library.if.ua

Міжнародний ринок грошей і капіталів

1.5. Регулювання валютного курсу

Оскільки валютний курс є ціною грошової одиниці конкретної країни, то під впливом попиту та пропозиції він відхиляється від своєї вартісної основи (купівельної спроможності). На коливання валютного курсу впливають такі чинники:

- зміна відносних темпів інфляції (зростання цін) і обсягу грошової маси призводять до коливання обмінного курсу. Тим самим ціни на товари в двох країнах є більш чи менш однаковими. Якщо темпи інфляції в країні нижчі, ніж за кордоном, цінність вітчизняної валюти зростає. Однак темпи інфляції й рівень цін слід розглядати не як єдиний, а як один з чинників, які впливають на обмінний курс валют, оскільки обмінні курси є в основному функцією обміну товарів на зовнішньому ринку, а інфляція стосується внутрішнього ринку;

- платіжний баланс країни, який пісумовує міжнародні операції між резидентами своєї країни та резидентами інших країн і, в першу чергу, зміни експорту й імпорту. Якщо країна експортує у вартісному виразі більше товарів та послуг, ніж імпортує, то вона буде отримувати більше валюти, ніж витрачає. В цьому випадку вартість національної валюти відносно інших валют зросте. При дефіциті торгового балансу відбувається зниження вартості національної валюти;

- відмінності в процентних ставках. Зміна процентних ставок впливає на міжнародний рух капіталів і на операції на валютних ринках. Банки віддають перевагу більш дешевим кредитам на іноземному ринку позичкових капіталів та розміщенню іноземної валюти там, де процентні ставки вищі;

- спекулятивні валютні операції, пов’язані з погіршенням чи покращенням позиції певної валюти і стихійним рухом “гарячих” грошей;

- ступінь використання певної валюти в міжнародних розрахунках;

- прискорення чи затримка міжнародних платежів, пов’язаних з певними очікуваннями;

- співвідношення державного і ринкового регулювання динаміки валютного курсу;

- довіра до певної валюти, вплив якої дуже значний в умовах загальної нестабільності.

Крім того на валютний курс можуть впливати такі економічні чинники, як грошово-кредитна політика уряду, за допомогою якої держава робить спробу збалансувати економіку; загальна тенденція зміни валютних курсів; заощадження та інвестиції; індекси продуктивності праці; збільшення розриву між офіційним та ринковим курсами; циклічність ділових операцій; зміна грошових резервів у світі тощо.

Разом з найважливішими економічними чинниками слід враховувати і роль технічних чинників (публікація статистичних даних, сезонна потреба у валюті, деяке зміцнення валюти після тривалого послаблення). Спираючись на аналіз наведених вище чинників, які впливають на формування валютного курсу, можна зпрогнозувати його динаміку і передбачити наслідки зміни валютних курсів.

Ринок іноземних валют є механізмом, за допомогою якого складові частини світової економіки стають взаємопов’язаними. Міжкраїнні потоки товарів та послуг підлеглі регулюванню курсу національної валюти з боку конкретних держав. Маніпулюючи ціною грошей, уряд може стимулювати чи стримувати розміри імпорту й експорту товарів та послуг. Якщо ціна гривні зростає, то теоретично це наносить шкоду зовнішній торгівлі України, оскільки це робить її продукцію дорожчою для продажу, а іноземна продукція стає дешевше не тільки за кордоном, але й для українських споживачів, тобто високий курс гривні стимулює імпорт товарів в Україну і стримує експорт український товарів. Посилення економічної й політичної нестабільності в Україні штовхає інвесторів до купівлі доларів. Виникає дефіцит торгового балансу. Коли курс гривні знижується, спостерігається зворотна ситуація.

Держава через центральний банк має можливість впливати на валютний курс за посередництвом валютних інтервенцій. Вона скуповує чи продає свої грошові знаки, щоб утримати курс національної валюти в певних межах. При скупці інвалюти знижується курс національної валюти, а при продажу – зростає. Треба мати на увазі, що можливості здійснення валютних інтервенцій центральним банком обмежені величиною валютних резервів. Коли держава обмежує грошову масу, підвищує процентні ставки, то вона тим самим знижує темпи зростання інфляції, що приваблює іноземних інвесторів. Гроші надходять в країну, підвищуючи курс національної валюти. Це породжує такі наслідки:

- іноземні фірми починають відчувати дефіцит капіталу для інвестицій, оскільки завжди доступні для них гроші вкладаються й в економіку України;

- місцеві експортери стикаються з труднощами, продаючи свої товари за кордон, що призводить до скорочення виробництва і збільшення кількості безробітних.

