library.if.ua

Економічна політика (2004)

2. Економічна політика забезпечення економічної безпеки

Як ідеальна категорія, економічна безпека навіть в найбільш економічно розвинених і соціально стабільних країнах із політичним режимом, що усталився, все ж залишається відносною.

Нехтування станом економічної безпеки може призвести до катастрофічних наслідків: занепаду галузей, банкрутства підприємств і, зрештою, підриву системи життєзабезпечення держави з наступною втратою її суверенітету.

Належний рівень економічної безпеки досягається здійсненням єдиної державної політики, в тому числі економічної політики, підкріпленої системою скоординованих заходів, адекватних внутрішнім та зовнішнім загрозам. Без такої політики неможливо домогтися виходу з кризи, примусити працювати механізм управління економічною ситуацією в Україні, створити ефективні механізми соціального захисту населення.

Держава є основним суб'єктом економічної безпеки. Однак нині існують певні суперечності між окремими громадянами й державою, що проявляється у своєрідному конфлікті їхніх інтересів та породжує соціальну напругу. Насамперед, це пов'язано з тим, що держава може не тільки виступати гарантом економічної безпеки своїх громадян, але й сама бути для них джерелом загроз (знецінення грошових заощаджень, затримки з виплати заробітної плати і т. д.). Якщо держава створює для громадян загрозу, що перевищує ту небезпеку, від якої вона їх захищає, то зрозуміло, що така держава навряд чи викликатиме у них повагу. Більше того, вона не зможе бути й виразником національних економічних інтересів.

В Україні досі немає чітко визначених і законодавчо закріплених національних економічних інтересів, не сформовано їх цілісну систему. Усе це дає змогу урядовцям різних рівнів виправдовувати свої корисливі вчинки відповідністю їх національним інтересам. Така ситуація (скільки .урядовців — стільки ж і різних розумінь національних інтересів) створює загрозу економічній безпеці України. Держава як гарант захисту національних економічних інтересів повинна досліджувати їх взаємодію, співвідношення пріоритетності, визначати механізми реалізації. Власне, економічна безпека великою мірою досягається за рахунок створення інститутами влади ефективних механізмів захисту та реалізації національних економічних інтересів, пов'язаних із розвитком соціальне орієнтованої національної економіки, забезпеченням соціально-політичної стабільності, консолідацією нації тощо.

Одним із найважливіших завдань є створення надійної системи забезпечення економічної безпеки як складової цілісної системи гарантування національної безпеки України. Будується така система виходячи з цілей і принципів забезпечення економічної безпеки шляхом створення нормативно-правової бази, що регулює відносини у сфері економічної безпеки, визначення основних напрямків діяльності органів державної влади у цій сфері, формування відповідних органів забезпечення економічної безпеки та вироблення механізмів контролю і нагляду за їх, діяльністю. Система забезпечення економічної безпеки складається з органів законодавчої, виконавчої і судової гілок влади, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, які діють у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством.

Основними функціями зазначеної системи є здійснення моніторингу та ідентифікації загроз економічній безпеці, вжиття адекватних заходів щодо їх відвернення чи нейтралізації, створення та підтримання у готовності сил і засобів забезпечення економічної безпеки. Функціонує система забезпечення економічної безпеки у таких режимах: повсякденному; підвищеної готовності; глобального застосування; локального застосування.

Основними вимогами до системи забезпечення економічної безпеки є функціонування в межах, визначених чинним законодавством; забезпечення надійного захисту та реалізації національних економічних інтересів; своєчасне виявлення та відвернення загроз економічній безпеці; ефективне функціонування як у звичайних, так і у надзвичайних умовах; чітка структурованість та функціональне розмежування органів законодавчої, виконавчої та судової гілок влади; відкритість та гласність у необхідних межах щодо діяльності органів забезпечення економічної безпеки.

При аналізі економічної безпеки виділяються передусім три важливі складові:

1. Економічна незалежність, що означає насамперед можливість здійснення державного контролю над національними ресурсами, спроможність використовувати національні конкурентні переваги для забезпечення рівноправної участі у міжнародній торгівлі. Адже різні міжнародні організації, експансія котрих задушливим кільцем охоплює молоді незалежні держави, радять і сприяють запровадженню лише режимів викачування грошей з народу, що суперечить його інтересам.

