library.if.ua

Міжнародний ринок грошей і капіталів

2.1 Суть та особливості міжнародних розрахунків

Міжнародні розрахунки – це система регулювання платежів за грошовими вимогами, які виникають між державами, організаціями, фізичними і юридичними особами різних країн. Вони здійснюються в основному через банк.

Міжнародні розрахунки мають ряд особливостей, які склалися історично:

1. При міжнародних розрахунках імпортери та експортери, їхні банки вступають у певні відособлені від зовнішньоторговельного контракту відносини, пов’язані з оформленням, пересиланням, обробкою товаророзпорядчих і платіжних документів, здійсненням платежів. При цьому обсяг зобов’язань і розподіл відповідальності між ними залежать від конкретної форми розрахунків.

2. Міжнародні розрахунки регулюються національними нормативами та законодавчими актами, а також міжнародними банківськими правилами і звичаями. Наприклад, в США єдиний торговий кодекс містить норми стосовно розрахунків, у тому числі міжнародних.

3. Міжнародні розрахунки є об’єктом уніфікації, що зумовлено інтернаціоналізацією господарських зв’язків та універсалізацією банківських операцій. Так, ще в 1930 і 1931 роках на конференціях в Женеві були укладені міжнародні Вексельна і Чекова конвенції, які були спрямовані на уніфікацію національних вексельних і чекових законів та спрощення використання векселів і чеків у міжнародних розрахунках. Сьогодні Комісія з права міжнародної торгівлі ООН здійснює подальшу уніфікацію вексельного законодавства. Міжнародна торгова палата розробляє і видає Уніфіковані правила і звичаї для документарних акредитивів та з інкасо. Так, перші правила з інкасо були розроблені ще в 1936 році, а потім перероблялись у 1967 і 1978 роках. Більшість банків світу приєдналась до Уніфікованих правил щодо акредитивів та інкасо. Також Міжнародною торговою палатою розроблені Правила з контрактних гарантій та Правила з платіжних гарантій.

4. Міжнародні розрахунки носять в основному документарний характер, тобто здійснюються під фінансові та комерційні документи.

До фінансових документів належать прості й перевідні векселі (тратти), чеки, платіжні розписки.

Комерційні документи включають:

- рахунки-фактури;

- документи, які підтверджують відвантаження та відправлення товарів, або прийняття до навантаження (коносаменти, залізничні, автомобільні й авіаційні накладні, поштові квитанції, комбіновані транспортні документи на змішані перевезення);

- документи страхових компаній;

- інші документи – сертифікати, які засвідчують походження, вагу, якість або аналіз товарів, а також перетин ними кордону тощо.

При міжнародних розрахунках банк перевіряє зміст і комплектність цих документів.

5. Міжнародні платежі здійснюються в різних валютах. Тому вони тісно пов’язані з валютними операціями, купівлею-продажем валют. А на їх ефективність впливає динаміка валютних курсів.

Розрізняють два види міжнародних розрахунків:

-Безпосередній (повний) розрахунок – здійснюється повна оплата товару до моменту чи в момент передачі товару або товаророзпорядчих документів у розпорядження покупця.

-Розрахунок у кредит (з розстроченням) – здійснюється шляхом надання експортером імпортеру кредиту у комерційній формі.

Слід відмітити, що повний розрахунок є більш вигідним для експортера, а кредит – для імпортера.

Міжнародні розрахунки здійснюються у таких основних формах:

- передоплата;

- акредитивні розрахунки;

- інкасо;

- розрахунки при відкритому рахунку;

- банківський переказ;

- розрахунки з використанням векселів і чеків.

На вибір форм міжнародних розрахунків впливає ряд чинників:

1) вид товару, який є об’єктом зовнішньоторговельної угоди;

2) наявність кредитної угоди;

3) платоспроможність і репутація контрагентів, що визначає можливість компромісу між ними;

4) рівень попиту і пропозиції на даний товар на світових ринках.

У кожному контракті конкретно зазначаються умови і форми міжнародних розрахунків. Причому, сьогодні передоплата дуже рідко застосовується у нормальних міжнародних валютних розрахунках.