library.if.ua

Правові основи державного управління економікою України (2003)

1.3. Загальна характеристика законодавства у сфері економіки.

В юридичній літературі немає спеціального визначення “економічного законодавства”. У найбільш загальному розумінні цього поняття ми можемо дати наступне визначення. “Економічне законодавство являє собою сукупність нормативних актів, які регулюють усі правовідносини у сфері економіки, тобто це все нормативні акти, котрі так чи інакше стосуються регулювання відносин у сфері господарського комплексу України.”

Ця множинність нормативних актів зумовлена тим, що:

це законодавство регулює різні види народногосподарської діяльності (промислову, будівельну, транспортну, торгівельну, агропромисловий комплекс тощо), кожен з яких має свої особливості, які і враховуються у спеціальних актах;

в економіці наявні різні форми власності (приватна, колективна, державна, що теж впливає на диференціацію законодавчих актів);

в державі відсутній єдиний кодифікований акт економічного законодавства, створення якого, до речі, і не можливо.

Поняття нормативного акта економічного законодавства ґрунтується на загальнотеоретичному понятті нормативний акт.

Нормативний акт економічного законодавства являє собою офіційний письмовий документ компетентного органу держави, який є джерелом норм будь-якої галузі права, що регулює правовідносини в сфері економіки.

Поняття нормативного акта економічного законодавства багатозначне. Воно визначає різноманітні щодо юридичної сили, форми і сфер дій нормативні акти. Тому їх можна класифікувати на види за різними критеріями, зокрема, за юридичною силою.

Відповідно до цього критерію, а саме за юридичною силою економічне законодавство функціонує як вертикальна ієрархічна система нормативних актів. Зазначимо, що структура цієї системи обумовлена структурою державних органів, які мають законодавчі і нормотворчі повноваження щодо регулювання відносин у сфері економіки.

У цьому зв’язку можна виділити акти Верховної Ради України, акти Президента України та акти органів виконавчої влади. В свою чергу, серед законодавчих актів Верховної Ради України можна виділити:

а) загальні закони, що регулюють основні види економічних відносин, наприклад, Закон України “Про власність”, Цивільний кодекс України та ін.;

б) закони про види і правовий статус суб’єктів підприємництва та органи державної влади, що здійснюють управління у сфері економіки, наприклад, Закони України “Про підприємства в Україні”, “Про господарські товариства”, “Про Антимонопольний комітет України” тощо;

в) закони, що регулюють відносини в окремих сферах, галузях економічної діяльності (Повітряний кодекс України, Земельний кодекс України тощо),

Значно більший за обсягом блок нормативних актів у сфері економіки складають підзаконні нормативні акти, а саме акти Президента України та Кабінету Міністрів України.

Разом з тим, не будемо зупинятися на більш детальній класифікації нормативних актів у сфері економіки, назвемо найбільш важливі законодавчі акти, котрі відіграють значну роль в регулюванні економічних процесів в Україні. Такими законодавчими актами є:

Закон України “Про ціни і ціноутворення” від 3 грудня 1990 р. (із змінами);

Закон України “Про власність” від 7 лютого 1991 р. (із змінами);

Закон України “Про підприємництво” від 7 лютого 1991 р. (із змінами);

Закон України “Про підприємства в Україні” від 27 березня 1991 р. (із змінами);

Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16 квітня 1991 р. (із змінами);

Закон України “Про цінні папери і фондову біржу” від 18 червня 1991 р. (із змінами);

Закон України “Про інвестиційну діяльність” від 18 вересня 1991 р. (із змінами);

Закон України “Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 р. (із змінами);

Закон України “Про товарну біржу” від 10 грудня 1991 р. (із змінами);

Закон України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності” від 18 лютого 1992 р. (із змінами);

Закон України “Про заставу” від 2 жовтня 1992 р. (із змінами);

Закон України “Про приватизацію державного житлового фонду” від 19 червня 1992 р. (із змінами);