2. Стійкість і стабільність національної економіки передбачає міцність і надійність усіх елементів економічної системи, захист усіх форм власності, створення гарантій для ефективної підприємницької діяльності, стримування дестабілізуючих факторів.

3. Здатність до саморозвитку і прогресу, тобто спроможність самостійно реалізовувати й захищати національні економічні інтереси, здійснювати постійну модернізацію виробництва, ефективну інвестиційну та інноваційну політику, розвивати інтелектуальний і трудовий потенціал країни.

Економічна політика забезпечення економічної безпеки визначається на основі певних принципів, що створюють політичну й правову базу для оцінки зовнішніх та внутрішніх загроз, формування національних економічних інтересів і стратегії економічної безпеки.

До основних принципів забезпечення економічної безпеки України відносять:

- дотримання законності на всіх етапах забезпечення економічної безпеки;

- баланс економічних інтересів особи, сім'ї, суспільства, держави;

- взаємну відповідальність особи, сім'ї, суспільства, держави щодо забезпечення економічної безпеки;

- своєчасність і адекватність заходів, пов'язаних із відверненням загроз і захистом національних економічних інтересів;

- надання пріоритету мирним заходам у вирішенні як внутрішніх, так і зовнішніх конфліктів економічного характеру;

- інтеграцію національної економічної безпеки з міжнародною економічною безпекою.

У перехідний період держава повинна здійснити комплекс заходів щодо виведення з кризи і це буде гарантією економічної безпеки країни.

При визначенні конкретних інструментів і механізмів забезпечення економічної безпеки необхідно враховувати сформульовані вище загрози економічній безпеці, а також брати до уваги короткостроковий або довгостроковий характер дії цих загроз і можливості їх запобігання в даному періоді.

З цієї точки зору першорядне значення має зміцнення державної влади, підвищення довіри до її інститутів, а також раціоналізація механізмів вироблення рішень нормування економічної політики. Без виконання цих вимог спроби підтримки виробничого і ресурсного потенціалу України і подолання структурних деформацій, вимагаючи у свою чергу залучення значних фінансових і матеріальних ресурсів, будуть наштовхуватися щонайменше на неефективне використання державних коштів, а в гіршому випадку — на їх свідомий кримінальний перерозподіл. За різними оцінками, понад 3 млрд. дол., здобутих злочинним шляхом, вивезені протягом 1998 року за межі України.

Реалізація заходів, спрямованих на забезпечення економічної безпеки, повинна проходити у напрямку здійснення чіткої структурної й соціальної політики, посилення активності держави в інвестиційній, фінансовій, кредитно-грошовій, зовнішньоекономічній сферах і продовження інституціональних перетворень.

Забезпечення економічної безпеки України вимагає передусім зміцнення державної влади, підвищення довіри до її інститутів, а також раціоналізації механізмів вироблення рішень і формування економічної політики.

Економічна безпека досягається здійсненням єдиної державної політики, узгодженої, збалансованої, скоординованої системою заходів, адекватних внутрішнім та зовнішнім загрозам. Без вироблення єдиної державної політики забезпечення економічної безпеки неможливо домогтися виходу з кризи, стабілізувати економічну ситуацію в Україні, створити ефективні механізми соціального захисту населення.

Механізм забезпечення економічної безпеки – система організаційно-економічних і правових заходів для запобігання економічних і соціальних загроз, реалізації можливостей підвищення рівня економічної безпеки.

Він містить у собі наступні елементи: об'єктивний і всебічний моніторинг економіки і суспільства з метою виявлення і прогнозування внутрішніх і зовнішніх загроз економічної безпеки; вироблення порогових, гранично припустимих значень соціально-економічних показників, недотримання яких призведе до нестабільності і соціальних конфліктів; діяльність держави щодо виявлення й попередження внутрішніх і зовнішніх загроз безпеці економіки, реалізації наявних можливостей.

Зокрема, моніторинг є інформаційно-аналітичною системою спостережень за динамікою показників економічної безпеки країни. Така робота проводиться в багатьох країнах світу. Однак для України вона має особливе значення. Справа в тому, що перехідна економіка характеризується цілою низкою серйозних міжгалузевих диспропорцій і гострою нестачею ресурсів (особливо фінансових), надмірною нестійкістю економічних показників. У зв'язку з цим зростають роль і вимоги до державної статистики, її об'єктивності, компетентності й глибини охоплення об'єктів спостереження, якості інформації і т. ін.