При збільшенні обсягу фінансування і зниженні процентних ставок відбувається скорочення іноземних вкладень в економіку і зниження курсу національної валюти. Наприклад, експорт з України буде зростати, а імпорт скорочуватись. Країна втрачає капітал, який могла б використовувати для реалізації внутрішніх програм. Отже, необхідно намагатися досягти оптимальної рівноваги між ціною національної валюти і цінами інших валют. А це залежить і від рішень, які приймають інші держави.

Ринковий механізм встановлення обмінного курсу передбачає лише забезпечення рівного доступу до ринку іноземної валюти всіх його суб’єктів. Це аж ніяк не виключає можливості та необхідності регулювання динаміки обмінного курсу із застосуванням інструментів прямого та опосередкованого (через вплив на дохідність за різними активами, адекватна торговельна політика тощо) впливу на попит та пропозицію іноземної валюти залежно від зміни внутрішньої та зовнішньої кон’юнктури. Ринкові засади встановлення обмінного курсу лише не допускають застосування будь-яких дискримінаційних валютних угод та використання практики множинних валютних курсів.

Основними інструментами впливу на паритет валюти країни є:

- інтервенції центрального банку на валютному ринку для згладжування короткотермінових коливань валютного курсу;

- заяви уряду щодо динаміки валютних паритетів та економіко-політичних заходів, які він має намір запровадити для її забезпечення з метою формування очікувань;

- заходи грошово-кредитної політики, спрямовані на контроль за ліквідністю комерційних банків через цінову (операції ЦБ на відкритому ринку, механізми рефінансування комерційних банків, встановлення облікової ставки) та кількісну (пропозиція національних грошей, норми резервування) стратегію;

- валютний контроль та регулювання товарної конвертованості.

Валютний контроль – це комплекс адміністративних заходів, спрямованих на стримування вивезення і стимулювання повернення валютних коштів у країну. Валютний контроль може поширюватись як на всі операції, передбачені платіжним балансом країни, так і на їх частину. Як правило, він поширюється на рух капіталів для захисту стабільності грошової системи та валютних резервів у період реформування економіки і є одним з невід’ємних елементів перехідної економічної політики. Валютний контроль як інструмент стабілізації руху капіталів у малих відкритих економіках обмежує коливання процентних ставок та обмінних курсів, доки не буде сформовано розвинуту ринкову інфраструктуру і не стане можливим регулювати рух капіталів, а відтак і динаміку обмінного курсу через вплив на рівень процентних ставок.

Обмежуючи рух капіталів, країна отримує можливість маневру для встановлення процентної ставки в інтересах реальної економіки, а не виключно для забезпечення цілей курсової політики або залежно від рівня процентних ставок за кордоном.

До основних принципів валютного контролю належить:

- монополія банків на здійснення валютних операцій;

- необхідність виконання валютних операцій, яка має бути доведена;

- репатріація та обов’язковий продаж резидентами надходжень в іноземній валюті;

- обов’язкова декларація закордонних авуарів;

- заборона на експорт та імпорт платіжних засобів;

- ізоляція внутрішнього ринку національної валюти від зовнішнього (резидентам забороняється надавати та брати позики в національній валюті у нерезидентів);

- заборона компенсацій та арбітражних операцій;

- контроль за грою на термінах на валютному ринку;

- контроль за валютними позиціями комерційних банків.

Слід зазначити, що валютний контроль має сенс тільки тоді, коли проводиться комплексно, ефективність контролю залежить від міцності його найслабшої ланки.

До цих пір основним принципом, на якому будується міжнародна валютна система є принцип вільно плаваючих валютних курсів. У відповідності з ним сам ринок визначає дійсне співвідношення вартості валют. При відсутності зовнішніх втручань ринок в змозі враховувати множину різних чинників, які впливають на співвідношення валютних курсів, і реагувати на них. В основу кладеться принцип досконалої конкуренції та раціональності. Однак розвиток віртуальних інструментів фінансового ринку досяг таких масштабів, які в десятки разів перевищують реальні операції з активами. Щоденний світовий оборот цих інструментів складає приблизно 1,5 трлн. доларів. За рік він майже в 10 разів перевищує світовий ВНП.