Міжнародна інвестиційна діяльність (2002)

Методологія обліку інвестиційної діяльності базується на загально прийнятих у міжнародній практиці принципах бухгалтерського обліку — базових концепціях, які покладено в основу відображення в обліку та звітності господарської діяльності підприємства, його активів, доходів, витрат, фінансових результатів: автономності підприємства; безперервності діяльності; двосторонності; грошового вимірювання; собівартості; нарахування; реалізації; консерватизму (обачливості, обережності); матеріальності (суттєвості); відповідності; постійності; періодичності.

Облікові системи (стосовно конкретних правил і процедур ведення бухгалтерського обліку і складання звітності) історично формувались в країнах чи групах країн під впливом національних особливостей їхнього економічного і політичного розвитку. Проте інтернаціоналізація господарського життя, з одного боку, та його ринкова уніфікація з іншого — обумовили необхідність міжнародної стандартизації обліку як основи інформаційного ділового взаєморозуміння і ефективного господарювання.

Питаннями стандартизації бухгалтерського обліку нині безпосередньо займаються як спеціальні міжнародні організації, так і уповноважені національні органи. Серед перших, насамперед, слід назвати Комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (КМСБО), створений у 1973 р. в Лондоні організаціями професійних бухгалтерів Австралії, Канади, Франції, Японії, ФРН, Мексики, Голландії, Великобританії, Ірландії та США. Основні завдання комітету як цілком незалежного органу сформульовані так:

Розробляти і публікувати найважливіші бухгалтерські стандарти формування фінансової звітності.

Сприяти поширенню застосування бухгалтерських стандартів у світовій практиці бухгалтерського обліку.

Надавати допомогу щодо вдосконалення і гармонізації національних законодавств у царині бухгалтерського обліку та звітності.

Іншою авторитетною міжнародною організацією є Міжнародна федерація бухгалтерів (МФБ), створена у 1977 р. в Мюнхені. Сферою діяльності цієї організації є розробка етичного, освітнього та аудиторського напрямків у бухгалтерському обліку.

З 1983 р. до складу КМСБО входять всі професійні організації бухгалтерів і аудиторів, які є членами МФБ. Станом на 01.01.2000 р. у Комітеті з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку було 143 професійні організації із 104 країн світу. Крім того, багато країн, що не входять до КМСБО (зокрема, країни СНД) в тій чи іншій мірі використовують його рекомендації.

На сьогодні більше 60-ти країни реально застосовують МСБО в тому чи іншому обсязі. Інтенсивно, наприклад, у 1996-1998 рр. йшла робота по гармонізації національних стандартів в Австралії, Південній Африці, Китаї, В’єтнамі, Японії, Росії.

Значно активізувалось співробітництво КМСБО з Європейським Союзом. Як відомо, у процесі гармонізації економічної політики Європейського Союзу (ЄС) реалізуються власні заходи щодо стандартизації та уніфікації обліку і звітності в країнах-членах цього інтеграційного угруповання. Серед директив Ради ЄС безпосередньо сфери бухгалтерського обліку і фінансової звітності стосуються: четверта Директива — «Форма та зміст річного фінансового звіту компанії», прийнята 25 липня 1978 р. (питання ведення бухгалтерського (фінансового) обліку, уніфікації форм звітності та її публікації, а також організації контролю за правильною постановкою обліку і складанням звітності; сьома Директива — «Вимоги до підготовки консолідованої фінансової звітності та методи підготовки», прийнята 13 червня 1983 р. (складання консолідованої фінансової звітності).

Безпосередньо забезпеченням виконання Директив стосовно норм бухгалтерського обліку в країнах ЄС займається Європейська комісія, яка має статус спостерігача в багатьох комітетах КМСБО. Після політичної заяви ЄС (листопад 1995 р.) про готовність до співробітництва щодо узгодження стандартів фінансової звітності йде практична робота у цьому напрямку. Так, у 1997-1998 рр. підготовлено національне законодавство Франції, Німеччини, Італії та Бельгії стосовно використання міжнародних стандартів фінансової звітності міжнародними компаніями цих країн, що пройшли лістинг на основних фондових біржах. На сьогодні Європейська комісія в принципі готова внести поправки в Директиви для забезпечення їх відповідності до МСБО.

