library.if.ua

Міжнародний ринок грошей і капіталів

2.4. Інші форми та інструменти міжнародних розрахунків

Розрахунками при відкритому рахунку називають таку форму розрахунків, при якій відсутні надійні гарантії для експортера, який направляє на адресу покупця товар і товарні документа, а імпортер протягом обумовленого терміну повинен переказати на рахунок експортера гроші. Ця форма розрахунків використовується в основному між фірмами, які пов’язані традиційними торговими відносинами; транснаціональними корпораціями та їх закордонними філіями; змішаними фірмами за участю експортера. Після звірки розрахунків, кінцеве погашення заборгованості за відкритим рахунком здійснюється через банки з використанням банківського переказу чи чеку, тому банківська статистика часто включає розрахунки за відкритим рахунком до банківських переказів. Розрахунок при відкритому рахунку представляє собою одну з форм комерційного кредиту.

Розрахунок шляхом банківських переказів передбачає передачу імпортером розпорядження банку перевести певну суму платежу на користь експортера. Банк, отримавши таке доручення, виконує його через свого кореспондента, що знаходиться в країні експортера. Розрахунок вважається виконаним після видачі валюти експортеру чи зарахуванні її на його рахунок. Ця форма розрахунків застосовується у тих випадках, коли надання валюти у розпорядження експортера не пов’язується з ніякими умовами. Найчастіше розрахунок шляхом банківського переказу використовується при сплаті боргів по позиках і кредитах, наданні авансів, при врегулюванні рекламацій, поверненні надлишково-отриманих сум та інших операціях.

Значну роль при реалізації зовнішньоторговельних контрактів відіграє швидкість виконання платіжного доручення в міжнародному обороті. При високих облікових кредитних ставках і великих сумах кожний день прострочення платежу обертається для платника великими витратами. З метою скорочення термінів здійснення платежів ведучими світовими банками була створена так звана система СВІФТ, яка стала новою організаційною формою передачі даних між банками-кореспондентами в міжнародному платіжному обороті. Мета цієї системи полягає в тому, щоб за допомогою електронної обробки даних створити бездокументарний платіжний оборот, раціонально проводити калькуляцію, прискорити зв’язок між банками шляхом обліку даних за допомогою телекомунікацій, мінімізувати ризики, які існували раніше та виникали при передачі платіжних доручень ( втрати на транспорті, помилки, невірна передача).

Підприємствам-учасникам зовнішньоекономічних зв’язків - слід мати на увазі факт участі чи неучасті їх банків в системі СВІФТ (SWIFT). Безумовно, підприємство не в змозі примусити банк вступити в цю міжнародну систему, оскільки витрати при цьому несе безпосередньо банк, разом з тим підприємство вільне вибирати собі банк, який спроможний надати комплекс універсальних послуг.

Крім переказу значну роль у зовнішній торгівлі грає чек. Чек - це спеціальний грошовий документ певної форми, що містить розпорядження банку видати або перерахувати певну суму з поточного рахунку особи, яка підписала чек. Існують різні види чеків. Банківський ордерний чек може, за бажанням клієнта, виступати замість переказу. Як правило, він відправляється банком безпосередньо отримувачу. Інколи чек вручається чекодавцю, щоб він передав чи переслав його отримувачу. В більшості випадків цей чек пред’являється отримувачем банку-кореспонденту банка чекодавця. Після перевірки підписів банка чекодавця може бути виписана сума в іноземній валюті. Якщо у банка платника немає кореспондентських відносин з банком чекодавця, чек пересилається банку, який має такі кореспондентські відносини, де і кредитується рахунок покупця.

Якщо при пред’явленні чека, який виписаний в іноземній валюті, клієнт вимагає національну валюту, сума виплачується за касовим курсом, який котирується на день оплати чека на валютній біржі чи на міжбанківському валютному ринку по даному виду розрахункових документів.

Іншим видом чеку в міжнародному обороті є клієнтський чек. За допомогою цих чеків чекодавець здійснює платіж прямо своєму партнерові, що загалом відбувається швидше, ніж платіж за допомогою переказу. На відміну від банківського клієнтський чек виставляється клієнтом на свій банк. Це у більшості випадків розрахункові чеки на пред’явника, виписані в національній чи іноземній валюті залежно від домовленості сторін. Чекодавець пересилає чек своєму партнерові за кордоном, котрий пред’являє його своєму банку для кредитування рахунку. Якщо пред’явник чеку визнається банком кредитоспроможним, йому одразу ж записується на кредит рахунку дана сума с поміткою «З умовою отримання». В цьому випадку запис на кредитування рахунку отримувача здійснюється набагато швидше, ніж при переказі. Якщо ж, на думку банку, якому пред’явлений чек, пред’явник є недостатньо платоспроможним, банк не кредитує його рахунку одразу ж, а бере чек на інкасо і оплачує його після підтвердження свого кореспондента.

Особливим видом чеку, що застосовується в некомерційному міжнародному обороті є єврочек. Це національні чеки, які можуть використовуватись і за кордоном.

Крім того, існують і дорожні (туристичні) чеки, які випускаються як в національній, так і в іноземній валютах.

Ризик неплатежу при чековому обороті значно вищий, ніж при переказі, особливо по клієнтських чеках, коли немає гарантії, що банк, на який вони видані, здійснить платіж.