Відшкодування збитків, пов'язаних із перевищенням порогових значень по тих чи інших показниках безпеки; обумовлює необхідність створення так званих компенсаційних ресурсів, що можуть бути використані в екстремальних ситуаціях. Мова йде про матеріальні запаси і резерви виробничого й невиробничого призначення, додаткові транспортні можливості для перекидання матеріальних ресурсів у зони критичних ситуацій, резервні потужності в енергетичних галузях, запаси споживчих товарів для надання соціальної допомоги населенню, валютні резерви, можливості міжнародної підтримки і т. ін.

Найважливішим елементом механізму забезпечення економічної безпеки суспільства є діяльність держави по виявленню й попередженню внутрішніх і зовнішніх загроз безпеці економіки, особливо при сучасному соціально-політичному становищі України. Основні напрямки цієї діяльності такі:

- виявлення випадків, коли фактичні чи прогнозовані параметри економічного розвитку відхиляються від порогових значень економічної безпеки, і розробка комплексних державних заходів для виходу країни із зони небезпеки. Заходи й механізми, що забезпечують економічну безпеку, розробляються одночасно з державними прогнозами соціально-економічного розвитку і реалізуються в програмі соціально-економічного розвитку;

- організація роботи щодо реалізації комплексу заходів із метою подолання чи недопущення виникнення загроз економічній безпеці. У ході цієї роботи розглядається концепція державного (регіонального) бюджету щодо забезпечення економічної безпеки . Уряд координує роботу місцевих органів виконавчої влади по реалізації необхідних заходів, у тому числі по підготовці законодавчих і інших нормативних актів;

- експертиза прийнятих рішень по фінансових і господарських питаннях із позиції економічної безпеки. Законодавчі й інші нормативні правові акти обов'язково повинні проходити експертизу на предмет економічної безпеки.

Реалізація заходів для усунення загроз економічної безпеки вимагає організації системи контролю за їх виконанням.

Варто підкреслити, що в умовах багатоукладної ринкової економіки, коли держава не може директивними методами направляти діяльність усіх суб'єктів, що господарюють, необхідне державне регулювання економіки, зокрема, шляхом впливу держави на макроекономічні параметри, цілеспрямованого регулювання структурних перетворень і грошово-фінансових потоків.

Дія механізму забезпечення економічної безпеки може розглядатися на таких рівнях:

1. Стратегічний рівень забезпечення економічної безпеки припускає ліквідацію протиріч або як мінімум їхню локалізацію й ослаблення. Фактично на стратегічному рівні повинні прийматися і реалізовуватися глобальні (із точки зору національної економіки), системоутворюючі рішення.

2. Тактичний рівень припускає рішення задач, пов'язаних з ліквідацією самих загроз чи запобіганню їхнього впливу на економічну сферу. На тактичному рівні повинні розроблятися комплекси превентивних заходів.

3. На оперативному рівні економічна безпека забезпечується шляхом ліквідації наслідків загроз. Результати рішення задач на даному рівні є переважно комплексами оперативних заходів.

Структура механізму забезпечення економічної безпеки значною мірою залежить від рівня суб'єкта економічної безпеки, що розглядається.

Держава, регіони, галузі, окремі підприємства й домогосподарства формують свої індивідуальні механізми забезпечення економічної безпеки. Механізми ці можуть бути усвідомленими чи неусвідомленими, спонтанними чи ретельно продуманими й вибудованими в струнку систему, що суперечать один одному або доповнюють. Усе це в черговий раз указує на необхідність державного втручання, створення умов для конструктивної реалізації механізмів забезпечення економічної безпеки на будь-якому суб'єктному рівні. Початкова мета – створити механізм відтворення системи економічної безпеки в рамках критеріїв, що задаються державою, а також тих критеріїв, які випливають з особливостей сучасного етапу ринкового розвитку України. Задача держави – підтримувати позитивні конструктивні сили ринкової економіки, підштовхувати суб'єктів економічних відносин до вибору найбільш оптимального шляху досягнення своїх цілей з позицій зміцнення економічної безпеки. Очевидно, що постановка такої задачі вимагає вироблення єдиного державного підходу, створення концепції економічної безпеки, яка б стала основою для розвитку ефективної системи забезпечення економічної безпеки на різних рівнях.