4).

Бізнесмен Маршалл – релігійна людина, він пуританець. Він глибоко поважає інтереси сім'ї. Саме сім'я виступає однією з рухомих сил діловитості. Створити умови дітям, щоб вони вступали в це життя більш збагаченими як знаннями так і капіталом. Інтереси сім'ї – стимул накопичення та інвестицій.

У економічній науці дві задачі – дослідження багатств, а в другої частини дослідження людини. «Політична економія чи економічна наука займається дослідженням нормальної життєдіяльності людського суспільства, вона вивчає ту сферу індивідуальних та суспільних дій, яка найтіснішим образом пов'язана з пізнанням і використанням матеріальних основ благополуччя»(т. 1, с. 56).

Вихід в світ першого тому «Принципів економічної науки» в 1890 році був відмічений суспільством як значна історична подія. Ось один з прикладів: «Пелл-Мелл газет» пише: «Виникла «нова політекономія», а «стара» політична економія – це лиховісна наука, яка розглядала індивідуальну людину в якості виключно егоїстичної і скупої тварини, державу лише масу таких тварин, пішла в минуле»(т. 1, с. ЗЗ).

Нова економічна наука – економікс, її творець А. Маршалл визначає її задачу: дослідження багатств людини в умовах співдружності праці та капіталу, їх ефективної взаємодії. Як підкреслював Маршалл: « ВХУШ столітті Англія відкрила еру дорогих знарядь виробництва. На кінець XIX століття вони стали ще дорожчими. Експлуатація дорогих машин вимагала висококваліфікованих робітників, ефективна взаємодія вимагала особливої організації виробництва». А. Маршалл дає її таке тлумачення: «Розвиток організму чи-то соціального, чи-то природно обумовлено поглибленим розділенням функцій між його різними частинами. Воно проявляє себе як розподіл праці, розвиток спеціалізованих кваліфікацій, знань та машин і інтеграція, тобто посилюючої глибини та міцності зв'язків між різними частинами виробничого організму – зріст надійності комерційного кредиту, засобів і навиків спілкування за допомогою морського та шосейного транспорту, залізничних доріг та телеграфу, почти та друкованого станка. В економічній науці, закон про те, що боротьба за існування призводить до розмноження таких організацій, які краще інших пристосовані до отримання користі із навколишнього середовища» (т. 2, с. 32).

В організації виробництва особливу роль відіграє «принцип заміщення». «По мірі розширення знань і посилення ділової підприємливості виробників вони в кожному разі вибирають ті фактори виробництва, які краще всього відповідають їх цілям, аналогічним чином суспільство заміняє одного за другим підприємців, ефективність діяльності яких пропорційно менша отриманого прибутку. Ми можемо назвати це принципом заміщення.

Цей принцип знаходить використання майже в усіх областях економічних досліджень» (т. 2, с. 24).

Принцип заміщення, як видно, він поширюється і на діяльність підприємця.

Інтересний історичний екскурс в процесах формування комерційної підприємливості його здатностей. Він зв'язує появу підприємливості перш за все з зламом звичаїв та традицій. Сім'я, сільська громада, гільдія зв'язували ініціативу, якою є свобода господарської діяльності, право на ризик, включаючи свободу політичну.

Маршалл так зображає ментальність греків, римлян, німців, англійців: «Греки життєрадісні та повні свіжих ідей, які є елементами комерційної підприємливості. Але їм не вистачає терплячості в їх виконанні» (т. 3, с. 152).

Римляни проявляють тверду волю, рішучість, наполегливість в виконанні цілей, винахідливі та підкорені дисципліні, вони постійно випробували ті якості, які необхідні для комерційної підприємливості (т. 3, с. 59).

Для німця, яким би рішучим та сильним він не був, виявилось дуже тяжким ділом вивільнитися від кайданів звичаїв та від неосвіченості,... він занадто дорожив постулатами та звичаями своєї сім'ї та свого племені (т. 3, с. 157). Ця особливість німця знаходити своє відображення і в особливостях національної економіки, в якій значна роль держави.

В Німеччині виключно велика частина кращих інтелектуальних сил нації намагається знайти роботу в урядових закладах та можливо не один уряд не включає в себе такої великої кількості добре підготовлених високообдарованих людей. З іншої сторони енергія, оригінальність та рішучість, притаманні кращим комерсантам Англії та Америки, лише в останній час стали розвиватися в Німеччині, в той же час німці володіють великими здібностями до покори. Таким чином вони не відрізняються від англійців, чия сила волі дозволяє проявити їм чітку дисципліну в серйозний момент, але які не володіють схильність до покори (т. 3, с. 184).

