library.if.ua

Організація і методика аудиту сільськогосподарських підприємств (2003)

9.1. Мета й завдання аудиторської перевірки

Мета аудиту — підтвердити правильність відображення в обліку та своєчасність розрахунків підприємств з покупцями і постачальниками, замовниками й підрядниками, бюджетом, державними цільовими фондами, іншими дебіторами й кредиторами.

Завдання аудиту — встановити:

законність виникнення дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства;

своєчасність погашення заборгованості;

правильність відображення в обліку розрахунків з дебіторами та кредиторами;

доцільність заходів, вжитих підприємством щодо ліквідації причин, які спричинили прострочену заборгованість;

дотримання законодавства за розрахунками з підзвітними особами та правильність відображення їх в обліку;

дотримання умов кредитного договору, цільове використання кредиту;

правильність віднесення процентів за користування кредитом на рахунки бухгалтерського обліку.

Об’єктами аудиту є розрахункові та кредитні операції за:

розрахунками з постачальниками і замовниками;

авансами, що надійшли на підприємство;

податками, що підлягають сплаті до бюджету;

платежами до державних цільових фондів;

претензіями і відшкодуваннями матеріального збитку;

цільовим використанням і своєчасним погашенням кредитів банків;

розрахунками з підзвітними особами підприємства;

розрахунками за іншими операціями.

Джерелами інформації для аудиту операцій за довгостроковими і поточними зобов’язаннями є:

наказ про облікову політику підприємства;

первинні документи з обліку довгострокових і поточних зобов’язань;

облікові регістри, що використовуються для відображення операцій з обліку довгострокових і поточних зобов’язань;

аудиторські висновки та інші документи, що узагальнюють результати контролю;

звітність.

Аудит розрахунків передбачає перевірку даних, відображених на рахунках і субрахунках бухгалтерського обліку: 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», 371 «Розрахунки за виданими авансами», 361 «Розрахунки з покупцями та замовниками», 683 «Внутрішньогосподарські розрахунки», 374 «Розрахунки за претензіями», 377 «Розрахунки з іншими дебіторами», 372 «Розрахунки з підзвітними особами», 641 «Розрахунки за податками і платежами», 642 «Розрахунки за обов’язковими платежами і зборами», 643 «Податкові зобов’язання», 644 «Податковий кредит».

Для перевірки розрахункових операцій підприємства використовують різні методи. Аудитор проводить суцільну або вибіркову інвентаризацію розрахунків. Метод аудиторської перевірки аудитор визначає залежно від кількості підприємств, що беруть участь у розрахунках. У практиці аудиту перевагу віддають вибірковому способу.

Незалежно від методу перевірки аудитору треба встановити:

правильність відображення у бухгалтерському балансі залишків заборгованості;

причини виникнення заборгованості, строки її виникнення (давність) та винуватців цього;

реальність повернення заборгованості (наявність актів звірки розрахунків чи гарантійних листів, де боржники визнають свою заборгованість та дотримання строків позовної давності);

заходи підприємств, спрямовані на погашення заборгованості, дотримання вимог П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість».

При перевірці розрахункових і кредитних операцій аудитор насамперед повинен ознайомитися з переліком суб’єктів господарювання, а також фізичних осіб, з якими підприємство здійснює розрахунки, вивчити динаміку кредиторської заборгованості та встановити відповідність даних, отриманих за розрахунками, даним бухгалтерського обліку. Це дасть змогу аудитору з’ясувати якість внутрішнього контролю за розрахунками з боку бухгалтерії, виявити випадки викривлень звітних даних за цим об’єктом обліку.

Загальні методичні основи перевірки розрахункових і кредитних операцій такі:

за даними бухгалтерського обліку (рахунки 50—68) виявляють суми кредиторської заборгованості, використавши підтвердження кредиторів про суми, що їм належать;

звіряють залишок заборгованості, відображеної на балансі на початок періоду перевірки за кожним видом розрахунків, із залишком в облікових регістрах і з актами взаємозвірки розрахунків з постачальниками та підрядниками;

перевіряють записи з кожного виду розрахунків у регістрах, а також документах, які слугували підставою для таких записів. Перевірку проводять послідовно за кожним рахунком і місяцем, тобто кожний запис аналітичного рахунку за кожною сумою того чи іншого виду розрахунків звіряють з даними документів, а також із записами в Головній книзі з відповідними кореспондуючими рахунками;

встановлюють законність проведених операцій за кожною сумою заборгованості.



Кожний вид розрахунків має свої особливості, які слід враховувати в методиці аудиту.

Для вирішення поставлених перед аудитором завдань перевірку рекомендується розпочинати з розрахунків з постачальниками та підрядниками, після чого перевіряють розрахунки з бюджетом, органами соціального страхування та іншими кредиторами. Наприкінці здійснюють перевірку кредитних операцій.

У разі проведення аудиту розрахунків з постачальниками і підрядниками доцільно врахувати типові порушення з цих операцій (табл. 9.1).