Економічний ризик: ігрові моделі (2002)

Слово критерій перекладається з грецької як засіб судження. Його наукова сутність — це мірило для оцінювання предмета (явища) чи ознака, взята за основу класифікації.

Нехай СПР обрано певну ціль щодо розвитку економічної системи, множину альтернативних стратегій (рішень), реалізація яких дає змогу досягти поставленої цілі, а також низку критеріїв оцінювання цих стратегій (в якості критеріїв можуть використовуватися спеціалізовані економічні показники). Науковий аналіз проблем прийняття рішень в економічній діяльності та підприємництві починається з моменту, коли хоча б частина альтернатив і (чи) критеріїв відома. У сучасній науці стосовно прийняття рішень центральне місце посідають багатокритеріальні задачі вибору. Вважається, що врахування багатьох критеріїв наближує постановку задачі до реального життя.

Наприклад, СПР вибирає банк для розміщення своїх грошових ресурсів. У якості альтернатив обрано три банки і виокремлено такі критерії вибору: відсоткова ставка, капітал банку, його імідж, ліквідність.

Зазначимо, що традиційно заведено розрізняти три основних класи задач прийняття рішень:

1. Упорядкування альтернатив. Для низки задач вважається досить обґрунтованою вимога щодо впорядкування стратегій (об’єктів) на множині альтернатив. Так, наприклад, члени родини впорядковують за ступенем необхідності майбутні витрати на придбання певних товарів і послуг, керівники фірм упорядковують за критерієм прибутковості та іншими критеріями об’єкти капіталовкладень тощо. У загальному випадку вимога щодо впорядкування альтернатив означає необхідність визначити відносну цінність кожної з них.

2. Розподіл альтернатив за класами рішень. Такі задачі зустрічаються у повсякденному житті, наприклад, у разі купівлі квартири чи будинку. В разі обміну квартири люди, як правило, розділяють альтернативи на дві групи: такі, що заслуговують і не заслуговують більш детального вивчення, що потребує витрат часу і коштів. Групи товарів розрізняються за якістю тощо.

3. Виокремлення (вибір) кращої альтернативи. Ця задача традиційно вважається однією з основних у прийнятті рішень. Вона часто зустрічається на практиці. Вибір одного предмета для купівлі, вибір місця праці, вибір інвестиційного проекту з множини альтернативних варіантів — це типові приклади.

Наголосимо, що багатокритеріальні задачі ― це задачі, обтяжені невизначеністю, конфліктністю та породженим ними ризиком. Частина інформації, необхідна для вичерпного та однозначного визначення вимог до рішення, принципово відсутня на момент прийняття цього рішення. Дослідник відносно часто, в принципі, вербально може визначити основні змінні, враховуючи зв’язки (залежності) між ними, тобто побудувати концептуальну модель, що відображає ситуацію. Але залежності між критеріями взагалі не можуть бути визначені на ґрунті лише об’єктивної інформації, що є в розпорядженні дослідника. Такі проблеми, згідно з класифікацією, запропонованою в 1958 р. у статті Г.Саймона та А.Ньюелла [139], слід віднести до слабоструктурованих, оскільки тут нестача об’єктивної інформації є принципово неусуненою на момент прийняття рішення, тобто об’єктивно існує невизначеність і породжений нею ризик.

Існує низка проблем, у котрих відомий лише перелік основних параметрів, але кількісні взаємозв’язки між ними встановити неможливо (відсутня необхідна інформація). Інколи ясно лише, що зміна параметрів у певних межах впливає на рішення. У таких випадках структура, що розуміється як множина зв’язків між параметрами, не визначена і проблема називається неструктурованою. Типовими неструктурованими проблемами є вибір професії, вибір місця роботи тощо. Усі ці проблеми потребують урахування невизначеності та моделювання ризику, кількісна оцінка якого, у свою чергу, теж є багатокритеріальною.