Міжнародний ринок грошей і капіталів
3.2 Структура платіжного балансу
- торговельний баланс, тобто співвідношення між вивезенням (експортом) та ввезенням (імпортом) товарів;
- баланс послуг та некомерційних платежів, його ще називають балансом “невидимих” операцій;
- баланс руху капіталів і кредитів.
Визначення торговельного балансу країни має велике практичне значення, оскільки зовнішня торгівля історично є висхідною формою міжнародних економічних відносин, які пов’язують національні господарства зі світовою економікою. Торговельним балансом називають співвідношення вартості експорту й імпорту.
Оскільки значна частина зовнішньої торгівлі здійснюється в кредит, то існують певні розбіжності між показниками торгівлі, платежів та надходжень, які фактично здійснені за відповідний період. Саме завдяки цим розбіжностям, у свій час і виникло поняття платіжного балансу як співвідношення здійснених грошових платежів і фактичних надходжень, на відміну від загального торговельного балансу, який відображає відповідні вимоги і зобов’язання з різними термінами погашення.
Економічний зміст активу (префіциту) або пасиву (дефіциту) торговельного балансу певної країни залежить від таких чинників:
- положення країни в світовому господарстві;
- характер її зв’язків з партнерами;
- економічна політика держави.
Промислово розвинуті країни активне сальдо торговельного балансу використовують для створення “другої економіки” за кордоном.
Взагалі пасивний торговельний баланс вважається небажаним і оцінюється як ознака слабкості позицій країни у світовій економіці. Це є вірним для країн, що розвиваються, та більшості країн з перехідною економікою, які гостро відчувають нестачу валютних надходжень.
Для промислово розвинутих країн цей показник має дещо інше значення. Так, дефіцит торговельного балансу США, починаючи з 1971 року, пояснюється активним просуванням на ринок цієї країни міжнародних конкурентів з виробництва товарів підвищеної складності (Японія, Західна Європа, Нові індустріальні країни).
Торговельний баланс України (товари, послуги) мав позитивне сальдо у 1997 році – 424,0, у 1998 році – 546, 5 млн., у 1999 – 997 млн. доларів США, а від’ємне сальдо у 1994 – 1200,0 млн., у 1995 – 1200,0, у 1996 – 893,5 млн. доларів США.
Баланс послуг та некомерційних платежів включає платежі і надходження за транспортні перевезення, страхування, різні види зв’язку, міжнародний туризм, обмін науково-технічним і виробничим досвідом, експортні послуги, утримання дипломатичних, торговельних та інших представництв за кордоном, передачу інформації, наукові та культурні обміни, різноманітні комісійні збори, рекламу, організацію ярмарків, виставок тощо.
На сьогоднішній день послуги є найбільш динамічним сектором міжнародних економічних зв’язків і їх значення та вплив на обсяги і структуру платежів постійно зростають. Сюди відносяться торгівля ліцензіями, ноу-хау, іншими видами науково-технічного і виробничого досвіду, лізингові операції, ділові консультації та інші послуги виробничого і персонального характеру.
Також у розділ “Послуги”, за прийнятими у світовій статистиці правилами, входять виплати доходів по інвестиціях за кордоном і процентів по міжнародних кредитах, хоча за економічним змістом вони ближчі до руху капіталів.
За методикою МВФ у платіжному балансі особливою позицією показуються так звані односторонні перекази:
- державні операції, тобто субсидії іншим країнам по лінії економічної допомоги, державні пенсії, внески до міжнародних організацій;
- приватні перекази, тобто перекази іноземних робітників, фахівців, родичів на батьківщину.
Означені вище групи операцій – послуги, надходження від інвестицій, односторонні перекази – називають “невидимими операціями” на противагу експорту та імпорту реальних цінностей товарів.
Платіжний баланс по поточних операціях складається з торговельного балансу та “невидимих” операцій. Ці операції називають поточними з метою відокремлення світової торгівлі товарами і послугами від міжнародного руху фінансових ресурсів у формі інвестицій і кредитів.
Баланс руху капіталів і кредитів показує співвідношення вивезення і ввезення державних і приватних капіталів та наданих і одержаних міжнародних кредитів.
