library.if.ua

Міжнародні розрахунки та валютні операції (2002)

6.3.2. Експортний факторинг та форфейтинг

При кредитуванні зовнішньої торгівлі експортний факторинг як одна з альтернативних форм кредитування останнім часом набув вагомого значення. Він використовується переважно середніми торговельними підприємствами та виробниками, які серед своїх клієнтів мають постійних покупців. Експортний факторинг як інструмент кредитування непридатний для експортних операцій з тривалою відстрочкою платежу.

Факторинг як метод кредитування експорту розглядають як продаж права щодо вимоги торговельних боргів. Експортний факторинг вигідно використовувати за умови, що експортер має проблеми з грошовими потоками та здійснює торгівлю на умовах відкритого рахунку. Позитивні моменти при використанні факторингу відображені на рис. 6.8.



Результатом використання факторингу є можливість розширення обсягу торговельних угод, використання додаткового джерела фінансування та економія управлінських видатків. Особливо вигідним для експортера є використання факторингу при торгівлі за відкритим рахунком.

Поряд з позитивними моментами використання факторингу його розвитку можуть перешкоджати деякі негативні моменти, а саме:

експортери можуть надавати перевагу традиційним методам фінансування;

може існувати думка, що використання факторингу є свідченням нестабільного фінансового стану;

в експортерів виникає побоювання, що втручання факторингової фірми чи банку може погіршити взаємовідносини між партнерами.

Використання факторингу є зручним методом фінансування експортера, якщо термін кредитування від трьох до шести місяців. У разі необхідності фінансування з більш тривалими строками використовують форфейтинг.

Форфейтинг — кредитування експортера через придбання векселів чи інших боргових зобов’язань. Якщо факторинг використовується для кредитування короткострокової заборгованості усередині країни та за кордоном і, як правило, через придбання усіх вимог, то форфейтування є інструментом кредитування окремих експортних вимог, зазвичай середньострокових. Спільні риси між факторингом та форфейтингом полягають у тому, що ці методи використовуються для скорочення заборгованості у балансі в результаті продажу вимог. Позитивні риси форфейтингу відображені на рис. 6.9.



Серед недоліків форфейтингу заведено виділяти два: висока вартість операції та складність знайти форфейтера. Вартість форфейтингу складається з:

прибутку форфейтера;

вартості наданих грошових коштів;

покриття від комерційного ризику;

покриття від політичного ризику;

покриття від валютного ризику;

покриття процентного ризику.

Серед причин, через які банки неохоче виступають у ролі форфейтера, можна виділити такі:

існування у країні імпортера обмежень на здійснення платежів за кордон;

незадоволеність кредитоспроможністю покупця;

незадовільний стан банку, що буде здійснювати аваль.