В цьому один із секторів потужного розвитку Німеччини, особливостей засобів шляхів індустріальної революції.

«Природна серйозність і цілеспрямованість суворих націй, що поселилися на англійських берегах, підштовхували їх до сприйняття доктрин Реформації і останні мали вплив на життєвий уклад народу, потім тон його виробничої діяльності (т. 3, с. 69).

Раніше вже говорилося про роль пуританізму в формуванні англійської підприємливості з позиції становлення та розвитку особистості. А. Сміт і його послідовники в концепції дослідження природи та причин багатства народів в деякій мірі виходили з ментальності, він космополітичний в висновках, закони функціонування економіки наднаціональні, тому в заголовку фігурує «багатство народів», а не народу.

Вони проти втручання держави в економічне життя. Але інша ситуація у німців. Тут держава – вождь, учитель, верховний суддя, вона – захист сім'ї, клану. Тут навчали службовця державному нагляду і управлінню фінансами, податками, зборами, акцизами, взаємодіями станів. Тут панувала камералістика. Тому потрібна була протекціоністська політика захисту національного підприємництва від французьких та англійських конкурентів. Так виникла німецька історична школа – творець економічної теорії про особливості національних економік.

А. Маршалл розкриває ці відмінності спираючись на такий фактор як ментальність. В цьому він випереджає історичний час на десятиліття. Тільки в середині XX століття з'являється вчення про особливості національних економік та національних менеджментів. Є американська та японська економіка, є японський менеджмент, є національні моделі соціалізму. Є особливості історії національного підприємництва.

Англійський тип підприємництва має свою історію. Вона перш за все пов'язана з аграрною технологічною революцією. В часи релігійних смут лендлорди в війнах покінчили один з одним, на ґрунті релігійних війн з'явились нові барони – власники великих маєтків, але позбавлені забобонів лендлордів феодальної епохи. Він не мав можливості заставити працювати на своїх полях вільного йомена-селянина. Але розорення селянства в результаті різкого росту попиту на вовну, коли пасовища заміняли орні землі створило ринок селян, які наймалися у орендатора землі барона. Та барон бере участь в інвестиціях орендатора в підвищенні культури землеробства. Це створило підприємця-фермера, що стає зразком підприємця в промисловості.

Роки, коли Великобританія втратила колонії в Північній Америці, роки великого напруження сил в Наполеонівських війнах привели з одного боку до важкого тягаря внутрішнього боргу країни. Але перемога стимулювала стрімкий розвиток індустріальної технологічної революції із-за раптовості збільшення економічної свободи для підприємців.

«Нова нація підприємців складалася головним чином із тих, хто самостійно створив власні статки, тобто із сильних, рішучих, підприємливих людей, які спостерігаючи власні результати, отримані своєю власною енергією, були схильні стверджувати, що бідних та слабих слід вважати винуватцями в їх нещастях, а не жаліти їх. Вони прославляли індивідуальність характеру і не поспішали знайти сучасну заміну соціальних і виробничих зв'язків, які об'єднували людей в попередні часи» (т. 3, с. 78).

Неблагополучні умови призвели до зниження загального чистого прибутку англійців. 1/10 його пішла на погашення національного боргу. Товарні витрати виробництва – як знизились в результаті нових винаходів, лиш в невеликій кількості споживались робітниками. Вони вимушені були продавати свою працю за мізерну платню. Повна свобода дає зміни в ролі фінансового капіталу, зміни в економічній теорії та її методу, появи нових наукових, економічних дисциплін.

Дійсно кінець XIX століття характеризується появою цілого букету нових економічних наук: науковий менеджмент, психологія менеджменту, наукова основа маркетингу, організація виробництва, економіка галузей, економічна статистика, державні фінанси, економічна соціологія та інші. Доля цих дисциплін склалася по-різному.

Зокрема, науковий менеджмент спочатку зустрічає різкий опір профспілок Європи, «...опір упровадженню наукового менеджменту зі сторони британських тред-юніонів, що вважали методи Тейлора витонченим засобом експлуатації робітників, було ще більше, ніж зі сторони американських профспілок» (Б. Шелдрейк, Теорія менеджменту, с. 54).

