library.if.ua

Міжнародний ринок грошей і капіталів

6.3 Перебудова міжнародної фінансової системи

Фінансовий ринок передбачає наявність фінансової системи. Фінансова система – це сукупність різних сфер фінансових відносин, в процесі яких формуються і використовуються грошові ресурси, а також центральні банки, кредитно-фінансові установи, фондові біржі, брокерсько-ділерські установи, через які використовуються заощадження підприємств, держави, приватних осіб для здійснення капіталовкладень. Без неї не може бути задоволена потреба господарюючих суб’єктів в грошових ресурсах. Її змістом є банківська система.

Перебудова виробничої структури, прискорене зростання ряду галузей і країн, формування ТНК стали причинами принципово нових напрямків розвитку банківської справи і нових інструментів фінансової діяльності. Для банківських систем характерні дві тенденції: універсалізація і спеціалізація. Обидві ці тенденції доповнюють одна одну. Практично в усіх країнах відбувається універсалізація банків з одночасним поглибленням спеціалізації їх структурних підрозділів. Здійснюючи міжнародну експансію, банки впроваджуються в інші сфери фінансового бізнесу через злиття і поглинання у міжнародному масштабі. Практично будь-який ТНБ являє собою результат довгого ланцюга злиття. Намагаючись посилити свої позиції на світовому фінансовому ринку, ТНБ за допомогою скупок контрольних пакетів акцій іпотечних банків, інвестиційних компаній, ощадних установ впроваджуються в область довгострокового кредитування, навіть якщо їм це робити заборонено законом. Наприклад, банки США інтенсивно створювали самостійні у правовому відношенні трастові відділи і перетворились у великих інституціональних інвесторів.

Обслуговування ТНК по всьому світу стало вимагати від банків виконання нових функцій. Диверсифікація банківської діяльності – основне поле конкуренції між банками. Поряд з традиційними, банки здійснюють такі операції як лізинг і факторинг, страхування, масштабне здійснення операцій з цінними паперами, широкий набір консультативних послуг, заставні операції, телекомунікаційне обслуговування та ряд інших функцій, якими до недавнього часу не займались комерційні банки. Дуже бурно зростає та поширюється така сфера діяльності ТНБ, як емісійно-установча та посередницька. Багато з комерційних банків спеціалізуються на наданні таких послуг як консультації в сфері інвестицій, трастові операції, організація злиття та поглинання.

Множина типів цінних паперів визначила необхідність здійснення банками спеціальної інвестиційної стратегії, куди вписуються вся множина фінансового посередництва: випуск міжнародних позик, торгівля цінними паперами за свій рахунок чи за дорученням клієнта, консультування інвесторів, проведення досліджень руху курсів цінних паперів, розробка рекомендацій для вкладників тощо. ТНБ почали більше займатися посередницькою діяльністю, яка має свої переваги в порівнянні з прямим банківським кредитуванням. Фактично банк перекладає основну частину ризиків на плечі кінцевих власників цінних паперів. Тому не випадково банки скорочують частку звичайного кредитування і нарощують операції в інвестиційній сфері. Посередництво в операціях з цінними паперами дає можливість банкам проводити в широких масштабах спекулятивні угоди. ТНБ діють як на первинному, так і на вторинному ринку цінних паперів. Виконання такого роду операцій дає можливість банкам, з одного боку, підвищувати свою прибутковість, а з іншого боку, встановлювати довготермінові зв’язки з нефінансовими кампаніями, оскільки роль банківської системи визначається, насамперед, її зв’язками з іншими секторами економіки.

Відбувається скорочення питомої ваги типових кредитно-заощаджувальних операцій і різке збільшення обсягів операцій з цінними паперами, які проводяться за дорученням клієнтів. Мова йде про купівлю-продаж цінних паперів, довірче управління інвестиціями, операції з іноземною валютою, надання депозитарних послуг тощо. Більш того фінансові посередники почали активно впроваджуватися в такі сфери, як торгівля, туризм, транспорт. Банки не тільки мають величезні грошові кошти і здійснюють кредитно-розрахункові операції, але й мають тісні зв’язки з підприємствами, компаніями, господарськими організаціями. Вони за замовленням клієнтів складають фінансово-економічні звіти про стан країн і континентів, консультують інвесторів тощо.

Необхідність розширення фінансових послуг вимагає зміни структури банківських інститутів. Сучасний фінансовий ринок характеризується не тільки наявністю великої кількості комерційних банків, але й множини спеціалізованих фінансових інститутів, роль яких в економіці досить значна. Вони, як правило, спеціалізуються на виконанні певних операцій (функціональна спеціалізація). До цієї групи відносять ощадні інститути, кредитні союзи. Фінансові посередники, які здійснюють ощадні функції, представлені ощадними банками і позичково-ощадними асоціаціями, які приймають ощадні вклади від населення, що приносять процентний дохід, і надають іпотечні кредити під заставу, а також здійснюють продаж сертифікатів своїм клієнтам. Вони можуть бути організовані як кооперативи (взаємні ощадні компанії, якими володіють вкладники) чи як акціонерні товариства (фондові компанії), які здійснюють кредитно-розрахункове обслуговування дрібних товаровиробників. Звичайно створення такого роду фінансових посередників має на меті не максимізацію прибутку, а надання послуг своїм учасникам. Як правило, основними пайовиками таких банків є основні вкладники (депозитори). Тому вони іноді користуються підтримкою держави і їм надаються певні пільги.