library.if.ua

Організація і методика аудиту сільськогосподарських підприємств (2003)

8.2.4. Аудит виходу продукції рослинництва

Наступним етапом є перевірка правильності відображення в обліку виходу продукції та повноти оприбуткування. Отриману продукцію рослинництва протягом року відображують за плановою собівартістю, а після визначення фактичної собівартості (в кінці року) її коригують до рівня фактичної. Величину відхилень, різницю між фактичною та плановою собівартістю 1 ц продукції множать на кількість оприбуткованої продукції. В бухгалтерському обліку це відображується за дебетом рахунку 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва» субрахунок 1 аналітичний рахунок «Зерно», субрахунок 1 аналітичний рахунок «Зернові відходи» та кредитом рахунку 23 «Виробництво» субрахунок 1 аналітичний рахунок «Озимі зернові культури». У такий спосіб списують загальну суму відхилень.

Після цього частину відхилення, яку відносять на реалізовану й використану продукцію, списують із кредиту рахунку 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва» в дебет субрахунку: 901 «Собівартість реалізованої продукції» на реалізовану продукцію і рахунку 23 «Виробництво» субрахунок 1 «Рослинництво» на висіяне насіння, 23 «Виробництво» субрахунок 2 (на продукцію для корму худобі тощо).

Якщо фактична собівартість нижча за планову, кореспонденція рахунків аналогічна, проте запис роблять методом «червоного сторно».

Аудитор має підтвердити правильність проведених коригувань та повноту оприбуткування продукції. Повнота і своєчасність оприбуткування вирощеного врожаю може бути найбільш достовірно встановлена в процесі здійснення внутрішньогосподарського контролю, який охоплює усі етапи — доставку вирощеного врожаю на токи і в комори, зважування, зберігання, сушіння, очищення, облік тощо. Особливо важливим є контроль достовірності даних про масу намолоченого й доставленого на тік зерна. З метою виявлення відхилень маси кожної партії доставленого зерна від середньої маси по господарству за той самий день доцільною буде перевірка кожного талону . Аналогічно для визначення врожаю зерна аналізують дані реєстрів.

Інформацією для перевірки є дані про умовну бункерну масу (ф. № 77) і фактичну масу бункерів (ф. № 78), які порівнюють між собою. Недовезене на тік зерно визначають порівнянням кількості талонів водіїв автомобілів у комбайнерів із кількістю талонів комбайнерів у водіїв та записами у реєстрі вагаря (ф. № 78). У процесі перевірки встановлюють повноту, достовірність та ідентичність записів у реєстрах (ф. № 77, ф. № 77а, ф. № 78). Відсутність окремих талонів чи невідповідність записів у реєстрах потребує невідкладного з’ясування причин через опитування водіїв, комбайнерів, вагарів.

При перевірці повноти оприбуткування зерна особливу увагу слід звернути на правильність зважування тари при його перевезенні та списання на досушування і засміченість.

У разі неправильного зважування тари при перевезенні зерна виникають можливості для неоприбуткування зерна. Зважування тари за кожним рейсом є обов’язковим і при перевірці слід у цьому переконатися. Якщо такого правила не дотримуються, а зважують тару тільки на початку дня, то в кожному наступному рейсі облікові дані про масу тари збільшують на масу витраченого палива, а дані про масу зерна автоматично зменшують на таку саму його масу проти фактично перевезеного. Як наслідок, на току створюються невраховані надлишки зерна. Для того щоб виявити масу неоприбуткованого зерна, потрібно за кожним автомобілем на кожний день встановити різницю між масою (кількістю) палива у паливному баку до початку роботи і на кінець дня з урахуванням заправок протягом дня.

Важливо з’ясувати наявність фактів віднесення певної частини зерна на витрати без попереднього аналізу його на вологість і засміченість. В кінці місяця або сезону при передаванні зерна з току в комору складають акт на усушку і засміченість та списують різницю між бункерною масою зерна, визначеною на ваговій і току, та масою зерна, переданого в комору, з урахуванням реалізації та іншого вибуття.

Для перевірки достовірності списання зерна на витрати потрібно визначити середній відсоток його вологості та засміченості до і після переробки. Різниця у вологості й засміченості зерна до і після переробки, визначена за середнім відсотком, є допустимою нормою списання його на усушку та непридатні для використання відходи. Середню норму множать на первинну бункерну масу загального валового збору даної партії і розраховують обсяг зерна, яке підлягає списанню на витрати.

Необхідним етапом є перевірка правильності оформлення талонів і реєстрів та наявності фактів виконання однією особою функцій комірника, завтоком і вагаря, наявність аналізів якості зерна (на вологість, засміченість).