Закон України “Про державну статистику” від 13 липня 2000 р.;

Закон України “Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон” від 13 жовтня 1992 р.;

Закон України “Про аудиторську діяльність” від 22 квітня 1993 р. (із змінами);

Закон України “Про Антимонопольний комітет України” від 26 листопада 1993 р.;

Закон України “Про оренду державного та комунального майна” від 14 березня 1995 р. (із змінами);

Закон України “Про виключну (морську) економічну зону України” від 16 травня 1995 р.;

Закон України “Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах” від 15 вересня 1995 р. (із змінами);

Закон України “Про промислово-фінансові групи в Україні” від 21 листопада 1995 р. (із змінами);

Закон України “Про режим іноземного інвестування” від 19 березня 1996 р.;

Закон України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” від 23 березня 1996 р. (із змінами);

Закон України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) від 15 травня 1996 р.;

Закон України “Про захист від недобросовісної конкуренції” від 7 червня 1996 р.;

Закон України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” від 30 жовтня 1996 р. (із змінами);

Закон України “Про приватизацію державного майна” від 19 лютого 1997 р. (із змінами);

Закон України “Про торгово-промислові палати в Україні” від 2 грудня 1997 р.;

Закон України “Про лізинг” від 16 грудня 1997 р. (із змінами);

Закон України “Про метрологічну діяльність” від 11 лютого 1998 р.;

Закон України “Про Державну програму приватизації” від 12 лютого 1998 р. (із змінами);

Закон України “Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту” від 22 грудня 1998 р.,

Закон України “Про захист національного виробника від демпінгового імпорту” від 22 грудня 1998 р.;

Закон України “Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну” від 22 грудня 1998 р.;

Закон України “Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області” від 24 грудня 1998 р.;

Закон України “Про спеціальну економічну зону “Яворів” від 15 січня 1999 р.;

Закон України “Про Національний банк України” від 20 травня 1999 р.;

Закон України “Про спеціальну економічну зону “Миколаїв” від 13 липня 2000 р.;

Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 р.;

Закон України “Про концесії” від 16 липня 1999 р.;

Закон України “Про угоди про розподіл продукції” від 14 вересня 1999 р.;

Закон України “Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України” від 23 березня 2000 р.;

Закон України “Про спеціальну економічну зону “Рені” від 23 березня 2000 р.;

Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 7 грудня 2000 р.;

Закон України “Про захист економічної конкуренції” від 11 січня 2001 р.;

Закон України “Про стандартизацію” від 17 травня 2001 р.;

Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про страхування”” від 4 жовтня 2001 р.;

Закон України “Про внесення змін до Митного тарифу України, затвердженого Законом України “Про Митний тариф України” від 10 січня 2002 р. (із змінами від 07.03.2002 р.);

Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про захист прав споживачів” від 10 січня 2002 р.;

Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 7 березня 2002 р.;

Закон України “Про інноваційну діяльність” від 4 липня 2002 р.;

Митний кодекс від 11 липня 2002 р. та ін.

Аналіз чинного законодавства, дає підставу зазначити, що наведені закони містять в собі приписи адміністративно-правового змісту, передбачають збереження регулятивної ролі держави в галузях суспільного виробництва, розвиток і посилення контрольно-наглядових функцій держави. Однак звертає на себе увагу той факт, що законів суто управлінського характеру у сфері економіки на сьогодні немає, в той час як у плані правового забезпечення економічної реформи розробка нормативних рішень з усього комплексу управлінських проблем є надзвичайно актуальною. Це стосується таких напрямів розвитку законодавства, які б регулювали співвідношення централізованих і децентралізованих форм управління економікою при збереженні регулятивної ролі держави в ключових галузях суспільного виробництва шляхом розроблення чітких пріоритетів.

Слід зазначити, що значну частину законодавчих актів буде наведено у наступних розділах курсу лекцій.