Обґрунтування інвестиційних проектів у процесі трансформації форм власності (1998)
3.1. Сутність, елементи та роль підприємницької концепції
Серед способів підготовки підприємств до приватизації (корпоратизація, ліквідація банкрутів, фінансове оздоровлення, комерціалізація окремих підрозділів) безумовно найбільша увага приділяється корпоратизації підприємств як початковій стадії акціонування. В цілому такий підхід, зважаючи на досить низький рівень адаптованості підприємств до ринкових змін, себе виправдав. Проте він до певної міри витіснив усі інші можливості для проведення ефективної підготовки об’єктів до приватизації. На сучасному етапі багато підприємств повинні пройти процес оздоровлення (санації), яка здійснюється погашенням боргів підприємства, злиттям збиткових підприємств з фінансово міцними, переоформленням короткотермінових кредитів у довготермінові, випуском і розміщенням цінних паперів для мобілізації фінансових ресурсів, продажем майна підприємства-боржника або переданням його в оренду, перетворенням підприємства-боржника в інше підприємство, в тому числі засноване на колективній та інших формах власності. Проте зміст перетворень, що становлять сутність санації, не зводиться лише до оздоровлення фінансового стану підприємства-боржника. Необхідність санації пояснюється причинами, що випливають з потреб забезпечення подальшого розвитку пріоритетних галузей народного господарства; галузевої або міжгалузевої переорієнтації діяльності підприємства, здійснення антимонопольних заходів, інших випадків, визначених органом, уповноваженим управляти державним майном.
Отже, значення здійснюваних заходів не вичерпується лише поліпшенням фінансового стану, що само по собі є короткотерміновим заходом. Фінансова підтримка підприємства, якщо до неї не додаються якісні перетворення структури виробництва та управління, нові технології, оновлення технічного стану тощо, найімовірнішим наслідком матиме повторне звертання підприємства по субсидію. Терміни «санація» та «фінансове оздоровлення» включають широкий комплекс дій для зміни поведінки підприємства в умовах ринкового середовища аж до його реструктуризації, тобто перебудови.
Доцільність проведення санації підприємства визначається в кожному конкретному випадку на підставі аналізу даних стосовно його діяльності. Оздоровлення підприємства як спосіб підготовки його до приватизації передовсім має ґрунтуватися на концепції існування та розвитку підприємства.
Існує кілька характерних рис, що визначають сутність концепції підприємства. Необхідність розробки концепції випливає з можливих майбутніх змін на підприємстві. В загальному вигляді концепція підприємства складається з оцінки його теперішнього стану та характеристики майбутнього розвитку. Таким чином, ключовим сегментом будь-якого процесу приватизації є розробка логічно завершеної підприємницької концепції.
Вона базується на таких принципах:
— ринкова орієнтація,
— орієнтація на прибутковість,
— орієнтація на конкуренцію,
— соціальна орієнтація.
— виходити зі специфічних умов конкретного підприємства,
— визначатися достатнім рівнем якості,
— враховувати специфічні особливості ринку та галузі,
— враховувати запити регіонів,
— враховувати вимоги екологічної безпеки,
— мати чіткий графік виконання всіх заходів.
Підприємницьку концепцію повинні розробляти всі потенційні інвестори, але важливою є концепція самого підприємства, яке підлягає продажу.
Елементи підприємницької концепції. Мінімальні вимоги щодо розробки підприємницької концепції передбачають створення п’яти зв’язаних між собою у відповідній послідовності елементів (блоків), а саме: характеристика (опис) підприємства; аналіз діяльності підприємства; розробка основних напрямків діяльності майбутнього підприємства; розробка заходів щодо санації та подальшого розвитку підприємства; обґрунтування можливостей (джерел) фінансування заходів, передбачених концепцією.
Перші два блоки характеризують сучасний стан підприємства, а наступні — його перспективи.
Розглянемо суть кожного з названих елементів.
1. Характеристика підприємства. Цей блок є базою для всіх наступних. У його складі доцільно також виділити кілька розділів: загальна характеристика підприємства; правові аспекти діяльності; виробничо-економічні особливості; фінансово-економічний стан.