Для перевірки виходу та повноти оприбуткування цукрових буряків, овочів, картоплі та іншої продукції рослинництва використовують щоденники надходження сільськогосподарської продукції, накладні та інші первинні документи. Повноту оприбуткування визначають шляхом зустрічної звірки документів про нарахування оплати праці при збиранні врожаю з обліковими листками трактористів-машиністів праці й виконаних робіт, дорожніми листками трактора та вантажного автомобіля тощо. Під час збирання врожаю доцільним є проведення контрольної інвентаризації.

У процесі перевірки оприбуткування кормів слід врахувати особливості визначення маси сіна і соломи, що здійснюється у два етапи. На першому етапі масу кормів (через 5—10 днів після закінчення скиртування) визначають множенням об’єму скирти на нормативну масу сіна чи соломи в 1 м3. На другому етапі (через 1,5—2 міс.) комісія повинна повторно визначити об’єми скирт і фактичну масу 1 м3 соломи та сіна. Фактичну масу встановлюють зважуванням однієї скирти або її частини (завдовжки не менш як 4—5 м) кожного типу сіна чи соломи.

Дані обмірювання кожної скирти як на попередньому, так і на заключному етапі оприбуткування відображують в актах приймання кормів. Різниця в масі має бути зафіксована в обліку. При перевірці встановлюють правильність її визначення та відображення в обліку.

Оприбуткування кормів перевіряють з урахуванням того, що масу сінажу визначають через 10—15, а силосу через 20 днів, але не пізніше як через 1 міс. після закладання на основі їх об’ємних даних і нормативної (фактичної) маси сінажу та силосу в 1 м3. Масу коренебульбоплодів, вивезених з поля до місця зберігання або використання, визначають тільки зважуванням, а масу залишків землі та листя — вибірковим зважуванням кількох партій коренебульбоплодів до та після очищення з обов’язковим складанням комісією спеціального акта, в якому уточнюється валовий збір коренебульбоплодів, вивезених із поля, а також закладених у бурти.

Зелену масу одно- та багаторічних трав, кукурудзи й інших сільськогосподарських культур обов’язково зважують перед відправленням до місця закладання на силос чи сінаж, а також при згодовуванні їх тваринам. Цю операцію оформлюють реєстром приймання зерна вагарем (ф. № 78а). Кількість зеленої маси визначає агрономічна або зоотехнічна служба господарства укісним чи розрахунковим методом.

При перевірці повноти оприбуткування продукції зернових культур, скошених у молочній і молочно-восковій стиглості, слід пам’ятати, що вона не відображується ні у валовому зборі зерна, ні в урожайності зернових культур.

Достовірність даних облікових документів щодо оприбуткування кормів перевіряють за розмірами скирт, траншей і правильністю застосування нормативної питомої ваги 1 м3 кормів. 3 цією метою проводять контрольну інвентаризацію: порівнюють дані різних документів бухгалтерського та оперативно-статистичного обліку й звітності. Для цього складають табл. 8.6, за якою визначають різницю виходу продукції за обліком та за нормою, встановлюють правильність її визначення й оприбуткування.

В умовах ринкової економіки проблема скорочення втрат сільськогосподарської продукції значно зростає, тому стан збереження продукції, дотримання відповідних умов і правил зберігання є важливим аспектом контролю.



Перевірка робіт з насінництва зводиться до встановлення виконання підприємством вимог щодо норм сортової чистоти, вологості тощо з урахуванням того, що основні показники якості насіння нормуються державними стандартами і залежно від цього поділяються на класи. Джерелами перевірки є дані первинних документів та Книги обліку насіння, акти апробації та посвідчення про кондиційність насіння.

У Книзі обліку насіння перевіряють достовірність записів про його надходження, зберігання, використання та якість, звіряючи їх із даними первинних документів, на основі яких зроблено записи, проводять вибіркову інвентаризацію, лабораторні аналізи, контрольний огляд насінного матеріалу.

В обліку виробництво продукції рослинництва має відображатися такими записами (табл. 8.7)







Розвитку рослинництва значною мірою сприяє обґрунтованість розробки виробничої програми та складання технологічних карток. Аудитор ретельно перевіряє правильність визначення обсягів робіт, норм і розцінок, закладених у плані.

У ході перевірки виробничої програми потрібно:

встановити рівень її виконання по підприємству в цілому та в розрізі бригад, ланок, орендних підрозділів тощо;

виявити кількісний вплив чинників на валове виробництво продукції;

з’ясувати причини зниження врожайності, скорочення посівних площ під окремі культури тощо.

Правильність висновків при перевірці визначається достовірністю інформації та кваліфікацією аудитора.