Історія економіки та економічних учень (2005)

Соціальні ідеали Кейнса висловлюються в основному в 24 розділі «Заключні зауваження про соціальну філософію, до якої може привести загальна теорія».

Автор різко констатує «найзначнішими вадами економічного суспільства в якому ми живемо, є його нездатність забезпечити повну зайнятість, а так само довільний і несправедливий розподіл багатства і доходів» (с. 510). Він відзначає, що з кінця XIX століття були введені прибутковий, додатковий прогресивний податок із спадку, що зумовило значне зменшення диференціації багатства і доходів. Але виникла і опозиція, яка затверджувала, що через податкові вилучення можна зменшити стимули до накопичення багатства, а значить і зростання інвестиційних ризиків. Вони вважають, як вже наголошувалося раніше, що зростання капіталів залежить від заощаджень багатих людей за рахунок їх надлишків. Але як довів Кейнс «до досягнення рівня повної зайнятості зростання капіталу взагалі не стимулюється слабкою схильністю до споживання, а навпроти стримує його. В сучасних умовах зростання багатства не тільки не залежить від стриманості спроможних людей, як завжди думають, але швидше за все стримується їм» (с. 510-511).

Кейнс затверджує, що є соціальні і психологічні виправдання значної нерівності доходів і багатства. «Є такі потрібні види людської діяльності, для успішного здійснення яких, потрібна меркантильна зацікавленість і загальні умови приватної власності на капітал» (с. 511). Небезпечні людські схильності, той же нарцисизм краще направити на «заробляння грошей, інакше вони можуть знайти вихід в жорстокості, нерозсудливому прагненні до влади і впливу, і інших формах самозвеличення» (с. 511).

В скороченні нерівності розподілу багатства в майбутньому певна роль належить теорії відсотка. До Кейнса щодо високої норми відсотка виправдовували необхідністю створення достатнього спонукання до заощадження. «Ми показали, що величина ефективного заощадження неминуче визначається розмірами інвестицій і що збільшення розміру останніх відповідає низька норма відсотка,... нам всього вигідніше знижувати норму відсотка до такого її відношення до величини граничної ефективності капіталу при якому буде забезпечена повна зайнятість» (c. 512).

Кейнс підкреслює, що гранична ефективність капіталу із збільшенням маси капіталу веде до зниження норми відсотка. Навіть можливе настання моменту, коли відсоток стає величиною нескінченно малою – це по Кейнсу «означало б евтаназію рантьє, і отже евтаназію частини капіталістів, що мають нагоду експлуатувати обумовлену недоліком цінність капіталу», що все більш збільшується (с. 512). Це положення відобразило ситуацію у Великобританії в податковій політиці лейбористського уряду.

Кейнс вважає, що банківська політика на норму відсотка не може забезпечити оптимального розміру інвестицій, «що достатньо широка соціалізація інвестицій, виявиться єдиним засобом, щоб забезпечити наближення до повної зайнятості... (В країнах з державним регулюванням була повна зайнятість). Це не повинно виключати всякого роду компроміси і способи співпраці держави з приватною ініціативою. Але крім цього немає очевидних підстав для системи державного соціалізму. Не власність на знаряддя виробництва істотна для держави. Якби держава могла визначати загальний об'єм ресурсів, призначених для збільшення знарядь виробництва і основних ставок винагороди власників цих ресурсів, цим було б досягнуто всього, що необхідне... заходи соціалізації можна вводити поступово, не ламаючи сталих традицій суспільства» (с. 514). А звідси недалеко до соціалістів і християнських демократів з їх мораллю.

Ствердження централізованого контролю потребує значного розширення функцій держави, але має зберегтися можливість традиційної переваги індивідуалізації. Але найбільш ціннішим є індивідуалізм, якщо він може бути очищеним від дефектів і зловживань, це найкраща гарантія особистої свободи, у тому розумінні, що у порівнянні з усіма іншими умовами, він надзвичайно розширює можливості для здійснення особистого вибору. Він служить також кращою гарантією різноманітності життя, що прямо витікає з широких можливостей особистого вибору, втрата якої є найбільш вагомою з усіх витрат у гомогенній чи тоталітарній державі. Бо це різноманіття збереже традиції які є втіленням найбільш вірного та успішного вибору попередніх поколінь. (с. 515)

Як ми бачимо, автор чітко виступає за економічну систему ринкової економіки з втручанням уряду в її функціонування. Це змішана економіка. Ринковий капіталізм нестабільний. Немає автоматичного механізму його регулювання. На міжнародному рівні змішана економіка буде домінуватиме не більше 25 років. Кардинальна зміна функцій держави для класиків та їх послідовників та американських фінансистів постає «замахом на основу індивідуалізму який захищає їх як єдиний практично можливий засіб запобігання повного руйнування існуючих економічних форм і як умова успішного функціонування особистої ініціативи» (с. 516)