Доречи, В. Зомбарт в своїй брошурі «Чому немає соціалізму в Сполучених Штатах» дає картину класового миру, партнерських відносин між найманими робітниками та капіталістами в США. Вони виводить це положення з особливостей менталітету, що сформулювалися в США за всю історію колонізації цієї країни.

Висновок наукового менеджменту: єдиною можливою умовою промислового миру є промислова демократія.

Нові наукові дисципліни відображають нові процеси в виробництві. Маршалл дає контрастну окреслену картину цієї нової системи.

«Праця в середині кожної галузі була розділена таким чином, щоб планування і організація підприємства, управління ним і відповідальність за ризик покладалися на одну групу людей, в той час як необхідна для нього ручна робота виконувалася найманою працею. Ця форма розподілу праці одночасно характерна для сучасного світу в цілому та також для англійської нації...В теперішній час,...воно виділяється в якості основного явища при існуючій формі цивілізації, являє собою ядро економічних проблем сучасності» (А. Маршалл, т. 3, с. 72).

Поява такої дисципліни як макроекономіки ілюструє зміну ролі старих галузей. В новій структурі макроекономіки зросла роль транспорту. Більш того, Маршалл стверджує, що особливо розвиток транспортної галузі та характеризує нову стадію технологічної революції,

Завдяки йому був даний потужній імпульс розвитку металургії, машинобудування, появі нових професій, кваліфікованої праці, в тому числі і в будівництві, а значить вирішення проблеми зайнятості. Завдяки новим видам транспорту знизились витрати виробництва, наблизились ринки збуту та ринки сировини, були залучені в експлуатацію великі площі родючих земель Америки, Австралії та інших регіонів планети. Павутина зв'язку зв'язала усі континенти, появився планетарний характер біржових, кредитних, валютних зв'язків.

Нові технології зробили більш можливими темпи та об'єми виробництва та переміщення визвали необхідність створення управлінських ієрархій для нагляду-контролю та координації нових процесів виробництва та розподілу. Така історична роль капіталу епохи індустріального суспільства.

А.Маршалл у визначенні капіталу притримується старих добрих традицій А. Сміта, різко критикуючи погляди К.Маркса та його послідовників, які вважають капіталом тільки те, що в якості засобів виробництва належить одній особі (або групі осіб) і використовується для виробництва речей на благо інших за рахунок найманої праці таким чином, щоб перші мали можливість грабувати або експлуатувати інших.

Французькі економісти-фізіократи, а за ними і А. Сміт, використовували термін капітал в понятті «запас». У відповідності зі старою англійською традицією капітал складається з тих речей, які сприяють праці у виробництві або забезпечують її..., він складається з тих речей, без яких виробництво не могло б існувати з такою ефективністю, але які не є безкоштовними дарами природи» (т. 3, с. 234).

Маршалл поширює на категорію капітал «людську активність – також цінності як і засіб виробництва» (т. 3, с. 298).

Про ренту Маршалл пише: «Видатна роль земельної ренти в розвитку теорії земельної ренти – історична випадковість. Рента – плата за будь-який не відновлюваний ресурс. У відомому понятті всі види ренти являються ресурсом суспільної рідкості, а всі види ренти являються диференціальними рентами. А тому це квазірента».

Як зазначалось раніше, предметом економічної науки він вважає ту сферу індивідуальних і суспільних дій, які тісно зв'язані з використанням матеріальних основ добробуту. Багатство і людина – головна мета економічних досліджень.

Цей взаємозв'язок розкривається в мотивах людської діяльності, що спонукають її економічними цілями в конкретних історичних умовах. А це ринкова економіка чи, те що у Маршалла рівнозначне терміну грошова економіка. Тому він у вартості бачить реалізацію економічних цілей як покупця, так і виробника. Так він пише про А. Сміта: «Його найважливішою задачею є об'єднання і розвиток розмірковувань його англійських та французьких сучасників та попередників про вартість. Найважливіше значення його діяльності, що призвела до виникнення цілої епохи в економічній думці, полягала в тому, що він першим здійснив ретельне і наукове дослідження способу по безпосередністю якого вартість міряє людську мотивацію, з однієї сторони даючи кількісну характеристику бажань покупця отримати благо, а з іншої сторони зусиль (або реальних витрат виробництва) зі сторони його виробника (т. 3, с. 191-192).

Краща економічна праця, в якій розкрита «...сутність досягнення рівноваги та кількісного визначення при допомозі грошей, бажання до володіння якою-небудь річчю, з однієї сторони, а з другої сторони – всіх різноманітних зусиль та самопожертвувань, які прямо або побічно сприяють її створенню... Він відкрив новий погляд на речі і тому мав епохальне значення» (т. 1, с. 92). – так оцінюється місце Сміта в історії економічних вчень.