У більшості країн світу питання стандартизації бухгалтерського обліку і фінансової звітності передані в компетенцію одного або декількох органів державного регулювання (Міністерства фінансів, економіки, Центральні банки, комісії з цінних паперів тощо), які взаємодіють з суб’єктами бізнесу, як правило, через саморегульовані організації (СРО). Стосовно країн з розвинутою ринковою економікою можна говорити, на наш погляд, про виражену тенденцію до інституціоналізації обліково-аналітичних систем на національному і міжнародному рівнях.

Свою роль у справі стандартизації бухгалтерського обліку відіграє ООН, в основному через створену при ній у 1982 р. Міжурядову робочу групу експертів з міжнародних стандартів обліку і звітності. Головним об’єктом діяльності цієї організації є вивчення питань обліку і звітності міжнародних корпорацій з розробкою відповідних рекомендацій для їх гармонізації. Крім того, робоча група експертів займається дослідженням стану організації обліку, сприяє запровадженню міжнародних стандартів у світовому масштабі. До речі, Організація Об’єднаних Націй у своєму дослідженні, що готувалось до публікації у 1998 р., звернулась до міжнародних організацій-донорів з проханням стати “каталізатором” реформи бухгалтерського обліку і звітності, пов’язуючи надання позик з вимогами дотримання МСБО.

Правила та процедури ведення бухгалтерського обліку і складання звітності у найбільш інтегрованому вигляді відображаються в міжнародних стандартах бухгалтерського обліку (МСБО). За період своєї діяльності Комітетом з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку розроблено й опубліковано 39 стандартів, з яких діють 34.

Деякі стандарти мають загальнометодологічний характер. До них належать, наприклад, стандарт №1 — Розкриття облікової політики, №10 — Непередбачені події та події, які відбуваються після дати складання балансу, №21 — Вплив зміни валютних курсів, №29 — Фінансова звітність в умовах гіперінфляції тощо.

Інші стандарти стосуються питань обліку та звітності об’єднань підприємств. Це стандарт №22 — Об’єднання компаній, №24 — Розкриття інформації щодо взаємопов’язаних сторін, №27 — Консолідовані фінансові звіти та облік інвестицій у дочірні підприємства, №28 — Облік інвестицій в асоційовані компанії, №31 — Фінансова звітність про частку в спільних підприємствах та інші.

Є стандарти, які стосуються обліку, оцінки та подання у звітності окремих видів засобів, визнання і обліку доходів та витрат. До них слід віднести стандарти №2 — Запаси, №4 — Облік амортизації, №16 — Основні засоби, №17 — Облік оренди, №18 — Доход.

Деякі міжнародні стандарти обліку відображають вирішальні питання окремих видів діяльності. Наприклад, №11 — Будівельні контракти, №30 — Розкриття інформації у фінансових звітах банків та подібних фінансових установ.

Нарешті, існують стандарти з обліку соціальної політики підприємств. Серед них №19 — Виплати працівникам, №26 — Облік та звітність щодо програм пенсійного забезпечення тощо.

Інвестиційна діяльність як об’єкт обліку має свою специфіку, що знайшло відображення у стандарті №25 «Облік інвестицій», який діяв до 1.01.2001 р. МСБО №25 застосовувався для визнання й оцінки інвестицій у боргові цінні папери й інвестицій в інструменти власного капіталу, а також інвестицій у землю і будівлі інші матеріальні і нематеріальні активи, утримувані як інвестиції. МСБО 38 «Нематеріальні активи» замінює МСБО 38 «Нематеріальні активи» замінює МСБО 25 щодо інвестицій у нематеріальні активи. МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка» замінює МСБО 25 щодо інвестицій у боргові інвестиції й інвестиції у власний капітал. МСБО 40 «Інвестиційна нерухомість» замінює МСБО 25 щодо інвестиційної нерухомості.

