library.if.ua

Менеджмент виробничих витрат у сільському господарстві (1998)

8.1.2. Основні завдання менеджменту трудових ресурсів

Основні завдання менеджменту трудових ресурсів у сільському господарстві такі.

1. Залучення робочої сили відповідної якості й кількості, що передбачає аналіз потреб господарства в певній якості й кількості працівників, ураховуючи їхню майстерність, освіту, період, на який вони потрібні (постійні чи сезонні).

2. Розвиток майстерності працівників для виконання ними в повному обсязі своїх функціональних обов’язків.

3. Мотивація працівників до якнайкращого виконання своїх функціональних обов’язків, що передбачає оцінку менеджером умов роботи, взаємовідносин між працівниками й оцінку їхньої праці.

4. Компенсація праці, що передбачає заробітну плату та різні види матеріального та морального стимулювання.

Важливим принципом у використанні робочої сили є постійне забезпечення повної продуктивності використання працівників протягом року. У сільському господарстві це досить складно зробити через чинник сезонності. Якщо робоча сила буде залучатися з розрахунку максимальної потреби, це унеможливлюватиме повне використання працівників протягом року, а якщо з мінімальної або середньої потреби, то виникне необхідність залучати тимчасових і сезонних працівників. Іншим шляхом забезпечення повної продуктивності використання трудових ресурсів є комбінація видів виробництва, що вирівнює сезонність.

Так, плануючи використання робочого часу фермерського господарства, фермер визначає періоди, в які йому потрібна додаткова робоча сила. Для цього розраховують затрати робочого часу фермера в розрізі місяців. Наступним етапом організації праці на фермі є визначення видів робіт, на які потрібно залучати працівників, тобто з’ясування, потрібний працівник для використання ручних робіт, чи механізатор? Якщо механізатор, то на які саме механізовані роботи? Чи буде механізатор разом з орендованою технікою, чи у фермера є власна техніка? Після відповіді на ці питання потрібно визначитися, кого конкретно доцільно залучати до роботи на фермі, враховуючи при цьому кваліфікацію працівника, досвід його роботи за спеціальністю (особливо на таких механізованих роботах, як посів, догляд за посівами, збирання врожаю), а також згоду цього працівника працювати на фермі. Врахування останнього моменту передбачає визначення із оплатою праці залучених працівників, яка, зважаючи на її грошову та натуральну форми, є важливою складовою організації діяльності фермерського господарства і формування виробничих витрат.

Рівень оплати праці повинен забезпечувати зацікавленість людей працювати в селянському господарстві. При цьому цей рівень залежить від ряду чинників: рівня оплати праці на аналогічних роботах у колгоспах чи радгоспах; місця знаходження селянського господарства й ринку праці (західні області України більш забезпечені трудовими ресурсами і там оплата праці може бути нижчою, ніж у середній та південній частинах країни); рівня кваліфікації працівника та його відповідального ставлення до роботи; досвіду роботи тощо.