Автор підкреслює, що гроші відіграють особливу роль в мотивації економічної цілі. Гроші являють собою загальну купівельну спроможність і люди намагаються їх отримати в якості засобів для досягнення будь-яких цілей, як високого, так і низького порядку, як духовних, так і матеріальних (т. 1, с. 72), або економічні проблеми людини, так як вони спеціально відносяться до поведінки людини під дією мотивів, що піддаються виміру грошовою ціною (т. 1, с. 83).

Разом з тим наведені положення заключають і первинну посилку концепції вартості.

В наведеному положенні про роль і місце Сміта в дужках вказується «або реальні витрати виробництва». Маршалл дає наступне розвернуте визначення їх змісту: «Затрати всіх різноманітних видів праці прямо чи побічно зайнятого в його виробництві, разом з утриманням, або вірніше чеканням необхідним для накопичення використовуваного в його виробництві капіталу, іншими словами, всі ці зусилля та жертви разом взяті ми будемо називати реальними витратами виробництва товару. Сума грошей, які приходиться платити за ці зусилля та жертви, ми називаємо або грошовими витратами виробництва, або для скорочення витратами виробництва» (т. 2, с. 21-22).

Така основа цін пропозиції.

Необхідно скоректувати положення про причетність Сміта до категорії «реальні витрати виробництва», в які включається і прибуток – як доля капіталу, як фактор виробництва. Так у Сміта є і цей варіант, але Сміт все-таки автор теорії трудової вартості.

Маршалл розглядає і принципи, які регулюють попит. Ця проблема досліджувалась Менгером, Візером, Бем-Беркрм, Вальрасом, Джевонсом та іншими. Корисність, ось що стоїть на боці попиту. Але у Маршалла потреба витікає з діяльності, вимірюється корисність через ціни. У Джевонса на боці попиту корисність, на боці пропозиції тягар праці. Кейнс помічає, що Джевонс побачив киплячий котел і вигукнув радісний крик, Маршалл також побачив киплячий котел і мовчки приступив до побудови парового двигуна.

Потрібен був геній Маршалла, щоб з'єднати класичну теорію витрат виробництва з теорією корисності на основі загальної теорії рівноваги попиту та пропозиції.

«Загальна теорія рівноваги попиту та пропозиції, – пише Маршалл, – являє собою ту основоположну ідею, яка пронизує будову всіх різноманітних частин центральної проблеми розподілу та обміну» (т. 1, с. 58).

«Загальна ідея, що полягає в основі ствердження про те, що вартість установлюється на рівноважному рівні попиту та пропозиції отримала такий подальший розвиток, що знайшла всю специфічну систему Коперника, згідно якої всі елементи економічного всесвіту просто утримують своє місце шляхом спільного урівноваження та взаємодії»(т. 1, с. 31).

Це положення Маршалл ілюструє на прикладі ножиців: ми могли б з рівними підставами сперечатися про те, чи регулюється вартість корисністю чи витратами виробництва, як і про те, розрізає чи шматок паперу верхнє чи нижнє лезо ножиців (т. 2, с. 31-32).

Рівновага попиту та пропозиції поширюється не тільки на благо, але і на фактори виробництва. Воно характеризує «неперервність». Відомо, що конкурентна сфера як в попиті, так і в пропозиції вирівнює вартості. Але це може бути здійснено тільки на основі руху до безкінечно малих величин. Тому додаток до корисності граничної корисності і дає рівновагу попиту та пропозиції як в обміні, так і в розподілі.

Так само і до поняття продуктивність факторів виробництва та в їх конкуруючій взаємодії поняття гранична продуктивність також характеризує неперервність їх взаємодії.

Аналіз рівноваги попиту та пропозиції поглиблюється застосуванням «принципу заміщення». Заміщення на границі відновлюється чи установлюється рівновага. Для факторів виробництва – заміщення приводить до того, що вони конкурують за зайнятість кожного із факторів виробництва, а в умовах більш високої продуктивності кожний із факторів намагається витіснити інший, обмежуючи ціну попиту на нього. Та це лише один бік дії заміщення. А з іншого боку вони формують зайнятість один для одного.

«Цей метод, – пише Кейнс, – дозволяє підкорити категорію заробітної плати та прибутку дії загальних законів вартості, пропозиції та попиту, так само як раніше теорія грошей була покладена в теорію вказаних загальних законів» (т.1, с. 34-35).

