library.if.ua

Організація і методика аудиту сільськогосподарських підприємств (2003)

11.4. Аудит збору на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття

Мета аудиту — перевірити та підтвердити дотримання законодавства щодо перерахування страхових внесків, своєчасності їх перерахування та правильності відображення цих операцій у бухгалтерському обліку.

Завдання аудиту — встановити:

правильність нарахування заробітку та інших виплат, що є базою для визначення страхових внесків;

повноту нарахування страхових внесків;

правильність розрахунку страхових внесків;

дотримання строку перерахування сум страхових внесків;

правильність відображення в бухгалтерському обліку нарахованих та перерахованих страхових внесків;

правильність складання розрахункової відомості про нарахування та перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Перевірка збору на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття має здійснюватися з урахуванням порядку його нарахування і сплати, визначених Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 р. № 1533-ІІІ із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 11 січня 2001 р. № 2213-ІІІ та від 17 січня 2002 р. № 2980-ІІІ, а також Інструкцією про порядок розрахунку та сплати внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття і обліку їх надходження до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, затвердженою наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 18 грудня 2000 р. № 339.

Початком перевірки є встановлення факту реєстрації платників збору. При перевірці повноти реєстрації платників страхових внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття аудитор керується чинним законодавством, згідно з яким до них належать:

роботодавці: власники підприємств, установ, організацій або уповноважені ними органи та фізичні особи, які використовують найману працю; власники розташованих в Україні іноземних підприємств, установ, організацій (у тому числі міжнародних), філії або представництва, які використовують працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;

наймані працівники: фізичні особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі та організації або у фізичної особи;

у разі участі в загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття на добровільних засадах:

особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок);

фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, які не використовують найману працю;

фізичні особи, які виконують роботи (надають послуги) згідно з цивільно-правовими угодами;

громадяни України, які працюють за межами України та не застраховані в системі соціального страхування на випадок безробіття країни, в якій вони перебувають, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України.

З’ясування повноти зареєстрованих платників страхових внесків аудитором має здійснюватися при уточненні застрахованих осіб, які від сплати страхових внесків звільняються. Це:

застраховані особи на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку за медичним висновком;

застраховані особи в частині отриманої допомоги по частковому безробіттю.

Крім того, аудитор повинен визначити коло осіб, які страхуванню на випадок безробіття не підлягають:

працюючі пенсіонери та особи, в яких відповідно до законодавства України виникло право на пенсію;

іноземці та особи без громадянства, які тимчасово працюють за наймом в Україні, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.

Наступним етапом аудиту є встановлення дотримання ставок страхових відрахувань та правильності визначення бази оподаткування. Аудитор повинен порівняти розмір ставок, що застосовані платником, з установленими на рік, документи за який перевіряються. Розмір страхових внесків щороку за поданням Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України для роботодавців та застрахованих осіб одночасно із затвердженням Державного бюджету України на поточний рік.

Розміри страхових внесків встановлюються на календарний рік відповідно до визначеної бази оподаткування:

для роботодавця — у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, які включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, що визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», які підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян;

для найманих працівників — у відсотках до сум оплати праці, які включають основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати (в тому числі в натуральній формі), які підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян;

для осіб, що беруть участь у загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття на добровільних засадах, — у відсотках до сум оподатковуваного доходу (прибутку), розрахованого відповідно до чинного законодавства України.

Страхові внески нараховуються на зазначені вище фактичні виплати (доходи), що не перевищують максимальної величини фактичних витрат страхувальника на оплату праці найманих працівників і доходу фізичних осіб, з якої справляються внески до Фонду, визначеної Кабінетом Міністрів України.

Роботодавці — суб’єкти підприємницької діяльності відносять страхові внески на валові витрати, суми страхових внесків вилучаються з доходів працівників, що підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян.

Своєчасність перерахування роботодавцями та застрахованими особами внесків визначається аудитором виходячи з того, що вони сплачуються один раз на місяць у день одержання роботодавцями в установах банків коштів на оплату праці.