Одним з найважливіших інструментів розрахунку (і кредитування), які використовуються в міжнародній торгівлі є вексель. Існує два основні види векселя:

- соло-вексель (простий) - це боргове зобов’язання однієї особи сплатити вказану суму іншій особі;

- тратта (переказний вексель) (bill of exchange, draft) - це беззастережна пропозиція однієї особи, яка адресована іншій особі, сплатити в призначений термін третій особі певну грошову суму.

Форма векселя має важливе значення, нехтування ним лишає вексель сили зобов’язання.

Реквізити векселя:

1. Найменування «вексель», яке включається в сам текст документа і виражається тією мовою, якою цей документ складений.

2. Проста і нічим не застережена пропозиція (для переказного векселя) чи обіцянка (для простого векселя) сплатити певну суму.

3. Найменування того, хто повинен платити (тільки для переказного векселя).

4. Вказівка терміну платежу.

5. Вказівка місця, в якому повинен бути здійснений платіж.

6. Найменування того, кому чи за наказом кого повинен бути здійснений платіж, тобто першого векселетримача.

7. Вказівка дати і місця складання векселя.

8. Підпис векселедавця.

Вексель являє собою абстрактну угоду, оскільки в ній не вказується матеріальна основа боргу. Звідси випливає, що предметом вексельного зобов’язання завжди є гроші, а не товари і не цінні папери. Пропонуючи платнику (трасату) зробити платіж по векселю, векселедавець (трасант) також вступає в зобов’язувальні відносини з ремітентом (третьою особою), оскільки у випадку відмови трасата виконати пропозицію трасанта ремітент сам зобов’язаний провести платіж по векселю. Згода трасата заплатити по векселю оформляється у вигляді акцепту (acceptance). Платник може обмежити акцепт частиною суми, тоді в залишковій сумі вексель не є прийнятим.

Термін платежу по векселю повинен бути один для всієї вексельної суми. Тут можливі такі варіанти:

«на певний день»;

«в такий то час від складання векселя»;

«ппісля пред’явлення»;

«в такий-то час від пред’явлення»;

Вексель без вказання терміну платежу розглядається як такий, що підлягає оплаті після пред’явлення.

При відсутності необхідної відмітки місце, вказане поряд з найменування платника у переказному векселі, вважається місцем платежу і разом з тим місцем проживання платника. В аналогічному випадку для простого векселя місце складання вважається місцем платежу та проживання платника.

З метою підвищення надійності векселів передбачається вексельне поручительство - аваль (guarantee, security). Аваль може бути даний на будь-яку відповідальну за векселем особу. Якщо на векселі немає вказання, за кого дається аваль, то вважається, що аваль даний за трасата, чи векселедавця простого векселя. Аваліст відповідає в тому ж обсязі, що й особа, за яку він поручився. Зобов’язання аваліста є дійсним і тоді, коли зобов’язання, яке він гарантує, стає недійсним. Вносячи плату за вексель в порядку регресу, аваліст набуває прав, що витікають з векселя по відношенню до того, за кого поручився. Аваль дається на векселі чи на додатковому аркуші - аллонжі. Кожний підпис на лицьовому боці векселя дійсний як аваль, якщо це не підпис платника або трасанта.

Кредитор має три шляхи використання векселя:

1. Тримати до настання терміну оплати;

2. Використати для погашення своїх боргових зобов’язань;

3. Продати комерційному банку (облікувати вексель).

Перший шлях є очевидним. Другий шлях являє собою реалізацію прав за векселем. Він здійснюється шляхом нанесення передаточного надпису на звороті векселя (чи аллoнжа)- індосаменту. Особа, яка віддає права називається індосантом, а яка їх набуває - індосатом. Здійснення індосаменту прирівнюється за правовими основами видачі нового векселя. Тому індосат отримує самостійне право вимоги.

Також інструментом міжнародних розрахунків виступає платіжне доручення і платіжна вимога.

Платіжне доручення - це письмове розпорядження покупця своєму банку про перерахування визначеної суми грошей з його рахунку на рахунок продавця.

Платіжна вимога - це письмове розпорядження продавця своєму банку про перерахування на його рахунок грошей, що надійшли чи надійдуть від покупця, супроти товарних документів. Реквізити платіжної вимоги: назва платника (покупця), номер його рахунку і банк, в якому цей рахунок відкрито, те саме і про постачальника; станція відправлення і станція призначення вантажу; дата і номер договору або замовлення на постачання; загальна назва товарів чи послуг; сума платежу.

З 60-х років ХХ століття у міжнародних розрахунках активно використовуються кредитні картки. Кредитна картка – кредитний білет (чек, ваучер, купон, буклет, магнітна картка або інший документ чи предмет), виданий фізичній особі особою, яка веде бізнес у галузі споживчого кредиту, засвідчує наявність у відповідній установі рахунку власника кредитної картки і дає право на придбання товарів та послуг в роздрібній торгівлі без оплати готівкою. Переважають кредитні картки американського походження. Система Американ Експрес обслуговує майже 100 млн. кредитних карток у всьому світі. Для їх обробки використовується комп’ютерний, електронний і космічний зв’язок. Комп’ютери банків і магазинів через телефон підключаються до центральних комп’ютерних систем, які обробляють інформацію.