library.if.ua

Обґрунтування інвестиційних проектів у процесі трансформації форм власності (1998)

3.2. Зміст підприємницької концепції

Досвід ряду країн свідчить, що підприємства, які підлягають приватизації, повинні самостійно розробляти підприємницьку концепцію. Це зумовлено тим, що здійснення процесу приватизації може бути тривалим, а підприємству протягом відповідного часу потрібно діяти самостійно, підготуватися до функціонування в конкурентному середовищі, можливо до процесу санації. Концепція підприємства має враховувати ряд важливих проблем.

Очевидним є те, що діючі в Україні підприємства мають надмірну кількість персоналу (як результат гарантії зайнятості в колишньому соціалістичному суспільстві), що його у процесі приватизації слід приводити до нормативних величин. Треба впроваджувати нову систему взаємовідносин з клієнтами, відповідну ринковим відносинам систему менеджменту.

Концепція визначає також напрямки розвитку підприємства в післяприватизаційному періоді.

Вихідною точкою будь-якої концепції підприємства є його оборот. Для того, щоб оцінити обсяг майбутнього товарообороту, необхідно ретельно вивчити попит ринку на продукцію, яку передбачається реалізувати, рівень конкуренції, цінову стратегію. На сучасному етапі зростає роль ціни, тим більше, що в нас значна частина підприємств є збитковими.

Найбільш серйозно до визначення методичних основ розробки концепції поставилися у Німеччині. Цей досвід може бути вельми корисним для економіки України як при проведенні безпосередньо процесу приватизації, або санації, так і при підготовці підприємств для продажу на конкурсі, аукціоні і навіть за деприватизації. Тобто, обґрунтування підприємницької концепції є необхідним як для покупця чи інвестора, так і для продавця. Без підприємницької концепції неможливо визначити ефективність того чи іншого інвестиційного проекту, перевірити життєздатність серйозної бізнесової ідеї, визначити стратегію розвитку підприємства в післяприватизаційний період. Як показує досвід Німеччини, докладна концепція підприємства може складатися з трьох комплексних підрозділів (рис. 3.1.) та додатків:

план діяльності підприємства;

термінові заходи щодо функціонування та розвитку;

генеральні заходи на підприємстві.



Фактичний стан підприємства характеризується його статусом, територіальним розміщенням, рівнем монополізації, системою споживачів, загальним рівнем використання виробничих потужностей, профільною продукцією, обсягом експорту, рівнем попиту на продукцію. У цьому розділі визначаються загальні підходи до концепції.

Наступний розділ охоплює детальну характеристику продукції (техніко-економічні показники, сфера застосування, аналіз продукції фірм-конкурентів.

У плані продажу і збуту продукції висвітлюється програма з кожного виду продукції та її напрямленість (напрямки розвитку програми, поточний і цільовий аналіз ринків збуту, поставки прямі та через посередників, договори кооперації, освоєння нових каналів збуту, можливі напрямки реорганізації служб збуту). На основі цього розділу розробляються програми розвитку, план ефективного використання виробничих потужностей, структура обороту за напрямами збуту та покупцями.

Організаційна структура охоплює заходи для реструктуризації підприємства, визначення кількості робітників та структури персоналу принаймні на найближчі три-п’ять років.

У плані витрат і результатів господарської діяльності визначаються величина і структура витрат на майбутній період з конкретним обґрунтуванням кожного виду витрат. Головним у цьому розділі є розрахунки можливого зменшення витрат за конкретними напрямками. На основі всіх попередніх розрахунків прогнозується динаміка прибутковості на наступні п’ять років.

Обґрунтування обсягу капітальних вкладень охоплює розрахунки їхньої величини для кожного конкретного проекту, розробку довгострокових ліній кредитування, фінансування за рахунок прибутку й амортизаційних відрахувань.

Процес інвестування зумовлює необхідність розробки щомісячних планів фінансування, які становлять зміст розділу «Фінансовий план».

У цьому розділі визначаються джерела фінансування, платежі для погашення кредиту. Розрахунки необхідних ліквідних коштів здійснюються на п’ять-шість років.

Неможливо для кожного конкретного підприємства визначити всі термінові заходи. Але найбільш типові й об’єктивно необхідні такі:

— зміни асортименту продукції,

— скорочення кількості працюючих,

— заходи з маркетингу,

— заходи для дослідження й розвитку виробництва та його оновлення.

Тому у розділі «Термінові заходи» передовсім обґрунтовуються напрями зміни асортименту продукції (зняття окремих видів продукції з виробництва; впровадження нових, конкурентоспроможних продуктів).

Відповідні заходи здійснюються для визначення необхідної кількості працюючих, для виконання та забезпечення нової програми інтересів фірми.

Робота підприємства у нових умовах потребує спрямувати всіх зусиль на розвиток маркетингової діяльності, реалізацію заходів для збуту і продажу продукції, збільшення обсягу продажу. На особливу увагу заслуговують заходи для розробки конкретних проектів впровадження нових видів продукції, адаптації підприємства до ринкових умов.

Тому важливим є контроль таких показників діяльності підприємства:

— статистика обороту по окремих продуктах,

— результати першого етапу робіт (пошук можливих ринків збуту окремих продуктів, класифікація негативних моментів, критична оцінка),

— результати другого етапу робіт (поглиблення контактів, розширення каналів збуту, критична оцінка, напрямки розвитку, місткість ринків збуту продукції),

— заходи для оновлення продукції,

— організаційна структура управління,

— потреба в оборотних коштах та фінансуванні (відсоткові, кредитні ставки, терміни погашення).