Страхові внески, сплачені в іноземній валюті, підлягають перерахуванню на рахунок Фонду у валюті України за офіційним курсом Національного банку України на день сплати страхових внесків.

Аудитор повинен звернути увагу на відповідність перерахування страхових внесків на випадок безробіття у разі нестачі у роботодавців коштів на виплату заробітної плати та сплату страхових внесків у повному обсязі. За цих умов видача грошових коштів на оплату праці та перерахування страхових внесків до Фонду мають проводитися в пропорційних сумах.

У разі незабезпечення банківськими установами перерахування страхових внесків до Фонду одночасно з видачею коштів на виплату заробітної плати ці банківські установи сплачують за рахунок власних коштів до Фонду суму несплачених страхових внесків.

Для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, встановлено строк сплати страхових внесків щомісяця не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем, за який виплачена заробітна плата.

Джерелами інформації для аудиторської перевірки є:

бухгалтерські документи про нарахований заробіток та інші виплати;

платіжні документи про перерахування сум страхових внесків на рахунок Фонду, розрахункові документи;

касові документи.

Перевірці підлягають документи поточного та минулих років без застосування строку давності.

При перевірці правильності відображення операцій у бухгалтерському обліку аудитору необхідно проаналізувати нараховані та перераховані страхові внески роботодавців і застрахованих осіб суб’єктами підприємницької діяльності на рахунку 65 «Розрахунки за страхуванням» субрахунок 653 «За страхуванням на випадок безробіття».

Нарахування страхових внесків до Фонду відображується за дебетом рахунків класу 8 «Витрати за елементами» (рахунок 82 «Відрахування на соціальні заходи», субрахунок 823 «Страхування на випадок безробіття») і за кредитом рахунку 65 «Розрахунки за страхуванням», субрахунок 653 «За страхуванням на випадок безробіття».

Для роботодавців, що використовують для обліку рахунки тільки класу 9 «Витрати діяльності», нарахування страхових внесків відображується за дебетом рахунків 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» і кредитом рахунку 65 «Розрахунки за страхуванням», субрахунок 653 «За страхуванням на випадок безробіття».

Утримання страхових внесків із застрахованих осіб відображується для підприємств і організацій — суб’єктів підприємницької діяльності за дебетом рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці», субрахунок 661 «Розрахунки за заробітною платою» і кредитом рахунку 65 «Розрахунки за страхуванням», субрахунок 653 «За страхуванням на випадок безробіття».

У разі перерахування коштів до Фонду для підприємств і організацій — суб’єктів підприємницької діяльності дебетується рахунок 65 «Розрахунки за страхуванням», субрахунок 653 «За страхуванням на випадок безробіття» і кредитується відповідний рахунок класу 3 «Грошові кошти, розрахунки та інші активи».

З метою виявлення повного утримання страхових внесків до Фонду сприяння зайнятості аудитор має провести перевірку відомості по нарахуванню заробітної плати. Для з’ясування повноти перерахування страхових внесків аудитор перевіряє складену у двох примірниках розрахункову відомість про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, один примірник якої подається в центр зайнятості за місцем реєстрації платника в такий строк: 10 квітня, 10 липня, 10 жовтня, 15 січня. Аудитор звіряє суми, які були перераховані до бюджету, з даними, які знаходяться у Державній службі зайнятості.

На виявлені при перевірці суми коштів, на які платником не нараховані страхові внески, за актом перевірки донараховуються з сумою пені та штрафу.

Роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність реєстрації як платника страхових внесків, несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців.

У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальниками, в тому числі через ухиляння від реєстрації як платника страхових внесків, або неповної їх сплати страхувальники сплачують суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню.

Штраф накладається у розмірі прихованої суми виплат, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, а в разі повторного порушення — у трикратному розмірі зазначеної суми.

Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь її строк.

За порушення строку реєстрації як платника страхових внесків накладається штраф у розмірі 50 відсотків суми належних до сплати страхових внесків за весь період, який пройшов з дня, коли страхувальник повинен був зареєструватися.

Не сплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються в дохід Фонду із страхувальника у безспірному порядку.

Строк давності у разі стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкцій не застосовується.