Нова система миру, об’єднуюча індивідуалізм та держава може бути більш сприятлива ля збереження миру ніж стара. Існує природна войовничість народів. Але найбільше значення має економічні причини війни, «а саме, надзвичайне зростання кількості населення та конкурентна боротьба за ринки. Саме другий фактор, який, ймовірно, зіграв основну роль у XIX ст. То може зіграти її знову»(с. 516). Але якщо народи навчаться забезпечувати для себе повну зайнятість за допомогою внутрішньої політики (та додамо, якщо вони зможуть до цього ж осягти рівновагу у динаміці населення), тоді не повинно бути потужних економічних сил, розрахованих на протиставлення інтересів однієї країни інтересів сусідів. Міжнародна торгівля перестає бути ареною зіткнень.

Про відповідному ефективному попиті, щоб досягти приросту світового багатства не потрібно виключених вмінь та надзвичайного везіння, а достатньо середніх вмінь та вдач.

Цей ефективний попит залежить від держави та її інвестиційної політики. Економіка капіталізму недосконала, в числі її недоліків – циклічність. Кейнс вважає, що втручання держави не змінює циклічність (він прибічник теорії циклів Кондратьєва). Вона пов’язана з механізмом коливання граничної ефективності капіталу. Початок циклічних коливань – бум на останній стадії якого ще є оптимістична оцінка очікуваної діяльності капітальних благ. Але, коли починається паніка вона набуває раптову катастрофічну силу, що сприяє різкому падінню ефективності капіталу, породжує зростання переваги ліквідності, а отже і зростання норми відсотка. Але державна бюджетна, кредитно-інвестиційна політика може послабити спад та посилити підйом. Ці інвестиції бажано направити в галузь, що не виробляють предмети споживання.

Кейнс вважає, що інвестування громадських робіт та його механізм оздоровлення економіки – можуть виконувати і виконують в різні часи і цивілізації.

Отже, зайнятість, а також сукупний дохід будуть зростати, якщо інвестиції ідуть і на громадські роботи, чи на будівництво надзвичайно дорогих споруд, або на будівництво Єгипетських пірамід чи на добування золота на значних глибинах.

Кейнс робить висновок, який не може прийняти добропорядний економіст.

«Стародавній Єгипет був в два рази щасливішим, безумовно, був зобов’язав своїм казковим багатством, тому що він розпоряджався двома такими видами діяльності, як будівництво пірамід і добування дорогоцінних металів, плоди діяльності якого не могли безпосередньо задовольняти потреби людини і не використовувати для споживання, а відповідно, по мірі збільшення достатку не втрачали своєї цінності. В середньовіччя будували собори і служили панахиди. Дві піраміди і дві заупокійні молитви вдвічі краща, ніж одна; однак це не можна сказати про дві залізничні магістралі від Лондона до Йорка».

Ми стали надто передбачуваними, нас важко відрізнити від «благородних фізіократів». Ми тепер стільки ретельно оцінюємо кожне рішення перед тим як збільшити «фінансовий час», який покладаємо на нащадків, на будівництво будівель, що призначені для наших дітей, у нас немає таких легких шляхів позбутися страждань заподіяних безробіттям (с. 328).

Але якщо народи навчаться забезпечувати собі повну зайнятість за допомогою внутрішньої політики і якщо вони зможуть досягти рівноваги в динаміці населення, тоді не повинно бути могутніх економічних сил рішення проблем не мирним шляхом.

Кейнс розуміє складність сучасної ситуації. Потрібні ідеї мають «хоч який-небудь шанс на успіх. Але навіть і крім цього сучасного умонастрою ідеї економістів і політичних мислителів – і коли вони мають рацію, і коли вони помиляються, мають набагато більше значення, ніж прийнято думати. Насправді тільки вони і правлять миром» (c. 518).

Люди практики звичайно є рабами якого-небудь економіста минулого «ідеї, які державні діячі і навіть агітатори, що служать, політичні, використовують в поточних подіях, здебільшого не є новітніми. Але рано чи пізно саме ідеї, а не корисливі інтереси стають небезпечними і для добра і для зла» (с. 518).

Економічні концепції – їх ідеї – реалізуються в створенні інститутів, в тій же ролі держави. Є епохи більше держави – менше ринку, більше ринку – менше держави. Перша відводить інститутам велику роль – це найважливіша риса змішаної економіки. Націоналізація модна в 50-60-і роки, народні підприємства і їх ріст в цей період, поява теорії народного капіталізму – це розширення поля дії інститутів. Змішана економіка – економіка інституційна. Відхід з історичної сцени панування змішаної економіки – відхід інституціоналізму з теоретичного арсеналу епохи історичних експериментів людства.