Отже, МСБО 25 поширюється лише на інвестиції в товари і матеріальні активи, які збирають колекціонери. МСБО 25 також містить вимоги щодо підходу до змін у вартості інвестицій спеціалізованих інвестиційних підприємств (крім тих, що повністю інвестують у фінансові активи), а також вимогу розкривати аналіз портфеля інвестицій до підприємств, основною діяльністю яких є утримання інвестицій. Рада КМСБО не вважає, що є потреба в окремому МСБО для застосування до таких статей, і тому вилучено МСБО 25 для річних фінансових звітів з 1.01.2001 р.

Інвестиції в нерухомість, зайняту власником, утриману для продажу, за умов звичайної господарської діяльності, нерухомість яку будують для майбутнього використання, як інвестиційної нерухомості, обліковуються у відповідності зі стандартом МСБО 16 “Основні засоби” з нарахуванням амортизаціїі і відображенням її у звіті про прибутки і збитки. Визначаються також питання обліку змін поточної вартості інвестицій, трансферт чи продаж. Стандарт обумовлює вимоги стосовно розкриття інформації.

В умовах інтернаціоналізації господарського життя, підвищення ролі міжнародних компаній (багатонаціональних та транснаціональних) виникла гостра потреба стандартизації обліку корпораційного інвестування. МСБО 27, 28 і 31 містять загальні рекомендації щодо відображення у бухгалтерському обліку інвестицій відповідно у дочірні підприємства, асоційовані компанії та спільні підприємства.

МСБО 27 «Консолідовані фінансові звіти та облік інвестицій у дочірні підприємства» визначає вимоги підготовки і надання консолідованої фінансової звітності групи підприємств, які знаходяться під контролем материнської компанії.

МСБО 28 «Облік інвестицій в асоційовані компанії» визначає, що інвестиції в асоційовані компанії повинні обліковуватись на основі методу часткової участі; стандарт також обумовлює припустимі виключення. Встановлені вимоги стосовно розкриття інформації.

МСБО 31 «Фінансова звітність про частки в спільних підприємствах» визначає, що вимоги з розкриття інформації про участь в спільних підприємствах висуваються окремо по операціях і активах, котрі контролюються спільно. Також обговорюються вимоги щодо звітності для підприємств, які беруть на себе ризик, і підприємств-інвесторів.

Слід зазначити, що:

по-перше, процес розробки і впровадження міжнародних стандартів з обліку та звітності є динамічним, окремі з них уточнюються або замінюються новими з урахуванням досвіду застосування та сучасних вимог;

по-друге, міжнародні стандарти не є обов’язковими і виступають як рекомендації для запровадження;

по-третє, міжнародні стандарти не регулюють техніки та методики бухгалтерського обліку, яка була і буде різною в різних країнах світу.

Найсуттєвішою особливістю сучасного етапу міжнародної стандартизації бухгалтерського обліку і звітності, на наш погляд, слід вважати орієнтацію зусиль на чітке і прозоре відображення інвестиційних операцій на фондових ринках. В цьому плані показовою є угода 1995 р. між КМСБО і Міжнародною організацією комісій з цінних паперів (IOSCO), згідно з якою КМСБО виконує програму робіт по формулюванню основних 12 стандартів, а IOSCO дозволяє використовувати їх при проходженні процедур лістингу на світових фондових ринках.

Новий імпульс для інтенсифікації і розширення масштабу робіт з міжнародної стандартизації обліку фінансових операцій дала сучасна світова фінансова криза. Оскільки діючі МСБО, на думку експертів МФБ і КМСБО, повністю не відображають усіх можливих фінансових, особливо композитивних спекулятивних операцій, то неможливо було відслідкувати умови і результати фінансової кризи через аналіз фінансової звітності.

