library.if.ua

Менеджмент виробничих витрат у сільському господарстві (1998)

5.4.1. Бюджет за видами продукції

Бюджет за видами продукції розробляють з метою визначення планових результатів виробництва (прибутку) за видами виробництва або продукції. Він містить такі частини, як «Дохід», «Змінні виробничі витрати», «Постійні виробничі витрати», «Результативні показники». Бюджет за видами продукції охоплює весь виробничий процес і характеризує прибутковість виробництва.

Передумовою розробки бюджету за видами продукції в рослинництві може бути складання технологічних карт за окремими культурами або використання інших методів нормативного планування виробничих витрат. У табл. 5.2 наведено форму бюджету в рослинництві. Виручка від реалізації продукції визначається множенням урожайності культури на ціну її реалізації, тобто розраховується потенційно можлива сума реалізації. Урожайність можна встановити на базі фактичних даних за попередні роки або за іншими методами її планування. Ціна реалізації визначається залежно від каналу реалізації.

Виробничі витрати розраховують на основі первинної нормативної бази  норм виробітку, питомих затрат палива, електроенергії та інших ресурсів. Експлуатаційні або змінні виробничі витрати включають такі групи витрат: оплату праці тимчасових і сезонних працівників з нарахуваннями та оплату праці, пов’язаної з обсягами виробництва продукції; вартість садивного матеріалу; мінеральні добрива за їх видами; паливо і мастильні матеріали; витрати на технічне обслуговування і поточний ремонт техніки; витрати на транспортування продукції та її доробку. На всю суму оплати праці проводять нарахування на соціальне страхування й соціальне забезпечення, а також медичне страхування за встановленими ставками.

Вартість насіння визначають за існуючими ринковими цінами незалежно від того, куплене воно чи власного виробництва. Якщо собівартість власного насіння перевищує його ринкову ціну, вартість насіння включають до витрат за собівартістю. Множенням норми висіву на вартість 1 ц насіння визначають витрати за цією статтею витрат.

Загальну суму витрат на мінеральні добрива визначають множенням вартості 1 ц добрив відповідного виду на обсяг їх внесення на 1 га. У вартість добрив включають також витрати на їх доставку та зберігання. Аналогічно визначають витрати на паливо і паливо-мастильні матеріали. Витрати на технічне обслуговування та ремонт техніки складаються з вартості необхідних матеріалів і запасних частин, електроенергії й палива, що використовуються під час ремонту і технічного обслуговування, оплат послуг сторонніх організацій.



До витрат на транспортні роботи відносять вартість тракторних та автомобільних перевезень, що здійснюються як власним, так і залученим транспортом. Вартість цих робіт визначають за відповідними тарифами, а в разі використання найнятого транспорту  за домовленістю з його власником.

До інших витрат включають витрати на страхування врожаю, послуги сторонніх організацій (агрохімічних служб, елеватора та ін.), вартість дрібного інвентаря. У разі використання зрошення чи осушення вартість цих робіт визначається відповідною статтею витрат.

Постійні виробничі витрати  це витрати, пов’язані з підтримкою функціонування нерухомого майна, та інші витрати, що не пов’язані безпосередньо з обсягами виробництва продукції. У рослинництві до них відносять амортизаційні відрахування на повне відновлення (реновацію) машин та обладнання, меліоративних споруд, приміщень, оренду приміщень, землі й обладнання, оплату праці фермера, членів його сім’ї та постійних залучених працівників, а також оплату праці, що напряму не пов’язана з обсягами виробництва продукції, страхові платежі та інші витрати, до яких входять також накладні витрати.

Сумарні виробничі витрати визначають додаванням експлуатаційних і постійних виробничих витрат. Цей показник характеризує рівень інтенсивності господарювання і може бути використаний при порівняльному аналізі різних підприємств.

У результативній частині бюджету визначають валовий прибуток, чистий прибуток і рівень прибутковості господарства. Валовий прибуток розраховують як різницю між сумою доходу й змінними виробничими витратами. Він є важливим показником для оперативного управління виробництвом. Чистий прибуток є різницею між доходом і сумарними виробничими витратами, а прибутковість  відношення прибутку до доходу.

Розробляючи бюджет за видами продукції в рослинництві, спочатку визначають виробничі витрати, пов’язані з використанням техніки. Щорічні витрати цього виду поділяються на дві групи: постійні, або витрати власності, що не залежать від рівня використання техніки, й змінні. До першої групи входять такі витрати, як амортизація, процент на капітал, витрати на зберігання техніки, страхування від пожеж, крадіжок, вандалізму, податок на власність і витрати на оренду.