Загальна характеристика розвитку підприємства включає історію підприємства, особливо його стан до і після функціонування у конкурентному середовищі.
Фінансовий стан підприємства характеризує:
— стан основних і оборотних фондів,
— дані щодо структури обороту (обсягу продажу),
— витрата матеріалів,
— витрати на утримання персоналу,
— амортизаційні відрахування,
— обсяги інвестицій,
— дані про кількість і кваліфікацію персоналу,
— рівень менеджменту,
— загальні умови трудового й соціального забезпечення.
До правових аспектів належать насамперед питання правового забезпечення функціонування фірми (сутнісна характеристика статутних документів), а також дані щодо відносин з підприємствами-контрагентами; питання часткової участі у капіталі інших фірм. Особливу увагу слід приділяти комплексу питань стосовно довгострокових зобов’язань (зобов’язання по закупках і поставках, договору оренди, лізингу і т.ін.), які справляють значний вплив на ліквідність підприємств у перспективі.
Виробничо-економічні аспекти відображають: асортимент продукції і послуг підприємства, дані про його місцезнаходження; способи, форми і джерела матеріально-технічного забезпечення, аналіз витрат, дані про виробництво, збут продукції, наукові дослідження і розробки.
Винятково важливу роль в оцінці перспектив розвитку підприємства і можливостей його санації відіграють дані про його фінансово-економічний стан. Крім класичних даних з питань фінансування (обсяг фінансових коштів, джерела фінансування), потрібно вказати на наявність (відсутність) кредитних ліній, напрямки використання кредитів, можливості фінансування (кількісна оцінка не врахованих резервів і відрахувань),аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості, наявність гарантій щодо кредитів, а також їхнього забезпечення.
2. Аналіз діяльності підприємства. Цей блок передбачає оцінку підприємства, яку не можна одержати на базі тільки тих об’єктивних даних, що існують безпосередньо. У світовій практиці маємо безліч методів і технічних прийомів такого аналізу (наприклад, аналіз прогнозних сценаріїв, аналіз можливих альтернатив за зміни параметрів і т.п.). Вибір тих чи інших методів здійснюється у кожному конкретному випадку, виходячи з мети аналізу.
Аналіз діяльності підприємства має бути систематизованим і включати аналітичну оцінку як сильних, так і слабких сторін його, а також глобальних умов функціонування підприємства, тобто всього спектра факторів (загальноекономічних, політичних, демографічних) зовнішнього оточення підприємств; характеристику галузі, до якої належать підприємства; аналіз рівня підприємницького потенціалу.
3. Основні напрямки діяльності майбутнього підприємства. Ключ до виживання будь-якого підприємства в умовах ринкового господарювання — його конкурентоспроможність. Тому цей розділ має бути присвячений визначенню шляхів і засобів досягнення цієї мети. Він може передбачати: розробку концепції маркетингу; освоєння нових каналів чи регіонів збуту; обґрунтування стратегії розвитку підприємства; формування менеджменту, нових стратегій розвитку персоналу; диверсифікацію виробництва і т.ін.
Тобто, у цьому розділі слід обґрунтувати ту модель підприємства, яку бажано створити.
4. Заходи щодо санації та подальшого розвитку підприємства. Цей розділ дає уявлення про напрями досягнення моделі підприємства, яку ми проектуємо. При цьому необхідно передбачити конкретні терміни й фінансові обмеження.
Основними засобами структурної перебудови, санації й ефективної перспективної роботи підприємства слід вважати виробничо-господарські та фінансово-економічні заходи.
Виробничо-господарські напрями охоплюють, передовсім, сферу виробництва і збуту: вдосконалення технологій і техніки, відпрацювання концепції логістики, формування нового підходу до проблем управління витратами, впровадження нових організаційних структур управління, залучення досвідчених менеджерів для проведення фінансового оздоровлення і т.ін.
Фінансово-економічні аспекти включають: відстрочку або звільнення від виконання зобов’язань; перетворення короткострокових зобов’язань; відстрочку сплати процентів за кредити; розширення кредитних ліній; реалізацію майна або тієї його частини, яка не має прямого відношення до виробництва; поліпшення фінансового стану через нагромадження власного капіталу, одержання субвенцій і т.п.