Зокрема, багато великих компаній країн Південно-Східної Азії (з яких власне і розпочалась світова фінансова криза), отримавши великі кредити, порушили принцип “безперервності функціонування підприємства” всього через декілька місяців після завершення аудиторської перевірки. Менше 35% компаній і банків цих країн розкривали в своїй звітності факти надання внутрішньофірмових кредитів, тільки 19% повідомили про збитки від зміни курсів валют, всього 18% відобразили в звітності наявність похідних цінних паперів, номінованих в іноземній валюті.

Враховуючи перспективи розвитку світових фінансових ринків, тенденцію зростання обсягів портфельного інвестування при диверсифікації його форм і методів, КМСБО разом з органами, що встановлюють національні стандарти, започатковує принципово новий проект щодо розробки погодженого глобального стандарту з фінансових інструментів. У цьому контексті доцільно навести наступні вислови: Дж. Вулфенсона, Президента Світового банку: “В єдиному економічному просторі немає сенсу говорити на різних діалектах. Нам конче потрібна глобальна мова для здійснення підприємницької діяльності”; Звіту-дослідження по пайових цінних паперах, підготовленого “Morgan Stanley”: “Інвестори і компанії всього світу з нетерпінням очікують появи єдиного глобального стандарту з фінансової звітності”.

Незважаючи на те, що стандарти обліку інвестиційних операцій на сьогодні можна вважати в цілому міжнародно уніфікованими, системи бухгалтерського обліку інвестування зберігають національну специфіку, що особливо стосується країн з перехідними економіками. Це обумовлено не тільки наявними відмінностями політико-економічного середовища господарської діяльності, традиціями бухгалтерського обліку (децентралізовані та централізовані моделі), але й тим, що інвестиційна діяльність проходить в умовах невизначеності. Інвестиційні операції займають тривалий період часу і, як правило, виходять за межі річного фінансового звіту. На звітну дату існують незакінчені інвестиційні операції, результат яких не визначено, що потребує оцінки майбутніх подій з розподілом витрат і доходів між відповідними звітними періодами. В умовах перехідних економік невизначеність результативності інвестиційних операцій посилюється інфляційними та іншими факторами.

Важливо відзначити, що наявність суттєвих особливостей впровадження МСБО у країнах СНД нині розуміють не тільки їх фахівці, але й експерти профільних міжнародних організацій. Так, в рамках Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЄСР) за участю МФБ і КМСБО у грудні 1998 р. пройшли консультації по створенню Координаційної ради з бухгалтерською обліку країн СНД. Основними її задачами і функціями пропонуються наступні:

а) координація методологічної роботи уповноважених органів країн Співдружності в сфері бухгалтерського обліку та аудиту;

б) проведення робіт з удосконалення бухгалтерського обліку та аудиту, розробка єдиних мінімальних вимог до організації і ведення бухгалтерського обліку та аудиту, складанню бухгалтерської (фінансової) звітності;

в) розробка єдиних вимог до рівня професіональної кваліфікації представників бухгалтерської професії, єдиних підходів прийняття кожною країною-учасницею Кодексу етики професійного бухгалтера і аудитора;

г) участь в розробці проектів Міждержавних актів в галузі бухгалтерського обліку та аудиту;

д) розробка і прийняття в установленому порядку уніфікованих положень (стандартів) по бухгалтерському обліку та аудиту країн Співдружності;

е) участь у формуванні єдиного інформаційного простору в сфері бухгалтерського обліку та аудиту на території країн Співдружності;

ж) здійснювати взаємодію з міжнародними організаціями.

Координаційна Рада має складатися з повноважних представників країн СНД. Повноваження учасників повинні підтверджуватись відповідними органами країн Співдружності, які проводять в них регулювання бухгалтерського обліку та аудиту (або відповідними органами виконавчої влади).

Ринкова трансформація економіки України вимагає докорінних змін у системі бухгалтерського обліку з урахуванням міжнародних принципів та стандартів. На вирішення цього завдання спрямований Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р. № 996-XIV, новий План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. №291, а також цілий ряд розроблених і затверджених Положень (стандартів) бухгалтерського обліку (П(с)БО), котрі адекватні відповідним МСБО.