До другої групи входять витрати на пальне, мастила, ремонт і техогляд, оплата праці.

У тваринництві, як і в рослинництві, розробляють планові бюджети за видами продукції, за допомогою яких порівнюють можливі варіанти виробництва продукції, а також оцінюють ефективність господарювання. Бюджет у тваринництві складають з розрахунку на голову тварин (у молочному скотарстві  на корову, свинарстві  свиноматку або один опорос, у вівчарстві  вівцю). Бюджет складають на рік.

У розділі «Доходи» відображають продукцію, що буде вироблена в господарстві й реалізована (молоко, м’ясо, вовна та ін.), поголів’я тварин для ремонту стада, а також побічну продукцію  гній. Планування виробничих показників здійснюється за відповідними методиками.

При визначенні виробничих витрат ціни за одиницю ресурсу встановлюють на основі поточних ринкових цін. Так, при визначенні витрат на корми їх потребу під заплановані обсяги виробництва продукції множать на вартість одиниці корму. Якщо планується використовувати покупні корми, до їх вартості, окрім ціни й витрат на зберігання та приготування до згодування, включають також витрати на їх доставку. Корми власного виробництва оцінюють також за ринковими цінами. Наприклад, вартість зеленої маси можна оцінити виходячи з можливих грошових надходжень від передачі в оренду землі, яка використовується для вирощування культур на зелену масу. Отже, основний принцип при оцінці кормів для віднесення їх на собівартість продукції тваринництва  використання ринкових цін.

До витрат на ветеринарне обслуговування і проведення племінної роботи включають вартість біопрепаратів, медикаментів, засобів для проведення дезинфекцій, перев’язочних засобів, оплату праці ветеринарних працівників, вартість сперми для штучного осіменіння тварин, вартість послуг станцій штучного осіменіння тварин, послуг лабораторій тощо.

До витрат на транспортні роботи відносять вартість тракторних і автоперевезень, здіснених як власним, так і залученим транспортом. Основними видами перевезень у тваринництві є доставка з поля на ферму кормів і підстилки, а також куплених кормів, вивезення гною, транспортування молока й худоби до пунктів їхньої реалізації. Вартість перевезень оцінюють відповідно до існуючих тарифів на ці роботи або за домовленістю сторін.

Витрати на технічне обслуговування машин, обладнання та поточний ремонт тваринницьких приміщень, машин і обладнання визначають виходячи з обсягів робіт, вартості матеріалів, послуг сторонніх організацій та інших чинників.

До складу інших витрат включають витрати на обслуговування ферм, обладнання дезинфікаційних бар’єрів, вартість електроенергії, води, спецодягу, дрібного інвентаря (відра, лопати ланцюги тощо).

До постійних виробничих витрат відносять оплату праці, що безпосередньо не пов’язана з обсягами виробництва продукції, а у фермерських господарствах  оплату праці фермера, членів його сім’ї та постійних залучених працівників, амортизаційні відрахування на відновлення виробничих приміщень, приміщень складського типу, споруд (кормових траншей, жомових ям тощо), машин та обладнання, продуктивної (включаючи племінну) й робочої худоби, орендну плату, якщо орендуються земля, техніка чи приміщення, страхові платежі та інші постійні витрати, куди входять накладні витрати.

Сумарні виробничі витрати й результативні показники визначаються за такими самими принципами, як і в рослинництві.

Бюджети за видами продукції є довгостроковими (на 5 і більше років) і короткостроковими (на наступний виробничий період). Об’єктом для прийняття управлінських рішень у довгостроковому періоді є обидва види витрат  постійні й змінні (можуть бути побудовані нові приміщення і придбана нова техніка або списане обладнання), а в короткостроковому  лише змінні. Саме тому таким важливим є розрахунок поряд з чистим прибутком і валового прибутку.

Для визначення беззбиткового рівня виробництва продукції (урожайності сільськогосподарських культур чи продуктивності худоби) використовують формулу

БРВ = СВ/Ц. (69)

Рівень цін, необхідний для беззбиткового виробництва, обчислюють за формулою

БЦ = СВ/РВ, (70)

де СВ  сумарні виробничі витрати; Ц  ціна за одиницю продукції; РВ  рівень виробництва (урожайність сільськогосподарських культур, продуктивність худоби).

У табл. 5.3 наведено приклади розрахунку беззбиткового рівня виробництва та беззбиткової ціни.