Маршалл формулює всезагальні правила: «а) граничні витрати не керують ціною; б) лише по досягненні границі можуть бути правильно зрозумілі дії тих сил, які керують ціною; в) границя, яку потрібно дослідити, в відношення довгих періодів і стійких результатів, відрізняється по своєму характеру та кількісним параметрам, від границі, вивчення якої з коротким періодом і перехідним коливанням» (т. 1, с. 54).

Маршалл вводить в економічний аналіз елемент «часу». Тут реалізується принцип безперервності, «що зв’язує пропозицію загальною теорією рівноваги попиту та пропозиції до різноманітних періодів» (т. 3, с. 79). в економічний аналіз Маршалл вводить категорії «зовнішньої та внутрішньої економіки», «основні та додаткові» витрати.

Великий вплив на розвиток економічного аналізу мали концепції Маршалла «споживчої ренти» чи «споживчого кредиту», з яких випливає, що максимум користі, що досягається необмеженою концентрацією, зовсім не і обов'язково забезпечує досягнення найбільшої можливої користі.

Це він показує на прикладі чаю:



Припустимо, що ринкова ціна 1 фунта чаю складає 2 шилінга, покупець витрачає на купівлю 7 фунтів чаю 14 шилінгів. Тоді загальна корисність складає 20 + 14 + 10 + 6 + 4 + 3 + 2 = 59.

Це справжня цінність, споживчий надлишок складає 59 – 14 = 45.

Раніше говорилося, яке значення мають чотири кита, на яких стоїть індустріальна економіка, в їх числі монополія. Кейнс підкреслює «Теоретичні висновки Маршалла в цій сфері і його глибоке співчуття соціалістичним ідеям поєднувалось, проте зі старомодною вірою в могутність сил конкуренції» (т. 1, с. 36).

Маршалл зробив велику послугу економістам чітким формулюванням ідеї «еластичності» попиту:

L = dx/y + dy/x.

Це цілком належить Маршаллу. Без впливу цього вкладу не могла отримати в подальшому теорія вартості і розподілу, яка розглядається в динамічному стані. Еластичність – універсальна категорія. Вона розповсюджується не тільки на попит на товари, а й на фактори виробництва і пропозицію.

Тільки ті економічні результати є нормальними, які породжені необмеженим функціонуванням вільної конкуренції» (т. 1, с. 91). «Коли попит та пропозиція перебувають у рівновазі, кількість товарів вироблених за одиницю часу можна назвати рівноважною кількістю, а ціна, по якій він продається – рівноважною ціною»(т. 1, с. 28).

Протиріччя індустріальної цивілізації: величезне багатство небагатьох і злиденність більшості, у Маршалла викликає співчуття соціалістичним ідеям – це видно на оцінці ним альтруїзму, вияв якого і швидке найбільш доцільне приведення його в дію, він вважає найважливішою задачею економіста. Але поряд з цим дається наступна оцінка соціалізму: «Історія взагалі, історія соціалістичних експериментів особливо свідчить, що звичайні люди рідко здатні проявляти чисто ідеальний альтруїзм на протязі будь-якого часу» (т. 1, с. 64). Але альтруїзм категорія моральна. І ось як він оцінює значення морального фактору: і «ринкові» ціни, і «нормальні» ціни утворюються під дією багатьох факторів, з яких одні знаходяться на моральному ґрунті, а другі на фізичній основі» (т. 2, с. 41). Потрібен обов'язковий облік цих факторів, але для багатьох економістів це не характерно (криві попиту багатих, середнього класу і бідних у Маршалла).

Маршалл пише: «І все-таки Родбертус і Маркс звертаються до авторитету Рікардо, доказуючи, що природна вартість товарів визначається виключно затраченою на них працею; і навіть ті німецькі економісти, які найбільш наполегливо спростовують висновки цих авторів, часто вимушені погоджуватись, що вони правильно інтерпретують Рікардо та їх висновки логічно витікають з його висновків» (т. 3, с. 277).

А Карл Маркс, як і Родбертус посилаються на наступне положення Рікардо: «На ранніх етапах суспільного розвитку (Маршалл дає наступний коментар про вартість, що визначається працею, що там де майже не використовується будь-який капітал і де ціна на працю якої-небудь людини майже така ж, як і праця будь-кого іншого, взагалі кажучи це положення вірне. Вартість, як правило, визначаючи, яка кількість одного товару повинна обмінюватися на другий, залежить майже виключно порівняної кількості праці, затраченої на кожен з них» (Рікардо. т. 1, с. 34).