За економічним змістом ці операції можна поділити на дві категорії:
- міжнародний рух позичкового капіталу.
Підприємницький капітал складається з прямих закордонних інвестицій (придбання і будівництво підприємств за кордоном) і портфельних інвестицій (купівля цінних паперів закордонних компаній).
Останнім часом вивезення підприємницького капіталу відбувається інтенсивніше, ніж зростання виробництва і зовнішньої торгівлі. Це свідчить про його важливу роль в інтернаціоналізації господарського життя. Слід відмітити, що понад 2/3 вартості прямих закордонних інвестицій становлять взаємні капіталовкладення розвинутих країн, тобто господарські зв’язки між цими країнами зміцнюються у більшій мірі, ніж між іншими країнами світу.
Міжнародний рух позичкового капіталу звичайно класифікують за ознакою терміновості. Так, виділяють довго-, середньо- і короткострокові кредитні операції.
Довго- і середньострокові операції включають державні і приватні запозичення та кредити, які надаються на термін понад один рік.
Отримують державні запозичення і кредити в основному країни, що розвиваються та з перехідною економікою, а головними кредиторами виступають розвинуті країни.
Приватні довгострокові запозичення і кредити, поряд з країнами, що розвиваються, та з перехідною економікою, отримують також корпорації розвинутих країн, які активно використовують залучення ресурсів зі світового ринку у формі випуску довгострокових цінних паперів або банківського кредиту.
Короткострокові операції включають міжнародні кредити, терміном до одного року, поточні рахунки національних банків у закордонних банках (авуари), переміщення грошей між банками.
В останні десятиріччя міжбанківські короткострокові операції на світовому грошовому ринку значно поширились. Але якщо в 60-70-ті роки переважало стихійне переміщення “гарячих” грошей, що посилювало інфляцію і призвело до кризи Бреттон-Вудської валютної системи, то з 80-х років основний потік короткострокових грошових капіталів направляється у США. Цьому сприяли високі процентні ставки і курс долара. Якщо у 80-х роках щорічний приплив цих капіталів сягав 100-150 млрд. доларів США, то у 90-х він зменшився до 70 млрд. доларів.
Також у платіжному балансі виділяється спеціальна стаття “Помилки і пропуски”, до якої включаються дані як статистичних похибок, так і неврахованих операцій. На думку фахівців, найважче піддається обліку рух короткострокового грошового капіталу, особливо в періоди криз. Тому стаття “Помилки і пропуски” розташовується безпосередньо за розділом платіжного балансу, який фіксує рух капіталів і кредитів.
Заключна стаття платіжного балансу відображає операції з ліквідними валютними активами, в яких беруть участь державні валютні органи. В результаті цих операцій відбуваються зміни як величини, так і складу центральних офіційних золотовалютних резервів.
Сучасна методика МВФ пропонує такі класифікацію статей платіжного балансу:
А. Поточні операції
Товари
Послуги
Доходи від інвестицій
Інші послуги і доходи
Приватні односторонні перекази
Офіційні односторонні перекази
В. Прямі інвестиції і інший довгостроковий капітал
Прямі інвестиції
Портфельні інвестиції
Інший довгостроковий капітал
Підсумок: А + Б відповідає концепції базисного балансу США
С. Короткостроковий капітал
Д. Помилки і пропуски
Підсумок: А + В + С + Д відповідає концепції ліквідності в США
Е. Компенсуючи статті
Переоцінка золотовалютних резервів, розподіл і використання СПЗ
F. Надзвичайне фінансування
G. Зобов’язання, що складають валютні резерви іноземних офіційних органів
Підсумок: А + В + С + Д + Е + F + G відповідає концепції офіційних розрахунків в США
Н. Підсумкова зміна резервів
СПЗ
Резервна позиція в МВФ
Інші вимоги
Кредити МВФ.
Дана класифікація статей платіжного балансу використовується країнами-членами МВФ як основа національних методик класифікації.
Разом з тим платіжні баланси промислово розвинутих країн і країн, що розвиваються суттєво відрізняються як за методикою складання, так і за змістом.