Зокрема, Міністерством фінансів України наказом №91 від 26 квітня 2000 р. було затверджено П(с)БО №12 “Фінансові інвестиції”, яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інвестиції та її розкриття у фінансовій звітності.

В цілому орієнтація на МСБО забезпечує: зменшення ризику для кредиторів та інвесторів; зниження витрат кожної країни на розробку власних стандартів; можливості для більш ефективної міжнародної кооперації в галузі бухгалтерського обліку тощо. Інша справа, що принципи і правила МСБО в окремих країнах можна реалізовувати по-різному:

безпосередньо використовувати МСБО (Швейцарія);

застосовувати національні автономні стандарти, якщо вони подібні МСБО (США, Велика Британія, Канада, Японія, Німеччина та інші);

розробляти національні стандарти, основані на МСБО (більшість країн, що розвиваються).

Україна, як і більшість країн з перехідними економіками, як відомо, пішла третім із вказаних шляхів. Важливо, що гармонізація національних стандартів з МСБО розуміється не як одноразовий акт, а як складний багатоаспектний процес і щодо повноти та порядку відображення різних видів господарської діяльності, і щодо термінів впровадження стандартів, і щодо забезпечення умов їх ефективного використання. Успіх реформи багато в чому залежатиме від посилення позицій і координації зусиль професійних організацій бухгалтерів і аудиторів, ефективності їх співробітництва з державними органами. Вже зараз досить чітко можна визначити контури інституціональної взаємодії в процесі гармонізації національних стандартів з МСБО, що ілюструє рис. 6.1.

Зараз національні стандарти, що розроблено стосовно обліку інвестиційних операцій, задовольняють потреби користувачів. Вони, зберігаючи концептуальні положення відповідних МСБО, конкретизують їх з урахуванням рівня економічного розвитку України та національних традицій. Проблеми обліку, пов’язані із зростаючою транснаціоналізацією підприємницької діяльності, є актуальними, перш за все, для зарубіжних ТНК, що розгортають інвестиційну діяльність в Україні, та небагатьох українських підприємств з активною інвестиційною діяльністю за рубежем.

Однак у процесі зростання масштабів іноземної інвестиційної діяльності і, особливо, інвестиційної діяльності українських суб’єктів господарювання у зарубіжних країнах зумовило до розробки і впровадження національних стандартів щодо обліку інвестицій в дочірні та асоційовані компанії, фінансової звітності про частки у спільних підприємствах. Вже зараз створення промислово-фінансових груп (ПФГ), особливо транснаціональних актуалізує ці питання.

У цілому приведення національних систем обліку і звітності до вимог міжнародних стандартів — це шлях до інтернаціоналізації обліку і його гармонізації, підвищення якості облікової інформації та довіри до неї з боку різних користувачів. Важливо, щоб методологія та інструментарій обліку інвестування, з одного боку, були адаптивними до національної специфіки і традицій обліково-аналітичної роботи, а з іншого — враховувати тенденції і перспективи міжнародної уніфікації систем аналізу, обліку та аудиту.

Література

Голов С.Ф., Єфіменко В.І. Фінансовий та управлінський облік. — К.: ТОВ «Автоінтерсервіс», 1996.

Голов С.Ф., Костюченко В.М. Бухгалтерський облік за Міжародними стандартами. — К.: Екаутінг, 2000.

Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-XIV. — Все про бухгалтерський облік, 2000, № 11 (7.02.2000 р.).

Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку 2000 / Перекл. з анг. за ред. С.Ф. Голова. — К.: Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України, 2000.

Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку 2001 / Перекл. з англ. за ред. С. Ф. Голова. — К.: Федерац. прогр. бухг. і ауд. України, 2001.

Савчук В.П., Прилипко С.И., Величко Е. Г. Анализ и разработка инвестиционных проектов: Учебное пособие. — К.: Абсолют-В, Эвльга, 1999.

Соловьова О. В. Зарубежные стандарты учета и отчетности: Учебное пособие. — М.: «Аналитика-Пресс», 1998.