Але інтерпретації першого положення Рікардо, і Маркс і Родбертус у витрати виробництва відсоток не включають, тоді як на думку Ешлі, Рікардо вважав включення відсотка само по собі зрозумілим (с. 278).

Про це переконливо говорить наступна заява Рікардо: «у примітці до заключних рядків розділу IV, гл.1 він говорить: «Пан Мальтус думає, що згідно моєї теорії, витрати виробництва якої-небудь речі та її вартість тотожні: це так якщо він під витратами розуміє «витрати» виробництва, що включають прибуток» (т. 3, с. 277). «...Ви говорите, що вартість регулюється попитом та пропозицією (с. 81). Це я думаю, означає не сказати нічого, а причина та, яку я вказував на початку цього листа: саме пропозиція регулює вартість, а сама пропозиція регулюється витратами виробництва. Грошовий вираз витрат виробництва дає нам вартість як праці, так і прибутку» (т. 3, с. 281).

Таким чином теорія вартості Рікардо в тому викладі, який подається в «Принципах політичної економії та оподаткування» має великий недолік, не врахований як Марксом, так і Родбертусом. Маршалл пише: «Безтурботність Рікардо по відношенню до фактору часу...стає джерелом подвійної помилки з допомогою доказів, основаних на причинах поточних змін і короткочасних коливань вартості.» (т. 3, с. 284).

Однією з причин ситуації, що виникла, є метод дослідження економічних процесів, які використовує Д. Рікардо. Це абстрактний дедуктивний метод.

Маршалл виходить з того, що науковій думці потрібна і індукція, і дедукція. Так само як людині для ходіння потрібні обидві ноги: і права, і ліва (т. 1, с. 33). Заслуга Маршалла у введенні в економічну науку графіків, хоча його ставлення до математичних методів в економіці не захоплююче.

Дослідження економічних процесів – це узагальнення тенденцій, що характеризують дію людини при певних умовах. «Між тим такого ряду економічних тенденцій які б діяли так же стійко і яким можна було б виміряти так же точно як закон притягання. Не існує і економічних законів по своїй точності, які можна білу б зрівняти з законом тяжіння» (т. 1, с. 88). «Термін «закон», відповідно означає не що інше як саму загальну оцінку чи узагальнення тенденцій, більш або менш достовірних, більш або менш визначених» (т. 1, с. 89). Якщо політекономія стверджувала про наявність економічних законів як таких, то Маршалл ставить цей висновок не тільки під сумнів, як історична школа Німеччини, а як видно з попереднього положення він заперечував їх харизму. Це вже «Економікс».

Вихід в світ «Принципів...» підвищив суспільну репутацію економістів. Економічна наука стає професійною. Не любителі-одинаки, а професійні школи стають реальністю індустріального суспільства.

А. Маршалл засновник Кембріджської школи. Він вперше в 1885 році читає курс «Економікс».

«Маршалл був першим, – пише Кейнс, – в історії великим економістом в повному зрозумінні цього слова, першим хто своє життя присвятив створенню економічної науки у вигляді самостійного предмету, побудованого на суспільних постулатах і, який відрізняється таким же високим рівнем наукової точності, як природничі біологічні науки. Маршалл був першим, хто зайняв по відношенню до цього предмету професійно наукову позицію, як до наукової дисципліни, що стоїть над поточними суперечками не в них, дисципліні настільки ж далекій від політики і політичних поглядів, як фізіологія від уявлення рядового лікаря» (т. 1, с. 41).

Кейнс звичайно, не правий в стверджуванні віддаленості «Економікс» від політики, адже і сам Маршалл підкреслював, що політика відіграє далеко не останню роль у формуванні та функціонуванні економічних процесів. Але в головному ця оцінка великого Маршалла великим Кейнсом очевидна.

При аналізі концепції австрійської школи було сказано, що вихід на реалізацію потреб – це початок маркетингу. Праці А. Маршалла створили теоретичну базу для практичного його становлення. Тому А. Маршалл один із батьків-засновників цієї науки, незамінного консультанта бізнесмена в його намаганні до постійного заглядання вперед, не втриманню підприємливості, наданню більшої визначеності для стимулюючих мотивів на науковій основі. Але у Маршалла немає впевненості, що його сучасник – бізнесмен облагодіє своїм раціоналізмом людство.